65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/265/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/265/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676);
до відповідача Житлово-будівельного кооперативу “АКАДЕМІЯ» (65009, м. Одеса, вул.
Черняховського, 4, код ЄДРПОУ 26471337);
про стягнення 471 590,97 грн
за участю представників:
від позивача: Кремінь В. В.;
від відповідача: Племениченко А. В.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Житлово- будівельного кооперативу «АКАДЕМІЯ» про стягнення 471 590,97 грн, з яких 363 971,85 грн основний борг, 75 886,76 грн пеня, 11 008,51 грн 3% річних, 20 723,85 грн інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» посилається на неналежне виконання з боку Житлово-будівельного кооперативу «АКАДЕМІЯ» умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 07.10.2024 №9228-ОСББ (24)-14 (далі - договір).
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
02.02.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.03.2026.
03.03.2026 за вх№ 7539 господарський суд одержав від відповідача відзив на позовну заяву.
05.03.2026 за вх№ 7851/26 господарський суд одержав від позивача відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 05.03.2026, за участю представників сторін, суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2026.
12.03.2026 за вх№ 8879/26 господарський суд одержав від відповідача заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 19.03.2026, за участю представників сторін, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.04.2026.
30.03.2026 за вх№ 10949/26 господарський суд одержав від відповідача заяву про розстрочення виконання рішення в якій останній просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області у даній справі за наступним графіком: до 01.06.2026 - 64716,43 грн; до 01.07.2026 - 64716,43 грн; до 01.08.2026 - 64716,43 грн; до 01.09.2026 - 64716,43 грн; до 01.10.2026 - 64716,43 грн; до 01.11.2026 - 64716,41 грн.
02.04.2026 за вх№ 11456/26 господарський суд одержав від відповідача заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10000,00 грн.
У судовому засіданні 06.04.2026, за участю представників сторін, суд оголосив перерву у судовому засіданні на 22.04.2026.
08.04.2026 за вх№ 12145/26 господарський суд одержав від позивача письмові пояснення в яких просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
21.04.2026 за вх№ 13674/26 господарський суд одержав від відповідача додаткові пояснення.
У зв'язку із перебуванням судді Деркач Т. Г. у відпустці за сімейними обставинами з 22.04.2026 по 24.04.2026 включно, судове засідання 22.04.2026 не відбулося.
27.04.2026 суд призначив судове засідання на 11.05.2026.
04.05.2026 за вх№ 15427/26 господарський суд одержав від позивача пояснення щодо часткової оплати відповідачем заборгованості.
05.05.2026 за вх№ 15583/26 господарський суд одержав від відповідача заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 35 000,00 грн.
У судовому засіданні 12.05.2026, за участю представників сторін, суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 28.05.2026.
У судовому засіданні 28.05.2026, за участю представників сторін, суд оголосив перерву у судовому засіданні на 01.06.2026.
01.06.2026 за вх№18927/26 господарський суд одержав від позивача пояснення щодо часткової сплати відповідачем боргу у загальному розмірі 40 000,00 грн.
01.06.2026 за вх№18962/26 господарський суд одержав від відповідача заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 40 000,00 грн та просить задовольнити позовні вимоги частково з урахуванням наданих раніше контррозрахунків та стягнути з відповідача 343 020,73 грн, з яких: 323971,85 грн основний борг; 10 796,79 грн інфляційні втрати; 2 709,57 грн відсотки річних; 5 542,52 грн пеня (20% від заявленої суми стягнення з врахуванням періоду мораторію - 20% від 27 712,62 грн), а також 4 383,51 грн судового збору.
Ухвалою суду від 01.06.2026 суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “АКАДЕМІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» 40 000,00 грн заборгованості.
У судовому засіданні 01.06.2026, за участю представників сторін, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Стислий виклад позиції позивача
На виконання умов договору протягом листопада-грудня 2024 року та січня-березня 2025 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 491 102,95 грн згідно з актами приймання - передачі природного газу.
Акти приймання передачі газу підписані обома сторонами.
Відповідач здійснив оплату лише частково.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача за договором становить 363 971,85 грн.
Невиконання зобов'язання зі сплати боргу спонукало позивача звернутися з позовом до суду.
Щодо доводів відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, відсотків річних, інфляційних втрат, які нараховані після 25.05.2025, з урахування положень постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі - Постанова № 206), то позивач вважає, що відповідач не є особою, що розташована на території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією у спірний період.
Окрім того, Постановою №206 передбачено звільнення від платежів за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги лише населенням, а не юридичних осіб.
Щодо доводів про зменшення розміру пені, відсотків річних та інфляційних на 80 %, по позивач звернув увагу, що:
- що згідно з судовою практикою розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом;
- інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати;
- при вирішенні питання про зменшення пені береться до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені, сума неустойки (пені) у співвідношеннідо суми несвоєчасно сплаченого основного боргу становить - 20,8 %. На переконання позивача, стягнення пені у такому розмірі не набуде карального характеру для відповідача та не створить для нього надмірного фінансового навантаження (протилежних доказів відповідачем не надано).
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти основного боргу не заперечив, проте просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем після 25.05.2025, зменшити розмір пені, інфляційних втрат та відсотків річних, які підлягають стягненню у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за договором, на 80%.
Відповідач зауважив, що ЖБК «Академія» надає послуги опалення, водопостачання, утримання будинку та прибудинкової території, компенсації вартості доступу воріт - домофону жителям будинку.
Газ, що постачає позивач, відповідач використовує для вироблення теплової енергії для потреб мешканців, а тому є колективним побутовим споживачем.
Відповідач, опираючись на практику Верховного Суду, звернув увагу, що під час дії воєнного стану на ОСББ поширюється заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, передбачена постановою КМУ № 206, оскільки ОСББ є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку для забезпечення таких мешканців комунальними послугами, а оплата комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців і за тарифами для населення.
Відповідач також зауважив, що відповідач шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та саме в їхніх інтересах уклав договір про постачання природного газу для роботи газової дахової котельні для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.
Постановою КМУ від 29.12.2023 №1405 внесено зміни до постанови №206, згідно з якою до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, за житлово-комунальні послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, зокрема, можливих бойових дій.
На підставі зазначеної постанови № 206, з урахуванням судової практики, на переконання відповідача:
- до 24.02.2022 пеня, штрафи, інфляційні нарахування та проценти нараховувались на заборгованість за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги у повному обсязі;
- з 24.02.2022 по 28.12.2023 пеня, інфляційні втрати та відсотки нараховувати заборонялось;
- з 29.12.2023 по 26.05.2025 пеня, інфляційні втрати та відсотки можуть нараховуватись, з урахуванням того, що відповідач не знаходився в територіальній громаді, яка перебувала на території, де велись бойові дії. Одеська міська територіальна громада відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 15.07.2025 №1151 з 26.05.2025 належить до переліку територій, на який виникла можливість бойових дій. Таким чином, інфляційні втрати, відсотки річних та пеня нараховуються до 26.05.2025;
- текст постанови КМУ №206 не містить відповідного посилання на момент виникнення заборгованості, відтак, питання періодів утворення заборгованості не має значення для застосування відповідної заборони нарахування та стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних. Тобто, визначальним є не період виникнення/утворення основної заборгованості, а межі періоду нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних.
Обставини справи, встановлені судом
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «АКАДЕМІЯ» (Споживач) укладено договір постачання природного газу шляхом підписання заяви приєднання до договору постачання природнього газу від 07.10.2024 та згоди на приєднання до договору постачання природнього газу від 07.10.2024.
На виконання умов договору протягом листопада-грудня 2024 року та січня-березня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 491 102,95 грн.
Згідно з п. 2.2.1. договору обсяг І (фіксований) використовується Споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.
Постачання природного газу (Обсяг І) підтверджується доданими до матеріалів справи актами-приймання передачі природного газу:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2024, обсяг переданого газу: 6,80800 тис. м. куб, вартістю: 51 631,10 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2024, обсяг переданого газу: 17,591 тис. м. куб., вартістю: 133 408,16 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2025, обсяг переданого газу: 14,09800 тис. м. куб., вартістю: 113 948,45 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2025, обсяг переданого газу: 14,56900 тис. м. куб., вартістю: 117 755,34 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2025, обсяг переданого газу: 9,20000 тис. м. куб., вартістю: 74359,90 грн.
Вказані акти приймання-передачі газу підписані обидвома сторонами без зауважень. Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Відповідно до пункту 5.1 договору Споживач здійснює розрахунки за придбані обсяги природнього газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Згідно з доданою довідкою АБ «Укргазбанк» від 28.11.2025 № 11512/38169/2025, доданих платіжних інструкцій від 01.12.2025, від 17.12.2025, за поставлений газ відповідач здійснив оплату за спірний період частково на суму 127 131,10 грн.
Під час судового провадження відповідач сплатив додатково ще 40 000,00 грн - 31.03.2026, 17.04.2026, 30.04.2026, 22.04.2026, що підтверджується доданими платіжними інструкціями.
Тобто, сума основної заборгованості станом на дату ухвалення рішення судом становить 323 971,85 грн.
Через прострочення виконання зобов'язання позивач заявив до стягнення також суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Висновки суду
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, носять характер таких, що виникають з договору поставки.
Про таке свідчать положенння договору, зокрема те, що, Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 182 (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Сторонами спору у пункті 5.1. договору було погоджено, що Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий, відповідно до акту/актів приймання- передачі, природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Суд установив, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму протягом листопада-грудня 2024 року та січня-березня 2025 року на загальну суму 491 102,95 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Відповідач сплатив лише 167 131,10 грн.
Таким чином, відповідач лише частково оплатив вартість поставленого позивачем природного газу, що не заперечується сторонами та підтверджується доданими до матеріалів справи документами.
Відтак, сума основного боргу за поставлений природний газ становить 323 971,85 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, а отже з відповідача на користь позивача належить стягнути суму основного боргу 323 971,85 грн.
Що стосується стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, то господарський суд звертає увагу на таке.
ЖБК «Академія» надає послуги опалення, водопостачання, утримання будинку та прибудинкової території, компенсації вартості доступу воріт - домофону жителям будинку.
Основним видом діяльності ЖБК «Академія» є КВЕД 81.10. - Комплексне обслуговування об'єктів.
Відповідно до п.1.1. Статуту ЖБК «Академія» - житлово-будівельний кооператив «Академія» (далі за текстом - «Кооператив») організовано з метою задоволення житлових, економічних та інших потреб членів Кооперативу і їхніх родин, а також інших громадян шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків) за власні засоби кооперативу, за допомогою залучення банківських кредитів і засобів інвесторів, а також для наступної експлуатації, утримання і керування цим будинком ( будинками), та є неприбутковою організацією. Кооператив виконує функції замовника і забудовника житлових будинків, об'єктів соціальнокультурного, спортивно-оздоровчого призначення для задоволення житлових, соціально-побутових потреб його членів, надання житлово-комунальних та інших послуг.
Відповідно до п. 1.3 Статуту Кооператив є некомерційною та неприбутковою організацією - Кооперативом, створеним згідно з Цивільним кодексом, Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію» та іншими законодавчими актами.
Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України «Про кооперацію» Кооператив створений без мети одержання прибутку.
Пунктом 1.4. Статуту визначено види діяльності Кооперативу: виконання функцій замовника та забудовника багатоквартирного житлового будинку; будівництво багатоквартирного житлового будинку; будівництво об'єктів соціально-культурного призначення; будівництво об'єктів спортивно-оздоровчого призначення; задоволення соціально-побутових потреб членів кооперативу; надання житлово-комунальних послуг, в тому числі особам, які не є членами Кооперативу, у встановленому чинним законодавством порядку та обсягах; утримання та експлуатація багатоквартирного будинку та об'єктів соціально-культурного призначення.
Пунктами 8.4. та 8.5. Статуту визначено, що отримані з визначених цим Статутом джерел доходи Кооперативу спрямовуються на покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників, сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, погашення кредитів; покриття збитків, проведення відрахувань до фондів Кооперативу. Доходи або майно Кооперативу не підлягають розподілу між його засновниками або членами та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника або члена Кооперативу, його посадових осіб (крім оплати їхньої праці та відрахувань на соціальні заходи).
Забороняється розподіл доходів або майна Кооперативу між засновниками або членами Кооперативу, працівниками (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членами органів управління, інших пов'язаних з ними осіб.
Відповідно до рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №1715534600098 від 12.01.2017 ЖБК «Академія» було включено до реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України.
Відповідачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, згідно з якою вбачається, що у відповідача відсутнє нерухоме майно (інформаційна довідка 469366062 від 23.03.2026).
Крім цього, відповідачем надано довідку №260324SU15483806 від 24.03.2026 щодо залишку коштів на банківському рахунку відповідача. На дату надання довідки залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» становить 451,11 грн. Відповідно до Довідки №12 від 26.03.2026 у ЖБК «Академія» відсутні інші рахунки, окрім вищезазначеного.
Згідно з довідкою відповідача №10 від 09.03.2026 заборгованість за надані житлово комунальні послуги мешканців житлового будинку за адресою: м.Одеса, вул. А. Савельєва, 4 перед ЖБК «АКАДЕМІЯ» станом на 01.03.2026 складає 778 353,20 грн.
Для врегулювання спірних правовідносин суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 жовтня 2025 року у справі № 914/2380/24.
Зокрема, у вказаній постанові, Верховний Суд дійшов висновку, що «…під час дії воєнного стану на ОСББ поширюється заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, передбачена постановою КМУ від 5 березня 2022 року № 206, оскільки ОСББ є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку для забезпечення таких мешканців комунальними послугами, а оплата комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців і за тарифами для населення…».
Суд виснував, що ОСББ (як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб) є колективним побутовим споживачем.
Подібні за змістом висновки містять в постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №916/2778/24, від 06.08.2025 у справі №910/9749/24, а також у постанові від 05.06.2025 у справі №914/1568/24, від 22.01.2025 у справі №916/1071/24, від 09.04.2025 у справі №916/847/24.
У постанові від 16 жовтня 2025 року у справі № 914/2380/24, де відповідача визнано колективним побутовим споживачем, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, та застосування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у відносинах між ОСББ та постачальником «останньої надії» за Типовим договором постачання природного газу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
«Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків.
Відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування ОСББ, які є юридичними особами, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
Проте Суд звертає увагу, що ОСББ є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна. Згідно зі статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, а також витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 у даному випадку.
При цьому скаржник у касаційній скарзі посилається на редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206, яка почала діяти набагато пізніше, ніж виникли спірні правовідносини. А тому аргументи скаржника в цій частині не приймаються Судом.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, є неправомірним, порушує права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому рішення господарського суду в цій частині підлягало скасуванню.
Проте, приймаючи нове рішення, апеляційний господарський суд в резолютивній частині постанови помилково не зазначив про відмову в задоволенні відповідних вимог».
Крім того, вказане підтверджується також правовою позицією, викладеною у Постанові КГС ВС від 24.10.2025 у справі №910/9507/24.
Так, дана справа стосується вимог ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСББ «П?ята Вежа» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у листопаді 2021 року, пені за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2022 по 30.04.2024.
КГС ВС послався на п.1 Постанови КМУ №206 і зазначив, що «… висновки судів про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за період дії воєнного стану в Україні, є передчасними та такими, що не узгоджуються з наведеною постановою уряду.»
Таким чином, у даній справі, заборгованість відповідача перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз» виникла до початку військової агресії, ще у листопаді 2021 року, а пеню, відсотки річних та інфляційні втрати позивач просив стягнути за період з 2022 по 2024 роки, і ВС виснував, що стягнення відповідних сум не узгоджується з відповідною постановою уряду.
У Постанові КГС ВС у справі №910/14748/23 Верховний Суд зауважує, що «Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як то «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо.
Відповідно до пункту 5 абзацу 11 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 у № 2496 побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Таким чином, відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків.
Ураховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, Верховний Суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Близька за змістом правова позиція щодо правового визначення юридичної особи, що створена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, за аналогією закону застосовано Верховним Судом у постановах від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21, від 22.01.2025 у справі № 916/1071/24, від 27.05.2025 у справі № 916/2778/24, від 05.06.2025 у справі № 914/1568/24, від 16.10.2025 у справі № 914/2380/24, тощо.
Таким чином, у справі, що переглядається, у цьому випадку відповідач задовольняючи потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем (постачальником «останньої надії» за Типовим договором) фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
У цьому випадку під категорію «побутові споживачі» підпадають як окремі фізичні особи, так і об'єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема, для опалення своїх квартир (будинків), у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.»
Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Обслуговуючого кооперативу «Дім на Левітана» про стягнення заборгованості з оплати вартості природного газу, зазначив наступне: «Як встановлено судами попередніх інстанцій ОК «Дім на Левітана» є кооперативом, що утворений внаслідок добровільного об'єднання осіб на основі членства для ведення спільної некомерційної господарської діяльності на засадах самоврядування з метою задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб, пов'язаних з житловими будинками за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив «Радужний», ж/м «Ульянівка», 15/1, 15/2, 15/3, 15/4, шляхом належного утримання, використання, ремонту, експлуатації та обслуговуванні цих будинків.
У означеній постанові суд касаційної інстанції врахував фактичні обставини спору, зокрема, що відповідач відповідно до Статуту здійснює виключно некомерційну господарську діяльність та згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків/об'єднанням споживачів, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків та здійснивши аналіз означених вище нормативних актів виснував про те, що: «… законодавством виокремлено певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.
Колегія суддів відзначає, що «….у даному випадку під категорію «побутові споживачі» підпадають як окремі фізичні особи, так і об'єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема для опалення своїх квартир (будинків), що не включає професійну та комерційну діяльність».
У постанові ВС від 05.06.2025 №914/1568/24 виснував також наступне: «…у розгляді цієї справи суди також встановили, що відповідно до Статуту відповідач створений власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №7В, що розташований у м. Львові на вул. Залізничній; мета створення, завдання та предмет діяльності відповідача повністю відповідає законодавчо встановленим меті та завданням, які визначені Законом № 2866-ІІІ та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Тобто, у спірних відносинах із позивачем є колективним побутовим споживачем природного газу, який споживає такий виключно для забезпечення потреб та в інтересах мешканців будинків (фізичних осіб).».
З огляду на відповідні висновки Верховного Суду, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває на момент прийняття судом рішення у цій справі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1405 внесено зміни до вказаної постанови № 206, відповідно до яких до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Беручи до уваги наведені приписи:
- до 24.02.2022 пеня, штрафи, інфляційні нарахування та проценти річних нараховувались на заборгованість за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги у повному обсязі;
- з 24.02.2022 по 28.12.2023 - пеню, інфляційні втрати та відсотки нараховувати заборонено;
- з 29.12.2023 - пеня, інфляційні втрати та відсотки річних можуть нараховуватись. Водночас заборону такого нарахування передбачено для населення територіальних громад, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій).
Одеська міська територіальна громада відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 15.07.2025 №1151 з 26.05.2025 належить до переліку територій можливих бойових дій.
Отже, з огляду на наведені нормативно-правові акти та правові висновки Верховного Суду, з 26.05.2025 для колективного побутового споживача, яким є відповідач, передбачено заборону на нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних.
Позивач заявив до стягнення пеню, інфляційні втрати та суму 3% річних, починаючи з 16.01.2025.
Відповідно до п. 7.2. договору позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
За наведених підстав, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування пені та 3 % річних за період з 29.12.2023 по 25.05.2025, а з 26.05.2025 - нарахування відповідних сум є неправомірним.
Здійснивши перерахунки, перевіривши розрахунок відповідача, господарський суд вважає, що розмір пені, який належить до стягнення, становить 27 712,62 грн.
Окрім того, позивач заявив до стягнення суму інфляційних втрат за період з 01.02.2025 року, натомість, з урахуванням викладеного вище, правомірним є стягнення за період з 01.02.2025 по 25.05.2025.
Здійснивши перерахунки, з урахуванням показників розрахунку відповідача, розмір інфляційних втрат, що належить до стягнення з відповідача становить 10 796,79 грн, розмір 3% річних - 2 709,57 грн.
Відповідач у відзиві заявив клопотання щодо зменшення розміру пені, інфляційних втрат та відсотків річних, які підлягають стягненню, на 80%. Надалі представником відповідача було заявлено усне клопотання щодо залишення без розгляду відповідної заяви в частині зменшення розміру інфляційних втрат та відсотків річних.
Відтак, на розгляді суду була лише заява щодо зменшення розміру пені на 80%.
Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.
Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі N 910/353/19).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто, право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та ін.).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
З урахуванням того, що відповідач є колективним побутовим споживачем, платіжна дисципліна відповідача є безпосередньо пов'язаною із платіжною дисципліною мешканців будинку, які є кінцевими споживачами теплової енергії. Фактичною метою укладання договору, за яким виникла заборгованість відповідача перед позивачем, є забезпечення потреб цивільного населення (в переважній більшості) тепловою енергією.
Отже, можливість розрахунків за вказаним договором безпосередньо залежить від надходження до ЖБК грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії.
Відповідно до п. 1.1. Статуту ЖБК «Академія» - житлово-будівельний кооператив «Академія» (далі за текстом - «Кооператив») організовано з метою задоволення житлових, економічних та інших потреб членів Кооперативу і їхніх родин, а також інших громадян шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків) за власні засоби кооперативу, за допомогою залучення банківських кредитів і засобів інвесторів, а також для наступної експлуатації, утримання і керування цим будинком ( будинками), та є неприбутковою організацією. Кооператив виконує функції замовника і забудовника житлових будинків, об'єктів соціально-культурного, спортивно-оздоровчого призначення для задоволення житлових, соціально-побутових потреб його членів, надання житлово-комунальних та інших послуг.
Відповідно до п. 1.3 Статуту Кооператив є некомерційною та неприбутковою організацією - Кооперативом, створеним згідно з Цивільним кодексом, Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію» та іншими законодавчими актами.
Відповідач довів наявність поточної заборгованості мешканців будинку перед ЖБК «Академія», надав докази того, що юридична особа відповідача має статус неприбутковості.
Таким чином, суд, надаючи оцінку несвоєчасному виконанню умов договору відповідачем, здійснює аналіз ступеню вини останнього та причин, які призвели до виникнення заборгованості.
Враховуючи викладені обставини, зважаючи на специфіку та мету діяльності відповідача, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 80%.
Відтак, беручи до уваги, що правомірним, на переконання суду, розмір пені, який може бути заявлений позивачем до стягнення, становить 27 712,62 грн, - зменшенню на 80% підлягає саме ця сума. Отже, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача пені в розмірі 5 542,52 грн, що становить 20% від 2 7712,62 грн.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу
України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених обставин господарський суд задовольняє позов частково.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “АКАДЕМІЯ» (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 4, код ЄДРПОУ 26471337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 323 971,85 грн основного боргу, 5 542,52 грн пені, 10 796,79 грн інфляційних втрат, 2 709,57 грн 3% річних, 4 383,51 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 02 червня 2026 р.
Суддя Т.Г. Деркач