"18" травня 2026 р.
м. Київ
Справа № 911/1509/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська обл., Бучанський р-н, село Білогородка, вул.Володимирська, будинок 33, код 04358477)
до Фізичної особи-підприємця Лащевського Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: Кулинич Анни Вікторівни;
відповідача: Лащевського Сергія Олександровича та Ситник Тетяни Василівни,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до Фізичної особи-підприємця Лащевського Сергія Олександровича про стягнення 261817,46 грн (з урахуванням заяви від 30.05.2025 про зменшення розміру позовних вимог), з яких: 204908,55 грн основного боргу, 10919,83 грн пені, 36394,73 грн інфляційних втрат та 9594,35 грн 3% річних.
Ухвалою суду від 06.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Через канцелярію суду 20.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Через канцелярію суду 30.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Через канцелярію суду 30.05.2025 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині пені, яка прийнята судом.
Через канцелярію суду 24.06.2025 від відповідача надійшов відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Через канцелярію суду 24.06.2025 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у яких відповідач заперечує проти обставин викладених у відповіді на відзив, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 22.07.2025 суд вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання 03.09.2025.
Через канцелярію суду 23.08.2025 від відповідача надійшли додаткові докази.
Через канцелярію суду 01.09.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 03.09.2025 відкладено розгляд справи на 08.10.2025.
Через канцелярію суду 10.09.2025 від позивача надійшли додаткові докази.
Через канцелярію суду 27.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів та клопотання про витребування додаткових документів, які ухвалою суду від 08.10.2026 залишені без розгляду у зв'язку із закінченням процесуальних строків.
Через систему «Електронний суд» 07.10.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування додаткових документів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.11.2025.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Через канцелярію суду 13.11.2025 від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2026 відкладено судове засідання на 11.03.2026.
У зв'язку з відрахуванням зі штату Господарського суду Київської області судді Грабець С.Ю., призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 справу було передано на розгляд судді Черногузу А.Ф.
Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято справу №911/1509/25 до свого провадження та призначено повторне проведення підготовчого судового засідання на іншу дату для перевірки досягнення мети підготовчого провадження попереднім складом суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.04.2026.
Ухвалою суду від 21.04.2026 оголошено перерву у справі з розгляду справи по суті до 12.05.2026.
У судовому засіданні 12.05.2026 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою суду від 12.05.2026 повідомлено учасників справи про те, що вступну та резолютивну частину рішення буде проголошено 18.05.2026.
Судом 18.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.
Позивач зазначає, що Законом України від 16.04.2020 № 562-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено пунктом 7-1, яким Кабінет Міністрів України уповноважено визначати адміністративні центри та затверджувати території територіальних громад.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області, відповідно до якого Гореницька сільська територіальна громада увійшла до складу Білогородської сільської територіальної громади.
Постановою Центральної виборчої комісії від 08.08.2020 № 160 на 25.10.2020 призначено перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад та відповідних голів.
13.11.2020 відбулася перша сесія Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, під час якої було оголошено результати виборів депутатів та Білогородського сільського голови, що відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є моментом набуття повноважень новообраною радою.
06.12.2020 набув чинності Закон України від 17.11.2020 № 1009-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено пунктами 6-1 та 6-2.
Згідно з підпунктом 9 пункту 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» юридична особа - рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб рад розформованих територіальних громад з дня набуття повноважень новообраною радою.
У зв'язку з наведеним Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (код 04358477) є правонаступником прав та обов'язків Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код 04358514).
Судом встановлено, що 26.12.2006 між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем Лащевським Сергієм Олександровичем укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,4504 га, кадастровий номер 3222482002:03:002:0014, що розташована на території Гореницької сільської ради в межах населеного пункту с. Гнатівка по вул. Старожитомирська, 33-Б Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до пункту 2.1 договору орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік та підлягала сплаті щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2015 у справі № 911/4516/15, яке набрало законної сили 21.12.2015, внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 26.12.2006 № 1-5180, укладеного між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ФОП Лащевським Сергієм Олександровичем, а саме у пункті 2.1 договору положення « 1%» замінено на « 5%».
Позивач посилається на положення частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, відповідно до яких орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності підлягає сплаті орендарями щомісячно у визначені законом строки.
Позивач також зазначає, що відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становили: за 2007 рік - 1,028; за 2008 рік - 1,152; за 2009 рік - 1,059; за 2010- 2013 роки - 1; за 2014 рік - 1,249; за 2015 рік - 1,433; за 2016 рік - 1,06; за 2017- 2020 роки - 1.
Позивач зазначає, що відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та пункту 1.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3222482002:03:002:0014 становила: у 2006 році - 153423,52 грн; у 2021 році - 365046,33 грн; у 2022 році - 1154157,21 грн; у 2023 році - 1356775,92 грн; у 2024 році - 1426491,67 грн; у 2025 році - 1597027,15 грн.
На підставі вказаних показників позивачем здійснено розрахунок орендної плати: за 2021 рік - 18252,32 грн; за 2022 рік - 57707,86 грн; за 2023 рік - 67838,80 грн; за 2024 рік - 71324,58 грн; за неповний 2025 рік - 19962,84 грн.
Позивач зазначає, що від відповідача на рахунок місцевого бюджету Білогородської сільської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» надійшли наступні платежі: 25.01.2021 - 4741,77 грн; 11.08.2021 - 3017,84 грн; 15.12.2021 - 1724,48 грн; 24.01.2022 - 5173,44 грн; 11.01.2023 - 5173,44 грн; 09.02.2024 - 4837,44 грн; 26.01.2025 - 5509,44 грн.
Загальна сума сплачених коштів, за твердженням позивача, становить 30177,85 грн.
Позивачем наведено розрахунок заборгованості, відповідно до якого: за 2021 рік заборгованість відсутня; за 2022 рік заборгованість становить 45782,33 грн; за 2023 рік - 67838,80 грн; за 2024 рік - 71324,58 грн; за неповний 2025 рік - 19962,84 грн.
Таким чином, загальна сума основного боргу складає 204908,55 грн.
Крім того, позивач посилається на положення статей 343 Господарського кодексу України (далі - ГК Украни; у редакції чинній на моменти виникнення спірних правовідносин), 549, 550, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 3.1 договору оренди, відповідно до якого за несвоєчасну сплату орендної плати орендар зобов'язаний сплачувати пеню: 10 % від суми простроченого платежу - при простроченні до 30 календарних днів; 20 % - при простроченні від 30 до 90 календарних днів; 50 % - при простроченні понад 90 календарних днів.
Позивач зазначає, що пеня розрахована у межах подвійної облікової ставки Національного банку України.
22.11.2024 Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області на адресу ФОП Лащевського Сергія Олександровича направлено вимогу кредитора вих. №3325/02-26 щодо сплати основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Вказана вимога була направлена рекомендованим поштовим відправленням № 0814701009921 та вручена адресату 27.11.2024.
Позивач зазначає, що після отримання вимоги відповідач заборгованість не погасив, а 26.01.2025 здійснив лише поточний платіж у сумі 5509,44 грн.
Посилаючись на наведені обставини позивач звернувся до господарського суду та просить суд стягнути з ФОП Лащевського Сергія Олександровича на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області 261817,46 грн (з урахуванням заяви від 30.05.2025 про зменшення розміру позовних вимог), з яких: 204908,55 грн основного боргу, 10919,83 грн пені, 36394,73 грн інфляційних втрат та 9594,35 грн 3% річних.
У відзиві на позовну заяву відповідач - Фізична особа-підприємець Лащевський Сергій Олександрович - проти позовних вимог заперечує повністю та просить відмовити у задоволенні позову Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості за Договором оренди земельної ділянки від 26.12.2006.
У відзиві відповідач зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 26.12.2006 є чинним та обов'язковим для виконання як сторонами договору, так і правонаступником Гореницької сільської ради - Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області.
Відповідач вказує, що згідно з текстом позовної заяви позивач набув статусу правонаступника з 06.12.2020.
Також відповідач зазначає, що пунктом 1.4 Договору оренди визначено: експертну (ринкову) грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 172601,38 грн; нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 153423,52 грн.
Крім того, відповідач посилається на пункт 2.3 договору оренди, відповідно до якого індексація платежу проводиться щорічно за офіційними річними показниками інфляції, а перегляд ставок орендної плати може бути здійснений лише за згодою сторін.
Відповідач також посилається на статтю 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації, а умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору.
На думку відповідача, умова договору щодо розміру орендної плати, встановлена пунктом 2.1 договору з урахуванням змін, внесених рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2015, зберігає свою силу на весь строк дії договору та не може бути змінена у порядку, заявленому позивачем.
Відповідач зазначає, що позивач фактично в односторонньому порядку змінив істотні умови договору, оскільки обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції, передбачене договором, не є тотожним кумулятивному застосуванню коефіцієнтів індексації до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Крім того, відповідач посилається на статтю 58 Конституції України щодо незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі та зазначає, що позивач не мав права здійснювати перерахунок орендної плати за минулі періоди.
У відзиві відповідач зазначає, що Білогородська сільська рада з грудня 2021 року по 22.11.2024 не зверталася до нього щодо наявності заборгованості, а лише у листопаді 2024 року нарахувала заборгованість та пеню.
Також відповідач вказує, що позивач не довів факту пропуску відповідачем строків сплати орендних платежів.
Крім того, відповідач посилається на положення статті 258 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю один рік, та зазначає, що розрахунок пені, здійснений позивачем, суперечить вимогам чинного законодавства.
Також відповідач зазначає, що 18.04.2005 Інститутом землеробства УААН складено висновок про якісний стан ґрунтового покриву земельної ділянки площею 0,45 га, розташованої в межах с. Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області та віднесеної до земель запасу Гореницької сільської ради.
Згідно з пунктом 5 зазначеного висновку, відповідно до статті 171 Земельного кодексу України ґрунт земельної ділянки площею 0,45 га віднесено до порушених земель, тобто до земель несільськогосподарського призначення.
Крім того, відповідач зазначає, що з моменту укладення договору оренди 26.12.2006 ним належним чином виконуються умови договору оренди земельної ділянки, у тому числі після введення у 2022 році воєнного стану в Україні та зупинення господарської діяльності ФОП Лащевського Сергія Олександровича.
Узагальнюючи викладене, відповідач вважає, що позивач безпідставно здійснив перерахунок орендної плати, неправомірно змінив порядок її обчислення, не довів факту прострочення виконання грошових зобов'язань та безпідставно нарахував пеню, інфляційні втрати і 3% річних, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Додатково у відзиві на заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідач зазначив, що за відсутності заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 26.12.2006 відсутні підстави для нарахування пені відповідно до п. 3.1 договору. Також відповідач послався на постанову КМУ № 206 від 05.03.2022, вважаючи незаконним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Крім того, відповідач вказав, що умови договору оренди залишаються чинними протягом усього строку його дії до 26.12.2055, а ФОП Лащевський С.О. належним чином виконує договірні зобов'язання, у тому числі після введення воєнного стану та зупинення господарської діяльності. У зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову та заяви про зменшення позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач - Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області вважає наведені у відзиві доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.
Щодо доводів відповідача про незаконну зміну істотних умов договору та неправомірність кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивач зазначає, що договір оренди земель державної та комунальної власності має специфічну правову природу, а питання визначення та коригування орендної плати регулюються не лише цивільним і господарським законодавством, а й нормами податкового законодавства.
Позивач посилається на частину першу статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункти 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 та пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, зазначаючи, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності має подвійний правовий статус.
Також позивач посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, відповідно до якого при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності мають враховуватись вимоги податкового законодавства.
Крім того, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, в якій зазначено, що: для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації; нормативна грошова оцінка затверджується відповідною радою; у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки автоматично змінюється і розмір орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
У зв'язку з наведеним позивач вважає безпідставними доводи відповідача про односторонню зміну істотних умов договору.
Щодо доводів відповідача про незаконність перерахунку орендної плати за минулі періоди позивач зазначає, що пунктом 2.1 договору оренди, з урахуванням змін, внесених рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2015 у справі №911/4516/15, передбачено орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Позивач посилається на пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земель щороку підлягає індексації, а коефіцієнт індексації застосовується кумулятивно.
Позивач також зазначає, що індексація нормативної грошової оцінки є нормативно встановленим обов'язком, а не правом сторін договору.
Крім того, позивач вказує, що нарахування заборгованості та пені здійснено не внаслідок зміни умов договору, а через невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати у належному розмірі.
Позивач зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином.
Також позивач зазначає, що відсутність звернень до відповідача у період з грудня 2021 року по листопад 2024 року не звільняє останнього від обов'язку належного виконання договірних зобов'язань.
Щодо доводів відповідача про недоведеність порушення строків сплати орендних платежів позивач зазначає, що такі твердження спростовуються довідкою фінансового управління Білогородської сільської ради № 74 від 27.05.2025.
Згідно із зазначеною довідкою відповідачем сплачено: у 2021 році - 9484,09 грн трьома платежами: 25.01.2021 - 4741,77 грн; 11.08.2021 - 3017,84 грн; 15.12.2021 - 1724,48 грн; у 2022 році - 5173,44 грн (24.01.2022); у 2023 році - 5173,44 грн (11.01.2023); у 2024 році - 4837,44 грн (09.02.2024); у 2025 році станом на 27.05.2025 - 5509,44 грн (26.01.2025).
Позивач зазначає, що наведені дані свідчать про несвоєчасність сплати орендної плати.
Також позивач посилається на положення Бюджетного кодексу України щодо обліку доходів бюджетів органами Державної казначейської служби України та вказує, що довідка фінансового управління є офіційним підтвердженням дат надходження коштів.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав жодних платіжних документів, які б спростовували наведені дані.
Щодо доводів відповідача про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені позивач зазначає, що не заперечує застосування положень пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України.
У зв'язку з цим позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення пені та зазначив, що період її нарахування обмежено одним роком.
Щодо посилань відповідача на висновок Інституту землеробства УААН від 18.04.2005 позивач зазначає, що такий документ не стосується предмета доказування у справі.
Позивач вказує, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, а не визначення якості ґрунтів чи категорії земель.
Також позивач зазначає, що відповідно до пункту 1.2 договору земельна ділянка передавалася в користування для розміщення складських приміщень та цехів з виготовлення бетонних виробів, а тому не належить до земель сільськогосподарського призначення.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач добровільно уклав договір та тривалий час користувався земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення.
Узагальнюючи наведене, позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими, просить суд врахувати подану заяву про зменшення розміру позовних вимог та задовольнити позов у скоригованому розмірі у повному обсязі.
У додаткових поясненнях позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2025 у справі №911/1509/25 його було зобов'язано надати рішення органу місцевого самоврядування щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 26.12.2006, оприлюднене відповідно до вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
На виконання вказаної ухвали позивач повідомляє, що період розрахунку заборгованості охоплює два етапи застосування нормативної грошової оцінки земель села Гнатівка, а саме: відповідно до технічної документації, затвердженої рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.06.2015 № 1/3 XLV сесії VI скликання; відповідно до технічної документації, затвердженої рішенням Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 09.07.2021 № 336 XII сесії VIII скликання.
Позивач зазначає, що рішення Гореницької сільської ради від 25.06.2015 було оприлюднене у друкованому засобі масової інформації - районній газеті «Новий день». На підтвердження цього позивач посилається на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.10.2016 у справі №369/7021/16-а, якою встановлено, що до 2016 року офіційного вебсайту Гореницької сільської ради не існувало, а офіційні повідомлення та рішення ради оприлюднювались у зазначеній газеті.
Також позивач посилається на лист ТОВ «Газета Новий день» від 27.08.2025 № 25/0001, відповідно до якого рішення Гореницької сільської ради від 25.06.2015 було опубліковано 04.07.2015 у газеті «Новий день» № 26 (9193).
Щодо рішення Білогородської сільської ради від 09.07.2021 № 336 позивач зазначає, що воно було оприлюднене на офіційному вебсайті Білогородської сільської територіальної громади у розділі документів ради.
Позивач зазначає, що обидва рішення були офіційно доведені до відома населення у спосіб, передбачений законодавством, чинним на момент їх прийняття.
Крім того, позивач посилається на положення Податкового кодексу України щодо оприлюднення Держгеокадастром зведеної інформації про проведену нормативну грошову оцінку земель, а також на дані, розміщені на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних.
Позивач зазначає, що у Довіднику показників нормативної грошової оцінки земель населених пунктів станом на 01.01.2022 містяться відомості про використання значень нормативної грошової оцінки земель села Гнатівка, затверджених рішенням Білогородської сільської ради від 09.07.2021 № 336.
Також у поясненнях позивач посилається на положення Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147.
Позивач зазначає, що до позовної заяви були додані показники нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3222482002:03:002:0014 за 2022- 2025 роки, визначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Крім того, позивач вказує, що у зв'язку з відсутністю витягу з нормативної грошової оцінки за 2021 рік значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за цей період було розраховано шляхом кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації до базового показника 2006 року, внаслідок чого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2021 рік склала 365046,33 грн.
Також позивач долучив до матеріалів справи сканкопію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Гнатівка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, затвердженої рішенням № 336 XII сесії Білогородської сільської ради VIII скликання від 09.07.2021.
У запереченнях відповідач зазначив, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 є некоректним, оскільки обставини та умови договору оренди у зазначеній справі не є тотожними спірним правовідносинам.
Відповідач вказав, що у справі №914/2848/22 орендодавець приймав рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки, виготовляв технічну документацію та звертався до орендаря з пропозиціями щодо внесення змін до договору, тоді як у даному випадку, за твердженням відповідача, позивач не здійснив жодних дій щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки від 26.12.2006 та не звертався до орендаря у письмовому порядку.
Крім того, відповідач послався на положення ст. 288 Податкового кодексу України, зазначивши, що підставою для нарахування орендної плати є договір оренди, а розмір і умови її сплати визначаються сторонами договору. Відповідач наголосив, що умови договору оренди залишаються чинними та обов'язковими для сторін до закінчення строку його дії, а позивач не надав належних доказів існування заборгованості чи порушення строків оплати орендних платежів. Також відповідач зазначив, що за відсутності заборгованості не можуть нараховуватись пеня, 3% річних та інфляційні втрати, а їх нарахування, на думку відповідача, суперечить постанові КМУ № 206 від 05.03.2022.
Висновки господарського суду.
Джерела права
Цивільний кодекс України:
Стаття 11:
- цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події;
Стаття 525
- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
Стаття 526:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін;
Стаття 530:
- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
Стаття 549:
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
Стаття 610:
- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
Стаття 611:
- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов'язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов'язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Така вимога може бути пред'явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов'язання;
Стаття 612:
- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора;
Стаття 625:
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
Стаття 629:
- договір є обов'язковим для виконання сторонами;
Стаття 632:
- ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору;
Стаття 759:
- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). 3. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна";
Стаття 762:
- за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;
Стаття 792:
- за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом;
Господарський кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
Стаття 173:
- господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку;
Стаття 174:
- господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання;
Стаття 175:
- майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
Стаття 193:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
Земельний кодекс України:
Стаття 93:
- право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності;
Стаття 96:
- землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
Стаття 206:
- використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону;
Податковий кодекс України:
Стаття 14:
- 14.1.125 нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
- 14.1.136 орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
- 14.1.147 плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;
Стаття 269:
- 269.1. Платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
- 269.2. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу;
Стаття 271:
- 271.1. Базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.
- 271.2. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Положення цього пункту не поширюються на рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів, які надаються в оренду, нормативна грошова оцінка яких раніше не проводилася та/або не була затверджена в порядку, визначеному законодавством, та за умови, що розмір такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок перевищує розмір нормативної грошової оцінки відповідної площі ріллі по області.
Рішення рад, зазначені в абзаці другому цього пункту, оприлюднюються органом місцевого самоврядування не пізніше 10 днів з дня прийняття відповідного рішення та застосовуються з першого числа другого місяця, наступного за місяцем прийняття такого рішення;
Стаття 287:
- 287.3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця;
Стаття 288:
- 288.1 підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
- 288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
- 288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
Стаття 289:
- 289.1. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
- 289.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок;
Закон України «Про оренду землі»:
Стаття 13:
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства;
Стаття 15:
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
Стаття 21:
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається;
Стаття 24:
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт;
Стаття 25:
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт;
Закон України «Про оцінку земель»:
Стаття 13:
- Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (при передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки);
Стаття 18:
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Дослідивши надані матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 26.12.2006 між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, та Фізичною особою-підприємцем Лащевським Сергієм Олександровичем укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідачу передано у строкове платне користування земельну ділянку.
Згідно з умовами договору відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що умови договору оренди земельної ділянки від 26.12.2006 є чинними протягом усього строку його дії та не можуть бути змінені в односторонньому порядку, а тому, на думку відповідача, позивач безпідставно здійснив перерахунок орендної плати із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Також відповідач зазначав, що позивачем не приймались належні рішення щодо зміни нормативної грошової оцінки, не виготовлялась технічна документація та не направлялись відповідачу пропозиції щодо внесення змін до договору оренди.
Оцінюючи вказані доводи, суд виходить з такого.
Відповідно до статей 13, 18 Закону України «Про оцінку земель», статті 289 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України «Про оренду землі» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності застосовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
При цьому положеннями абзацу третього пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період застосовувалась нормативна грошова оцінка земель села Гнатівка, затверджена рішенням № 1/3 XLV сесії Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області VI скликання від 25.06.2015, а в подальшому - рішенням № 336 XII сесії Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області VIII скликання від 09.07.2021.
Як встановлено судом, зазначені рішення були оприлюднені у порядку, визначеному законодавством, що підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема листом ТОВ «Газета Новий день» щодо публікації рішення Гореницької сільської ради у друкованому виданні та матеріалами щодо оприлюднення рішення Білогородської сільської ради на офіційному вебсайті територіальної громади.
Також до матеріалів справи позивачем долучено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Гнатівка, затверджену рішенням Білогородської сільської ради від 09.07.2021 №336, а також відомості щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідача за 2022- 2025 роки, сформовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність технічної документації та рішень органу місцевого самоврядування, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Крім того, суд не приймає посилання відповідача на те, що орендодавець був зобов'язаний звертатися до нього із пропозиціями про внесення змін до договору оренди, оскільки зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності та застосування коефіцієнтів її індексації відбувається в силу імперативних приписів законодавства і не залежить виключно від волевиявлення сторін договору.
У цьому контексті суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22, відповідно до яких зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності зумовлює зміну розміру орендної плати, якщо вона визначена у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Доводи відповідача про нетотожність обставин справи №914/2848/22 спірним правовідносинам не спростовують застосування наведеного правового висновку Верховного Суду щодо правової природи нормативної грошової оцінки земель та порядку визначення орендної плати.
Судом встановлено, що відповідач упродовж спірного періоду здійснював оплату орендної плати у меншому розмірі, ніж передбачено Законодавством та умовами Договору з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Наявність заборгованості підтверджується наданими позивачем розрахунками, довідками фінансового управління Білогородської сільської ради щодо фактичного надходження коштів до місцевого бюджету, а також іншими матеріалами справи.
При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір основної заборгованості або підтверджували сплату орендної плати у повному обсязі.
Заперечення відповідача щодо неможливості нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з відсутністю заборгованості судом відхиляються, оскільки факт наявності простроченого грошового зобов'язання підтверджений матеріалами справи.
Так само суд критично оцінює посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, оскільки спірні правовідносини стосуються виконання господарського грошового зобов'язання за Договором оренди земельної ділянки, а відповідач є суб'єктом господарювання.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що такий розрахунок здійснений частково невірно, зокрема в частині визначення періодів нарахування (пеня та 3% річних не нараховуються у день фактичної сплати боргу) та обмеженням 6 місячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України (у редакції чинній на моменти виникнення спірних правовідносин).
З урахуванням встановлених обставин, положень статті 625 ЦК України, ст. 232 ГК України та п. 3.1. Договору оренди та здійсненого судом перерахунку, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 7881,71 грн пені, 36394,73 грн інфляційних втрат та 9591,40 грн 3% річних.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області підлягають частковому задоволенню, а саме: у частині стягнення 204908,55 грн основного боргу, 7881,71 грн пені, 36394,73 грн інфляційних втрат та 9591,40 грн 3% річних. В іншій частині позову слід відмовити.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 3881,64 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лащевського Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська обл., Бучанський р-н, село Білогородка, вул.Володимирська, будинок 33, код 04358477) 204908,55 грн основного боргу, 7881,71 грн пені, 36394,73 грн інфляційних втрат, 9591,40 грн 3% річних та 3881,64 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз