ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2026Справа № 910/15146/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи
за первісним позовом Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5, ідентифікаційний код 00135390)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 56, ідентифікаційний код 24369810)
про стягнення 99 618, 00 грн,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 56, ідентифікаційний код 24369810)
до Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5, ідентифікаційний код 00135390)
про зобов'язання прийняти товар та стягнення 448 281, 00 грн,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Ясон А.О.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Киселиця І.Б.
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "УКРНАФТА" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" про стягнення 99 618, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору поставки № 13/1627-МТР/25 від 04.04.2025 недотримався строків поставки, у зв'язку з чим позивач просить стягнути штраф у розмірі 99 618, 00 грн в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
23.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Акціонерним товариством "УКРНАФТА" подано відзив на позовну заяву (зареєстровано 24.12.2025), у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами поставку неякісного товару.
В той самий день, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" (далі - позивач за зустрічним позовом) подано до суду зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про зобов'язання прийняти товар та стягнення 448 281, 00 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 13/1627-МТР/25 від 04.04.2025 позивачем за зустрічним позовом було здійснено поставку товару, однак відповідач за зустрічним позовом відмовляється від прийняття замовленого товару та не оплачує його вартість, що і стало підставою для звернення до суду з даним зустрічним позовом про зобов'язання прийняти та оплатити товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем за зустрічним позовом подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/15146/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання за зустрічним позовом разом з первісним позовом призначено на 25.02.2026.
26.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Акціонерним товариством "Укрнафта" подано відповідь на відзив, згідно з якою позивач за первісним позовом вважає аргументи відповідача безпідставними, оскільки останнім не надано жодного документа, який би спростовував заявлені у позові вимоги, при цьому договір не містить положень про вплив на відповідальність сторін наявність поважних причин чи наявність/відсутність вини за пропуск строку поставки товару, водночас станом на сьогодні товар не прийнято, видаткові накладні та акти приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) не підписані, що не спростовано відповідачем.
12.02.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Укрнафта" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, вважаючи їх вважає їх безпідставними, необґрунтованими, а наведені обставини не підтверджені доказами, з тих підстав, що зміст договору не містить умови щодо обов'язкової присутності представника постачальника при фіксації недоліків поставленого товару, при цьому у договорі погоджено, що на правовідносини сторін не розповсюджується дія Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та за якістю (№П-6 та №П-7), крім того постачальник погодився з висновками покупця щодо невідповідності товару та з вимогою про його заміну, про що свідчать його подальші дії щодо фактичної заміни товару, при цьому договір є розірваним, а товар повернутий покупцем.
25.02.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано пояснення стосовно обставин справи, у яких позивач за зустрічним позовом зазначає про необґрунтованість доводів, наведених АТ "УКРНАФТА" у відзиві на зустрічний позов, зокрема, що такі жодним чином не підтверджують позицію стосовно його права складати акт виявлених недоліків в односторонньому порядку, оскільки умовами договору взагалі не визначена відповідна обставина, а тому в силу приписів ч. 2 та ч. 4 ст. 687 ЦК України перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться, тобто в двосторонньому порядку.
У підготовчому засіданні 25.02.2026 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.03.2026.
18.03.2026 (сформовано 17.03.2026) Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" подано заяву про визнання первісного позову та збільшення зустрічних позовних вимог, у яких відповідач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом повністю визнає первісний позов та підтверджує, що всі пред'явлені йому до стягнення позивачем штрафні санкції є правильно нарахованими, оскільки дійсно поставка товару по договору про закупівлю та подальша його заміна була здійснена з порушенням строків, а також з огляду на його добросовісну поведінку, скрутне фінансове становищі та відсутність доказів спричинення позивачу збитків просить зменшити розмір нарахованої штрафних санкцій в сумі 99 618, 00 грн на 50 %.
У зв'язку з викладеним позивач за зустрічним позовом також просить не застосовувати в цьому спорі положення про зарахування первісних та зустрічних позовних вимог у справі (згідно ч. 11 ст. 238 ГПК України), змінивши прохальну частину зустрічного позову, у якому просить зобов'язати відповідача за зустрічним позовом прийняти замовлений товар та стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" загальну суму боргу по договору у розмірі 498 090, 00 грн.
У підготовчому засіданні 18.03.2026 суд на місці ухвалив прийняти до розгляду заяву відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом про визнання первісного позову та збільшення зустрічних позовних вимог та відкласти підготовче засідання на 08.04.2026.
У підготовчому засіданні 08.04.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.04.2026.
У судовому засіданні 29.04.2026 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 20.05.2026.
У судовому засіданні 20.05.2026 представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом первісні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечив, просив відмовити у повному обсязі, в свою чергу представник відповідача за первісними позовом та відповідача за зустрічним позовом проти задоволення первісного позову заперечив частково, просив відмовити в частині 50% штрафних санкцій, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні 20.05.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
04.04.2025 між Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" (нове найменування - Акціонерне товариство "УКРНАФТА" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" (далі - постачальник) шляхом накладення електронно-цифрових підписів укладено договір про закупівлю №13/1627-МТР/25, згідно з пунктом 1.1. якого на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки дріт зварювальний в асортименті відповідно до коду ДК 021:2015: 44310000-6 вироби з дроту (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару, інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики, умови гарантії, місце поставки товару визначені у специфікації до даного договору, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Умовами Специфікації (додаток № 1 до договору) визначений строк поставки товару: впродовж 25 календарних днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Загальна сума договору становить 498 090, 00 грн, у тому числі ПДВ 83 015,00 грн (пункт 3.2. договору).
Постачальник зобов'язаний за 3 календарні дні до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару), письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника, та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару (пункт 5.2 договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної
частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-ни) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Пунктом 7.1 договору погоджено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості непоставленого в строк товару за прострочення до 30 днів та 10 % - за прострочення 30 днів і більше.
Згідно з пунктом 7.2 договору, у випадку якщо покупець відповідно до п. 5.14 цього договору приймає рішення про заміну товару на товар належної якості постачальник зобов'язаний у термін не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з дати відмови покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами, строк, замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації. При цьому постачальник несе витрати з заміни та доставки товару самостійно.
Якщо постачальник не здійснить заміну товару у строк визначений пунктом 7.2. на ідентичний належної якості та/або комплектації, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми, визначеної у пункті 3.2. договору (пункт 7.3 договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025 року (пункт 11.1 договору).
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Специфікацією (додаток № 1 до договору) визначений строк поставки товару: впродовж 25 календарних днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту специфікації строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором становив до 29.04.2025 включно.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлений строк поставку товару відповідно до умов договору не здійснив.
При цьому, як вбачається з видаткової накладної № 50501 від 05.05.2025, після закінчення встановленого строку постачальник направив покупцю товар, який не був прийнятий останнім з огляду на невідповідність товару за кількістю та якістю, у зв'язку з чим був прийнятий на відповідальне зберігання, що відображено в акті №6707 від 08.05.2025.
В акті виявлених недоліків №5-1 від 12.05.2025 зафіксовані недоліки товару.
Вказані акти були направлені Акціонерним товариством "УКРНАФТА" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" разом з листом від 14.05.2025 № 01/01/13/10/28/02-02/01/6765.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" у своїх листах № 22/05-03 від 22.05.2025 та № 26/06-03 від 26.06.2025 запропонувало замінити товар на продукцію інших виробників.
Після цього постачальником була здійснена поставка товару двома частинами: за видатковими накладними № 270602 від 27.06.2025 та №110701 від 11.07.2025, який також не був прийнятий покупцем.
Таким чином, оскільки товар належної якості у встановлений договором строк не був поставлений, і постачальником протягом 20 робочих днів з дати відмови покупця від товару не здійснена заміна товару на новий, Акціонерне товариство "УКРНАФТА" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" з листом від 01.07.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/9681, в якому вимагав сплатити суму штрафу на підставі пунктів 7.1. - 7.3. договору.
Позаяк вимоги за даним листом задоволені не були, викладене стало підставою для звернення до суду з первісним позовом про стягнення 99 618, 00 грн штрафу.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України", визнає розмір та обґрунтованість нарахованої суми штрафи, однак, враховуючи добросовісну поведінку постачальника, скрутне фінансове становищі та відсутність доказів спричинення покупцю збитків, просить зменшити розмір штрафу на 50%.
У зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" просить суд зобов'язати Акціонерне товариство "УКРНАФТА" прийняти замовлений товар та стягнути на свою користь вартість товару в сумі 498 090,00 грн.
Оцінюючи подані учасниками процесу докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Втім, як встановлено судом, відповідач за первісним позовом поставку товару в сумі 498 090, 00 грн відповідно до умов договору не здійснив.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 договору погоджено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості непоставленого в строк товару за прострочення до 30 днів та 10 % - за прострочення 30 днів і більше.
Згідно з пунктом 7.2 договору, у випадку якщо покупець відповідно до п. 5.14 цього договору приймає рішення про заміну товару на товар належної якості постачальник зобов'язаний у термін не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з дати відмови покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами, строк, замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації. При цьому постачальник несе витрати з заміни та доставки товару самостійно.
Відповідно до пункту 7.3. договору якщо постачальник не здійснить заміну товару у строк визначений пунктом 7.2. на ідентичний належної якості та/або комплектації, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми, визначеної у пункті 3.2. договору.
Відтак, оскільки відповідач за первісним допустив порушення строків поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів 7.1 - 7.3. договору, було нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 99 618, 00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Разом з цим, відповідач за первісним позовом заявив клопотання про зменшення розміру неустойки на 50 відсотків.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
В обґрунтування клопотання щодо зменшення розміру неустойки відповідач за первісним позовом посилається на ті обставини, що в матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження того, що несвоєчасна поставка товару будь-яким чином вплинула на діяльність позивача: завдання збитків чи спричинення інших негативних наслідки тощо; відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв позивача про всі обставини, які ускладнювали виконання зобов'язань за договором, а також пояснив причини, які це зумовили.
З огляду на вищевказане, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем обставин, враховуючи незначний період прострочення, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим часткове задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та зменшення розміру нарахованого позивачем за первісним позовом штрафу на 50%. А отже з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 49 809, 00 грн.
Разом з цим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Під час розгляду справи суд встановив, що у встановлений строк, а саме: до 29.04.2025 включно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" не здійснило поставку товару Акціонерному товариству "УКРНАФТА" не з вини покупця.
Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, 08.12.2025 Акціонерне товариство "УКРНАФТА" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку у відповідності до п. 5.14., 7.5., 11.3. договору та ст. 612 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Факт отримання повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та його не оскарження в судовому порядку, не заперечується відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним).
Отже, враховуючи, що договір розірвано, товар повернуто покупцем та прийнято постачальником, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги про зобов'язання Акціонерного товариства "УКРНАФТА" прийняти та оплатити товар не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, при цьому суд повідомляє, що, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення штрафу, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод зварювальних матеріалів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 56, ідентифікаційний код 24369810) на користь Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5, ідентифікаційний код 00135390) штраф у розмірі 49 809 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026
Суддя Л.Г. Пукшин