Рішення від 02.06.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

02.06.2026р. Справа № 905/169/25 (905/213/26)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Руденко Е.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від імені якого діє адвокат Токарєва О.Г.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519, адреса: 84320, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Хортицька, 87б)

про стягнення заборгованості по заробітній платі -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», -

сторони не з'явились, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Токарєва Олена Геннадіївна, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» заборгованості із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 03.03.2023 по 26.08.2024 у розмірі 267350,05 грн (в новій редакції від 17.04.2026).

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що він перебував у період з 03.03.2023 по 26.08.2024 у трудових відносинах з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за сумісництвом, звільнився за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Проте, на порушення вимог ст.ст. 46, 115, 116 КЗпП України, роботодавець з ним не розрахувався, адвокатський запит щодо заборгованості по заробітній платі проігнорував. За підрахунком позивача з використанням відомостей довідки Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 03.03.2023 по 26.08.2024 становить 267350,05 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача з цим позовом.

На підтвердження вимог надано наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, паспортні дані та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , довідка Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), виписка АТ КБ «ПриватБанк» від 11.03.2025 про рух коштів по рахунку, наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, довідка ТОВ «Краснолиманське» від 26.08.24 для внесення запису про роботу за сумісництвом за основним місцем роботи.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2026 прийнято позовну заяву (в редакції від 17.04.2026) до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/169/25 (905/213/26), вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного провадження, судове засідання призначено на 19.05.2026, визнано явку представників сторін не обов'язковою, встановлено сторонам строк для надання суду заяв по суті та документів, вирішені інші процедурні питання.

30.04.2026 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подано відзив на позовну заяву, з додатками за переліком (вх.№ 01-41/3178/26), за змістом якого зазначає, що позивач працював на підприємстві з 03.03.2023 по 26.08.2024, наказом №292/к від 26.08.2024 звільнений на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Згідно облікових даних відповідача заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 201279,73 грн. Детальний розрахунок надано у довідці від 30.04.2026, що додається.

У цьому ж відзиві просив розглядати справу без участі відповідача за наявними документами.

Ухвалою від 19.05.2026 суд повідомив сторін про відкладення розгляду справи на 02.06.2026, визнав явку представників сторін не обов'язковою, зобов'язав відповідача надати суду у строк до 27.05.2026 первинні документи бухгалтерського обліку підприємства щодо заробітної плати позивача (розрахунково-платіжна відомість, табель обліку робочого часу тощо) та докази здійснених виплат позивачу, письмові пояснення щодо виниклої заборгованості за вересень 2024 року у сумі 9142,87 грн., про яку йдеться у наданій довідці підприємства від 30.04.2026, якщо трудові відносини з позивачем припинені 26.08.2024; зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали від 22.04.2026 у цій справі в повному обсязі у строк не пізніше ніж за три дні до дати засідання суду.

25.05.2026 в системі «Електронний суд» відповідач подав суду Додаткові пояснення у справі (вх.№ 01-41/3803/26), в яких зазначає, що заборгованість у розмірі 9142,87 грн., відображена за вересень 2024 року, виникла у зв'язку з несвоєчасним поданням позивачем листка непрацездатності до бухгалтерії ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», унаслідок цього нарахування лікарняних за рахунок підприємства було здійснено лише у вересні 2024 року, після звільнення позивача, що знайшло своє відображення у розрахунковому листі та поданій звітності до Пенсійного фонду України.

До пояснень додано: відомості з ЄДРПОУ щодо підписанта, зведені відомості по виплаті заробітної плати, виписки по рахунку підприємства, розрахункові листки ОСОБА_1 за липень 2024 - вересень 2024 року, квитанції про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінета користувача ЄСІТС.

28.05.2026 в системі «Електронний суд» позивач, від імені якого діє адвокат Токарєва О.Г., подав заяву про те, що не звертався до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника в порядку статті 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25; ОСОБА_1 погоджується з сумою заборгованості із заробітної плати після утримань всіх обов'язкових податків та зборів в розмірі 201279,73 грн., що підтверджується довідкою наданою ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; просить розгляд справи провести у відсутність позивача та його представника (вх.№ 01-41/3921/26 від 29.05.2026).

В судовому засіданні 02.06.2026 позивач та відповідач участі не приймали, вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином, а неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Судом не встановлено обставин звернення ОСОБА_1 до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25.

Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Згідно із статтею 43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З наданих матеріалів судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 03.03.2023 по 26.08.2024 працював в ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за сумісництвом, таб.№ 49857, за наказом підприємства №292/к від 26.08.2024 звільнений на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується довідками ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 26.08.2024, витягом із трудової книжки НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу (розпорядження) ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про припинення трудового договору з працівником - ОСОБА_2 , таб.№ НОМЕР_3 , вбачається, що компенсації підлягає 48 к.д (2023)+37 к.д. (2024-2025)=85 к.д. невикористаної відпустки.

Як стверджує позивач, а відповідач не оспорює та визнає, що на порушення вимог ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не здійснено виплату всіх сум, що належать ОСОБА_1 від підприємства, у день звільнення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем не було надано на його вимогу відомості про заборгованість по заробітній платі та сумах, що належать позивачу при звільненні, тому ним використані дані Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5), довідка сформована 06.03.2025 о 13:48. Використовуючи такі дані та банківську виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 від 11.03.2025, позивач виявив, що відповідачем було нараховано позивачу заробітну плату за період з березня 2023 по 26.08.2024 в розмірі 1.158.774,94 грн., перераховано 891.424,89 грн, залишок нарахованої але не сплаченої заробітної плати (заборгованість) складає 267.350,05 грн.

Суд враховує, що офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19)).

Суд зауважує, що чинне податкове законодавство України визначає, що роботодавець, який має найманих працівників, виступає щодо оподаткування їхніх доходів податковим агентом. При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен утримувати (відраховувати) по кожному працівнику наступні податки - податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) - 18% та військовий збір (ВЗ) - 5%. Адже саме на нього (роботодавця) покладенні обов'язки з нарахування, утримання і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за рахунок коштів, що виплачуються працівнику у вигляді заробітної плати, та від імені такого працівника. Заробітна плата виплачується працівнику вже після утримання всіх обов'язкових податків, зборів та інших платежів, що підлягають утриманню.

Відтак, позивач безпідставно пред'являє до стягнення з відповідача саме нарахований розмір заробітної плати за період з березня 2023 по 26.08.2024 з усіма податками та зборами, що підлягають утриманню роботодавцем.

З наданої разом із відзивом на позовну заяву довідки ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 30.04.2026 заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , таб.№ 49857, на дату складання довідки за період липень 2024р.-вересень 2024р. становить 201279,73 грн, в т.ч. помісячно:

за липень 2024 року - 24999,29 грн. (нараховано 64663,49 грн, перераховано - 39664,20 грн),

за серпень 2024 року - 167137,57 грн. (в т.ч.: заробітна плата - 13162,34 грн, компенсація за невикористану відпустку 85 к.д. - 153975,23 грн);

за вересень 2024 року - 9142,87 грн.

Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів.

Суд враховує, що трудові відносини з позивачем припинені 26.08.2024.

У додаткових поясненнях від 25.05.2026, на вимогу суду, ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» зазначає, що заборгованість у розмірі 9142,87 грн., відображена за вересень 2024 року, виникла у зв'язку з несвоєчасним поданням позивачем листка непрацездатності до бухгалтерії підприємства, унаслідок цього нарахування лікарняних за рахунок підприємства було здійснено лише у вересні 2024 року, після звільнення позивача, що знайшло своє відображення у розрахунковому листі та поданій звітності до Пенсійного фонду України.

Конституційний Суд України у своїх актах (зокрема у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 та подальших рішеннях щодо тлумачення законодавства про оплату праці) підтверджує, що поняття «заробітна плата» та «всі суми, що належать працівникові при звільненні» є нерозривними та взаємопов'язаними. Відповідно до практики Конституційного Суду та ст. 116 Кодексу законів про працю (КЗпП), до таких обов'язкових виплат належать усі суми, з якими пов'язане право працівника на працю та отримання винагороди, у тому числі й оплата лікарняних (допомога по тимчасовій непрацездатності), якщо вони були нараховані, але не виплачені до моменту звільнення.

Суд констатує, що позивач не довів належними та допустимим доказами суму заборгованості із нарахованої але не виплаченої заробітної плати саме в пред'явленому розмірі - 267350,05 грн., але відповідач в свою чергу надав суду інформацію по актуальній заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_1 станом на 30.04.2026, яка позивачем не заперечується та не спростовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зазначені вище обставини визнаються учасниками справи, а отже в силу приписів ч.1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

На дату судового засідання відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати позивачу заборгованості по заробітній платі за липень 2024 року у сумі 24999,29 грн. та серпень 2024 року у сумі 167137,57 грн. (в т.ч. заробітна плата - 13162,34 грн., компенсація за невикористану відпустку 85 к.д. - 153975,23 грн.), що разом становить 192136,86 грн.

Позивач предмет спору не змінював, вимоги не уточнював, у тому числі по складових заборгованості, а згідно частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по нарахованій але не сплаченій заробітній платі за липень 2024 року у сумі 24999,29 грн. та за серпень 2024 року у сумі 167137,57 грн. (сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів).

За трудовими спорами (стягнення зарплати), позивач самостійно визначає предмет позову. Якщо позивач заявив вимогу лише про заборгованість по заробітній платі при звільненні й не просив про лікарняні, суд не може самостійно стягнути кошти за лікарняними, оскільки обмежений заявленими вимогами.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, пропорційно задоволеній сумі, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Підпунктом 3 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на рівні 3328 грн.

Ціна даного позову становить 267350,05 грн., відповідно 1,5% від ціни позову складає 4010,25 грн.

Згідно матеріалів справи звернення з вказаним позовом здійснювалось представником позивача - адвокатом Токарєвою О.Г. в електронній формі через систему «Електронний суд».

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за розгляд цієї справи у розмірі 2305,64 грн. (192136,86 грн. Х 4010,25 грн. Х 0,8 / 267350,05 грн. = 2305,64 грн.)

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519, адреса: 84320, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул Хортицька, буд.87б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість по нарахованій але не сплаченій заробітній платі за липень 2024 року у сумі 24999,29 грн. та за серпень 2024 року у сумі 167137,57 грн., що разом становить 192136,86 грн. (сума вказана за вирахуванням податків та обов'язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519, адреса: 84320, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул Хортицька, буд.87б) на користь держави судовий збір в розмірі 2305,64 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 02.06.2026.

Суддя Н.В. Величко