вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
02.06.2026м. ДніпроСправа № 904/3190/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши заяву керівника Криворізької центральної окружної прокуратури про забезпечення позову у справі
за позовом керівника Криворізької центральної окружної прокуратури, 50074, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Книжна, 1А, код ЄДРПОУ/умовний код: 0290993829 в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна,1, код ЄДРПОУ 33874388
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ПЕТРОЛІУМ", 65080, м.Одеса, вул.Варненська, будинок 4-Б, код ЄДРПОУ 25417282
про визнання недійсним договорів оренди землі та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 776 303,81грн.
Суддя Панна С.П.
Без участі представників сторін
Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ПЕТРОЛІУМ", в якій просить суд:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №2020408 від 13.08.2020, укладений між Криворізькою міською радою та ТОВ "СК ПЕТРОЛІУМ";
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №2025630 від 09.10.2025, укладений між Криворізькою міською радою та ТОВ "СК ПЕТРОЛІУМ";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ПЕТРОЛІУМ" на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 1 776 303,81 грн. за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 1211000000:08:572:0001 площею 0,2905 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Старовокзальна, 62.
Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як фактичний користувач земельною ділянкою 1211000000:08:572:0001 площею 0,2905 га з 2021 року до цього часу, зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі, виходячи із дійсної категорії земельної ділянки, тим самим збільшує вартість власного майна та протиправно позбавляє територіальну громаду міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушує права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом. Окрім того прокурор зазначає, що в силу ст. ст. 67, 71 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги", ст. 203, 215 ЦК України та висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах від 04.02.2020 у справі №915/47/17, від 08.05.2018 у справі №521/4789/17, від 17.04.2025 у справі №904/186/23, договори оренди земельної ділянки №2020408 від 13.08.2020 та №2025630 від 09.10.2025, укладені між Криворізькою міською радою та ТОВ "СК ПЕТРОЛІУМ", є недійсними.
Разом із позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно, що належить ТОВ «СК ПЕТРОЛІУМ» (код ЄДРПОУ 25417282, адреса: Україна, 65080, Одеська обл., місто Одеса, вул.Варненська, будинок 4-Б), а саме: нежитлова будівля АЗС, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Старовокзальна, 62, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 395007112110.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокуратура указує, що на даний час в провадженні судів різних інстанцій є справи про стягнення з ТОВ «СК Петроліум» грошових коштів (справа №916/3118/25 про стягнення з ТОВ «СК Петроліум» коштів у сумі 698 027,41 грн., справа №904/1811/26 про стягнення коштів у сумі 490 823,68 грн., справа №420/14287/21 щодо оскарження податкових повідомлень-рішень на суму понад 2 млн грн.), а також інші. Крім цього, згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження за 2025 рік щодо відповідача ініційовано 3 виконавчі провадження, що також свідчить про наявність у відповідача боргів, які можуть ускладнити виконання рішення у майбутньому. Тобто наявність судових спорів щодо стягнення з відповідача коштів може значно ускладнити виконання рішення суду у майбутньому у випадку задоволення позовних вимог.
На переконання прокурора, не накладення арешту на нерухоме майно відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України. Таким чином, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі забезпечити позов шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном або грошовими коштами, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Предметом позову є, зокрема, стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 1 776 303,81 грн. за користування земельною ділянкою комунальної форми власності 1211000000:08:572:0001 площею 0,2905 га.
Ураховуючи вищевикладене, Криворізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста.
Суд звертає увагу, що позовна заява спрямована, перш за все, на задоволення матеріальних потреб суспільства, територіальної громади м. Кривого Рогу.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 та від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.
З огляду на це, беручи до уваги можливість вибуття з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ПЕТРОЛІУМ" у будь-який момент нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:572:0001 за місцезнаходженням: м. Кривий Ріг, вул. Старовокзальна, 62, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу.
Невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної заяви поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади м. Кривий Ріг, за захистом яких звертається керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, призвести до зміни власника нерухомого майна та вплинути на виконання такого рішення.
Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 490/6312/19, від 21.12.2020 у справі № 487/5726/19.
Також за правовим висновком, викладеним у п. 24 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Ненакладення арешту на нерухоме майно відповідача надалі унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судового рішення, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України.
Отже, накладення арешту на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього грошових коштів.
Господарський суд, враховуючи предмет майбутнього позову, а також заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, зокрема, арешт в межах суми ціни позову на нерухоме майно, приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді арешту такого майна є розумним, обґрунтованим та адекватним.
Верховний Суд у постанові №918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини".
Згідно з ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідачів у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву керівника Криворізької центральної окружної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СК ПЕТРОЛІУМ" (65080, м.Одеса, вул.Варненська, будинок 4-Б, код ЄДРПОУ 25417282), а саме: нежитлова будівля АЗС, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Старовокзальна, 62, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 395007112110, у межах ціни позову в сумі 1 776 303,81грн. (один мільйон сімсот сімдесят шість тисяч триста три гривні 81коп.).
Стягувач: Криворізька центральна окружна прокуратура, 50074, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Книжна, 1А, код ЄДРПОУ/умовний код: 0290993829 в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна,1, код ЄДРПОУ 33874388
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ПЕТРОЛІУМ", 65080, м.Одеса, вул.Варненська, будинок 4-Б, код ЄДРПОУ 25417282
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 02.06.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 03.06.2029.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред'явлення до примусового виконання.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.П. Панна