Ухвала від 01.06.2026 по справі 904/3112/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

01.06.2026м. ДніпроСправа № 904/3112/26

За заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570; вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001)

про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно

У справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570; вул. Грушевського,1Д, м. Київ, 01001)

до ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство "Сімагроплюс" (ідентифікаційний код 42415521; вулиця Шкільна, будинок 1, с. Іверське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52421)

про стягнення заборгованості за кредитним договором №42415521-КД-5 від 14.11.2024 у розмірі 2 112 104,75грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

СУТЬСПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №42415521-КД-5 від 14.11.2024 у загальному розмірі 2 112 104,75 грн, з яких: - 1 999 944,29 грн заборгованості за тілом кредиту; - 112 160,46 грн заборгованості за процентами та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та Фермерським господарством "Сімагроплюс" укладено кредитний договір №42415521-КД-5 від 14.11.2024, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 2 000 000 грн на поповнення обігових коштів. Кінцевий термін повернення кредиту 01.04.2026 включно. Відновлювана кредитна лінія надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів (п.1.1. кредитного договору). Кредитні кошти у розмірі 2 000 000 грн перераховані Банком на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 та платіжними інструкціями №DNVD0B0XDN від 10.12.2024 на суму 400 000 грн та №PROM4B7DDA від 24.01.2025 на суму 1 600 000 грн.

14.11.2024 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки №42415521-ДП-5/1, предметом якого є надання поруки за виконання зобов'язань позичальника, які випливають з Кредитного договору №42415521-КД-5 від 14.11.2024 укладений між Кредитором та Позичальником, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісійних винагород та інших умов, які є чинними на момент укладання цього Договору або можуть бути укладені після його укладання. Відповідно до умов цього договору Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно з Позичальником за виконання в повному обсязі Зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до п.1.2. договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов'язання в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Натомість позичальник (Фермерське господарство "Сімагроплюс") порушив зобов'язання за кредитним договором, в кінцевий термін повернення кредиту 01.04.2026 кредитні кошти в розмірі та строки встановлені Графіком платежів не повернув. Вимога-повідомлення про наявність простроченої заборгованості від 06.04.2026 залишена відповідачем та третьою особою без задоволення.

Наведене і стало причиною звернення з позовом до суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 справу №904/3112/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

І. Накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу - ОСОБА_1 :

- земельна ділянка, кадастровий номер: 1225055100:03:001:0141, площею 0,0233 (га), адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1452704312250;

- будівля контори (об'єкт житлової нерухомості: Ні), загальна площа 390,6 (кв.м), опис: Б-будівля контори; В-архів; Г-гараж; Д-шлакоблочний гараж; У-дощата вбиральня, адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:569608312250;

- 1/2 частка нежитлової будівлі, загальна площа 921,4 (кв.м), опис: А-1 - нежитлова будівля, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування: 1224856200:02:004:0074, за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 113316212248;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 1225083000:02:002:0049, площею 0,6 (га) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3195102112250;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 1225083000:02:002:0048 площею 0,25 (га) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3195108012250;

- житловий будинок, загальною площею 99,9 (кв.м) (з них житлова 59 кв.м.), адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3195192912020;

ІІ. Накладення арешту на рухоме майно, що належить відповідачу - ОСОБА_1 , транспортні засоби та сільськогосподарську техніку:

- марка ГАЗ, модель 3309, об'єм двигуна 4250, рік випуску 1995, № шасі НОМЕР_4 ;

- марка OPEL, модель VIVARO, об'єм двигуна 1870, рік випуску 2005, № куз. НОМЕР_5 ;

- марка ГАЗ, модель 33021, об'єм двигуна 2400, рік випуску 1997, № куз. НОМЕР_6 ;

- марка ВАЗ, модель 21061, об'єм двигуна 1500, рік випуску 1986, № куз. НОМЕР_7 ;

- причіп, марка 2ПТС-4, 1973 р.в., номерний знак НОМЕР_8 ;

- причіп, марка 2 ПТС-4, 2018 р.в., номерний знак НОМЕР_9 ;

- трактор колісний, марка ЮМЗ 8073, 1999 р.в., номерний знак НОМЕР_10 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивач зазначає, що існує очевидна небезпека щодо відчуження спірного рухомого та нерухомого майна іншим особам та заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до інформаційної довідки № 5005841631203 від 15.04.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповіді Головного сервісного центру МВС № 31/1265АЗ?8358?2026 від 14.04.2026 (282494), відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Вих-10/7586 від 20.04.2026 за ОСОБА_1 зареєстровано вище перелічене нерухоме та рухоме майно.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову полягає в тому, що виконання грошових зобов'язань ФГ "Сімагроплюс" за договором №42415521- КД-5 від 14.11.2024 забезпечено тільки фінансовою порукою ОСОБА_1 , заходів виконання зобов'язань, врегулювання спору після настання строку виконання зобов'язань за договором та отримання претензії банка, солідарні боржники не вчиняють, а тому ризик неможливості виконання рішення суду через відсутність у власності відповідача майна станом на час виконання рішення є вищим, отже арешт майна виступить гарантією того, що поручитель не відчужить належне йому майно під час судового процесу.

Банк звертає увагу Суду, що ОСОБА_1 вже перереєстрував безоплатно частину свого нерухомого майна за договорами дарування на близьких осіб:

- будівля зерноскладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , безоплатно подарована ОСОБА_2 (дружина) на підставі договору дарування нерухомого майна №2584 від 05.09.2025;

- земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер1225083000:01:001:0047, розташовану на території Новопокровської селищної ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області, безоплатно подарована ОСОБА_2 (дружина) на підставі договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення №2663 від 10.09.2025;

- земельна ділянка площею 5,6600 га, кадастровий номер 1225083000:01:018:0166, розташовану на території Новопокровської селищної ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області, безоплатно подарована ОСОБА_2 (дружина) на підставі договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення №2662 від 10.09.2025.

Вищенаведене підтверджується договорами дарування, які додаються до заяви.

Позивач вважає, що у такий спосіб буде забезпечено виконання рішення суду. Накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме та рухоме майно, що належать відповідачу, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Правові висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, а також у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24 та від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo та запобігання втраті активів або перешкоджання виконанню майбутнього судового рішення, поки суд розглядає справу по суті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини"). Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечити продовження існування стану, який є предметом спору.

Забезпечення позову є превентивним процесуальним заходом, що має на меті запобігання можливим порушенням прав або охоронюваних законом інтересів позивача, гарантування реального виконання рішення суду та уникнення труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.

Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

За умовами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем надані копії договорів дарування, які вчинені на дружину відповідача, зокрема: на будівлю зерноскладу та дві земельні ділянки, загальною площею 2,000га та 5,6600га відповідно.

Отже, відповідач здійснив безоплатно перереєстрацію частини нерухомого майна на користь близької (пов'язаної) особи без погашення заборгованості, чим продемонстровано можливість безперешкодно здійснити перереєстрацію права власності на інших осіб, які не є учасниками цієї справи, тому у разі чергової зміни власника майна під час розгляду справи по суті, позивач не зможе захистити свої права та інтереси, а ухвалене рішення суду буде невиконуваним.

З огляду на те, що записи про обтяження нерухомого майна наразі відсутні у державних реєстрах, існує очевидна, об'єктивна вірогідність того, що зазначене нерухоме та рухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб до ухвалення рішення, що матиме невідворотні наслідки для позивача, як стягувача.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення коштів за кредитним договором №42415521-КД-5 від 14.11.2024 у розмірі 2 112 104,75грн.

Таким чином, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якого вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах

Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18, від 22.01.2021 у справі № 910/5550/19.

У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (п. 23 постанови від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно (грошові кошти боржника) фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Господарський суд, розглянувши заяву позивача, дійшов висновку про доцільність арешту майна (як нерухомого так і рухомого) у межах позовних вимог, визнавши такі заходи обґрунтованими, співмірними та тимчасовими.

Для задоволення вимог про стягнення 2112104,75грн, господарський суд дійшов до висновку про доцільність накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову.

З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову у справі, суд дійшов висновку про наявність реальної загрози утруднення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, зокрема у зв'язку з ризиком відчуження майна чи виведення активів відповідачем, наявність підстав для вжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 74, 136 - 144, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позовної заяви АТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №42415521-КД-5 від 14.11.2024 в межах ціни позову у розмірі 2 112 104,75 грн (два мільйона сто дванадцять тисяч сто чотири гривні 75 коп), шляхом:

накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ):

- земельна ділянка, кадастровий номер: 1225055100:03:001:0141, площею 0,0233 (га), адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1452704312250;

- будівля контори (об'єкт житлової нерухомості: Ні), загальна площа 390,6 (кв.м), опис: Б-будівля контори; В-архів; Г-гараж; Д-шлакоблочний гараж; У-дощата вбиральня, адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:569608312250;

- 1/2 частка нежитлової будівлі, загальна площа 921,4 (кв.м), опис: А-1 - нежитлова будівля, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування: 1224856200:02:004:0074, за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 113316212248;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 1225083000:02:002:0049, площею 0,6 (га) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3195102112250;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 1225083000:02:002:0048 площею 0,25 (га) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3195108012250;

- житловий будинок, загальною площею 99,9 (кв.м) (з них житлова 59 кв.м.), адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3195192912020;

накладення арешту на рухоме майно, що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), наступні транспортні засоби та сільськогосподарську техніку:

- марка ГАЗ, модель 3309, об'єм двигуна 4250, рік випуску 1995, № шасі НОМЕР_4 ;

- марка OPEL, модель VIVARO, об'єм двигуна 1870, рік випуску 2005, № куз. НОМЕР_5 ;

- марка ГАЗ, модель 33021, об'єм двигуна 2400, рік випуску 1997, № куз. НОМЕР_6 ;

- марка ВАЗ, модель 21061, об'єм двигуна 1500, рік випуску 1986, № куз. НОМЕР_7 ;

- причіп, марка 2ПТС-4, 1973 р.в., номерний знак НОМЕР_8 ;

- причіп, марка 2 ПТС-4, 2018 р.в., номерний знак НОМЕР_9 ;

- трактор колісний, марка ЮМЗ 8073, 1999 р.в., номерний знак НОМЕР_10 .

Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" ідентифікаційний код 14360570; вул. Грушевського,1Д, м. Київ, 01001)

Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Дата набрання ухвалою законної сили - 01.06.2026.

Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 02.06.2029.

Учасники судового процесу мають право звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва