вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2026 р. Справа № 925/548/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.05.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони
на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025
повний текст рішення складено 28.11.2025
у справі № 925/548/25 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони
в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України
до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп"
про визнання недійсними частин договору та стягнення 316 300,16 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони (прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (відповідач) про визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/23/53 від 20 вересня 2023 року про постачання для державних потреб хімічної продукції (2400000-4) (гальмівна рідина класу DOT-4) (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України та приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення з Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на користь Міністерства оборони України 316 300,16 грн, з них: 263 519,90 грн безпідставно сплачених коштів у виді ПДВ, 42 015,65 грн інфляційних втрат та 10 764,61 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що умови пунктів 1.1, 3.1 договору № 286/1/23/53 від 20.09.2023 в частині включення сум податку на додану вартість суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 № 178, тому вказані пункти підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в цій частині, грошові кошти в сумі 263 519,90 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення. Крім того, на суму безпідставно сплачених коштів нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 42 015,65 грн та 3% річних в сумі 10 764,61 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 925/548/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
23.07.2025 Господарським судом Черкаської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/548/25 позов задоволено частково.
Визнано недійсними пункти 1.1 та 3.1 договору №286/1/23/51 про постачання для державних потреб хімічної продукції (24000000-4) (гальмівна рідина DOT-4) (за кошти Державного бюджету України) від 20.09.2023, укладеного між Міністерством оборони України та Приватним підприємством науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Стягнуто з Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на користь Міністерства оборони України 263 519,90 грн безпідставно сплачених коштів у виді ПДВ. Стягнуто з Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону 6980,64 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що замовником товару за договором виступає Міністерство оборони України, п.п. 1.1, 3.1 договору суперечать постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а не за нульовою ставкою, і хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, позовні вимоги про визнання недійсними п.п. 1.1, 3.1 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи, що отримана відповідачем сума ПДВ у розмірі 263 519,90 грн за договором є безпідставно набутими грошовими коштами, вони підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, за висновком суду, у відповідача зобов'язання з повернення безпідставно збережених коштів, в даному випадку, виникає не з рішення суду, а на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, проте, з моменту ухвалення судом рішення про визнання правочину недійсним (тобто, з моменту коли особа могла дізнатися та дізналася про цю обставину). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість позовних вимог прокурора в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/548/25, 09.12.2025 Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/548/25 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних та постановити у цій частині нове, яким стягнути з відповідача 42 015,65 грн інфляційних втрат та 10 764,61 грн 3% річних. В решті судове рішення залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що викладені в рішенні висновки суду про те, що відповідач не знав і не міг знати про свій обов'язок повернути позивачу безпідставно отриману суму ПДВ не відповідають фактичним обставинам справи і таких висновків суд дійшов без з'ясування дійсних обставин справи. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/24, при цьому невірно застосовано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21, обставини якої не є подібними. Зокрема, предметом розгляду у справі № 201/9127/21 було, з поміж іншого, визначення моменту виникнення у відповідача обов'язку з повернення транспортного засобу як безпідставно збереженого майна після ухвалення судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння (у зв'язку з неможливістю виконання рішення про його повернення і повернення майна в натурі). На відміну від справи № 201/9127/21, де підстава набуття майна існувала, але згодом відпала відповідно до судового рішення, у даній справі підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі ПДВ не існувало навіть у момент їх отримання. Позаяк, визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору не засвідчує, що існували правові підстави отримання відповідачем ПДВ і вони відпали лише після прийняття судом рішення у даній справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 матеріали апеляційної скарги Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони у справі № 925/548/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали господарської справи № 925/548/25.
26.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/548/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/548/25 за апеляційною скаргою Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 та призначено розгляд справи на 19.03.2026.
19.03.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 розгляд справи призначено на 21.05.2026.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони слід задовольнити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/548/25 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Черкаської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.09.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (постачальник) укладено договір № 286/1/23/53 про постачання для державних потреб хімічної продукції (24000000-4) (гальмівна рідина класу DOT-4), (за кошти Державного бюджету України) (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язується постачати у 2023 році хімічну продукцію (24000000-4) (гальмівна рідина класу DОT-4), (лот 3. Хімічна продукція різна (24960000-4) (гальмівна рідина класу DOT-4), а саме: Гальмівна рідина DОT-4 Mullerol 5 л (далі - товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.
Згідно специфікації поставці підлягала гальмівна рідина DОT-4Mullerol 5 л (011-233-152), у загальній кількості 8,0 тонн, на загальну суму 1 581 999,20 грн (у тому числі ПДВ 20% - 263 666,00 грн), у строк до 30 вересня 2023 року (включно).
Відповідно до п. 2.2. договору одержувачами товару є військові частини (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядкою Міністерства оборони України (додаток 13.2 до договору).
За умовами п. 2.5. договору прийняття товару за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом приймання-передачі (додаток 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року № 440), який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після отримання паспорту якості випробувальної лабораторії, яка проводила фактичну перевірку фізико-хімічних показників товару на відповідність вимогам нормативного документу під час прийняття товару. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2. договору, є підтвердженням прийняття товару.
В п. 3.1. договору визначено, що ціна договору становить 1 581 999,36 грн (в тому числі ПДВ - 263 666,56 грн).
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за фактично постачений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).
У додатку 13.2 до договору отримувачами товару визначено відповідні військові частини.
На виконання умов договору № 286/1/23/53 від 20.09.2023 відповідачем поставлено 7,99555 тон гальмівної рідини DОT-4Mullerol 5 л на суму 1 581 119,38 грн., у тому числі ПДВ 263 519,90 грн, що підтверджується: актом прийому-передачі товару № 1224 від 05.12.2023, рахунком-фактурою № СФ-0000378 від 27.09.2023, видатковою накладною № РН-0000375 від 27.09.2023 на суму 197 749,92 грн, у т.ч. ПДВ - 32 958,32 грн; актом прийому-передачі товару № 1225 від 05.12.2023, рахунком-фактурою № СФ-0000388 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000386 від 28.09.2023 на суму 197 749,92 грн, у т.ч. ПДВ - 32 958,32 грн; актом прийому-передачі товару № 1265 від 12.12.2023, рахунком-фактурою № СФ-0000386 від 27.09.2023, видатковою накладною № РН-0000384 від 27.09.2023 на суму 395 499,84 грн, у т.ч. ПДВ - 65 916,64 грн; актом прийому-передачі товару № 1266 від 12.12.2023, рахунком-фактурою № СФ-0000389 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000387 від 28.09.2023 на суму 197 749,92 грн, у т.ч. ПДВ - 32 958,32 грн; актом прийому-передачі товару № 1330 від 20.12.2023, рахунком-фактурою № СФ-0000387 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000385 від 28.09.2023 на суму 394 619,88 грн, у т.ч. ПДВ - 65 769,98 грн; актом прийому-передачі товару № 1545 від 26.12.2023, рахунком-фактурою № СФ-0000377 від 27.09.2023, видатковою накладною № РН-0000374 від 27.09.2023 на суму 197 749,92 грн, у т.ч. ПДВ - 32 958,32 грн.
Додатково на підтвердження отримання товару прокурором надано повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку від визначених у рознарядці військових частин: № 531 від 19.10.2023, № 147/298 від 13.10.2023, № 3948 від 27.10.2023, № 172 від 12.10.2023, № 99 від 30.10.2023 та № 517 від 09.10.2023.
Оплата позивачем поставленого відповідачем товару підтверджується платіжними інструкціями: від 07.12.2023 № 286/1/547 на суму 395 499,84 грн, в т.ч. ПДВ - 65 916,64 грн; від 15.12.2023 № 286/1/564 на суму 593 249,76 грн, в т.ч. ПДВ - 98 874,96 грн; від 21.12.2023 № 286/1/592 на суму 394 619,86 грн, в т.ч. ПДВ - 65 769,98 грн; від 16.12.2023 № 286/1/597 на суму 197 749,92 грн, в т.ч. ПДВ - 32 958,32 грн. Загальна сума перерахованих відповідачу коштів становить 1 581 119,38 грн, у т.ч. ПДВ - 263 519,90 грн.
Посилаючись на те, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними позивачем, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ у силу п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», тому положення п.п. 1.1 та 3.1 договору в частині включення до договірної ціни ПДВ суперечать п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», отже мають бути визнані недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215, 217 Цивільного кодексу України. В силу вищенаведеного наявні підстави передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України щодо повернення сплачених коштів за поставлений товар у сумі ПДВ на користь Міністерства оборони України та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 було видано з визначеною метою, а саме: виконання мобілізаційних завдань. Проте, оскаржуваний правочин не містить умов, що його укладено з метою виконання мобілізаційного завдання, а тому відсутні підстави вважати, що на спірні правовідносини поширюються норми вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 42 015,65 грн та 3% річних у розмірі 10 764,61 грн, колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судового рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/23/53 від 20.09.2023, стягнення з відповідача на користь позивача 263 519,90 грн безпідставно сплачених коштів та судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, договір № 286/1/23/53 від 20.09.2023 було укладено між Міністерством оборони України та Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Тобто, станом на момент здійснення оплати у позивача був відсутній обов'язок сплачувати за товар у урахуванням ПДВ, відтак прострочення виконання грошового зобов'язання почалось у відповідача саме з моменту здійснення такої оплати позивачем.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зробив висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
У постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов'язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який ці кошти були перераховані. Тому відповідач після отримання зазначених коштів був зобов'язаний повернути їх одразу, тобто прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів та неправомірного їх використання розпочалося з наступного дня.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Враховуючи, що на момент укладення договору № 286/1/23/53 від 20.09.2023 у відповідача не існувало підстав для отримання від позивача сум ПДВ, то саме з моменту отримання таких коштів у відповідача виник обов'язок їх повернути.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт безпідставно одержаної відповідачем суми ПДВ за укладеним договором, колегія суддів дійшла висновку про правомірність нарахування та заявлення до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 42 015,65 грн підлягають задоволенню.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 742,95 грн, в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 21,66 грн прокурору належить відмовити.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних слід скасувати, з прийняттям нового про часткове задоволення позову, з урахуванням висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції було надано вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - скасуванню, з прийняттям нового про часткове задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (постанова Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19).
Таким чином, судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог на Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/548/25 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/548/25 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити частково.
3. Викласти пункти 3, 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2025 у справі № 925/548/25 в такій редакції:
« 3. Стягнути з Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (вул. Волкова, 36, м. Черкаси, 18016, ідентифікаційний код 36584093) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) 263 519 грн 90 коп. безпідставно сплачених коштів у виді ПДВ, 3% річних в сумі 10 742 грн 95 коп. та інфляційні втрати в сумі 42 015 грн 65 коп.
4. Стягнути з Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (вул. Волкова, 36, м. Черкаси, 18016, ідентифікаційний код 36584093) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (вулиця Болбочана Петра, 8, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 38347014) 7 456 грн 70 коп. судового збору.».
4. Стягнути з Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (вул. Волкова, 36, м. Черкаси, 18016, ідентифікаційний код 36584093) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (вулиця Болбочана Петра, 8, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 38347014) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 9 326 грн 61 коп.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.
6. Матеріали справи № 925/548/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко