вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2026 р. Справа № 910/5612/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.05.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Держаного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025
повний текст рішення складено 25.11.2025
у справі № 910/5612/25 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний енергостандарт"
до Держаного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 9 691 106,39 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдиний енергостандарт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) про стягнення 9 691 106,39 грн, з них: основного боргу - 9 600 565,10 грн, 3% річних - 30 015,11 грн та інфляційних втрат - 60 526,18 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 15625/01 від 27.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5612/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/5612/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний енергостандарт" 8 558 990,10 грн боргу, 30 015,11 грн 3% річних, 60 526,18 грн інфляційних втрат та 103 794,38 грн судового збору. Закрито провадження в частині стягнення 1 041 575,00 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8 558 990,10 грн, інфляційних втрат у розмірі 60 526,18 грн та 3% річних у розмірі 30 015,11 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 1 041 575,00 грн з підстав сплати означеної суми під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/5612/25, 15.12.2025 Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/5612/25 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, такий механізм розрахунку відображений в Порядку № 641; (2) згідно довідки ДП «Гарантований покупець» від 31.03.2025 заборгованість НЕК «Укренерго» перед гарантованим покупцем складала 6 824 400 984,04 грн, а наявність такої заборгованості виключає виникнення зобов'язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії. Крім того, скаржник посилається на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 матеріали апеляційної скарги Держаного підприємства "Гарантований покупець" у справі № 910/5612/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/5612/25.
05.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5612/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відмовлено Державному підприємству "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/5612/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
19.03.2026 Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5612/25 за апеляційною скаргою Держаного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 та призначено розгляд справи на 21.05.2026.
17.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний енергостандарт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що (1) строк оплати за отриманий відповідачем товар за договором № 15625/01 від 27.09.2018 за лютий - листопад 2024 року є таким, що настав; (2) відповідач не виконав зобов'язання за договором № 15625/01 від 27.09.2018 в частині остаточного розрахунку за придбану електричну енергію у спірні періоди, чим порушив строки остаточного розрахунку оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом, що є підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних; (3) введення воєнного стану не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за договором № 15625/01 від 27.09.2018.
18.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Гарантований покупець» надійшла заява про заміну учасника справи правонаступником, в якій просить залучити до участі у справі Акціонерне товариство «Гарантований покупець» в якості відповідача, як правонаступника Державного підприємства «Гарантований покупець».
У судовому засіданні 21.05.2026 колегією суддів розглянуто та задоволено заяву про заміну Державного підприємства "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454) його правонаступником Акціонерним товариством "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454).
В обґрунтування заяви Акціонерне товариство "Гарантований покупець" зазначило, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.02.2024 № 74-р "Питання перетворення державного підприємства "Гарантований покупець" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі" було вирішено, зокрема, реорганізувати державне підприємство "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454) шляхом перетворення в акціонерне товариство "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454), 100 відсотків акцій у статутному капіталі якого належать державі та не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2025 № 1633 "Про утворення акціонерного товариства "Гарантований покупець" утворено акціонерне товариство "Гарантований покупець", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Гарантований покпець".
21.04.2026 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Акціонерного товариства "Гарантований покупець", а також державну реєстрацію припинення Державного підприємства "Гарантований покупець", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454) є правонаступником Державного підприємства "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку здійснити заміну відповідача у справі № 910/6601/25 Державне підприємство "Гарантований покупець" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Гарантований покупець".
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/5612/25 залишити без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 27.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдиний енергостандарт" та Державним підприємством «Енергоринок» (правонаступником якого є Державне підприємство «Гарантований покупець») укладено договір № 15625/01.
До договору № 15625/01 від 27.09.2018 укладено ряд додаткових угод, зокрема, додаткову угоду № 677/07/24 від 25.01.2024.
Укладенням додаткової угоди № 677/07/24 від 25.01.2024 приведено положення договору № 15625/01 від 27.09.2018 у відповідність до змінених норм законодавства.
Відповідно до п. 1.1. договору (у редакції додаткової угоди № 677/07/24 від 25.01.2024) продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
За умовами п. 3.1. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупця адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.
Згідно з п. 3.3. договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: (1) у лютому - березні 2024 року - постанова № 2146 від 18.12.2024 (оприлюднена 20.12.2024); (2) у вересні 2024 року - постанова № 2418 від 30.12.2024 (оприлюднена 30.12.2024); (3) у липні 2024 року - постанова № 76 від 21.01.2025 (оприлюднена 23.01.2025); (4) у квітні 2024 року, у серпні 2024 року - постанова № 193 від 11.02.2025 (оприлюднена 13.02.2025); (5) у жовтні - листопаді 2024 року - постанова № 247 від 18.02.2025 (оприлюднена 19.02.2025); (6) у січні 2024 року, у травні - червні 2024 року - постанова № 529 від 08.04.2025 (оприлюднена 10.04.2025).
На виконання умов договору № 15625/01 від 27.09.2018 позивачем у лютому - листопаді 2024 року гарантованому покупцю продано електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії: за лютий 2024 року від 29.02.2024 на суму 8 216 552,85 грн; за лютий 2024 року від 14.11.2024 на суму 1 007 532,44 грн; за березень 2024 року від 31.03.2024 на суму 11 677 421,98 грн; за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 11 697 501,46 грн; за травень 202 року від 31.05.2024 на суму 9 807 490,75 грн; за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 8 831 540,34 грн; за липень 2024 року від 31.07.2024 на суму 5 345 308,98 грн; за серпень 2024 року від 31.08.2024 на суму 3 996 303,23 грн; за вересень 2024 року від 30.09.2024 на суму 4 585 067,40 грн; за жовтень 2024 року від 31.10.2024 на суму 6 610 992,37 грн; за листопад 2024 року від 30.11.2024 на суму 11 733 701,25 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Спір між сторонами виник внаслідок того, що відповідач своєчасно не сплатив вартість отриманої електричної енергії у лютому - листопаді 2024 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 600 565,10 грн. Також у зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 30 015,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 60 526,18 грн.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про ненастання строку оплати проданої позивачем за договором електричної енергії, посилаючись на те, що джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, такий механізм розрахунку відображений в Порядку № 641. Згідно довідки ДП «Гарантований покупець» від 31.03.2025 заборгованість НЕК «Укренерго» перед гарантованим покупцем складала 6 824 400 984,04 грн, а наявність такої заборгованості виключає виникнення зобов'язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії. Також відповідач посилається на існування форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором, що підтверджується листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.
Відповідно до частини другої статті 65 названого Закону гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Як встановлено судом, на виконання умов договору № 15625/01 від 27.09.2018 позивачем у лютому - листопаді 2024 року гарантованому покупцю продано електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії: за лютий 2024 року від 29.02.2024 на суму 8 216 552,85 грн; за лютий 2024 року від 14.11.2024 на суму 1 007 532,44 грн; за березень 2024 року від 31.03.2024 на суму 11 677 421,98 грн; за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 11 697 501,46 грн; за травень 202 року від 31.05.2024 на суму 9 807 490,75 грн; за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 8 831 540,34 грн; за липень 2024 року від 31.07.2024 на суму 5 345 308,98 грн; за серпень 2024 року від 31.08.2024 на суму 3 996 303,23 грн; за вересень 2024 року від 30.09.2024 на суму 4 585 067,40 грн; за жовтень 2024 року від 31.10.2024 на суму 6 610 992,37 грн; за листопад 2024 року від 30.11.2024 на суму 11 733 701,25 грн.
Як вбачається з наданих позивачем актів, з боку гарантованого покупця вказані акти підписано без зауважень та заперечень.
Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та кількості проданої позивачем електричної енергії за договором, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов договору до суду не надходило.
За таких обставин, за відсутності будь-яких претензій/зауважень відповідача щодо змісту актів купівлі-продажу електроенергії, суд дійшов висновку, що позивачем виконано прийняті на себе за договором зобов'язання з продажу електричної енергії, а відповідачем, в свою чергу, прийнято електричну енергію у вказаних обсягах без будь-яких зауважень.
Відповідно 11.4. Порядку № 641 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: (1) у лютому - березні 2024 року - постанова № 2146 від 18.12.2024 (оприлюднена 20.12.2024); (2) у вересні 2024 року - постанова № 2418 від 30.12.2024 (оприлюднена 30.12.2024); (3) у липні 2024 року - постанова № 76 від 21.01.2025 (оприлюднена 23.01.2025); (4) у квітні 2024 року, у серпні 2024 року - постанова № 193 від 11.02.2025 (оприлюднена 13.02.2025); (5) у жовтні - листопаді 2024 року - постанова № 247 від 18.02.2025 (оприлюднена 19.02.2025); (6) у січні 2024 року, у травні - червні 2024 року - постанова № 529 від 08.04.2025 (оприлюднена 10.04.2025).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч умовам договору та Порядку № 641 відповідач не здійснив своєчасну оплату електричної енергії згідно актів купівлі-продажу електроенергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з оплати проданої позивачем електричної енергії становить 9 600 565,10 грн.
При цьому, пункт 11.4. Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та Порядку № 641, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати електричної енергії за спірний період станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Матеріалами справи підтверджується, що після відкриття провадження у справі у суді першої інстанції відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено 1 041 575,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 483 544 від 09.06.2025 на суму 396 851,84 грн та № 479 793 від 19.05.2025 на суму 644 723,16 грн.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, спір у даній справі припинив своє існування в частині заборгованості у розмірі 1 041 575,00 грн у зв'язку з частковою сплатою заборгованості згідно платіжних інструкцій № 483 544 від 09.06.2025 на суму 396 851,84 грн та № 479 793 від 19.05.2025 на суму 644 723,16 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на момент звернення з позовом, так і на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 та від 14.09.2022 у справі № 914/3112/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 041 575,00 грн. підлягає закриттю, а стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 8 558 990,10 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8 558 990,10 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині першій статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Отже, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи, що відповідач у повному обсязі не здійснив оплату проданої позивачем електричної енергії, позивач правомірно застосував до нього передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України заходи відповідальності.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 015,11 грн 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, а їх розмір - арифметично правильним.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку інфляційних втрат, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 60 526,18 грн.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними. Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19.
Колегія суддів відмічає, що питання застосовності (незастосовності) певного нормативно-правового акта до обставин справи суд з'ясовує, зокрема, у порядку вирішення конкуренції правових норм.
Водночас, положення статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" чітко визначають, що розрахунок вартості послуги за механізмом ринкової премії здійснюється гарантованим покупцем відповідно до затвердженого Регулятором порядку - Порядку № 641. Положення частини п'ятої цієї статті 65 Закону також визначають, що гарантований покупець здійснює оплату вартості електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом, з урахуванням вимог частини другої цієї статті, на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
За наведеного підставним є висновок, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що положення Порядку № 641 суперечать положенням статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, принцип "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 617 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Із наведених приписів законодавства вбачається, що форс-мажорні обставини можуть не лише унеможливлювати виконання зобов'язання в цілому, а й обумовлювати неналежне виконання зобов'язання, в тому числі прострочення його виконання.
Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов'язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
При цьому в постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідач посилається на відкритий лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Суд зазначає, що наведений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за укладеним між сторонами договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати електроенергії.
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність відкритого листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
В свою чергу, відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за договором № 15625/01 від 27.09.2018.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними; (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов'язків з оплати електричної енергії, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Гарантований покупець" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/5612/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Здійснити заміну відповідача у справі № 910/5612/25 Державне підприємство "Гарантований покупець" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Гарантований покупець".
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/5612/25 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/5612/25 - залишити без змін.
4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
5. Матеріали справи № 910/5612/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров