Справа № 347/1222/26
02 червня 2026 року м. Косів
Cуддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцула Ю. С, розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення, які надійшли з Косівського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 173-2, ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
О 13:30 год. 13.05.2026 року гр. ОСОБА_1 за місцем проживання в АДРЕСА_1 , перебуваючи на підпитку, виражалася нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою матері ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, о 14:40 год. 13.05.2026 року гр. ОСОБА_1 за місцем проживання в АДРЕСА_1 , перебуваючи в нетверезому стані, виражалася нецензурною лайкою в сторону своєї матері ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставлення повідомлення у додаток Viber (а.с.15, 13). Також було опублікувано оголошення про виклик на офіційному сайті судової влади (а.с.14, 12). Про причини неявки не повідомила та клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість дізнатись про визначений час розгляду справи. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_1 вживала будь-яких заходів, які б вказували на те, що вона бажає заявити клопотання, подати докази, надати пояснення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Такі права можна реалізувати не тільки в судовому засіданні, а й у інший спосіб, наприклад письмово.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
У зв'язку з набранням чинності 01.08.2021 року Закону №1604-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі», стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення та долучені до них матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Так, відповідно до п. 3 ч. 1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №737498 від 19.05.2026 року, згідно з яким «О 13:30 год. 13.05.2026 року гр. ОСОБА_1 за місцем проживання в АДРЕСА_1 , перебуваючи на підпитку, виражалася нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою матері ОСОБА_2 ». Вказаний протокол складений уповноваженою особою, підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та містить необхідні реквізити встановлені ст. 256 КУпАП. (а.с 1);
- протоколом прийняття заяви про адміністративне правопорушення від 13.05.2026 року (а.с.2);
- письмовим поясненням ОСОБА_2 , відповідно до якого вона зробила зауваження дочці - ОСОБА_1 , щоб та поводила себе тихіше, так як у них були відпочиваючі. Після цього ОСОБА_1 почала обзивати матір нецензурними словами та погрожувати фізичною розправою (а.с.3);
- письмовим поясненням ОСОБА_1 , де зазначила, що 13.05.2026 року до неї прийшла знайомі, з якими вона випивала алкогольні напої. Через деякий час мати попросила, щоб вони закінчили застілля, однак ОСОБА_1 це не сподобалося, і тому, на грунті агресії вона почала обзивати матір нецезурними словами (а.с.4);
- копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.6).
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи не убачається, тому вказані докази є належними та допустимими.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Так, відповідно до п. 3 ч. 1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП доводиться в сукупності наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №737499 від 19.05.2026 року, відповідно до якого: «О 14:40 год. 13.05.2026 року гр. ОСОБА_1 за місцем проживання в АДРЕСА_1 , перебуваючи в нетверезому стані, виражалася нецензурною лайкою в сторону своєї матері ОСОБА_2 ». Вказаний протокол складений уповноваженою особою, та містить всі необхідні реквізити встановлені ст.256 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 . Будь-яких сумнівів у його достовірності судом не встановлено (а.с.1);
- електронним рапортом інспектора Андречук О.В. (а.с.2-3);
- письмовим поясненням ОСОБА_2 , відповідно до якого вона зробила зауваження дочці - ОСОБА_1 , щоб та поводила себе тихіше, так як у них були відпочиваючі. Після цього ОСОБА_1 почала обзивати матір нецензурними словами та погрожувати фізичною розправою (а.с.4);
- письмовим поясненням ОСОБА_1 , де зазначила, що 13.05.2026 року до неї прийшла знайомі, з якими вона випивала алкогольні напої. Через деякий час мати попросила, щоб вони закінчили застілля, однак ОСОБА_1 це не сподобалося, і тому, на грунті агресії вона почала обзивати матір нецезурними словами (а.с.5);
- копією тимчасового заборонного припису (а.с.7);
- копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.6).
До матеріалів справи додана копія паспорта громадянина України у вигляді айді-картки ОСОБА_1 .
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. В своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності інформації, яка міститься у досліджених доказах, суду не надано.
За таких обставин, перевіривши всі наявні в матеріалах справи докази, доходжу висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих їй адміністративних правопорушеннях доведена поза всяким розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, та за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду документи, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору відсутні, відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 40-1, 124, ч. 1 ст. 173-2, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неїадміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Відповідно до ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остаточне стягнення, в межах санкції ч.1 ст. 173-2 КУпАП у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 680 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень) 60 коп. (шістдесят копійок) на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Ю. С. Кіцула