Справа № 712/306/26
Провадження № 2-з/712/37/26
про забезпечення позову
02 червня 2026 року м. Черкаси
Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Пономар В.О., розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
У провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Висоцька Світлана Іванівна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування житлового будинку недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.01.2026 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Відповідачем ОСОБА_1 29.05.2026 до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить накласти арешт на житловий будинок площею 93,5 кв. м. та земельну ділянку із кадастровим номером 7110136400:03:013:0365 площею 0,0312 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності позивачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 28.01.2025 шляхом заборони органам державної реєстрації та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на будь-яку особу стосовно виникнення, переходу або припинення прав на житловий будинок.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначає, що під час підготовки відзиву на позовну заяву було встановлено, що 28.01.2025 ОСОБА_2 на підставі договору дарування отримала право власності на житловий будинок площею 93,5 кв. м. та земельну ділянку із кадастровим номером 7110136400:03:013:0365 площею 0,0312 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно отримано нею у власність під час перебування у шлюбі із відповідачем ОСОБА_1 , який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.01.2026 у справі № 711/11662/25 розірвано.
Ураховуючи вказані обставини, відповідач ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Р.В. про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки удаваним, фактично укладеним договір купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ. Разом із зустрічною позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.02.2026 повернуто у зв'язку із несплатою судового збору.
Відповідач вважає, що позивачем ОСОБА_2 навмисно вжито заходів для зміни правового режиму спільного майна подружжя, оскільки таке нерухоме майно фактично придбано в період шлюбу за спільні кошти подружжя. Оскільки нерухоме майно набуте ОСОБА_2 у власність на підставі договору дарування і таке набуття у власність не потребує згоди іншого з подружжя, є вірогідність подальшого відчуження спірного майна до розгляду справи по суті та унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Розглянувши вказану заяву, суддя дійшов до такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів відповідача за первісним позовом, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення зустрічного позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 на праві власності належать житловий будинок з мансардою А-2, огорожа № 1,5, ворота з хвірткою № 2, вигрібна яма № 6 та земельна ділянка із кадастровим номером 7110136400:03:013:0365 за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі договору дарування від 28.01.2025, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Р.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2033.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову відповідач зазначив, що ОСОБА_2 є боржником за зустрічним позовом, нею навмисно вжито заходів для зміни правового режиму спільного майна подружжя, а право власності на нерухоме майно набуте без його відома та згоди, через що наявні ризики уникнення у подальшому поділу майна, яке є спільним сумісним майном подружжя та як наслідок наявна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову.
Враховуючи наведене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який позивач за зустрічним позовом просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення зустрічного позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Як заборона відчуження, так і арешт віднесені до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19 закріплено правову позицію, відповідно до якої арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23), від 24.07.2024 у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2024 в справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Арешт житлового будинку та земельної ділянки, на переконання суду, включає в себе заборону відчуження житлового будинку та земельної ділянки, яке є способом розпорядження майном і полягає у правомочності визначати долю майна. Крім того, наявність зареєстрованого обтяження нерухомого майна у виді його арешту є підставою для відмови у вчиненні реєстраційних дій щодо нерухомого майна. Тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок є достатнім заходом забезпечення позову.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування додаткових засобів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження майном у вигляді заборони позивачу вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку шляхом його відчуження.
З огляду на вказане, в частині вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони позивачу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження належних їй житлового будинку та земельної ділянки слід відмовити, оскільки таке матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, що суперечить наведеним вимогам закону щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Враховуючи предмет спору у цій справі, суд дійшов висновку, що саме накладення арешту як спосіб забезпечення позову буде співмірним для ефективного захисту прав позивача.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Враховуючи викладене вище, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін у справі, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, а також те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову та застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, які на праві власності належать позивачу ОСОБА_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд також бере до уваги, що предметом зустрічного позову є, зокрема, вимоги про визнання спірного житлового будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ. Отже, нерухоме майно, на яке заявник просить накласти арешт, безпосередньо пов'язане з предметом спору. Накладення арешту спрямоване на збереження існуючого майнового стану до вирішення спору по суті, є тимчасовим заходом, не позбавляє власника права володіння та користування майном і є співмірним із заявленими вимогами.
Водночас невжиття даних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, забезпечення даного позову саме у такий спосіб не позбавлятиме позивача права користування житловим будинком.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення судом не встановлено, оскільки обраний захід забезпечення позову має тимчасовий характер, не позбавляє ОСОБА_2 права володіння та користування нерухомим майном, а лише обмежує можливість його відчуження до вирішення спору по суті.
Крім цього, суд вважає за доцільне роз'яснити, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Одночасно суд наголошує, що за приписами ч. 7-10 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом указаного строку за заявою позивача за зустрічним позовом (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У випадку залишення зустрічного позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні зустрічного позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Також суддя звертає увагу на те, що ухвала є виконавчим документом в частині вжиття заходів забезпечення позову та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 157 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 151, 153,157, 260 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову- задовольнити частково.
Накласти арешт на житловий будинок з мансардою А-2 огорожею № 1,5 воротами з хвірткою № 2 вигрібною ямою № 6, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку із кадастровим номером 7110136400:03:013:0365 площею 0,0312 га, які на праві власності належать ОСОБА_2 .
В іншій частині заяви - відмовити.
Примірник ухвали про забезпечення позову направити заявнику та особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради (вул. Благовісна, 170, м. Черкаси, 18610) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання протягом трьох років.
Ухвала складена та підписана суддею 02.06.2026.
За цією ухвалою:
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя В.О. Пономар