Справа №498/2188/25
Провадження по справі №2-о/498/21/26
12 травня 2026 року Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді - Чернецької Н.С., за участю секретаря судового засідання - Коммунішиної С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Велика Михайлівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті,
12 грудня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті.Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у центральній лікарні міста Бендер республіки Молдова. Останнє місце проживання: місто Бендери республіки Молдова. Останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 у квартирі доньки ОСОБА_1 . Заявник ОСОБА_1 є донькою померлого (дівоче прізвище ОСОБА_1 , змінено після одруження ІНФОРМАЦІЯ_3 на прізвище ОСОБА_1 , після розлучення ІНФОРМАЦІЯ_4 залишилось прізвища ОСОБА_1 . Після одруження 01.06.2007 року прізвище було змінено на ОСОБА_1 ). Необхідно встановити факт смерті ОСОБА_2 на території міста Бендери республіки Молдова ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть ОСОБА_2 відбулася ІНФОРМАЦІЯ_2 у центральній лікарні міста Бендери, за медичним свідоцтвом про смерть №438 від 20.10.2025 року, виданим центральною лікарнею міста Бендер, після розтину, внаслідок гострої серцевої недостатності. З метою реєстрації смерті батька, зверталася до Великомихайлівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), надавши вищезазначене медичне свідоцтво про смерть видане у місті Бендери. Реєстрація факту смерті та видачі свідоцтва у відділі ДРАЦС є неможливою через відсутність необхідних документів, оскільки документи видані у не визнаній Пріднестровської Молдавської республіки не можуть бути прийняті до роботи. У наявності є сканкопії медичної довідки виданих у Пріднестровської Молдавської республіки. 22.11.2025 року було отримано відмову у державній реєстрації смерті, оскільки Україна не визнає правосуб'єктність ПМР. Так як в адміністративному порядку врегулювати питання неможливо, тому вона вважає єдиним правовим засобом поновлення порушеного права є звернення до суду. Встановлення даного факту необхідне для отримання свідоцтва про смерть, надання повідомлення до Пенсійного фонду за для припинення нарахування та виплати пенсії, оформлення спадщини, тощо. Відповідно до ст. 315 п. 8 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), прошу суд розглянути справу про встановлення факту смерті громадянина України у зв'язку із неможливістю реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Тому просить суд встановити, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міста Бендери республіки Молдова.
Заявник ОСОБА_1 в судове засіданні не з'явився, через канцелярію суду від неї надійшла заява в якій вона просить суд розгляд заяви проводити у її відсутність, вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Великомихайлівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
З медичного свідоцтва про смерть №438 від 20.10.2025 року, виданого лікарем Державної установи «Бендерська центральна міська лікарня» Міністерства охорони здоров'я ПМР- ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Бендери. Причина смерті: гостра серцева недостатність.
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 22 січня 1980 року міським відділом РАЦС м. Тирасполь, з якого вбачається, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Тирасполь про що вкнизі реєстрації актів про народження зроблено запис № 156. В графі батьки вказано: батько « ОСОБА_2 », мати « ОСОБА_8 » ( прізвища, ім'я, по батькові вказано російською мовою).
Також в матеріалах справи наявна копія архівної виписки з актових записів про шлюб № 1273 від 14.09.2001 року виданої Бендерським міським відділом РАЦС, з якої вбачається, що по актовому запису № 553 значиться шлюб між громадянами ОСОБА_1 (наречена ОСОБА_1 ) та ОСОБА_10 .
Крім того, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 15 листопада 2009 року, з якого вбачається, що шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було розірвано про що 15 листопада 2000 року було зроблено запис № 583. Після розірвання шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про шлюб виданого 01 червня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області, з якого вбачається, що 01 червня 2007 року народження між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб про що в Книзі реєстрації шлюбів 01 червня 2007 року було зроблено відповідний актовий запис № 31. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
Також в матеріалах справи наявна копія листа-роз'яснення № 962/242-68 від 22.1.2025 року Великомихайлівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області виданого на ім'я ОСОБА_1 , з якого вбачається, що у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України ( п.1 ч.1 ст. 21 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). Враховуючи викладене, у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред'явлених документів відмовити.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1)документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2)рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
При цьому, відповідно до частини 3 вказаної статті, державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України).
При цьому, відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного суду України у постанові №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У заяві заявник посилався на те, що встановлення даного факту їй необхідно для отримання свідоцтва про смерть, надання повідомлення до Пенсійного фонду за для припинення нарахування та виплати пенсії, оформлення спадщини.
Таким чином, заявником не доведено, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення, а саме, що від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
Крім того, державна реєстрація смерті особи в Республіці Молдова належить до повноважень Агентства державних послуг (Агентство государственных услуг, Мун.Кишинэу, ул.Александр Пушкин, 42, тел:14-909; (+373 22) НОМЕР_3 , e-mail: anticamera@asp.gov.md; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; веб-сайт: http://www.asp.gov.md/), що є загальновідомою інформацією.
Отже, суду не надано доказів того, що заявник звертався до вказаного агентства з метою реєстрації смерті ОСОБА_2 на території держави, де останній помер.
Таким чином, заявником не використано всі можливі шляхи для здійснення державної реєстрації смерті батька в позасудовому порядку, що, виходячи з положень ч.2 ст.315 ЦПК України, є обов'язковим для встановлення факту, що має юридичне значення, в судовому порядку.
Крім того, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою, не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Отже, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС України.
При цьому як вбачається з наданого лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер не на території України, а на території Молдови.
Таким чином, з урахуванням зазначених обставин, заявником не доведено, що факт смерті ОСОБА_2 має юридичне значення особисто для неї, а також неможливість отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 іншим шляхом (в позасудовому порядку), а саме шляхом звернення до відповідних державних органів Республіки Молдова, тобто за місцем смерті ОСОБА_2 , враховуючи, що невизнана ПМР, якою видано медичне свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , офіційно вважається територією Республіки Молдова. Тому суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про встановлення вищевказаного факту заявнику слід відмовити.
Керуючись ст. 12, 81, 259, 264-265, 293, 315 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 21 травня 2026 року.
Суддя Н.С. Чернецька