про відмову у відводі
01 червня 2026 рокуСправа № 495/684/26
Номер провадження 1-кс/495/952/2026
Суддя Білгород-Дністровський міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи №495/684/26,
20.05.2026 на адресу суду через систему "Електронний суд" надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи №495/684/26, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Заява мотивована тим, що у підготовчому судовому засіданні призначено 18.05.2026 о 10:40 обвинуваченим ОСОБА_3 висловлено усну позицію про недовіру до складу суду та бажання заявити відвід, у зв'язку з вказаними обставинами, у судовому засіданні оголошено перерву для можливості надання до суду мотивованого клопотання про відвід головуючій судді ОСОБА_5 .
Так, у судовому засіданні, яке відбулося 30.01.2026 о 10:15 годині ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, приймаючи вказане рішення, судом не надано належної оцінки доводам сторони захисту, проте в основу прийнятого рішення судом було поставлено в основу наступні обставини «Обґрунтованість правової позиції прокурора безумовно можливо перевірити лише під час судового розгляду. Разом з тим, суд вважає, що відомостей, які повідомлені прокурором під час підготовчого судового засідання, достатньо у даній стадії судового провадження, для висновку про те, що раціональні підстави для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого до обставин інкримінованих йому діянь, об?єктивно існують.
Варто зазначити, що у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу вказані ті ж самі ризики, що і при обранні запобіжного заходу 06.12.2025.
У судовому засіданні, яке відбулося 24 березня 2026 року ОСОБА_3 знову було продовжено запобіжний захід у вигляді тривання під вартою, приймаючи вказане рішення, судом не надано належної оцінки доводам сторони захисту, проте в основу прийнятого рішення судом було поставлено в основу наступні обставини того, що суд вважав доведеним, що ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися.
Варто зазначити, що у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу вказані ті ж самі ризки, що і при обранні запобіжного заходу 06.12.2025 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 19 травня 2026 року ОСОБА_3 знову (вже втрете) було продовжено запобіжний захід у вигляді тривання під вартою, приймаючи вказане рішення, судом не надано належної оцінки доводам сторони захисту, проте в основу прийнятого рішення судом було поставлено в основу наступні обставини того, що суд вважав доведеним, що ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися.
Варто зазначити, що у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу вказані ті ж самі ризики, що і при обранні запобіжного заходу 06.12.2025 року.
Більше того, на розгляді суду знаходилася заяви про взяття на особисту поруку обвинуваченого ОСОБА_3 , проте судом 19.05.2026 року у задоволенні цього клопотання також було відмовлено.
Системний характер прийнятих судом рішень об?єктивно свідчить про формальний підхід до розгляду доводів сторони захисту та створює обґрунтовані сумніви у неупередженості головуючого судді.
Отже, фактично з часу надходження обвинувального акту до суду, як самим обвинуваченим ОСОБА_3 так і стороною захисту неодноразово заявлялися клопотання, спрямовані на реалізацію права обвинуваченого на захист, забезпечення принципу змагальності сторін та повного і всебічного дослідження обставин кримінального провадження.
Однак фактично всі клопотання сторони захисту були залишені судом без належного реагування, а окремі - відхилені формально, без наведення належної мотивації та без аналізу доводів захисту.
При цьому клопотання сторони обвинувачення судом розглядаються та задовольняються без аналогічного рівня критичної оцінки, що створює очевидний дисбаланс процесуальних можливостей сторін.
Такі дії суду об?єктивно створюють у сторони захисту обґрунтовані сумнів щодо дотримання суддею принципів неупередженості та безсторонності.
Окремо необхідно наголосити, що дана заява про відвід не ґрунтується виключно на незгоді обвинуваченого із процесуальними рішеннями суду, обумовлена саме системним характером дій головуючого судді під час здійснення судового розгляду, що об?єктивно викликає сумніви у його неупередженості та безсторонності.
Сторона захисту усвідомлює, що відповідно до усталеної судової практики сама по собі незгода із прийнятими процесуальними рішеннями не може бути безумовною підставою для відводу судді.
Разом з тим, у даному випадку підставою для заявлення відводу є не окремі процесуальні рішення суду, а спосіб та процедура їх розгляду, а також систематичне фактичне ігнорування доводів сторони захисту під час судового провадження.
Фактично судом створено ситуацію, за якої обвинувачений позавлений реальної можливості бути почутим судом, а подані клопотання розглядаються формально, без належного аналізу та мотивування.
Більше того, систематичне продовження запобіжного заходу із посиланням на одні й ті самі ризики, без наведення нових обставин та без оцінки можливості застосування альтернативних запобіжних заходів, свідчить про відсутність об?єктивного та неупередженого підходу до здійснення судового розгляду.
Таким чином, сумніви сторони захисту ґрунтуються не на самому факті ухвалення певних процесуальних рішень, а на сукупності дій суду під час розгляду кримінального провадження, що об?єктивно створює враження про наперед сформовану позицію суду та порушення принципу безсторонності.
У зв'язку з чим просить відвести суддю ОСОБА_5 від участі у справі №495/684/26 з розгляду обвинувального акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240001652 від 05.12.2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 для розгляду даної заяви визачено суддю ОСОБА_7 .
25.05.2026 суддя ОСОБА_7 заявила собі самовідвід від розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження №495/684/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду даної заяви визачено суддю ОСОБА_5 .
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від 27.05.2026 заяву про самовідвід судді ОСОБА_7 задоволено та відведено суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 від розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження №495/684/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 для розгляду даної заявипро відвід судді ОСОБА_5 визачено суддю ОСОБА_1 .
Судове засідання з розгляду заяви призначене на 01.06.2026 о 15:30 год.
Суддя ОСОБА_5 у судове засідання не прибула, пояснень не надала, про дату, час та місце розгляду заяви була повідомлена. Беручи до уваги те, що суддя повідомлена належним чином про час та місце розгляду заяви про відвід, у судове засідання не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подала, вважаю можливим провести розгляд без участі судді, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
У судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з'явилася, повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки в її електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставлення електронного документу. Беручи до уваги те, що адвокат повідомлена належним чином про час та місце розгляду заяви про відвід, у судове засідання не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подала, вважаю можливим провести розгляд без участі адвоката, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
У зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши справу №495/684/26, заяву про відвід судді, мотиви та обґрунтування, на які посилається захисник як на підставу для відводу, суддя доходить такого висновку.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно з ч. 1. ст. 1 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Стаття 2 цього Закону передбачає що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, кожен громадянин має право не на будь-який, а на справедливий судовий розгляд і не будь-яким, а безстороннім судом.
За положеннями п. 1 ч. 7 ст. 56 вказаного Закону суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Судді мають неухильно дотримуватися засад кримінального провадження, закріплених ст. 7 КПК України, маючи на увазі, що їх порушення дає об'єктивні підстави для сумніву у неупередженості та безсторонності суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Статтею 75 КПК України визначаються підстави, які виключають участь судді в кримінальному провадженні.
Зокрема суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно із ч. 1 ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
У рішенні від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43)
У рішенні від 10.12.2009 у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Розмірковуючи про «об'єктивний критерій», на підставі якого визначається наявність «неупередженості суду» в даній ситуації необхідно врахувати, що «об'єктивна перевірка» полягає в тому, що суд повинен створити враження неупередженості у стороннього спостерігача (пункт 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Incal v Turkey»), тобто необхідно визначити, чи маються, окрім поведінки судді, факти, що піддаються перевірці, які можуть викликати сумнів відносно неупередженості, в такому розумінні значення можуть мати навіть уявлення (пункт 58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ferrantelli and Santangelo v Italy»). Для цього необхідно дотримання двох окремих умов: по-перше, щоб держава виконала свій обов'язок загального характеру по захисту судової системи від конфлікту інтересів, забезпечуючи, щоб внутрішня організація не допускала виконання однією і тією ж особою різних функцій в судовому процесі (пункт 123 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»); по-друге, щоб кожний суддя мав виконати своє особисте зобов'язання заявити самовідвід по відношенню до справи, де можливе виникнення думки такого конфлікту (пункт 48 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hauschildt v Denmark»).
Щодо «суб'єктивної оцінки», слід взяти до уваги, що по-перше, на суд розповсюджується презумпція особистої неупередженості суддів, оскільки не встановлені докази зворотного (пункт 119 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»); по-друге на дії суддів не повинні впливати особиста прихильність чи упередження, що стосується особистих переконань судді у справі (пункт 118 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»), тобто суб'єктивний критерій стосується особистих переконань судді у справі.
Аналізуючи описані у заяві про відвід обставини, на які захисник покликається як на такі, що дають підстави вважати, що існують сумніви у неупередженості суду під головуванням судді ОСОБА_5 , установлено, що такі зводяться до способу та процедури розгляду клопотань, а також до незгоди із винесеними судом рішеннями.
Разом з тим, відповідно до ст.321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Відтак, вчинення процесуальних дій, прийняття того чи іншого рішення з приводу заявлених клопотань, як то клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, не може свідчити про упередженість чи безсторонність судді, оскільки вирішення зазначених питань процесуально віднесено до компетенції суду.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Однак, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Разом з тим, суддя того ж рівня не може оцінювати дії свого колеги на предмет дотримання норм процесуального закону.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.
Суд звертає увагу, що незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Процесуальні порушення допущені судом при розгляді справи, можуть бути перевірені судом вищої інстанції за результатами оскарження відповідних кінцевих рішень у справі.
У даному випадку необхідно також враховувати, що незгода певної сторони судового провадження з процесуальними діями чи процесуальними рішеннями судді чи інших учасників в рамках відповідного провадження, не може слугувати підставою для висновку про наявність підстав для відводу цього судді від розгляду справи; доказів про те, що ухвалені суддею процесуальні рішення є результатом упередженості, необ'єктивності бо ж заінтересованості до клопотання про відвід не додано.
Водночас, об'єктивних даних, які б вказували на необ'єктивність та упередженість судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 протягом розгляду справи №495/684/26 не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду справи №495/684/26.
Керуючись ст.ст. 75-81 КПК України, суддя,
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи №495/684/26 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_8