Справа № 442/2592/24 Головуючий у 1 інстанції Курус Р.І.
Провадження № 22-ц/811/3096/25 Доповідач в 2-й інстанції Шеремета Н. О.
01 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Костюк С.О.
з участю: представника ОСОБА_1 - Шатової Ю.В.,
представника ОСОБА_2 - Якименка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 серпня 2025 року,-
в квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, у якому просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності:
- на 1/2 частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , площею 106,4 кв. м.;
- на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 82,4 кв. м., жилою площею 52,1 кв. м.;
- на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 164,2 кв. м., житловою площею 127,3 кв. м.;
- на 1/2 частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 94,9 кв. м.;
- на 1/2 частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 123,1 кв. м.
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 серпня 2025 рокупозов задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , площею 106,4 кв. м. та нежитлове приміщення, що на АДРЕСА_5 , загальною площею 123,1 кв. м.
В порядку поділу спільного майна подружжя залишено у власності ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 82,4 кв. м., житловою площею 52,1 кв. м.; квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 164,2 кв. м., житловою площею 127,3 кв. м. та нежитлове приміщення, що на АДРЕСА_4 загальною площею 94,9 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 166 000 грн. грошової компенсації за відхилення від вартості часток в спільному майні подружжя та 9084 грн. судових витрат.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржили сторони.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про поділ майна подружжя шляхом виділення кожному із подружжя окремих видів (об'єктів) майна передав позивачці у власність виключно нежитлові приміщення: будівлю № 9 за адресою: АДРЕСА_7 , площею 106,4 кв. м. та будівлю АДРЕСА_5 , загальною площею 123,1 кв.м., а відповідачу присуджено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 82,4 кв.м., жилою площею 52,1 кв.м.; житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 164,2 кв. м., житловою площею 127,3 кв.м.; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 94,9 кв.м. Судом не наведено обгрунтування присудження позивачці виключно нежитлових приміщень, що не забезпечують житлових потреб, оскільки мають виключно комерційний характер. Крім того, судом не враховано факту реєстрації місцяпроживання позивачки за адресою: АДРЕСА_3 . Стверджує, що ОСОБА_1 має законне право повернутись та користуватись цим житлом. Крім цього, суд першої інстанції обрав спосіб поділу спільного майна подружжя шляхом виділення у власність окремих об'єктів, однак такий спосіб не був заявлений жодною зі сторін спору, тобто вийшов за межі позовних вимог. Рішення суду передбачає стягнення з відповідача значної грошової компенсації на користь позивачки (1 166 000 грн), при цьому суд не перевірив платоспроможність відповідача тим самим можливість реального виконаня рішення.
З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції при поділі не врахував майно подружжя, яке знаходиться в штаті Коннектикут (Сполучених Штатах Америки). У рішенні суду зазначено, що позивачка з 1996 року проживає в США, де нею придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_8 , 2012 р.в., вартістю 24 773,79 доларів США. Відповідач просив включити зазначене майно в перелік майна, яке підлягає поділу як спільне майно подружжя. Витрачені ОСОБА_1 кошти на придбання будинку в США, розмір яких судом не встановлено, не можуть вважатися її особистою приватною власністю. Вказане майно було придбано під час шлюбу. Відповідачем було надано суду копії документів про придбання позивачкою (у період 2005 - 2018 р.р.) житлового будинку в США вартістю 519 450 доларів США та придбання нею у період 2013 - 2020 років згаданого автомобіля вартістю 24 773, 79 доларів США. ОСОБА_2 вважає, що розумним і справедливим буде залишити за ним усе майно в Україні загальна вартість якого - 10 828 000 грн., а за позивачкою усе майно подружжя в США вартість якого приблизно 544 223, 79 доларів США (22 503 180,24 грн.).
З урахуванням встановленого просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 серпня 2025 року, та ухвалити нове рішення, яким поділити спільне сумісне майно подружжя у такий спосіб:
- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на: нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , площею 106,4 кв.м.;
- нежитлове приміщення, що на АДРЕСА_5 , загальною площею 123,1 кв. м.;
- нежитлове приміщення, що на
АДРЕСА_4 , загальною площею 94,9 кв. м.;
- житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 82,4 кв. м., житловою площею 52,1 кв. м.;
- квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 164,2 кв. м., житловою площею 127,3 кв. м.
Залишити у власності ОСОБА_1 :
- житловий будинок за адресою - АДРЕСА_9 , штат Коннектикут 06905, США разом із землею, всіма господарськими та допоміжними приміщеннями та спорудами, будь яким іншим приналежним до нього майном, майновими правами;
- автомобіль Хюндай Елантра (4Д Седан), VIN - код НОМЕР_1 ;
- будь-яке інше майно/майнові права, що було придбано у період
шлюбу (18.11.1993 року - 03.06.2022 року) та знаходиться на території
Сполучених Штатів Америки.
25 травня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 , через систему «Електронний суд» подала заяву про відмову від апеляційної скарги на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 серпня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 -Шатової Ю.В. на підтримання заяви про відмову від апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який не заперечував щодо задоволення заяви про відмову від апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заяву про відмову від апеляційної скарги слід задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини 4 статті 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Частина 5 статті 364 ЦПК України передбачає, що у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення, повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
Прийняття відмови від апеляційної скарги не пов'язується з обов'язком апеляційного суду перевіряти, чи у зв'язку з такою відмовою не порушуються права будь-яких осіб, оскільки право особи на відмову від апеляційної скарги не обмежене. При цьому апеляційний суд, відповідно до пунктів 3, 4 частини 5 статті 12 ЦПК України, має роз'яснити передбачені частиною 4 статті 364 ЦПК України наслідки прийняття відмови від апеляційної скарги. Заява про відкликання скарги, яка надійшла після початку розгляду справи, не може бути підставою для закриття апеляційного провадження, якщо особа не подала заяви про відмову від скарги.
Прийнявши відмову від апеляційної скарги, суд закриває апеляційне провадження за цією скаргою, а за наявності інших апеляційних скарг - продовжує апеляційне провадження за цими скаргами (скаргою).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 відмовилася від апеляційної скарги на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 серпня 2025 року, її представник ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції підтримала подану заяву, така відмова не суперечить вимогам закону, колегія суддів вважає за необхідне заяву задовольнити та прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 серпня 2025 року, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Керуючись ч.4 ст. 364 ЦПК України, суд, -
прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 серпня 2025 року.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 серпня 2025 року - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення ухвали.
Ухвала складена 01.06.2026 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк