Дата документу 02.06.2026
Справа № 336/1680/26
Провадження № 2/334/2907/26
2 червня 2026 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача адвокат Маслюженко М.П. звернувся до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на корись позивача заборгованість у сумі 12 599,28 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 4 967,84 гривень та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 7 631,44 гривня.
Позов обґрунтовує тим, що 10.09.2018 АТ «ІДЕЯ БАНК» та відповідачка уклали кредитний договір № С-405-007935-18-980. Договір викладений в паперовій формі та підписаний сторонами власноручним підписом. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у виді кредитної лінії з лімітом на дату укладання договору - 5 000 гривень, процентна ставка - 48 % річних, тощо. Банк свої зобов'язання перед Клієнтом за Угодою виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши Клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 5 000 гривень в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку. Однак, свої зобов'язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач виконав лише частково. Згідно виписки по рахунку Позичальника за весь строк з моменту укладення Угоди і до моменту звернення з цим позовом Позичальник сплатив Банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 2 965 гривень. Останній платіж здійснено 04.10.2019. Внаслідок чого у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 12 599,28 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 4 967,84 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 7 631,44 гривень. 16.11.2023 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» був укладений Договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого ТОВ «ФК «СОНАТІ» набуло права вимоги за кредитним договором. 29.12.2023 між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та позивачем укладено Договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором.
Відповідачка відзив на позов не подала.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.04.2026 відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу в його електронний кабінет та отримана ним 25.04.2026 о 16.40 годині. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України позивач є належним чином повідомленим про розгляд справи. Також ухвала про відкриття провадження у справі надіслана відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку її місцем проживання. Рекомендований лист повернувся до суду з відміткою про відсутність відповідачки за адресою місцезнаходження від 04.05.2026. Таким чином відповідно до пункту 3 частини шостої статті 272 ЦПК України відповідачка є належним чином повідомленою про розгляд справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
10.09.2018 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено Угоду № С-405-007935-18-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого найменування банківського продукту Сагd Вlапсhе White Cross+ ІD ІNS. Банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку МаstеrСаrd. Банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт Кредитної лінії - 200 000 грн., ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладання Угоди - 5 000 грн., процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії - 48,00 % річних.
Факт отримання відповідачкою кредиту підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .980 від 16.11.2023.
Згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 16.11.2023, випискою по рахунку № НОМЕР_1 .980 від 16.11.2023, заборгованість відповідачки перед АТ «ІДЕЯ БАНК» становила 12 599,28 гривень, що складалась з: заборгованості за основним боргом в сумі 4 967,84 гривень та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 7 631,44 гривня.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд встановив, що 10.09.2018 відповідачка отримала в АТ «ІДЕЯ БАНК» кредит у виді відновлюваної Кредитної лінії з встановленим лімітом у сумі 5 000 гривень, процентною ставкою за користування коштами Кредитної лінії - 48,00 % річних.
Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит. У свою чергу відповідачка свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконала, через що станом на 16.11.2023 мала заборгованість перед АТ «ІДЕЯ БАНК» у сумі 12 599,28 гривень, що складалась з: заборгованості за основним боргом в сумі 4 967,84 гривень та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 7 631,44 гривня.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.
У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до Договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023, реєстру боржників № 1 від 16.11.2023 та платіжної інструкції в національній валюті від 17.110.2023 № 608 АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило ТОВ «ФК «СОНАТІ» право вимоги за кредитним договором № С-405-007935-18-980 від 10.09.2018 у сумі 12 599,28 гривень, з яких заборгованість за основним боргом - 4 967,84 гривень та заборгованість по процентам - 7 631,44 гривня.
Згідно з Договором факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023, реєстру боржників № 1 від 29.12.2023 та платіжних інструкцій від 29.12.2023 № 13, 28.02.2024 № 1, 29.02.2024 № 3-5 ТОВ «ФК «СОНАТІ» відступило ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором № С-405-007935-18-980 від 10.09.2018 у сумі 12 599,28 гривень, з яких заборгованість за основним боргом - 4 967,84 гривень та заборгованість по процентам - 7 631,44 гривня.
Позивач ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» є новим кредитором за кредитним договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити повністю та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у сумі 12 599,28 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 4 967,84 гривень та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 7 631,44 гривня.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Судом встановлено, що 01.04.2024 між ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» в особі директора Маринича Романа Федоровича та Адвокатським об'єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» в особі Керуючого партнера Маслюженка Миколи Павловича укладений Договір про надання правничої допомоги № 1/04 (далі - Договір № 1/04). Відповідно до акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 6 від 09.01.2026 та реєстру боржників від 10.12.2025 вартість витрат на надання юридичних послуг за позовом до ОСОБА_1 складає 7 200 гривень, у тому числі проведення юридичного та фінансового аналізу - 1 200 гривень, складання, підписання та подання до суду позовної заяви - 6 000 гривень.
Відповідачкою клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.
З огляду на наведені мотиви та надані позивачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд відзначає таке.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 137 ЦПК України, визначені також положеннями частин п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (п'ятої та встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-79 ЦПК України.
Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Схожа права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 березня 2024 року у справі № 918/535/23.
Суд, оцінивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи, вважає, що такі дії (послуги), як проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, є складовими процесу складання позовної заяви.
Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено складання, підписання та подання до суду позовної заяви - 6 000 гривень, суд визнає виправданим.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи повне задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 662,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 гривень.
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість у сумі 12 599 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 28 копійок, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 4 967 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят сім) гривень 84 копійки та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 7 631 (сім тисяч шістсот тридцять одна) гривня 44 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» судові витрати у сумі 8 662 (вісім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються із: судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, прим. 68, 69, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43575686,
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя М.В. Фетісов