Справа № 298/1587/25
Номер провадження 1-кп/298/82/25
28 травня 2026 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення застави у кримінальному провадженні № 12025071070000197 від 29.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України,
У провадженні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області на стадії судового розгляду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071070000197 від 29.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.
01.04.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 , у якому захисник просив суд постановити ухвалу, якою повернути заставодавцю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), заставу у розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., яка внесена 29.10.2025 як застава, на підставі ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду від 01.10.2025, справа за № 298/1283/25, яка скасована ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29.10.2025 (справа № 298/1283/25) у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071070000197 від 29.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (адреса: 88017, м. Ужгород, вулиця Загорська, 30) здійснити повернення зазначених грошових коштів заставодавцю.
Як ідеться у клопотанні, 29 жовтня 2025 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського апеляційного суду розглянуто апеляційну скаргу прокурора, подану на ухвалу судді Великоберезнянського районного суду від 01.10.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071070000197 від 29.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29.10.2025 апеляційну скаргу начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01.10.2025 щодо ОСОБА_6 скасовано. Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській бласті про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено частково. Обрано відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання ОСОБА_6 під вартою встановлено до 27.11.2025 включно. Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. Роз'яснено, що підозрюваний ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, на визначений ними час; не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні № 12025071070000197 від 29.09.2025; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну. Разом з цим, в ході судового розгляду було встановлено, що заставодавцем відповідно до Ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01.10.2025 року, внесено визначений судовим розмір застави, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. Вказана застава внесена на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області: р/р UA 198201720355209001000018501 МФО 820172, банк одержувача: Державна казначейська служба України, що підтверджується відповідною квитанцією.
При цьому, як зазначає захисник, в ухвалі суду апеляційної інстанції не вирішено питання щодо повернення застави, внесеної на підставі ухвали суду першої інстанції, яка скасована.
Водночас захисник зауважує, що порядок внесення, обліку, зберігання та повернення коштів, внесених як застава, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу». Відповідно до пункту 8 зазначеного Порядку, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню заставодавцю у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі відповідного судового рішення. Згідно з пунктом 9 Порядку, повернення застави здійснюється органом Державної казначейської служби України на підставі ухвали суду, якою вирішено питання про повернення застави, із зазначенням суми коштів та даних заставодавця. У даному кримінальному провадженні застава внесена на підставі ухвали суду першої інстанції, яка у подальшому скасована судом апеляційної інстанції. Відтак, правова підстава для подальшого обліку та зберігання коштів як застави припинила своє існування. Оскільки чинним є інше судове рішення, яким визначено новий розмір застави, що був внесений у повному обсязі, застава, внесена на виконання скасованої ухвали, не може вважатися діючим запобіжним заходом та не підлягає подальшому зберіганню на спеціальному рахунку. Таким чином, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15 у системному зв'язку з ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, внесена на підставі скасованого судового рішення, підлягає поверненню заставодавцю, а суд зобов'язаний ухвалити відповідне процесуальне рішення, яке є єдиною правовою підставою для здійснення органом Державної казначейської служби процедури повернення коштів. Невирішення судом питання про повернення такої застави фактично блокує виконання вимог Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та призводить до безпідставного утримання державою грошових коштів заставодавця.
Як зауважує захисник, оскільки ухвала суду першої інстанції, на підставі якої була внесена застава, скасована, а новий розмір застави визначено та внесено, відповідно до п. 8, 9 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2012 № 15, наявні всі правові підстави для повернення попередньо внесеної застави заставодавцю. Фактично на теперішній час у межах одного кримінального провадження обліковуються дві внесені застави, тоді як чинним запобіжним заходом є застава у розмірі, визначеному ухвалою апеляційного суду. Захисник зауважує, що питання повернення застави, внесеної на підставі скасованої ухвали суду першої інстанції, є процесуальним питанням, яке безпосередньо випливає з результатів апеляційного розгляду та підлягало вирішенню судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава підлягає поверненню заставодавцю у разі відсутності підстав для її подальшого застосування. Скасування ухвали суду першої інстанції, на виконання якої була внесена застава, свідчить про припинення правової підстави для подальшого утримання відповідних коштів державою. Оскільки ухвала суду першої інстанції скасована, правові підстави для подальшого утримання застави, внесеної на її виконання, відсутні. Неповернення застави, внесеної на підставі ухвали суду першої інстанції, яка у подальшому була скасована судом апеляційної інстанції, є втручанням у право заставодавця на мирне володіння своїм майном та право вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, що тягне за собою фактичне спричнення матеріальної шкоди заставодавцю. Посилаючись на положення ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захисник зауважує, що у випадку, коли правова підстава для утримання коштів відпала, подальше їх неповернення є непропорційним та необґрунтованим втручанням у майнові права особи. Крім того, тривале утримання застави фактично позбавляє заставодавця можливості користуватися та розпоряджатися власними коштами, зокрема використовувати їх для забезпечення життєвих потреб, лікування, утримання сім'ї або здійснення підприємницької діяльності, що саме по собі свідчить про істотне обмеження майнових прав.
Таким чином, неповернення застави за відсутності чинного процесуального рішення, яке б передбачало її подальше застосування, є необґрунтованим обмеженням права власності, порушує право особи на вільне розпорядження грошовими коштами та не відповідає принципам правової визначеності, законності й пропорційності.
Також, як ідеться у клопотанні, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25.03.2026 залишено без задоволення заяву про ухвалення додаткового судового рішення відповідно до постановленої ухвали Закарпатського апеляційного суду від 29.10.2025. Обґрунтовуючи відмову, суд зазначив, що статтею 369 КПК України встановлено виключний перелік видів судових рішень, до числа яких додаткове рішення не входить. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25.03.2026 відмовлено у постановленні додаткового судового рішення за заявою сторони захисту щодо повернення застави, внесеної на підставі ухвали слідчого судді, яка в подальшому була скасована апеляційним судом. Суд апеляційної інстанції мотивував відмову тим, що відповідно до положень ст. 369 КПК України додаткове рішення не входить до переліку судових рішень у кримінальному провадженні. Разом з тим, захисник стверджує, що така позиція суду апеляційної інстанції фактично позбавляє заставодавця ефективного процесуального засобу захисту права власності, оскільки ухвала суду першої інстанції, на підставі якої була внесена застава, скасована апеляційним судом. Апеляційний суд визначив новий розмір застави, який був внесений, при цьому питання повернення попередньої застави судом не вирішено. Фактично склалася ситуація, коли у межах одного кримінального провадження одночасно обліковуються дві застави, тоді як чинним запобіжним заходом є лише застава у розмірі, визначеному апеляційним судом. Таким чином, правова підстава для подальшого утримання державою попередньо внесеної застави відсутня.
У результаті відмови апеляційного суду ухвалити процесуальне рішення щодо повернення застави державою фактично утримуються грошові кошти заставодавця органи Державної казначейської служби не мають процесуальної підстави для їх повернення, заставодавець позбавлений можливості реалізувати право власності.
За твердженням захисника, повернення застави в рамках розглядуваного кримінального провадження є єдиним ефективним засобом захисту порушеного права, що відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також захисник вказує на наявність прогалини у кримінальному процесуальному законодавстві. Так, зазначає, що в ч. 11 ст. 182 КПК України передбачено, що застава підлягає поверненню заставодавцю у разі відсутності підстав для її подальшого застосування. Крім того, порядок повернення застави визначено постановою Кабінету Міністрів України №15 від 11.01.2012. Однак КПК України не містить чіткої процесуальної процедури повернення застави у випадку, коли: ухвала суду першої інстанції, на підставі якої була внесена застава, скасовується судом апеляційної інстанції, при цьому визначається новий запобіжний захід або новий розмір застави.
Відсутність чіткої процесуальної процедури створює прогалину в кримінальному процесуальному законодавстві, що на практиці призводить до різного застосування судами норм права та фактичного блокування повернення грошових коштів заставодавцям.
Саме тому у даній справі існує необхідність формування правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм ст. 182 КПК України у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у зв'язку із тим, що кримінальне провадження на даний час перебуває на стадії судового розгляду обвинувального акта, саме суд, який здійснює судовий розгляд кримінального провадження, наділений повноваженнями вирішувати питання, пов'язані із запобіжними заходами, у тому числі питання про повернення застави заставодавцю.
Крім того, як зазначає захисник, на даний час застава не зверталася в дохід держави, обвинуваченим покладені на нього процесуальні обов'язки не порушувались, а тому відсутні будь-які правові підстави для подальшого утримання внесених коштів на депозитному рахунку суду. З огляду на викладене, з урахуванням положень Кримінального процесуального кодексу України, а також факту скасування ухвали про застосування запобіжного заходу, захисник зазначає, що внесена застава підлягає поверненню заставодавцю.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 28.05.2026, захисник ОСОБА_7 вказане клопотання підтримав з підстав, наведених у такому клопотанні, просив клопотання задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 також підтримали вказане клопотання, подане захисником ОСОБА_7 .
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення вказаного клопотання, вказавши, що питання повернення застави, внесеної на підстави ухвали слідчого судді, яка наразі скасована, не може розглядатись в межах вказаного кримінального провадження, Таке питання повинно вирішуватись з банківськими установами або ж в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши захисника ОСОБА_7 , думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи в межах порушеного клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких ідстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
З матеріалів провадження встановлено, що застава у розмірі 121 120 грн. внесена на виконання ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду від 01.10.2025 у справі № 298/1283/25, яка в подальшому скасована ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29.10.2025.
Вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконанняпідозрюваним Троніщаком обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тмсячі сорок) грнивень.
Як убачається з доданої до клопотання квитанції, 02.10.2025 ОСОБА_8 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області внесено судову заставу у розмірі 121 120, 00 грн. Призначення платежу: Застава ОСОБА_6 , підстава ухвала Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01.10.2025 по справі № 296/1283/25.
Доказів внесення заставодавцем нової застави у розмірі, визначеному ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29.10.2025 (242 240 грн), матеріали клопотання не містять.
Листом ТУ ДСА в Закарпатській області від 23.01.2026 № 129 ОСОБА_9 повернуто заяву про повернення застави, з тієї підстави, що у матеріалах поданої заяви відсутня копія ухвали, в якій міститься рішення про повернення застави.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому або заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Аналіз змісту положень КПК України показує, що такими не наділено суд, який здійснює судовий розгляд обвинувального акта, повноваженнями вирішувати питання щодо повернення застави, внесеної на підставі іншого судового рішення, яке було предметом апеляційного перегляду, якщо питання про подальшу долю такої застави не було вирішене судом апеляційної інстанції під час ухвалення відповідного рішення.
Суд зауважує, що право заставодавця на повернення грошових коштів може бути реалізоване виключно у порядку та на підставах, передбачених кримінальним процесуальним законом і нормативними актами, що регулюють порядок обліку та повернення застави. Водночас подане клопотання не містить належного процесуального обґрунтування наявності у суду повноважень на вирішення порушеного питання в межах даного судового провадження.
Окрім того, суд враховує, що доводи сторони захисту ґрунтуються на твердженні про внесення заставодавцем нового розміру застави, визначеного ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29.10.2025, та фактичне одночасне перебування на депозитному рахунку двох застав у межах одного кримінального провадження.
Водночас матеріали клопотання не містять належних та допустимих доказів внесення застави у розмірі 242 240 грн., визначеному ухвалою суду апеляційної інстанції. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості перевірити обставини, на які посилається сторона захисту, зокрема, щодо існування іншої чинної застави та відсутності необхідності подальшого обліку коштів, внесених на виконання ухвали слідчого судді від 01.10.2025.
Таким чином, твердження захисника про те, що у межах одного кримінального провадження фактично обліковуються дві застави, одна з яких підлягає поверненню заставодавцю, не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стороною захисту не доведено наявності фактичних та правових підстав для повернення застави у заявленому порядку.
Керуючись ст. ст. 372, 395 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника про повернення застави відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 01.06.2026.
Головуюча ОСОБА_1