печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27327/26-к
01 червня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №12025000000002800 від 22.10.2025 (справа № 757/1665/26-к від 11.02.2026),
Учасники судового провадження: представник заявника - ОСОБА_3 , прокурор - ОСОБА_5 ,
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №12025000000002800 від 22.10.2025 (справа № 757/1665/26-к від 11.02.2026), в якому адвокат просив: скасувати частково ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.02.2026 (судова справа № 757/1665/26-к, провадження № 1-кс-1287/26-к ), а також скасувати повністю без виключення застосовані ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 11.02.2026 судова справа № 757/1665/26-к, у кримінальному провадженні № 12025000000002800 від 22.10.2025 заборони та обмеження за наслідками накладення арешту.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, адвокат вказує, що арешт накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження минула потреба. Стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти підпадають під ознаки речових доказів в межах даного кримінального провадження.
Зауважує, що вилучені грогові кошти набуті ОСОБА_4 в законний спосіб, про що свідчить нотаріального засвідчений договір позики грошових коштів від 14.01.2026, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
В судовому засіданні представник підтримав клопотання в повному обсязі. Просив його задовольнити з викладених у ньому підстав. Зазначив, що вся логічна послідовність дій під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, від моменту внесення відомостей до ЄРДР до постановлення оскаржуваної ухвали, свідчить про істотне порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства. Відтак, у порушення вимог КПК України, в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних встановлених досудовим розслідуванням обставин, з посиланням на допустимі докази, а також мотивів, з яких сторона обвинувачення виходила, ініціюючи вирішення відповідного процесуального питання та дійшла висновку про існування потреб досудового розслідування, які б виправдовували такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_4 .
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання в повному обсязі. Вважає, що наразі актуальність в збереженні арешту не відпала, оскільки досудове розслідування триває, встановлюються обставини вчинення кримінальних правопорушень, а вилучені під час проведення обшуку грошові кошти мають статус речових доказів у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання, дослідивши письмові докази, якими сторони обгрунтовують свої доводи, додаткові пояснення, приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування, а Офісом Генерального прокурора - процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12025000000002800 від 22.10.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що на території України діє організована група, учасники якої систематично здійснюють незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення та пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів і психотропних речовин у великих розмірах. У подальшому вони здійснюють легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом від продажу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, шляхом створення та використання на електронних сервісах криптогаманців, на які зараховуються віртуальні активи, отримані внаслідок незаконного збуту наркотичних засобів. Крім того, використовуючи веб ресурси мережі Інтернет, діючи всупереч вимогам Закону України «Про платіжні послуги» та Положення про випуск електронних грошей та здійснення платіжних операцій з ними, затвердженого постановою НБУ від 29.09.2022 № 210, учасники групи здійснюють обмін електронних грошей на готівкові кошти та навпаки, у тому числі з використанням платіжних систем, обіг яких заборонено на території України.
Зазначено, що група осіб, причетних до діяльності електронних сервісів «тіньових» обмінних пунктів під назвою «КИТ Group» («KIT GROUP»), шляхом використання веб ресурсів, не маючи ліцензії Національного банку України та діючи всупереч вимогам законодавства України, здійснює незаконне використання електронних грошей. Зазначені особи надаючи користувачам можливість обміну електронних грошей, фактично надають фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку з подальшим отриманням готівкових коштів у належних їм обмінних пунктах, без ліцензії, без ідентифікації особи та без надання підтверджуючих документів щодо проведення фінансових операцій, у тому числі з використанням активів, отриманих від незаконного збуту наркотичних засобів, з подальшою їх конвертацією у готівкові кошти.
При цьому у Реєстрі платіжної інфраструктури Національного банку України відсутні відомості про платіжні системи або юридичних осіб, які використовують зазначені веб ресурси для здійснення обміну електронних грошей.
Під час проведення досудового розслідування встановлено головний офіс ТОВ «ФК Ліберті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39806926), де здійснюється прийом та керування валютними операціями, а саме за адресою: АДРЕСА_1, де можуть зберігатись речі, предмети та документи, які мають значення для досудового розслідування.
З метою встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні та притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності, 14.01.2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2025 року № 757/63441/25-к, у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, проведено обшук. За результатами обшуку, в лівій частині приміщення виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 4 400 (чотири тисячі чотириста) доларів США; грошові кошти в сумі 77 780 (сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят) гривень; грошові кошти в сумі 250 (двісті п'ятдесят) євро; грошові кошти в сумі 100 (сто) фунтів стерлінгів; грошові кошти в сумі 700 (сімсот) польських злотих; мобільний телефон марки «Realme C 67» із сім картою мобільного оператору зв'язку «Vodafone» із номером НОМЕР_1 .
Крім того, під час проведення обшуку, в правій частині приміщення виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 15 800 (п'ятнадцять тисяч вісімсот) євро; грошові кошти в сумі 64 210 (шістдесят чотири тисячі двісті десять) доларів США; грошові кошти в сумі 1 498 090 (сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят) гривень; грошові кошти в сумі 950 (дев'ятсот п'ятдесят) швейцарських франків; відеореєстратор DH-XVR-5108HS-4KL-I3 із серійним номером: BCO1022PAJ88A4E; відеореєстратор TP-Link із серійним номером: 22283EG0011636;
Також, під час проведення обшуку приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, у громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучено наступне: грошові кошти в сумі 137 779 (сто тридцять сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) доларів США; грошові кошти в сумі 278 880 (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.
14.01.2026 року вилучені речі та грошові кошти постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління національної поліції України ОСОБА_8 визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
15.01.2026 року заступник начальника першого відділу управління забезпечення виконання повноважень Генерального прокурора у кримінальному провадженні Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025000000002800 від 22.10.2025 року, на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2025 року № 757/63441/25-к.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.02.2026 року вказане клопотання заступника начальника першого відділу управління забезпечення виконання повноважень Генерального прокурора у кримінальному провадженні Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора задоволено та накладено арешт на майно, яке вилучено під час проведення обшуку.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що з огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, тому слідчий суддя з урахуванням розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб.
Однак, як вбачається з прохальної частини клопотання, адвокат просить частково ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.02.2026 (судова справа № 757/1665/26-к, провадження № 1-кс-1287/26-к ).
Так, порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як визначено п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Вирішуючи зазначене клопотання, слідчий суддя виходить з того, що до повноважень слідчого судді належить питання щодо скасування арешту майна в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України, тоді як питання про скасування ухвали слідчого судді про арешт майна лежить поза межами повноважень слідчого судді та належить до компетенції суду апеляційної інстанції.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про часткове скасування ухвали слідчого судді задоволенню не підлягає.
Що стосується вимоги адвоката щодо скасування повністю без виключення застосованих ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 11.02.2026 судова справа № 757/1665/26-к, у кримінальному провадженні № 12025000000002800 від 22.10.2025 заборон та обмежень за наслідками накладення арешту, слід зазначити наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Так, виходячи із тих питань, які відносяться до компетенції слідчого судді, при дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя приходить висновку, що зазначені в клопотанні про скасування арешту майна доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування, а відомостей про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування чи завершення експертних досліджень наразі не надано.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником та його представником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено зокрема необґрунтованості накладення арешту на майно, відсутності потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права володіння та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №12025000000002800 від 22.10.2025 (справа № 757/1665/26-к від 11.02.2026) залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1