Справа №: 2-1294/2010 Провадження № 4-с/486/8/2026
01 червня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії або бездіяльність органу примусового виконання, державний виконавець: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії або бездіяльність органу примусового виконання, державний виконавець: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області №2 1294/2010 від 13.12.2010 року стягнуто зі скаржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 253360 грн. Виконавчий документ стягувач направив на виконання до відділу ДВС м.Южноукраїнська. Згодом, на стадії виконання рішення суду № 2-1294/2010, між скаржником та стягувачем укладено мирову угоду від 27.11.2014 року, яку затверджено ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.03.2015 року. Згідно угоди сторони визначили порядок виконання виконавчого листа № 2-1294/2010 на суму 253360,39 грн. та встановили відповідний графік. Надалі , за умовами Мирової угоди від 27.11.2014 року, скаржник сплачувала кошти у розмірі, визначеному графіком. Окрім того відбувалося утримання із її заробітної плати.
Як вказано вище, між скаржником та стягувачем укладено мирову угоду, а тому після повернення виконавчого листа стягувач його більше до примусового виконання у відділ ДВС міста Южноукраїнська не пред'являв. У травні 2021 року стягувач пред'явив виконавчий лист № 2 1294/2010 до примусового виконання приватному виконавцю Баришнікову А.Д. У жовтні 2023 року скаржник повністю погасила зобов'язання по кредиту, про що їй ТОВ «ОТП Факторинг Україна» видано довідку №116 від 13.10.2023 року. Приватним виконавцем Баришніковим А.Д завершено виконавче провадження, припинено чинність накладеного ним арешту в рамках виконавчого провадження № АСВП: 65587240 та виключено з реєстру боржників ОСОБА_1 .
У березні 2026 року скаржник мала намір здійснити розпорядження нерухомим майном, що належить їй на праві власності. Натомість нотаріус видав скаржнику довідку з реєстру та повідомив про неможливість вчинення нотаріальної дії, оскільки існують обтяження у вигляді арешту на все її нерухоме майно. Отже, при зверненні до нотаріуса у березні 2026 року скаржник встановила, що на її майно накладено арешт у 2013 році, який не знято дотепер.
За порадою нотаріуса скаржник звернулася до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який є правонаступником Відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції із заявою про здійснення відповідних виконавчих дій та зняття арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , на яку їй надали відповідь про те, що арешт може бути знятий за рішенням суду.
На підставі вище викладеного, просить суд визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. щодо відмови у скасуванні арешту майна, а саме - всього майна, накладеного у виконавчому провадженні №38248811 постановою № 38248811, від 12.06.2013, видавник: відділ ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції, з примусового виконання виконавчого листа № 2-1294/2010 виданого за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2010 року про стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 253360 грн.; зобов'язати посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з всього майна, що накладений в межах виконавчого провадження №38248811 (реєстраційний номер обтяження: 1949752 (спеціальний розділ) від 31.07.2013).
05.05.2026 представник ДВС надав до суду заперечення (заяву), в яких зазначив, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження за результатами пошуку ВД/ВП (спецрозділ) на виконанні в Южноукраїнському міському відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №26808198 боржником за яким є « ОСОБА_1 / НОМЕР_1 » (далі- боржник) з виконання виконавчого листа №2-1294 виданого 12.05.2011 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «ОТП «Банк» в сумі 255180,39 грн. за яким накладено арешт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказане виконавче провадження перебуває в стані «Завершено» зі станом виконавчого документа «Повернутий стягувачу». 22.03.2012 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ «ОТП «Банк» без виконання згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 21.04.1999 за №606-ХІV ). Вказана стаття в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за №606-ХІV не передбачала припинення чинності арешту майна боржника. Вчинення будь-яких виконавчих дій, в тому числі і скасування постанови про накладення арешту, можливе тільки у відкритому виконавчому провадженні. Вважає, що у діях посадових осіб відділу ДВС немає порушень норм Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на дії/ бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Скаржник в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд скарги за її відсутності та підтримання заявлених вимог.
Представник відділу ДВС в судове засідання не з'явився, подала заяву про розгляд скарги без її участі.
Представник стягувача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши докази в сукупності та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 55, ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13.12.2010 року по справі № 2-1294/2010 було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-402/008/2007 від 12.12.2007 року станом на 12.10.2010 року в сумі 253360,39 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 255180,39 грн /а.с. 51-52/.
11.03.2014 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Шашиною Н.М. було відкрито виконавче провадження № 42411492 з примусового виконання виконавчого листа №2-1294/2010, виданого 12.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 255180,39 грн /а.с. 63/.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.12.2014 року задоволено заяву ПАТ «ОТП Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі № 2-1294/2010, проведено заміну сторони виконавчого провадження №42411492 від 11.03.2014 року, що знаходилося на виконанні у відділі державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції, з ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» /а.с. 102/.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.03.2015 року затверджено мирову угоду укладену 27.11.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на стадії примусового виконання виконавчого листа № 2-1294/2010, виданого 12.05.2011 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в сумі 253360,39 грн /а.с. 124-125/.
28.04.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Шашиною Н.М., винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 42411492 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1294/2010, виданого 12.05.2011 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в сумі 255180,39 грн, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» /зворот а.с. 132/.
З виконавчого листа № 2-1294/2010, виданого 12.05.2011 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області, вбачається, що він повертався стягувачу неодноразово, вперше 22.03.2012 року, востаннє 28.04.2015 року /а.с. 133/.
Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 09.07.2025 року, номер запасу про обтяження: 1949752 (спеціальний розділ), вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого 31.07.2013 року реєстратором: Кіпчарська О.А., Южноукраїнське міське управління юстиції, Миколаївська область, підстава: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер:4610871 від 31.07.2013, Кіпчарська О.А., Южноукраїнське міське управління юстиції, Миколаївська область, об'єкт обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34597128, особа, майно/права якої обтяжуються: Касянчук В.Д., РНОКПП НОМЕР_2 , особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ПАТ «ОТП Банк» /а.с. 172/.
12.10.2023 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 була укладена угода про врегулювання боргу до кредитного договору № ML-402/008/2007 від 12.12.2007 року /а.с. 215-216/.
Згідно копії довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» № 116 від 13.10.2023 року ОСОБА_1 повністю погасила заборгованість по кредитному договору №ML-402/008/2007 від 12.12.2007 року /а.с. 217/.
ОСОБА_1 було направлено на електронну пошту відділу ДВС заяву /а.с. 218/ про вчинення виконавчих дій щодо зняття арешту з її нерухомого майна.
Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.04.2026 року, повідомив, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження перебували на примусовому виконанні виконавчі провадження боржником/РНОКПП, за яким є «ОСОБА_1 / НОМЕР_1 » та перебуває в стані «Завершено» зі станом виконавчого документа «Повернутий стягувачу». За результатами пошуку ВД/ВП (спецрозділ) на виконанні в Южноукраїнському міському відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №38248811 з виконання виконавчого листа № 2-1294, виданого 12.05.2011 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «ОТП Банк» в сумі 255180,39 грн, за яким накладено арешт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказане виконавче провадження повернуто стягувачеві ПАТ «ОТП Банк» без виконання згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року за № 606-ХІV). Вказана стаття не передбачала припинення чинності арешту майна боржника. Зазначили підстави для зняття арешту з усього майна боржника /а.с. 220/.
Також 26.11.2025 року Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив ОСОБА_1 , що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження відкритих або невиконаних проваджень стосовно боржника ОСОБА_1 станом на 26.11.2025 року у відділі ДВС немає. Згідно Інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відносно ОСОБА_1 наявне обтяження у формі арешту нерухомого майна № 12172443 накладеного на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 26808198, виданої 31.05.2011 року Южноукраїнським МВ ДВС ГТУЮ / а.с. 180/.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами частини 1 статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Також, згідно пункту 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Зокрема, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VІІІ (далі - Закон) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За правилами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно вимог стаття 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Положеннями частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Судом встановлено, що 28.04.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Шашиною Н.М. виконавче провадження № 42411492 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1294/2010 щодо стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в сумі 255180,39 грн закінчено на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з винесенням 27.11.2014 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області ухвали про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року за № 606-ХІV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» також підтвердило повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором.
При цьому суд зауважує, що матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1294/2010, виданого 12.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в сумі 255180,39 грн та накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 до суду відділом ДВС не надсилалися.
Про наявність даного виконавчого провадження відомо лише з інформації наданої відділом ДВС, інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та матеріалів судової справи.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону безумовним наслідком закінчення виконавчого провадження є зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, а виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, зняття арешту з майна боржника передбачено як наслідок закінчення виконавчого провадження.
Також згідно із пунктом 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, (далі Інструкція) постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо, зокрема: при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).
До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. У разі наявності обставин для одночасного винесення постанов, передбачених цим пунктом, та постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, боржником може бути подано одну заяву та додано до неї документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідних постанов.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
За таких обставин, враховуючи, що виконавче провадження щодо виконання виконавчого документа, задля виконання якого державним виконавцем був накладений арешт на майно заявниці, закінчено і не може бути розпочато знову, а також, що боргові зобов'язання за цим виконавчим листом виконані і такі обставини мали б стати підставою для відповідних виконавчих дій державного виконавця щодо зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 на підставі пункту 16 Інструкції, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання виконавчого листа, за яким неможливо відкриття провадження, та вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
Крім того, слід зауважити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Викладені у цій ухвалі мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22).
Зобов'язання посадових осіб відділу ДВС щодо зняття арешту з всього майна що належить ОСОБА_1 , на яке було накладено арешт постановою державного виконавця від 12.06.2013 року саме у виконавчому провадженні № 38248811, є належним та достатнім способом захисту, оскільки відповідає положенням статті 451 ЦПК України щодо способів захисту прав учасників виконавчого провадження та статтям 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 16 Інструкції, які регламентують дії виконавців у виконавчому провадженні у разі коли відпали підстави для арешту майна.
Керуючись ст. ст. 12, 447, 450, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії або бездіяльність органу примусового виконання, державний виконавець: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. щодо відмови у скасуванні арешту майна, а саме - всього майна, накладеного у виконавчому провадженні №38248811 постановою № 38248811, від 12.06.2013, видавник: відділ ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції, з примусового виконання виконавчого листа № 2-1294/2010 виданого за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2010 року про стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 253360 грн.
Зобов'язати посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з всього майна, що накладений в межах виконавчого провадження №38248811 (реєстраційний номер обтяження: 1949752 (спеціальний розділ) від 31.07.2013).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.О. Волощук