Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/309/24
Провадження № 1-кп/490/308/2026
01 червня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участі: прокурорів - ОСОБА_3
ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
його захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
його захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
його захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_10
його захисника - ОСОБА_11
обвинуваченого - ОСОБА_12
його захисника - ОСОБА_13
обвинуваченого - ОСОБА_14
його захисника - ОСОБА_15
обвинуваченого - ОСОБА_16
його захисника - ОСОБА_17
а також
прокурора по справі № 490/4760/26 - ОСОБА_18
захисників обвинуваченого ОСОБА_19
по справі 490/4760/26 - ОСОБА_20
ОСОБА_21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022150000000221 за обвинуваченням:
ОСОБА_22 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вологда РФ, є грузином, громадянином Грузії, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_23 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_24 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України,
ОСОБА_25 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_26 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, має право користування житловими приміщеннями за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_27 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Миколаєві, є азербайджанцем, громадянином України, наразі перебуває у місцях попереднього ув'язнення
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
ОСОБА_28 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Баштанка Миколаївської області, є українцем, громадянином України, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Під час підготовчого провадження прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час.
В обґрунтування послався про те, що ОСОБА_12 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів та, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
2. Захисник та обвинувачений під час судового засідання проти задоволення цього клопотання заперечували, посилаючись про те, що підстави для такого є відсутніми.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. 16 січня 2024 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло кримінальне провадження про обвинувачення
1) ОСОБА_22 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
2) ОСОБА_23 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України,
3) ОСОБА_24 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України,
4) ОСОБА_25 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
5) ОСОБА_26 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
6) ОСОБА_27 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
7) ОСОБА_28 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 Кримінального Кодексу України,
В межах цього кримінального провадження ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочину у період з 23 грудня 2021 року до 03 вересня 2022 року під час перебування у Державній Установі «Миколаївський слідчий ізолятор»
2. Протягом цього періоду ОСОБА_12 перебував у вказані установі в зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження № 12021150000000428 про його обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України.
2.1. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 вересня 2022 року в межах вказаного кримінального провадження був визначений розмір застави, за умови внесення якої обвинувачений підлягав звільненню з-під варти. Та в зв'язку із внесенням ОСОБА_12 . Визначеної судом суми застави 12 вересня 2022 року з-під варти ОСОБА_12 був звільненим та на нього була покладена низка обов'язків.
2.2. Протягом періоду з 12 вересня 2022 року по 09 листопада 2022 року до ОСОБА_12 застосовувався запобіжний захід у вигляді застави. При цьому протягом цього періоду свої процесуальні обов'язки він виконував та нових злочинів не вчиняв.
2.3. Кримінальне провадження № 12021150000000428 наразі судом не розглянуте.
3. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2022 року в межах кримінального провадження № 12022150000000221, яке наразі розглядається, відносно ОСОБА_12 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчим суддею був визначений розмір застави, за умови внесення якої обвинувачений підлягав звільненню з-під варти.
Подальшими ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 05 січня 2024 року.
Під час застосування цього запобіжного заходу слідчі судді виходили з того, що ОСОБА_12 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів та, перебуваючи на волі, може ухилитись від слідства та суду та вчинити нові злочини.
4. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 січня 2024 року обраний відносно ОСОБА_12 запобіжний захід був змінений на цілодобовий домашній арешт.
Водночас на нього були покладені такі обов'язки:
-не залишати квартиру АДРЕСА_3 , за винятком випадків звернення за медичною допомогою та явки до суду;
-утримуватись від спілкування у будь-якій спосіб за допомогою будь-яких засобів особисто або через третіх осіб з особами, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, як свідки;
-носити електронний засіб контролю.
5. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 березня 2024 року обраний відносно ОСОБА_12 запобіжний захід був змінений на домашній арешт із забороною залишати житло протягом періоду з 20:00 години до 09:00 години наступного дня.
Водночас на нього були покладені такі обов'язки:
-не відлучатись з міста Миколаєва без дозволу суду або прокурора;
-утримуватись від спілкування у будь-якій спосіб за допомогою будь-яких засобів особисто або через третіх осіб з особами, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, як свідки.
6. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 09 грудня 2024 року обраний відносно ОСОБА_12 запобіжний захід був змінений на особисте зобов'язання.
7. Надалі, оскільки строк застосування обов'язків сплинув, запобіжний захід відносно цього обвинуваченого не застосовувався.
8. Протягом періоду, у який запобіжний захід відносно ОСОБА_12 не застосовувався, той сумлінно виконував свої процесуальні обов'язки.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходом, окрім інших, є домашній арешт.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
3. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України? ? «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»? ? від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
3.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
1.можна перевірити у судовому розгляді;
2.спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
3.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
3.3. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
3.4. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого.
/див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
3.5. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи...
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Пункт 3 статті 5 Конвенції не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. (п.51).
4. Відповідно до статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України
обираючи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, суд зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1.прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2.не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4.утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5.не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6.пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7.докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9.носити електронний засіб контролю.
/частина 5/
Обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
/частина 7/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
Оскільки по справі лише розпочате підготовче провадження, обґрунтованість версії про вчинення ОСОБА_12 злочину, , що йому інкримінується, на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
При цьому суд відзначає, що відомостей, здатних поставити під сумнів «правдоподібність» версії, що висунута публічним обвинуваченням, матеріали кримінального провадження на теперішній час не містять; сторони, зокрема - захист - про наявність таких відомостей не посилаються.
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
Сумлінна поведінка ОСОБА_12 під час здійснення цього кримінального провадження не дозволяє прийти до висновку про те, що в обставинах цього кримінального провадження є наявним бодай один з ризиків, що викликають необхідність застосування до нього запобіжного заходу та одночасно спростовують твердження прокурора про наявність таких ризиків.
Отже, підстави для застосування відносно ОСОБА_12 запобіжного заходу є відсутніми, а у задоволенні клопотання про таке слід відмовити.
Керуючись ст. 194-196, 314 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_12 - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_29 =
1-https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}