Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3498/26
Провадження № 1-кп/490/989/2026
20 травня 2026 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 62024150010003037 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Чорноморка Очаківського /на той час - Миколаївського/ району Миколаївської області, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України
21 квітня 2026 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України.
Після вивчення змісту обвинувального акту, доданих до його матеріалів, вислуховування прокурора та обвинуваченого суд дійшов такого.
А. Стосовно предмету кримінального провадження.
На розгляд суду надійшов складений 17 квітня 2026 року? ? слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального Управління Державного Бюро Розслідувань у м. Миколаєві ОСОБА_7 та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .
Зміст цього обвинувального акту може бути усвідомленим таким чином.
1.За твердженнями автора обвинувального акту, ОСОБА_4
будучи призваним на військову службу за мобілізацією на особливий період, під час дії воєнного стану:
-04 листопада 2024 року самовільно залишив місце служби та незаконно перебував поза межами військової частини до 26 серпня 2025 року;
-12 вересня 2025 року самовільно залишив місце служби та незаконно перебував поза межами військової частини до 06 квітня 2026 року;
2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України - як самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Б. Стосовно умов здійснення цього кримінального провадження
Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX), від 14 липня 2025 року № 478/2025 (затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX), від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 (затвердженим Законом України № 4643-ІХ від 21 жовтня 2025 року), від 12 січня 2026 року № 40/2026 (затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14 січня 2026 року), від 27 квітня 2026 року (затвердженим Законом України № 4857-ІХ від 28 квітня 2026 року)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
В. Стосовно обставин, пов'язаних із вирішенням питання про призначення справи до судового розгляду.
1.В межах цього кримінального провадження будь-яких угод не укладено, через що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України є відсутніми.
2.Підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 3 статті 314 КПК України на цей час також відсутні.
3. У наданому на розгляд суду обвинувальному акті орган досудового розслідування вказав, місце, час, дату та дії обвинуваченого, які, на думку органу досудового розслідування, мають ознаки кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Сторони про наявність недоліків обвинувального акту, які здатні перешкодити початку судового розгляду, не посилаються.
Отже, наданий суду обвинувальний акт містить всі обставини, які необхідні для початку судового розгляду кримінального провадження.
Таке доводить, що підстави для повернення цього обвинувального акту, що передбачені пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України, наразі також є відсутніми.
4. Це кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду міста Миколаєва, заперечень проти такого сторонами не наведено.
Отже, підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України, в цьому випадку також є відсутніми.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 314, частини 1 статті 315 КПК України за такого справу необхідно призначити до судового розгляду, провівши задля цього підготовчі дії, що передбачені частиною 2 цієї статті.
Г. Стосовно питань, пов'язаних із підготовкою справи до судового розгляду.
1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 31 Кримінального Процесуального Кодексу України це кримінальне провадження слід здійснювати суддею одноособово.
2. Далі, суд має відповідно до пункту 1 частини 2 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України визначити дату та місце проведення судового засідання з розгляду цього кримінального провадження.
Враховуючи його предмет та навантаження суду та учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд цього кримінального провадження на 02 липня 2026 року на 12:00 годину.
3. Судове засідання слід проводити за участі обвинуваченого, його захисника та прокурора.
4. Враховуючи, що про проведення закритого судового засідання сторони не просять, та передбачені законом підстави для такого є відсутніми, розгляд справи слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.
5. При цьому представнику персоналу органу пробації слід доручити скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_9 у строк до 01 липня 2026 року.
Ґ. Стосовно запобіжного заходу, який має бути застосованим відносно обвинуваченого.
І……Під час здійснення цього кримінального провадження прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.
1. В обґрунтування послався про те, що та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може вдатись до ухилення від слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.
2. Обвинувачений та його захисник вважали, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпеченою шляхом застосування до нього домашнього арешту.
ІІ……Вирішуючи заявлене прокурором клопотання суд, окрім наведених вище обставин, враховує й таке.
1. В межах цього кримінального провадження 06 квітня 2026 року ОСОБА_4 було затримано.
2. Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06 квітня 2026 року відносно нього обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цією ж ухвалою слідчим суддею визначена сума застави у розмірі 66.560 грн., за умови якої ОСОБА_4 підлягав звільненню з-під варти.
Слідчим суддею також визначалось, що у разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти на нього слід покласти такі обов'язки:
-не відлучатися з с. Чорноморка Миколаївського району Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку їх наявності).
Під час обрання цього запобіжного заходу слідчий суддя виходив, зокрема, з того, що перебуваючи на волі, обвинувачена може переховуватись від слідства та суду, а також - продовжити свою злочинну діяльність та перешкоджати досудовому розслідуванню.
ІІІ……Під час вирішення заявленого клопотання суд враховує такі приписи діючого законодавства та настанови судової практики.
1. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
2. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
3. Відповідно до статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України
Запобіжними заходами є:
1.особисте зобов'язання;
2.особиста порука;
3.застава;
4.домашній арешт;
5.тримання під вартою.
/частина 1/
…
Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
/частина 6/
…
Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
/частина 8/
4. Відповідно до статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
/частина 1/
…
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
/частина 3/
...
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2…407… Кримінального кодексу України.
/частина 4/
4.1. Конституційний Суд України у своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року зазначив, зокрема, таке
[Відповідно до частини 6 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України] застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залежить не лише від тяжкості злочину, у якому її підозрюють або обвинувачують, а й від наявності ризиків, що їх визначено статтею 177 Кодексу.
За статтею 177 Кодексу метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; учинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому його підозрюють, обвинувачують (частина перша); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, що їх визначено частиною першою статті 177 Кодексу (частина друга). До того ж під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не встановлено винятків щодо дотримання приписів статей 178, 194 Кодексу, які визначають обставини, з'ясування яких є обов'язком слідчого судді, суду як для застосування цього запобіжного заходу, так і для його продовження.
[Такі критерії] для застосування слідчим суддею, судом до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, [мають застосовуватись під час застосування частини 6 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України]
...
Аналізуючи частину першу статті 183 Кодексу, Конституційний Суд України звертає увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений Кодексом.
Відповідно до Кодексу можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 Кодексу (друге речення частини першої статті 182); «під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України“ ( абзац восьм ий частини четвертої статті 183). Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
/пункт 6.3/
4.2. Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув'язнення" сутність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
5. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності підстав для застосування такого запобіжного заходу та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
6. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України? ? «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»? ? від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
6.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
6.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
6.3. У пункті 48 рішення у справі «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
6.4. Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (рішення від 26.06.1991 року), «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку» (п.51).
7. Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Кодексу України
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
8. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
-не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
-пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
-докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
.
ІV......Системний аналіз процитованих вище приписів статей 176, 183 Кримінального Процесуального Кодексу України доводить, що під час дії військового стану до осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України, можуть бути застосовані лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою або застави.
V…...З огляду на таке суд, повертаючись до обставин розгляду цього кримінального провадження, відзначає таке.
1. Оскільки по справі здійснюється підготовче провадження, наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж застосування запобіжного заходу відносно нього наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру.
.
2. Характер же висунутої підозри доводить наявність ризику того, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Наявність такого ризику підтверджується тим, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а також - тим, що сутність висунутої підозри полягає не в чому іншому, як й тому, що він ухилися від виконання обов'язку щодо явки до військової частини.
3. Окрім того, суд відзначає, що з огляду на стверджувані мотиви вчинення злочину, існує ризик того, що відповідно до цих мотивів, обвинувачений може продовжити вчиняти злочин або вчинити новий злочин проти порядку проходження військової служби.
4. У разі ж ухилення від суду обвинувачений заважатиме здійсненню кримінального провадження
Таке утворює підстави для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу.
VI……Вирішуючи питання про запобіжний захід, який має бути застосованим відносно ОСОБА_4 , суд виходе з такого.
1. Відповідно до процитованих приписів законодавства відносно ОСОБА_4 може бути застосований лише запобіжний захід з правом бути звільненим під заставу.
При цьому у разі звільнення обвинуваченого під заставу на нього слід покласти обов'язки, здатні забезпечити його явку до суду.
2. Посилання захисту про можливість застосування відносно нього іншого запобіжного заходу не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, оскільки, як доведено вище, можливість застосування такого запобіжного заходу в обставинах цього кримінального провадження діючим законодавством не передбачена.
За такого відносно ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави.
При цьому, оскільки наразі статус обвинуваченого змінився, такий запобіжний захід відносно нього слід обрати, але - не продовжити строк застосування попереднього запобіжного заходу, про необхідність чого посилається прокурор.
Отже, заявлене прокурором клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
1.Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України - прийняти до провадження Центрального районного суду міста Миколаєва.
2.Здійснювати розгляд цього кримінального провадження одноособово.
3.Призначити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України - до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 липня 2026 року на 12:00 годину.
4.У судове засідання викликати обвинуваченого, його захисника та прокурора.
5.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії обраного відносно ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 липня 2026 року включно.
Визначити розмір застави у сумі 66.560 /шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят/ грн., за умови внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
У разі звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_4 , окрім загального обов'язку з'являтись у судові засідання, також такі обов'язки:
-негайно після звільнення повідомити суд про своє місце перебування та номери засобів зв'язку;
-повідомляти суд про зміну місця проживання та засобів зв'язку;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну у випадку їх наявності.
6.Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 у строк до 01 липня 2026 року включно.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів, в решті ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_11 =
1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}