Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/10866/18
01.06.2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
та його захисника адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100070003568 від 10.08.2017 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голинь, Калуського району, Івано-Франківської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
встановив:
ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно о 19 год. 40 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилися в загальному коридорі першого поверху адміністративної будівлі ПрАТ «Завод Кузня на Рибальському» за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, де вони на той час працювали.
Перебуваючи у вказаному місці, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт на ґрунті неприязних відносин, що існували між ними.
У ході словесного конфлікту, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_6 шляхом завдання йому ударів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 декілька ударів кулаками в область голови та обличчя, а також по рукам потерпілого, якими він намагався захистити себе від ударів.
В цей час протиправні дії ОСОБА_4 були помічені начальником охорони ОСОБА_7 та за його втручання припинені, однак у подальшому, приблизно о 20 год. 20 хв., ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_6 , перебуваючи біля входу до адміністративної будівлі ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському», що за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, почав знову наносити удари потерпілому руками, від чого ОСОБА_6 впав на бетонну поверхню, а ОСОБА_4 , розуміючи, що ОСОБА_6 не може чинити опір та захиститись від ударів, наніс ногами декілька ударів по тулубу та один удар правою ногою по голові ОСОБА_6 .
В результаті умисних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: забійна рана лівої надбрівної ділянки на фоні синця на повіках лівого ока з переходом в підочну, виличну ділянки, яка відповідно висновку експерта №509/Е від 11.04.2018, за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я), синці на тильній поверхні лівої кисті в проекції середніх та дистальних третин 3-4 п'ясних кісток з переходом на п'ясно-фалангові суглоби 3 і 4 пальців; крововилив на слизовій верхньої губи по середині лінії, які відповідно висновку експерта №509/Е від 11.04.2018, за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями, які виразились в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не визнав. Показав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 був звичайний четвер, робочий день, його день народження. У той день як зазвичай зранку, о 06 год 30 хв., прибув на підприємство та займався виконанням своїх посадових обов'язків. Десь о 16:00 - 16:15, до кабінету зайшли декілька працівників підприємства: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Його почали вітати з Днем народження, а за декілька хвилин після них зайшли представники охоронної компанії: два заступники директора ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , разом з ними також ОСОБА_13 , почали вітати, пропонувати випити розпити спиртні напої. Вказав, що із ввічливості не міг відмовити, тому дістав із свого сейфу пляшку горілки та коньяку. Потім присіли за стіл, сиділи розмовляли на різні теми. Через приблизно 15 хв. пішов ОСОБА_9 , решта залишилися. Пішли на балкон, переговорили, все було нормально та спокійно. Коли повернулися до кабінету, було вже біля 17 год. У подальшому до кабінету зайшов ОСОБА_14 , сів за стіл, одразу взяв пляшку, почав всім наливати. Зважаючи на зовнішній вигляд останнього, припускає, що він уже перебував у стані сп'яніння. Десь о 18 год. 00 хв., спустились на перший поверх, сіли у кабінеті начальника охорони та почали обговорювати робочі питання. Десь о 18 год. 40 хв., повернувся ОСОБА_13 , який відлучався із заводу. Десь через 10-15 хв., за ОСОБА_13 зайшов ОСОБА_14 , який запропонував ще випити. Почувши це, зробив зауваження та сказав не заважати вирішувати їм робочі питання, на що ОСОБА_14 образився, бо почав скидати зі столу службові документи. Після цього, ОСОБА_13 взяв ОСОБА_14 і вивів із кабінету на загальний коридор. Через декілька хвилин завершили розмову та вийшли із кабінету. Пояснив, що ненадовго залишився у своєму кабінеті та занотував питання, які були предметом обговорення, і вийшов на коридор, де стояв ОСОБА_14 , останній одразу почав в агресивній формі наближатися до нього та розказувати, що його у найближчий час буде звільнено з роботи. Вказав, що стояв біля дверей, коли ОСОБА_14 схопив його за одяг та намагався взяти за шию. Він почав опиратися та намагався вирватися, так як ОСОБА_14 набагато сильніший за нього. Тут повернувся ОСОБА_13 , який їх розборонив. Показав, що після цього пішов до себе до кабінету, доробив свої справи (перебував там приблизно 30 хвилин), зачинив двері та спустився на перший поверх, де на прохідній стояв ОСОБА_13 разом із ОСОБА_15 , біля них був ОСОБА_14 , який сварився з останніми. Вказав, що звернув увагу на розмазану біля носу кров на обличчі ОСОБА_13 (у подальшому уточнив свої покази, де сказав, що побачив кров на обличчі ОСОБА_14 ). Наголосив, що зупинився біля них і сказав, щоб вони вже ішли додому та не заважали іншим людям, повернувся та пішов до вахтового приміщення, щоб поставити кабінет на сигналізацію. Там знаходився ОСОБА_16 , запитав у нього чи всі приміщення здані під охорону, на що отримав ствердну відповідь. У той час ОСОБА_15 та ОСОБА_17 взяли під руки ОСОБА_14 та повели до турнікету, при цьому останній пручався, виривався та висловлювався нецензурною лайкою у їх бік. Показав, що виконавши усі дії щодо увімкнення сигналізації в кабінеті, вийшов на вулицю, де на сходовому майданчику переходу на завод ОСОБА_14 побачив його, почав підходити ближче, у відповідь на що він зробив крок назад до дверей. Натомість ОСОБА_14 почав його штовхати грудною кліткою та розказувати як його будуть звільняти з роботи. Однак за словами обвинуваченого ОСОБА_14 за своєю посадою та підпорядкуванням жодного впливу на нього чинити не міг. Зазначив, що на сходовому майданчику було покриття із плитки і ОСОБА_14 , зачепившись ногою, почав падати у його сторону вперед. У цей час він зробив крок уперед, щоб підтримати ОСОБА_14 , але під його вагою обоє впали. Після падіння ОСОБА_14 так і лежав. Вн піднявся та пішов додому. Жодних ударів ОСОБА_14 до та після падіння не наносив. Наступного дня зранку прийшов на роботу, все було спокійно. У першій половині дня заходив до ОСОБА_18 до кабінету, який повідомив, що події мали продовження увечері, а саме сказав, що приїжджали працівники поліції, з якими ОСОБА_14 також себе поводив агресивно. Вказав, не зрозуміло які дії відбувалися з часу, коли він пішов додому, та до приїзду поліції. А уже 31 числа зранку, о 06:30 прийшов на територію підприємства, на прохідній його чекав ОСОБА_15 , який повідомив, що у суботу 29 числа, на підприємство приїжджав директор їх охоронної компанії і дав вказівку ОСОБА_16 , ОСОБА_15 (прізвище третього не пам'ятає) написати письмові пояснення (навіть продиктував текст, що їм писати). ОСОБА_15 повідомив, що вони відмовилися надавати пояснення у такому вигляді, адже це неправильно, на що їм сказали про звільнення. Окрім цього, повідомив, що ще із 2009 року алкоголь не вживає взагалі, тому у той день жодних спиртних напоїв не вживав. Щодо потерпілого вказав, що той прийшов до них у кабінеті уже у стані сп'яніння, сів за стіл та почав всім наливати. Показав, що під час першої конфліктної ситуації на коридорі ОСОБА_14 схопив його під руку за шию, тому перебуваючи позаду ОСОБА_14 , не міг наносити йому удари. У той момент підійшов ОСОБА_13 , який їх розборонив, після чого він повернувся до себе в кабінет. Жодних ударів ОСОБА_14 при цьому не наносив. Наголосив, що після того, як ОСОБА_14 впав, пішов додому, що відбувалося у проміжок часу до приїзду працівників поліції, а це приблизно півтори години, знати не може, адже його фізично там не було. Зазначив, що свідком моменту падіння ОСОБА_14 був ОСОБА_15 . Щодо відносин із потерпілим ОСОБА_14 , які передували описаній вище ситуації, пояснив суду, що ОСОБА_14 прийшов працювати на підприємство у лютому 2017 року, десь у травні 2017 року до нього у телефонному режимі звернувся директор орендної організації з таким питанням, що ОСОБА_14 , займаючи посаду начальника відділу надзвичайних ситуацій на підприємстві, приходить до нього під приводом різних перевірок, погроз, що він буде складати якісь приписи і буде ініціювати розрив договору на оренду приміщень, вимагав у нього гроші. При цьому одразу його попередив, що якщо це питання не припиниться, він буде змушений звернутися до правоохоронних органів. Про цей момент він не міг не доповісти голові правління, тому у цей же день повідомив останньому зазначену інформацію. Що відбувалося далі йому не відомо. Десь через тиждень до його кабінету підійшов ОСОБА_14 і сказав, що він йому це не пробачить. Через тижні два ОСОБА_14 знову підійшов до нього та сказав, що процес уже запущено і він його не пробачить. У процесі виведення ОСОБА_14 за межі підприємства участі не брав, вказав, що ОСОБА_15 разом із ОСОБА_17 взяли його за руки та вивели за турнікет. Сам вийшов на вулицю уже після того, як ОСОБА_14 був там, приблизно через 5 хвилин. Де перебував ОСОБА_14 після першого конфлікту протягом приблизно 30 хвилин, не знає, оскільки перебував у своєму кабінеті. Побачив потерпілого уже на прохідній поруч із ОСОБА_15 та ОСОБА_13 .
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив суду, що з березня 2017 року працює на «Заводі «Кузня на Рибальському», на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу із запобігання надзвичайних ситуацій. ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на робочому місці, приблизно о 16 год. 30 хв. до нього у кабінет зайшов ОСОБА_4 та запросив на святкування свого Дня народження. Зазначив, що не мав особливого бажання туди іти, оскільки тільки недавно почав працювати. Зустрівся з обвинуваченим на балконі під час перекуру, привітав його та вручив подарунок - конверт із грошима. О 16 год. 50 хв. зайшов до кабінету, побачив накритий стіл, за яким знаходилося близько дев'яти осіб, зокрема ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , решту не пам'ятає. ОСОБА_13 працював начальником охорони. Пам'ятає, що зайшов не разом із усіма, а трохи згодом, саме за запрошенням ОСОБА_4 . У подальшому приєднався до святкування, ще раз привітав уже за столом, хотів налагодити нормальні стосунки. Потім іменинник разом з іншими особами вийшов із кабінету. Зазначив, що після цього ще посиділи трохи, почали розходитися, але не за його ініціативою, розійтися запропонували двоє із присутніх, однак він також підтримав. Коли вони спустилися на перший поверх, проходячи повз кабінет ОСОБА_4 , почув крики. Здогадувався, що це були робочі питання, але вирішив зайти до кабінету та був здивований тим, наскільки святкування дня народження та робочі моменти ОСОБА_19 були несвоєчасними. Це йому не сподобалося, тому він зробив зауваження обвинуваченому, що вони весь цей час його чекали, на що ОСОБА_20 відповів, що це не його справи. У кабінеті довго не були, потім вийшли на великий коридор, який виходить до прохідної, де діалог між ними продовжився на дещо підвищених тонах. Вважає, що обвинувачений вирішив показати свою силу та вчинив не по-людськи, дозволивши собі побити його. Показав, що впав на підлогу та захищався, з боку обвинуваченого було ряд ударів в обличчя. Потім ОСОБА_13 їх розборонив. Зателефонував до поліції, їх довго не було, потім зателефонував повторно. З'явився ОСОБА_20 , який, побачивши його у коридорі, та почувши, що він викликає поліцію, дав вказівку викинути його на вулицю. Розповів, що його тягнули, порвали одяг та вивели все-таки за двері, після чого він продовжив викликати поліцію. Уточнив, що поклав руку на плече ОСОБА_20 , коли той вийшов за двері, та сказав, що потрібно відповідати за свої вчинки. Після цього обвинувачений знову почав агресивно себе поводити, накинувся на нього та продовжив наносити руками тілесні ушкодження в область обличчя, тіла, тощо. Пояснив, що в результаті отримання ударів впав. Пам'ятає, що з обвинуваченим вони впали разом, коли останній продовжував наносити удари ногами. Уточнив, що це були два епізоди завдання йому тілесних ушкоджень: на коридорі та на крильці за дверима центрального входу. Дочекався працівників поліції, потім після приїзду патрульних вийшов ОСОБА_21 , який спитав чи будете писати заяву, надав у своєму кабінеті першу медичну допомогу та відвіз додому. Пояснюючи, чому не подав заяву одразу, показав, що покладався на вирішення конфлікту у робочому порядку та відповів ОСОБА_18 , що поки заяву писати не буде. У подальшому разом із дружиною поїхав до лікарні, де йому зашили рани. Поставив запитання щодо того, чому були видалені відеоматеріали на підприємстві, чому ОСОБА_20 як особа, яка відповідає за безпеку, не надав йому першу медичну допомогу. Вважає, що обвинувачений відчув безкарність, впливав на свідків, у яких він відібрав пояснення, і які у подальшому їх змінювали, використовував свої службові повноваження. На той час, коли мали місце події кримінального правопорушення, працював на підприємстві на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу із запобігання надзвичайних ситуацій з березня 2017 року, з цього ж часу в оперативному порядку у ході виконання робочих обов'язків і познайомився із обвинуваченим. Явно виражених конфліктів між ними не було, однак у деяких робочих питанням він не погоджувався з ОСОБА_4 , але це були суто робочі моменти. На першому поверсі почув крики з боку обвинуваченого, вважає, що манера спілкування виходила за всі рамки, зокрема у бік ОСОБА_13 , який працював на посаді начальника охорони. У відповідь на такі слова, зробив зауваження. Зазначив, що був незадоволений тим, що ОСОБА_4 залишив їх у кабінету під час святкування, а також тим, що він поводив себе недостойно по відношенню до інших працівників. Які конкретно зауваження зробив, точно не пригадає, однак жодним чином обвинуваченого не ображав. Показав, що під час конфлікту знаходився обличчя до обличчя з ОСОБА_4 , коли останній почав наносити серію агресивних ударів руками та ногами у його бік. Пояснив суду, що виключно захищався, тримаючи руки біля обличчя, як саме впав не пам'ятає. Щодо місця даної події, зазначив, що це був коридор біля кабінету начальника охорони, який і втрутився у конфлікт, двоє осіб, які були у кабінеті, не втручалися та не виходили у коридор, вийшов тільки ОСОБА_13 . Початок бійки, за словами потерпілого, міг бачити охоронець. На обличчі, біля носа, була кров, у результаті якого саме епізоду конфлікту йому розбили брову точно не пам'ятає. Коли почав приходити до тями, то викликав поліцію. Потім ОСОБА_15 і ОСОБА_16 вивели його з приміщення, але він нікуди не пішов, а залишаючись на тому ж місці, чекав прибуття працівників поліції. Другий конфлікт відбувся протягом години до того як приїхала поліція. Пояснив, що після того, як його вивели за двері, через деякий час з'явився ОСОБА_20 , підійшов до нього, почав розказувати, що він тут більше працювати не буде, а потім знову почав наносити удари спочатку руками, а після падіння - ногами У той момент, коли він поклав руку на плече обвинуваченому, той забрав її, вивернув та почав бити його. На крильці у цей момент нікого не було, але припускає, що через прозорі двері свідками події могли стати охоронці. Зазначив, що внаслідок двох епізодів бійки отримав точно більше п'яти ударів, які були спрямовані на різні частини тіла, точно скільки часу сукупно тривало побиття сказати не може, не більше трьох хвилин. Щодо рівня свого стану сп'яніння, пояснив, що він був такий самий як у ОСОБА_4 , на ногах вони трималися стійко. Стосовно відносин підлеглості показав, що безпосередньо підпорядкований генеральному директору, однак пряме підпорядкування обвинуваченому наявне лише в оперативному порядку. На запитання захисника щодо того, що він робив на території заводу з 16 год. 30 хв. по 19 год. 30 хв., відповів, що частину цього часу святкував день народження ОСОБА_4 у його присутності, після цього почали розходитися, якби не почув крики обвинуваченого, то пішов би додому. У лікарню звернувся ІНФОРМАЦІЯ_3 у проміжок часу з 20 год. 30 хв. по 21 год. 30 хв., додому його привіз ОСОБА_21 , а вже з дому поїхав до лікарні з дружиною. Щодо епізоду бійки біля входу показав, що ОСОБА_20 наносив йому удари ногами, коли він лежав на плитці, при цьому обвинувачений також лежав, оскільки на крильці між ними знову виник конфлікт із нанесенням ударів, коли вони вдвох впали побиття продовжувалося, а ОСОБА_20 намагався вириватися та наніс йому удар ногою в область голови.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що на час, коли мали місце вищевказані події, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3, працював інспектором в патрульній поліції, надійшов виклик про побиття на Рибальському. Прибувши на місце події, побачили заявника, уже не пам'ятає його ім'я, який лежав, до нього підійшли, від останнього було чути запах алкоголю, намагалися привести його до тями, лице було в крові. Зауважив, що надворі було уже темно, тому посвітили ліхтариком потерпілому над бровою, щоб з'ясувати звідки іде кров, від медичної допомоги у вигляді госпіталізації він відмовився. Вказав, що біля нього стояв його товариш, який почав переконувати потерпілого, що конфлікт владнається самостійно, без участі поліції, у подальшому заявник повністю відмовився від їх допомоги. Зазначив, що потерпілий лежав перед входом до установи на плитці (припускає, що це було підприємство). Оскільки перебував у стані сп'яніння, почав поводити себе агресивно, можливо не впізнав, що це поліцейські. Щодо характеру нанесених ушкоджень пояснив, що права брова була розсічена, по обличчю стікала кров. Стосовно наявності чи відсутності інших ушкоджень точно сказати не може, адже ретельно оглянути потерпілого через його відмову не змогли. Наголосив, що заявник повністю відмовився від їх допомоги. У цей час підійшов його товариш та повідомив, що вони самі владнають все, на пропозицію написати заяву, потерпілий відмовився, відповів що спочатку обговорить ситуацію з керівництвом, а потім вже вирішить чи писати заяву. Особу, яка стояла поруч із потерпілим, уже не пам'ятає. Жодних пояснень щодо події потерпілий не надав. У подальшому підійшов його товариш, вони допомогли йому підвестися на ноги, він уже стояв. Поспілкувавшись між собою, подякували за допомогу та сказали, що сьогодні заяви писати не будуть. Особу потерпілого встановили з його слів та зі слів оточуючих, які там перебували. Однозначно про ступінь сп'яніння нічого сказати не може, оскільки потерпілий лежав, у нього була розсічена брова, однак було відчутно запах алкоголю, спостерігалося порушення мови. Чи були наявні пошкодження на інших частинах обличчя встановити було практично неможливо, оскільки кров капала з брови. Зазначив, що ознак пошкодження кінцівок не було. Поруч стояло приблизно ще п'ятеро осіб, однак ніхто жодних пояснень щодо вчиненого не надавав. Точно не пам'ятає про положення тіла потерпілого після приїзду на виклик, тому не може сказати лежав він обличчям донизу чи доверху. Чи була кров на плитці також не пам'ятає. Спочатку повідомив, що його побили, однак писати заяву та надавати пояснення відмовився, поки не поговорить із своїм керівництвом. Вказав, що у присутності поліцейських потерпілому ніхто тілесних ушкоджень не завдавав.
Стороною обвинуваченого протягом тривалого часу - провадження було передано на розгляд судді ОСОБА_1 27.04.2021 року - не було забезпечено явку свідків, а отже суд був позбавлений можливості безпосередньо дослідити покази осіб, які могли бути прямими очевидцями події та дослідити їх на предмет допустимості, належності, достовірності, а у сукупності із іншими доказами - достатності.
При цьому попереднім складом суду суддею ОСОБА_23 були допитані свідки сторони обвинувачення.
Від прокурора надійшло клопотання про дослідження аудіозапису допиту свідка ОСОБА_7 під головуванням судді ОСОБА_23 .
Як вбачається із постанови Верховного Суду у справі № 750/5745/15-к від 19 листопада 2019 року суд дійшов таких висновків: суд при розгляді справи повинен забезпечити право сторін на допит особи, яка дає показання, важливі для вирішення справи, і не вправі використовувати позасудові свідчення такої особи. Що стосується судових свідчень особи під час минулого розгляду, то навіть за умови наявності таких свідчень, сторона має право вимагати допиту такої особи під час нового судового розгляду, і в такому випадку суд має вжити всіх необхідних заходів для забезпечення такого права. У той же час, якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку такої особи виявилося неможливим, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час минулого судового розгляду, і сам факт відсутності такої особи під час нового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом. Водночас, дослідивши ці показання, суд повинен дати їм оцінку з погляду допустимості, належності та достовірності, враховуючи, у тому числі, наскільки були забезпечені права сторони під час допиту особи в минулому розгляді. Факт неможливості допиту цієї особи під час нового судового розгляду має враховуватися судом при оцінці достовірності цього доказу у сукупності з іншими доказами у справі.
Окрім того, як вбачається із постанови колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №127-19452-16-к від 02.02.2022 року, показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час іншого судового розгляду.
Наведене також підтверджується позицією КК ВС від 14 січня 2025 року по справі №335/10825/16, згідно з якою положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (перше речення ч. 4 ст. 95 КПК), не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі, однак такі показання мають використовуватися обережно, а неможливість піддати відсутню під час судового розгляду особу перехресному допиту має враховуватися судом при оцінці достовірності її показань та їх значення в сукупності з іншими доказами.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_23 дане кримінальне провадження 07.04.2021 року розподілено судді ОСОБА_24 .
У подальшому за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_24 дане кримінальне провадження 27.04.2021 року розподілено судді ОСОБА_1 .
Враховуючи, що у зв'язку із зміною складу суду дане провадження було розподілено судді ОСОБА_1 та відповідно до вимог ст. 319 КПК України розгляд справи було розпочато спочатку, свідок ОСОБА_7 неодноразово викликався в судові засідання та не з'явився, як у подальшому було встановлено свідок ОСОБА_7 є військовослужбовцем та перебуває в ЗСУ у зоні бойових дій, враховуючи думку учасників процесу, які проти задоволення клопотання прокурора не заперечували, суд ухвалив дослідити аудіозаписи допиту свідка ОСОБА_7 під час минулого судового засідання 09.04.2019 року під головуванням судді ОСОБА_23 .
Так, свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_4 був День народження, приблизно після 16 год. 00 хв., під кінець робочого дня, останній запросив на святкування. На той час працював на посаді начальника охорони, підтвердив наявність відносин підлеглості з обвинуваченим, оскільки той обіймав посаду виконуючого обов'язки заступника Генерального директора. Вказав, що приблизно о 17 год. 00 хв., точно не пам'ятає, прийшли привітати ОСОБА_4 , стіл був уже накритий, бачив як ОСОБА_4 вживав алкоголь, наливав йому на іншим. Довго не затримувався, перед його виходом прийшов ОСОБА_6 , що було далі і чи вживав потерпілий спиртні напої, не знає. Через декілька годин повернувся на робоче місце (приблизно о 18:00-19:00), у цей час у його кабінеті на першому поверсі перебували ОСОБА_4 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , звернув увагу, що ОСОБА_4 розмовляв на підвищених тонах, як зазвичай, також висловлювався нецензурною лайкою. Коли він зайшов до кабінету між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт щодо робочих моментів. Приблизно через 15-20 хв. прийшов ОСОБА_6 , який сказав, що, проходячи повз кабінет, почув крики, вирішив зайти, зробив зауваження ОСОБА_4 . Щоб уникнути конфлікту провів ОСОБА_11 та ОСОБА_42, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишилися на коридорі розмовляти. Повертаючись назад, став свідком того, як ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_6 руками та ногами, ударів було багато. Почав їх розбороняти, ОСОБА_6 , залишившись на коридорі, почав викликати поліцію. Зазначив, що у подальшому відвів ОСОБА_4 до кабінету, допоміг прибрати зі столу, через приблизно 20-30 хв. разом з ОСОБА_4 спустилися на перший поверх, ОСОБА_6 перебував на тому ж місці. ОСОБА_4 почав кричати на охоронців ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , чому потерпілого досі не вивели за територію. У цей час ОСОБА_4 почав знову наносити удари ОСОБА_6 , що зафіксували камери, після цього потерпілого вивели за турнікети. ОСОБА_4 пішов перевірити чи поставив кабінет на сигналізацію. У подальшому побачив, як ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стояли на східцях за територією, агресивних дій між ними не було, потерпілий обійняв ОСОБА_4 за плече. Після побаченого пішов додому, десь через пів години йому подзвонив ОСОБА_17 та повідомив, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повторно відбулася сутичка, приїхали поліцейські, даного епізоду бійки безпосередньо не бачив. Вказав, що помітив кров на обличчі потерпілого, останній ударів не наносив. На запитання прокурора відповів, що ОСОБА_4 часто висловлюється нецензурною лайкою, полюбляє розпивати спиртні напої. Показав, що ОСОБА_4 надав вказівку працівникам підприємства викласти неправдиві пояснення у доповідних щодо подій ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_27 заблокували пропуск за вказівкою ОСОБА_4 . Стверджує, що був наявний відеозапис, на якому зафіксовано момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . ОСОБА_4 , останній мав можливість його видалити. На запитання захисника відповів, що ОСОБА_4 не був тією особою, яка уповноважена приймати його на роботу або звільняти, однак уточнив, що обвинувачений міг телефонувати йому поза межами робочого часу, постійно контролював його, відсилав до магазину по спиртні напої. Своєму безпосередньому начальнику доповідав про такі ситуації. Під час службового розслідування йому від ОСОБА_4 надійшла вказівка щодо надання охоронцями неправдивих пояснень щодо подій ІНФОРМАЦІЯ_3, щоб висвітлити ініціатором сутички саме ОСОБА_6 , що він наносив удари обвинуваченому. Зазначив, що як начальник охорони не відреагував на даний конфлікт, щоб все було мирно, без зайвого розголошення. Під час своєї роботи на посаді начальника охорони завжди намагався належним чином організувати роботу своїх підлеглих, повідомив про намір ОСОБА_4 розірвати відносини з їх охоронною фірмою через особистий конфлікт.
За клопотанням сторони захисту судом було допитано свідка ОСОБА_25 , який у судовому засіданні показав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 святкували День народження у кабінеті ОСОБА_4 , ОСОБА_6 прийшов пізніше, трошки запізнився. У подальшому разом із ОСОБА_4 залишили гостей у кабінеті та пішли на перший поверх в кабінет начальника охорони, треба було провести нараду. Через деякий час прийшов ОСОБА_6 , від якого відчувався різкий запах алкоголю з порожнини рота, неадекватна поведінка. Зазначив, що на столі лежали документи, ОСОБА_6 їх скинув та почав надокучати ОСОБА_4 із пропозиціями продовжити святкування, на що обвинувачений зробив йому зауваження та сказав вийти із кабінету. Вказав, що зі свого боку також попросив ОСОБА_6 вийти, куди останній пішов у подальшому, не знає. Після закінчення наради ОСОБА_4 залишився із начальником охорони у кабінеті, сам же поїхав додому. Саму бійку не бачив, до заводу жодного відношення не має, про подію дізнався на наступний день. Відповів, що його посада не передбачає відносин підпорядкування по відношенню до посади обвинуваченого. Щодо стану потерпілого показав, що в останнього була неадекватна поведінка, порушення координації рухів, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Жодних конфліктів під час святкування не було. Під час наради у кабінеті також перебував начальник охорони, у цей час конфліктів також не було, ОСОБА_6 , зайшовши до кабінету, почав надокучливо пропонувати ОСОБА_4 випити ще, ніяких тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 не бачив. На запитання прокурора відповів, що начальник охорони на святкуванні присутній не був. Уточнив, що свідком подій, які інкримінуються ОСОБА_4 , не був.
Окрім цього, за клопотанням сторони захисту було допитано експерта ОСОБА_28 , яка вказала, що для проведення експертизи було надано медичну документацію, зокрема на основі попередніх досліджень та експертиз. Відповідно до даної документації та огляду, який був проведений ще 01.08.2017 року, були зроблені відповідні підсумки, які викладені у зазначеному висновку. У ході проведення допиту підтвердила інформацію, викладену у висновку експертного дослідження, зокрема те, що виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а саме - забійна рана лівої надбрівної ділянки на фоні синця на повіках лівого ока з переходом в підочну, виличну ділянки, за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу. Наголосила, що експерт при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оцінює строки порушення анатомічної цілості тканин та органів, виходячи із звичайної їх тривалості, тобто якщо потерпілому не надавалася ніяка медична допомога, то забійна рана все одно відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Тобто тривалість перебування на лікуванні чи взагалі його відсутність, жодним чином не має зв'язку із встановленням ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. За результатами первинного звернення 01.08.2017 року потерпілий був оглянутий експертом ОСОБА_29 , був складений висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та визначено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Пояснила, що у ОСОБА_6 були наявні також хронічні захворювання, які причинно-наслідкового зв'язку із подіями, які мали місце ІНФОРМАЦІЯ_3, не становили. Ці захворювання жодним чином не впливали на визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Вказала, що враховуючи характер та локалізацію всіх ушкоджень може спростувати можливість утворення таких тілесних ушкоджень при падінні потерпілого з висоти тіла на поверхню, адже ушкодження, яке визначається у ділянці ока, з переходом у підочну ділянку, могло утворитися внаслідок удару (це міг бути кулак або предмет, схожий на нього). Зауважила, що при падінні такі ушкодження виникнути не могли. Натомість вони могли утворитися в результаті не менше трьох травматичних дій тупих предметів. Зазначила, що врахування висновку спеціаліста при проведенні експертного дослідження та той факт, що вона безпосередньо не оглядала потерпілого, не суперечить правилам та ніяк не вплинуло б на визначення ступеня тяжкості.
Окрім цього, від захисника ОСОБА_5 надійшло клопотання про відтворення у судовому засіданні звукозапису від 13.11.2019 та 04.12.2019 в частині допиту свідків ОСОБА_30 та свідка ОСОБА_31 під головуванням судді ОСОБА_23 .
Враховуючи, що у зв'язку із зміною складу суду дане провадження було розподілено судді ОСОБА_1 та відповідно до вимог ст. 319 КПК України розгляд справи було розпочато спочатку, свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_33 неодноразово викликалися в судові засідання та не з'явилися, як у подальшому було встановлено свідок ОСОБА_32 проходить службу у Збройних Силах України, а свідок ОСОБА_33 помер, враховуючи думку учасників процесу, які проти задоволення клопотання не заперечували, суд ухвалив дослідити аудіозаписи допиту свідка ОСОБА_30 під час судового засідання 13.11.2019 року та свідка ОСОБА_31 під час судового засідання 04.12.2019 під головуванням судді ОСОБА_23 .
Так, свідок ОСОБА_32 пояснив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 має виключно робочі стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_3 був присутній на святкуванні дня народження ОСОБА_4 , яке розпочалося приблизно після 16 год. 00 хв., кількість відвідувачів налічувала приблизно вісім осіб, зокрема ОСОБА_25 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , разом з усіма вживав алкогольні напої. Потерпілий ОСОБА_6 прийшов уже пізніше, приблизно о 16 год. 20 хв. Вказав, що не бачив, щоб ОСОБА_6 щось дарував обвинуваченому. Підтвердив, що ОСОБА_6 вживав алкоголь, спочатку налив та випив майже повний кавовий стаканчик, ємкістю приблизно до двохсот грамів, потім продовжив вживати меншими стаканами. За словами ОСОБА_30 святкування закінчилося приблизно о 17 год. 00 хв., ближче до завершення застілля знаходився у кабінеті, але періодично відлучався. ОСОБА_6 перебував у стані сп'яніння, його поведінка відрізнялася від інших. Натоміть залишалися ОСОБА_38 , ОСОБА_10 , ОСОБА_39 , ОСОБА_11 , потерпілого там не було. Зазначив, що після святкування зайшов до себе в кабінет, щоб вимкнути комп'ютер та зачинити двері, після 17 год. 00 хв. пішов додому. Зауважив, що жодних конфліктів між потерпілим та обвинуваченим не бачив. На момент виходу із заводу через прохідну нікого з них не зустрічав.
Допитаний у судовому засіданні 04.12.2019 свідок ОСОБА_33 пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із його начальником, ближче до закінчення робочого дня, початок п'ятої години вечора, прийшов привітати ОСОБА_4 з днем народження. Зазначив, що було застілля, всі вживали алкогольні напої, у том числі і він, потім прийшов потерпілий ОСОБА_6 . Ближче до закінчення святкування залишилися тільки троє присутніх ( ОСОБА_4 уже не було), на столі стояла пляшка із алкоголем, тому вирішили розлити його на трьох та розійтися. Однак виник випадок, який його дуже здивував, а саме: потерпілий мовчки налив це все в один стакан і випив за один раз. Після цього він попрямував до свого кабінету, виключив комп'ютер, потім спустився вниз, побачив потерпілого вже біля турнікету. Вказав, що звернув увагу на його стан - явне алкогольне сп'яніння, на що вказували зовнішні ознаки, зокрема порушення координації, колір обличчя, порушення мовлення. Коли останній раз у той день бачив потерпілого, тілесних ушкоджень у нього не помітив. У той час і зараз у службовому підпорядкуванні ОСОБА_4 не знаходиться.
У судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просив ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі. Водночас зазначив, що станом на сьогодні минуло понад три роки з дня вчинення кримінального правопорушення, тобто спливли строки притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України. Зважаючи на викладене, на підставі ч. 5 ст. 74 України просив звільнити ОСОБА_4 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засіданні не з'явився, на адресу суду ним було скеровано письмову заяву, у якій він просить подальший розгляд справи проводити без його участі.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав, вказав, що жодних дій щодо нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не вчиняв. Стверджував про суперечливість наявних у матеріалах справи доказів, а сам ОСОБА_6 взагалі не знав про джерело походження наявних у нього тілесних ушкоджень та намагався уникнути проведення огляду місця події, зокрема через відмову останнього від подання заяви про злочин було втрачено об'єктивні докази - сліди, які залишилися на місці події, а також не проведено медичне освідування в медичному закладі безпосередньо після приїзду поліції. Натомість із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення ОСОБА_6 звернувся лише 10.08.2017 року. Наголосив, що з часу, коли він пішов додому, приблизно о 20 год. 00 хв. і до приїзду наряду поліції о 21 год. 30 хв., пройшло достатньо часу і що саме відбулося на місці події за цей період часу - йому не відомо. Окрім цього, на думку обвинуваченого, органом досудового розслідування не було встановлено всіх очевидців події, а стороною обвинувачення не було забезпечено явку свідків для дослідження їх показів новим складом суду.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судових дебатах просив ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та виправдати його у зв'язку із недоведеністю вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_4 до нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 . В обґрунтування заявленої ним позиції зазначає наступне. Потерпілий звернувся з заявою про вчинення відносно нього злочину 10.08.2017, на підставі якої, цього ж дня, відомості внесені до ЄРДР. Разом з тим як доказ спричинення йому тілесних ушкоджень в матеріалах справи міститься Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 01.08.2017 № 1257/Ж. Згідно постанови від 23.11.2017, для проведення експертизи, експерту надані: належним чином завірена копія Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 01.08.2017 № 1257/Ж. За результатами розгляду вказаної постанови складено Висновок експерта № 1724/е. Згідно постанови від 13.03.2018, для проведення експертизи, експерту надані: Довідка № 5247 із КМКЛ ШМД на ім'я ОСОБА_6 від 27.07.2017; Медична карта амбулаторного хворого без номеру на ім'я ОСОБА_6 : Медична карта стаціонарного хворого № 16034 на ім'я ОСОБА_6 : Три рентгенограми: Висновок експерта № 1724/е. аудіограма № 997/1052. За результатами розгляду вказаної постанови складено Висновок експерта № 509/Е. У своєму висновку № 509/Е, експерт, в обґрунтування своїх підсумків, посилається, в тому числі, на Висновок експерта № 1724/е та Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 01.08.2017 № 1257/Ж. При проведенні вказаних експертиз потерпілий повторно експертом не оглядався, а виходячи зі змісту висновку, експертом використані дані огляду потерпілого згідно Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 01.08.2017 № 1257/Ж. Наголошує, що стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження взагалі не відкривалися наступні документи: оригінал медичної документації, зокрема довідка КМКЛ ШМД №5247 від 27.07.17; "медична картка амбулаторного хворого" без номера із поліклініки за місцем проживання, яка не прошита, не пронумерована, на ім'я ОСОБА_6 , "медична картка стаціонарного хворого" № 16034 із Київської міської клінічної лікарні № 8, яка прошита, пронумерована на 17 арк. на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та три рентгенограми, на підставі яких фактично було проведено експертне дослідження. А тому походження вказаних доказів залишається невідомим для сторони захисту. Звертає увагу суду на те, що відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, внесені до ЄРДР 10.08.2017, а наданий потерпілим Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1257/Ж, складений останнім 01.08.2017, тобто до внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, що суперечить приписам ч.ч. 1,2 та 3 ст. 214 КПК України та вимогам ч. 2 ст. 56 КПК України і, в силу вимог ст. 86 КПК України є недопустимим доказом в даному кримінальному провадженні, оскільки він здобутий з порушенням порядку, встановленого КПК України. Оскільки вищезазначений Висновок спеціаліста був покладений в основу Висновку експерта №509/Е, опираючись на закріплену практикою ЄСПЛ доктрину «плодів отруйного дерева», просив визнати його недопустимим доказом у силу ст. 86 КПК України, як такий, що був здобутий із порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Щодо наказу про винесення ОСОБА_4 догани вказав, що останній не містить посилань на конкретні обставини (факти), що свідчать про порушення обвинуваченим трудової дисципліни та неналежне виконання своїх службових обов'язків, окрім цього, у подальшому наказ був скасований рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21.03.2024 року у справі №758/14836/18. Стосовно досліджених у судовому засіданні показів свідків, вважає їх недостатніми для пред'явлення обвинувачення ОСОБА_4 , оскільки допитано ряд осіб, які взагалі не були безпосередніми очевидцями подій, органом досудового розслідування не вжито всіх необхідних заходів для встановлення усіх свідків, а покази ОСОБА_7 , який за його словами бачив нанесення ОСОБА_4 ударів потерпілому у коридорі, але не бачив подій за межами приміщення, є суперечливими із тими поясненнями, які ОСОБА_7 надавав у доповідних записках, не узгоджуються із показами самого потерпілого ОСОБА_6 , а тому підлягають критичній оцінці у сукупності із іншими доказовими матеріалами.
Заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, надавши їм належну оцінку в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку згідно з вимогами ст. 94 КПК, суд дійшов наступного висновку.
Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_6 ствердив, що з боку обвинуваченого було ряд ударів в обличчя, він впав на підлогу та захищався, а свідок ОСОБА_7 розборонив їх. Обвинувачений наносив йому руками тілесні шкодження в область обличчя, тіла.
Свідок ОСОБА_7 зазначав, що розбороняв ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , був свідком нанесення ударів ОСОБА_4 потерпілому руками та ногами. В подальшому йому подзвонили та сказали, що відбулась повторна сутичка.
Свідок ОСОБА_22 , який працюючи працівником патрульної поліції, приїхав на виклик та бачив як ОСОБА_6 лежав, бачив на обличчі кров.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_28 пояснила суду, що при падіннні ушкодження, зазначені у висновку експертизи, не могли виникнути. Натомість вони могли утворитися в результаті не менше трьох травматичних дій тупих предметів. Ушкодження у ділянці ока могло утворитися внаслідок удару, це міг бути кулак або предмет, схожий на нього.
Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_6 , експерта ОСОБА_28 та свідків суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в ході святкування Дня народження ОСОБА_4 вживалися алкогольні напої. В подальшому в обвинуваченого ОСОБА_4 виник словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_6 , в ході якого між ними почалася шарпанина, в ході якої ОСОБА_4 були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_6 , та свідок ОСОБА_7 їх розборинив.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.08.2017 року за №12017100070003568, ІНФОРМАЦІЯ_3, близько 20 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, на першому поверсі адміністративної будівлі «Кузня на Рибальському», ОСОБА_4 , 1965 р.н., спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 , що призвели до короткочасного розладу здоров'я (а.с. 67, т. 1).
Окрім того свідок ОСОБА_7 вказував,що на обличчі ОСОБА_6 бачив кров.
Тому незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, судом встановлено, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України підтверджується дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами, а саме:
-протоколом прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 10.08.2017 року, згідно якого 27.07.2017, біля 20 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, на першому поверсі адміністративної будівлі «Кузня на Рибальському», ОСОБА_4 , 1965 р.н., побив потерпілого, чим завдав фізичного болю та спричинив тілесні ушкодження (а.с. 68, т. 1);
-електронним рапортом про виклик на лінію «102», відповідно до якого від заявника ОСОБА_6 надійшло повідомлення, про те, що 27.07.2017, о 20 год. 20 хв., за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, на прохідній заводу «Кузня на Рибальському» його побив знайомий, на вказаному місці було виявлено гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у стані сильного алкогольного сп'яніння, у якого була розсічена ліва брова, від допомоги поліції та швидкої медичної допомоги відмовився (а.с. 69, т. 1);
-висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 01.08.2017 року за №1257/Ж, відповідно до якого спеціалістом у галузі судово-медичної експертизи, лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_40 на підставі заяви гр. ОСОБА_6 було проведено судово-медичний огляд останнього та при вивченні медичної документації на його ім'я були виявлені ушкодження, а саме: а) синець - на тильній поверхні лівої кисті - в проекції середніх та дистальних третин 3-4 п'ясних кісток з переходом на п'ясно-фалангові суглоби 3-4 пальців, крововилив - на слизовій верхньої губи по серединній лінії; б) закрита травма обличчя - у вигляді синця - на повіках лівого ока з переходом в підочну та виличну ділянку та забійної рани по верхньому краю вищезазначеного синця та вгору від нього - в ділянці тіла та хвоста лівої брови, які утворилися внаслідок дії тупого (тупих) предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати ІНФОРМАЦІЯ_3; ушкодження, зазначені у підпункті а) відносяться до легких тілесних ушкоджень, вказані у підпункті б) - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с. 73-75, т. 1);
-висновком експерта ОСОБА_41 №1724/е Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, проведеної з 23.11.2017 року по 22.01.2018 року, згідно якого на експертизу було надано довідку №5247 із КМКЛ ШМД на ім'я ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_3 та медична картка амбулаторного хворого. Експерт зазначив, що дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_6 , з урахуванням даних, зазначених у Висновку експерта №1724/е від 23.11.2017-22.01.2018, свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього мали місце тілесні ушкодження : забійна рана лівої надбрівної на фоні синця на повіках лівого ока з переходом в підочну, виличну ділянки; синці на тильній поверхні лвої кисті в проекції середніх та дистальних третин 3-4 п'ясних кісток з переходом на п'ясно-фалангові суглобі 3 і 4 пальців; крововилив на слизовій верхньої губи по серединній лінії. Тілесне ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися внаслідок травматичної дії тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати вказаному терміну. Вказує про відсутність медичних документів, у тому числі результатів додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень (а.с. 89-95, т.1);
-висновком експерта за №509/Е від 11.04.2018, відповідно до якого судово-медичним експертом ОСОБА_28 було проведено судово-медичну експертизу за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12017100070003568, та встановлено, що на момент звернення за медичною допомогою 27.07.2017 у ОСОБА_6 мали місце легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, які утворилися внаслідок травматичної дії тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразилися, за давністю можуть відповідати вказаному терміну (а.с. 89-95, т. 1).
За таких обставин, встановлена спрямованість умислу обвинуваченого на умисне нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому, що підтверджується належним чином дослідженими та оціненими доказами, тому твердження сторони захисту, що в діях обвинуваченого відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, є необґрунтованим.
Окрім того, суд відхиляє доводи захисника про недопустимість Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1257/Ж, та складеного на його основі Висновку експерта №509/Е на тій підставі, що перший з них був отриманий потерпілим ОСОБА_6 до моменту внесення відомостей до ЄРДР. В обґрунтування даної позиції суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, слід зазначити, що законодавчих обмежень щодо кола осіб, які можуть звернутися з заявою, повідомленням про вчинене кримінального правопорушення не має. Такою особою може бути як потерпілий так і заявник (фізична, юридична особа).
Згідно до ч. 1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Частиною другої даної статті визначені права заявника, до яких відносить також право заявника подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.
З вказаної норми закону випливає, що заявник має подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, так і на досудовому розслідуванні. Зокрема наведене підтверджується позицією ККС ВС, висловленої у постанові від 30.04.2020 року у справі №640/19897/16-к (провадження № 51-6241км19).
Також суд бере до уваги покази експерта ОСОБА_28 , яка у судовому засіданні пояснила, що врахування висновку спеціаліста при проведенні експертного дослідження та той факт, що вона безпосередньо не оглядала потерпілого, не суперечить правилам та ніяк не вплинуло б на визначення ступеня тяжкості.
За таких обставин, з урахуванням необґрунтованості доводів сторони захисту про недопустимість доказів, доводи захисника про недопустимість висновку експерта як «плоду отруйного дерева» у зв'язку з недопустимістю висновку спеціаліста є неспроможними, оскільки вони одержані законним шляхом та їх збирання та закріплення відбулося з дотриманням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку, уповноваженою на це особою та за допомогою дій, передбачених процесуальними нормами.
Що стосується доводів захисника про недопустимість висновків експертного дослідження у зв'язку із не відкриттям стороні захисту медичної документації, на основі якої у подальшому було складено висновок експерта, як доказів у даному кримінальному провадженні, то суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1-3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
На підставі статей 3, 56 КПК потерпілий є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й і слідчому.
Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров'ю, а слідчий зобов'язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з'ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об'єктом експертного дослідження.
Крім того, у силу ч. 2 ст. 242 вказаного Кодексу призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов'язковим.
Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 вказаного Кодексу слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації.
Таким чином, у наведеній ситуації, зважаючи на статті 22, 290 КПК у їх взаємозв'язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було би невідкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 зазначеного Кодексу. Разом із цим, безспірно встановлена свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання ст. 290 КПК доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку цього експерта. Більш того, таке право може бути реалізовано під час судового чи апеляційного розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
А відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами (Постанова ОП ККС ВС від 27 січня 2020 року у справі №754/14281/17, провадження № 51-218кмо19).
Таким чином, доводи захисника про порушення вимог ст. 290 КПК України є безпідставними. Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 08.08.2018 року сторона захисту ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі. Будь-яких клопотань про додаткове ознайомлення його з медичною документацією потерпілого ОСОБА_6 заявлено не було.
Таким чином, суд дійшов висновку що вина ОСОБА_4 доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, відсутність обставин, які б пом'якшували покарання та обставини, яка обтяжує покарання, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працевлаштований, військовослужбовець, позитивно характеризується, має ряд нагород, не судимий, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу.
Разом з тим, суд зазначає, що за ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
В постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 760/18016/15-к зазначено, що звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв'язку з відсутністю в діях особи складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч. 5 ст. 74 вказаного Кодексу.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, було вчинено обвинуваченим ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, і на час ухвалення вироку у справі минуло більше трьох років, обвинуваченого ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного судом покарання за вказаною статтею згідно з ч. 5 ст. 74 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як встановлено судом, витрати на проведення судово-медичних експертиз №1724/е від 22.01.2018 року складають 378 грн. 00 коп., №509/Е від 11.04.2018 року - 1796 грн. 00 коп., а всього 2 174 грн. 90 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що термін дії застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання закінчився 29.09.2018 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп. ( одна тисяча сімсот грн. 00 коп.).
Відповідно до положень частини 5 статті 74 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, на підставі частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 2 174 грн. 90 коп. (дві тисячі сто сімдесят чотири грн. 90 коп.).
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним Кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя:
ОСОБА_1