Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3623/26
Провадження № 1-кп/490/996/2026
24 квітня 2026 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12026152020000132 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 259 Кримінального Кодексу України
23 квітня 2026 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 259 Кримінального Кодексу України.
Після вивчення змісту обвинувального акту, доданих до його матеріалів, вислуховування прокурора та обвинуваченого суд дійшов такого.
А. Стосовно предмету кримінального провадження.
На розгляд суду надійшов складений 23 квітня 2026 року старшим слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_7 та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .
Зміст цього обвинувального акту може бути усвідомленим таким чином.
1.За твердженнями автора обвинувального акту, ОСОБА_4 вчинив злочин за таких обставин
26.01.2026 близько 17.00 годині [він], перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись за адресою: м. Миколаїв, вул. Набережна, 285, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення правоохоронним органам про підготовку вибуху, достовірно знаючи неправдивий характер поширюваної ним інформації, розуміючи, що таке повідомлення викличе обстановку страху та паніки к населення та порушить їх нормальний ритм життя та громадський спокій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, з хуліганських мотивів, повідомив неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, з власного мобільного телефону марки «Sigma mobil» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , в якому знаходиться стартовий пакет мобільного зв'язку «Київстар», з абонентським номером НОМЕР_3 , здійснив дзвінок на спеціальну лінію «102» чергової частини ГУНП в Миколаївській області та повідомив завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху (замінування) метрополітену мста Києва, яка загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, що призвело до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення.
2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 2 статті 259 Кримінального Кодексу України - як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, вчиненому щодо об'єктів критичної інфраструктури..
Б. Стосовно умов здійснення цього кримінального провадження
Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX), від 14 липня 2025 року № 478/2025 (затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX), від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 (затвердженим Законом України № 4643-ІХ від 21 жовтня 2025 року), від 12 січня 2026 року № 40/2026 (затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14 січня 2026 року) з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан
В. Стосовно обставин, пов'язаних із вирішенням питання про призначення справи до судового розгляду.
1.В межах цього кримінального провадження будь-яких угод не укладено, через що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України є відсутніми.
2.Підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 3 статті 314 КПК України на цей час також відсутні.
3. У наданому на розгляд суду обвинувальному акті орган досудового розслідування вказав, місце, час, дату та дії обвинуваченого, які, на думку органу досудового розслідування, мають ознаки кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Сторони про наявність недоліків обвинувального акту, які здатні перешкодити початку судового розгляду, не посилаються.
Отже, наданий суду обвинувальний акт містить всі обставини, які необхідні для початку судового розгляду кримінального провадження.
Таке доводить, що підстави для повернення цього обвинувального акту, що передбачені пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України, наразі також є відсутніми.
4. Це кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду міста Миколаєва, заперечень проти такого сторонами не наведено.
Отже, підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України, в цьому випадку також є відсутніми.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 314, частини 1 статті 315 КПК України за такого справу необхідно призначити до судового розгляду, провівши задля цього підготовчі дії, що передбачені частиною 2 цієї статті.
Г. Стосовно питань, пов'язаних із підготовкою справи до судового розгляду.
1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 31 Кримінального Процесуального Кодексу України це кримінальне провадження слід здійснювати суддею одноособово.
2. Далі, суд має відповідно до пункту 1 частини 2 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України визначити дату та місце проведення судового засідання з розгляду цього кримінального провадження.
Враховуючи його предмет та навантаження суду та учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд цього кримінального провадження на 19 травня 2026 року на 15:00 годину.
3. Судове засідання слід проводити за участі обвинуваченого, його захисника та прокурора.
4. Враховуючи, що про проведення закритого судового засідання сторони не просять, та передбачені законом підстави для такого є відсутніми, розгляд справи слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.
5. При цьому представнику персоналу органу пробації слід доручити скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 у строк до 18 травня 2026 року.
Ґ. Стосовно запобіжного заходу, який має бути застосованим відносно обвинуваченого.
І……Під час здійснення цього кримінального провадження прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.
1. В обґрунтування послався про те, що та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого суспільно-небезпечного злочину та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може вдатись до ухилення від слідства та суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому прокурор акцентував увагу на тому, що раніше ОСОБА_4 неодноразово безпідставно викликав правоохоронців, у зв'язку із чим - притягувався до кримінальної відповідальності.
2. Обвинувачений у суді просив змінити обраний відносно нього запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись про те, що його належна поведінка може бути забезпеченою шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
3. Захисник у суді позицію обвинуваченого підтримав.
ІІ……Вирішуючи заявлене прокурором клопотання суд, окрім наведених вище обставин, враховує й таке.
1. В межах цього кримінального провадження 27 січня 2026 року ОСОБА_4 було затримано.
2. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 січня 2026 року відносно нього обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цією ж ухвалою слідчим суддею визначена сума застави у розмірі 60.560 грн., за умови внесення якої ОСОБА_4 підлягав звільненню з-під варти.
Слідчим суддею також визначалось, що у разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти на нього слід покласти такі обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;
-не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою слідчого судді того ж суду від 25 березня 2026 року строк застосування цього запобіжного заходу був продовженим до 27 квітня 2026 року.
Під час обрання цього запобіжного заходу слідчий суддя виходив, зокрема, з того, що перебуваючи на волі, обвинувачена може переховуватись від слідства та суду, а також - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Додатково слідчий суддя, спираючись на настанови, що містяться у листі Верховного Суду № 1/0/2-22 від 03 березня 2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», підкреслив, що запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
ІІІ……Під час вирішення заявленого клопотання суд враховує такі приписи діючого законодавства та настанови судової практики.
1. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
2. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
/частина 1/
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
/частина 2/
3. Національне законодавство не містить поняття «обґрунтована підозра».
Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
3.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
3.2. У пункті 48 рішення у справі «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
«Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання»
3.3. При цьому Суд, посилаючись на свою прецеденту практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
3.4. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
4. Стосовно передбачених законом види запобіжних заходів, що можуть бути застосованими до ОСОБА_8 , суд відзначає таке.
4.1. Відповідно до статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Запобіжними заходами є:
1)особисте зобов'язання;
2)особиста порука;
3)застава;
4)домашній арешт;
5)тримання під вартою.
/частина 1/
(а) Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
(б) Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
(в) Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
4.2. Відповідно до статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою ...статті 176 цього Кодексу.
/частина 1/
…
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
/частина 3/
Відповідно до статті 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення»
Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою … є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України…
/частина 1/
5. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в обставинах цього кримінального провадження є визначеним таким чином.
5.1. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності підстав для застосування такого запобіжного заходу та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
5.2. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (рішення від 26.06.1991 року), «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку" (п.51).
6. Відповідно до статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України
застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
/частина 1/
…
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
/частина 4/
Розмір застави визначається у таких межах
…
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
...
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.
/частина 5/
7. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
-не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
-пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
-докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
.
ІV…...З огляду на таке суд, повертаючись до обставин розгляду цього кримінального провадження, відзначає таке.
1. Вирішуючи питання про те, чи є висунута ОСОБА_4 підозра «правдоподібною», суд відзначає таке.
1.1. Оскільки по справі здійснюється лише підготовче провадження, «обґрунтованість підозри» у сенсі «обґрунтованості висунутого обвинувачення» судом не перевіряється, а встановлення її вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж застосування запобіжного заходу на цьому етапі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
1.2. При цьому суд відзначає, що «правдоподібність» висунутої ОСОБА_4 підозри наразі сторонами кримінального провадження, зокрема - захистом - не заперечується.
1.3. Принагідно суд відзначає, що сутність висунутої ОСОБА_4 підозри полягає ні в чому іншому, як у такому.
він в період дії воєнного стану надіслав правоохоронцям завідомо неправдиве повідомлення про мінування об'єкту, який має виключне соціальне та стратегічне значення, що було цілком здатним викликати паніку та суттєве порушення громадського порядку.
2. Стосовно наявності в обставинах цього кримінального провадження передбачених законом ризиків суд відзначає таке.
2.1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
Наявність цього ризику наразі випливає, перш за все, з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 08 років, а строк його перебування під вартою наразі не є домірним такому.
До того ж, під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_4 демонстрував поведінку, яка не завжди була адекватною; при цьому на поставлені йому запитання не завжди відповідав по суті; стосовно цих обставин повідомив, що попав під обстріл, після чого не завжди може орієнтуватись в оточенні. Таке не дозволяє суду на цій стадії кримінального провадження прийти до висновку про те, що він здатен надати достатні гарантії своєї належної процесуальної поведінки.
З огляду на таке, наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України суд вважає доведеною.
2.2. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів.
Наявність такого ризику узгоджується із тим, що обвинувачений є схильним до завідомо неправдивих повідомлень правоохоронним органам, які /повідомлення/, як то в обставинах цього кримінального провадження, цілком здатні заподіяти істотної шкоди громадському порядку.
З огляду на таке суд в обставинах цього кримінального провадження не може не прийти до висновку про те, що бодай найменша вірогідність вчинення обвинуваченим нового злочину створює такий істотний ризик суспільної небезпеки, що цілком здатний виправдати подальше перебування обвинуваченого під вартою.
З огляду на таке, наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України суд вважає доведеною.
3. Вирішуючи, з огляду на встановлені вище обставини, питання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд відзначає таке.
3.1. Як доведено вище, в обставинах цього кримінального провадження є наявною «правдоподібна» підозра у вчиненні обвинуваченим злочину та декілька ризиків, що виправдовують застосування запобіжного заходу.
Таке дає підстави для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу з числа передбачених законом.
3.2. Вирішуючи питання про те, який з запобіжних заходів має бути застосованим відносно обвинуваченого, суд виходе з характеру встановлених ризиків та сутності висунутої йому підозри.
З огляду на таке суд зауважує про наступне.
(а) В обставинах цього кримінального провадження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не є можливим з огляду на відсутність в обвинуваченого поручителів.
(б) Застосування в обставинах цього кримінального провадження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не видається за можливе, адже, як доведено вище, в обставинах цього кримінального провадження суд не може прийти до висновку про те, що він здатен надати достатні гарантії своєї належної процесуальної поведінки
Отже, в обставинах цього кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 можуть бути застосовані лише запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням свободи, або - застава.
3.3. Наразі відносно обвинуваченого застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом бути звільненим під заставу.
(а) Як процесуальні /відповідне клопотання/, так й - фактичні підстави для скасування права обвинуваченого бути звільненим під заставу наразі вочевидь є відсутніми.
(б) Захист просить про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу на домашній арешт.
З приводу цих посилань захисту суд відзначає таке.
Як відзначалось вище, запропонована захистом зміна запобіжного заходу означає ніщо інше, як послаблення режиму утримання ОСОБА_4 .
Проте, строк тримання обвинуваченого в умовах обмеження волі не є достатнім для висновку про можливість пом'якшення умов його утримання.
Отже, підстави для такої зміни запобіжного заходу наразі є відсутніми.
Наведене у сукупності не дозволяє суду не прийти до висновку про те, що відносно обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю звільнення під заставу.
4. Стосовно суми застави, за умови звільнення якої обвинувачений підлягає звільненню з-під варти, суд відзначає таке.
4.1. Наразі така сума визначена у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4.2. Ця сума є мінімальною передбаченою законом у разі підозри особи у вчиненні тяжкого злочину.
4.3. Як процесуальні /відповідне клопотання/, так й - фактичні підстави для збільшення цієї суми вочевидь є відсутніми.
Таке доводить, що підстави для зміни раніше визначеної суми застави наразі є відсутніми.
5. При цьому на обвинуваченого слід покласти обов'язки, що у разі його звільнення забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків та запобіганню встановлених судом ризиків.
Отже, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту з цього приводу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
1.Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 259 Кримінального Кодексу України - прийняти до провадження Центрального районного суду міста Миколаєва.
2.Здійснювати розгляд цього кримінального провадження одноособово.
3.Призначити кримінальне провадження про ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 259 Кримінального Кодексу України - до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 травня 2026 року на 15:00 годину.
4.У судове засідання викликати обвинуваченого, його захисника та прокурора.
5.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії обраного відносно ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 червня 2026 року включно.
Визначити розмір застави у сумі 60.560 /шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят/ грн., за умови внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
У разі звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_4 , окрім загального обов'язку з'являтись у судові засідання, також такі обов'язки:
-негайно після звільнення повідомити суд про своє місце перебування та номери засобів зв'язку;
-повідомляти суд про зміну місця проживання та засобів зв'язку;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну у випадку їх наявності.
6.Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 у строк до 18 травня 2026 року включно.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів, в решті ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_9 =
1 - ttps://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}