28.01.11
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 67-28-47
Іменем України
26 січня 2011 року справа № 12/100/8
Позивач: Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра",
вул. Артема, 15, м. Київ, 04053
В особі: філії ВАТ КБ "Надра" Чернігівського регіонального управління,
вул. Г.Полуботка, 17, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
адреса для листування: АДРЕСА_2
Предмет спору: про стягнення заборгованості 367 225,63 грн.
Суддя Лавриненко Л.М.
Від позивача: Станкевич Ю.В., довіреність № 1-11-24343 від 17.12.2010 року, представник.
Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 01.05.2009 року, представник.
Позивачем було подано позов про стягнення з відповідача 228 997,22 грн. боргу, 67 458,73 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 19916,30 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 3143,24 грн. пені за прострочення сплати процентів, 14 288,47 грн. штрафу та 22 700, 62 грн. інфляційних втрат, згідно Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року.
В судовому засіданні 11.01.2011 року представник відповідача надав письмове клопотання про витребування з позивача, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, довіреностей, виданих на ім”я ОСОБА_4, яка є керівником відділення ВАТ КБ “Надра”від 07.09.2006 року № 24-11-6848 та від 05.09.2005 року № 6768, яке було задоволено судом частково, а саме щодо витребування довіреності від 07.09.2006 року № 24-11-6848, на підставі якої було підписано кредитний договір.
В поданих в судовому засіданні 11.01.2011 року письмових запереченнях відповідач з заявленими позовними вимогами погоджується частково та вважає, що позивачем було безпідставно піднято процентну ставку з 21% до 42%, у зв”язку з чим заборгованість по несплаченим процентам складає не 67458,73 грн., а 45815,73 грн. Крім того відповідач зазначає, що 30.06.2009 року ним було сплачено в рахунок погашення боргу 21 000 грн., тому нарахування процентів повинно відбуватись на залишок тіла кредиту. З урахуванням викладеного відповідач також заперечує проти стягнення штрафних санкцій та інфляційних нарахувань, у зв”язку з чим загальна сума заборгованості, що включає в себе тіло кредиту, проценти та штрафні санкції становить 277 783 грн. 20 коп. Також відповідач вказує на те, що інфляція нарахована безпідставно, оскільки процентна ставка вже містить в собі інфляційні втрати. Позовна заява не містить в собі посилання на те, коли і як було порушено умови договору кредитної лінії, наданий графік погашення не відповідає дійсності, так як сплата за кредитом відбувається на підставі графіку, який зазначений в пункті 3.2.2. договору кредитної лінії від 27.05.2007 року.
В судовому засіданні 18.01.2011 року представник позивача, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, надав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача 361 671,81 грн., а саме: 228 997,22 грн. заборгованості по тілу кредиту, 50 761,03 грн. заборгованості по нарахованих відсоткам, 4421,02 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 39 256,17 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 14 702,57 грн. штрафу та 23532,90 грн. інфляційних нарахувань, яка не була прийнята судом до розгляду, оскільки позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог не було виконано вимог ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та до заяви про збільшення позовних вимог не додано документу, який підтверджує доплату державного мита у встановленому порядку і розмірі на суму збільшених позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.2011 року подав письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаною з нею іншої справи, що може вплинути на об'єктивний розгляд справи та наслідок винесеного рішення по даній справі, а саме щодо розгляду судом поданої ним 18.01.2011 року до господарського суду Чернігівської області позовної заяви до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” в особі філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” про розірвання Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року.
Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечував.
Суд відхилив клопотання відповідача, оскільки рішення суду щодо позовних вимог СПД ОСОБА_1 про розірвання Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року ніяким чином не може вплинути на результати прийняття судом рішення по даній справі, також відповідачем не подано доказів прийняття судом до розгляду його позовних вимог про розірвання Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року.
Представник відповідача надав письмове клопотання про витребування з позивача, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, копії банківської ліцензії з додатком та копії ліцензії Чернігівської філії ВАТ КБ „Надра”, які б підтверджували законність здійснення операції банком щодо видачі кредиту.
Дане клопотання було задоволено судом.
На виконання вимог суду, представником позивача в судовому засіданні було надано копію банківської ліцензії ВАТ комерційний банк „Надра” № 21 з додатком та дозвіл, виданий Чернігівській філії ВАТ КБ „Надра” на право здійснення банківських операцій, які було залучено судом до матеріалів справи.
В поданих в судовому засіданні 18.01.2011 року додаткових письмових запереченнях представник відповідача заперечує проти стягнення штрафу та пені, посилаючись на те, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а тому одночасне застосування стягнення пені та штрафу є неправомірним. Також відповідач вказує на те, що штраф не може нараховуватись за кожний день прострочки. Відповідач посилаючись на те, що позивачем порушуються істотні умови договору, а саме безпідставно було збільшено процентну ставку з 21% до 42 %, та на його запит банк відмовився надати інформацію щодо залишку несплаченого кредиту та відсотків, просить суд зменшити розмір пені та розмір інфляційних нарахувань.
Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2011 року заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.2011 року надав письмову заяву про застосування позовної давності щодо стягнення пені та штрафу, в порядку ст.ст. 258, 267 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що з розрахунків наданих представником позивача вбачається, що позивач стягує пеню та штраф починаючи з 26.09.2009 року, хоча звернувся до суду в листопаді 2010 року, у зв"язку з чим строк позовної давності повинен починатись з листопада 2009 року.
Представник позивача проти поданої заяви не заперечив. Суд прийняв заяву представника відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені та штрафу та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 20.01.2011 року, за заявою позивача, погодженою з відповідачем, було продовжено термін розгляду справи до 04.02.2011 року.
Представники сторін в судовому засіданні 26.01.2011 року подали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.
До початку розгляду справи представником позивача, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано письмову заяву про збільшення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача 228 997,22 грн. заборгованості по тілу кредиту, 48 623,72 грн. заборгованості по нарахованих відсоткам за період з липня 2009 року по грудень 2010 року, 6278,34 грн. нарахованих відсотків, не віднесених на прострочення станом на 17.01.2011 року, 39 256,17 грн. пені за порушення строку сплати тіла кредиту за період з червня 2009 року по грудень 2010 року, 4421,92 грн. пені за прострочення сплати відсотків за період з липня 2009 року по грудень 2010 року, 13 881,05 грн. штрафу за порушення вимог кредитного договору, 25 767,21 грн. інфляційних нарахувань.
Представник відповідача проти заяви позивача не заперечував.
Суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача 228 997,22 грн. заборгованості по тілу кредиту, 48 623,72 грн. заборгованості по нарахованих відсоткам за період з липня 2009 року по грудень 2010 року, 6278,34 грн. нарахованих відсотків, не віднесених на прострочення станом на 17.01.2011 року, 39 256,17 грн. пені за порушення строку сплати тіла кредиту за період з червня 2009 року по грудень 2010 року, 4421,92 грн. пені за прострочення сплати відсотків за період з липня 2009 року по грудень 2010 року, 13 881,05 грн. штрафу за порушення вимог кредитного договору, 25 767,21 грн. інфляційних нарахувань, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України
В судовому засіданні 26.01.2011 року представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з подачею відповідачем позову до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” про розірвання договору кредиту № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року та договору іпотеки, оскільки рішення з даного спору може вплинути на об'єктивний розгляд справи.
Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечував.
Суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач не обгрунтував яким чином результати розгляду гсоподарським судом позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року вплинуть на результати прийняття судом рішення по даній справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2011 року надав письмові пояснення по справі в яких зазначає, що основним документом в цивільно-правових відносинах між сторонами є договір кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 27.05.2007 року, а до підписання додаткової угоди, на яку позивач посилається як на один із доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, відповідача спонукав Банк, оскільки було повідомлено, що без підписання додаткової угоди відповідач не зможе отримати кредит. Також відповідача, як споживача кредиту, не було повідомлено про його умови та інші відомості, які містяться в правилах кредитування, з якими відповідач повинен був ознайомитись та поставити підпис. Цей документ повинен був міститися в кредитній справі, позивач такого документу не надав. Додаткова угода не припиняє дію основного договору та не містить жодних посилань на зменшення терміну дії договору, дата дії договору - 23.05.2012 року. Відповідач погоджується щодо стягнення боргу по тілу кредиту станом на 26.01.2011 року в сумі 62330,59 грн. та відсотків в розмірі 54902,06 грн. та з терміном дії договору до 23.05.2012 року. Стосовно стягнення пені та штрафу заперечує, посилаючись на те, що пеня та штраф застосовується за порушення строків оплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, а не траншем, розрахунок штрафу позивачем не надано. Також відповідач заперечує щодо стягнення інфляційних нарахувань, посилаючись на те, що при формуванні процентної ставки банки враховують ризики втрати цінності гривні, і процентна ставка вже містить в собі інфляційні втрати. На підтвердження розрахунку інфляційних втрат позивачем не було надано статистичну довідку щодо рівня інфляції за 2009-2010 роки. Відповідач також зазначає, що з копії довіреності на ім'я ОСОБА_4 видно, що номер та дата довіреності відрізняються від тієї, яка зазначена в договорі, що є підставою вважати договір недійсним з моменту його укладення.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Приймаючи до уваги, що позивач збільшив свої позовні вимоги, і заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом, суд розглядає дану справу з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог.
24.05.2007 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980, відповідно до п. 1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 250 000,00 грн., терміном на 60 місяців з 24.05.2007 року по 23.05.2012 року, зі сплатою 21% річних, а відповідач зобов'язався своєчасно повернути кредит та щомісячно сплачувати відсотки за його користування.
Пунктом 3.2.3 договору кредитної лінії сторони визначили , що протягом останніх 12 місяців дії договору кредитної лінії відбувається зменшення рівними частинами суми кредитної лінії наступним чином: на 20.05.2010 року -250000 грн.; на 20.06.2010 року -239583,33 грн.; на 20.07.2010 року -229166,66 грн.; на 20.08.2010 року -218749,99 грн.; на 20.09.2010 року -208333,32 грн.; на 20.10.2010 року -197916,65 грн.; на 20.11.2010 року -187499,98 грн.; на 20.12.2010 року -177083,31 грн.; на 20.01.2011 року -166666,64 грн.; на 20.02.2011 року -156249,97 грн.; на 20.03.2011 року -145833,30 грн.; на 20.04.2011 року -135416,63 грн.; на 20.05.2011 року -124996,96 грн.; на 20.06.2011 року -11458,29 грн.; на 20.07.2011 року -104166,62 грн.; на 20.08.2011 року -93749,95грн.; на 20.09.2011 року -83333,28 грн.; на 20.10.2011 року -72916,61 грн.; на 20.11.2011 року -62499,94 грн.; на 20.12.2011 року -52083,27 грн.; на 20.01.2012 року -41666,60 грн.; на 20.02.2012 року -31249,93 грн.; на 20.03.2012 року -20833,26 грн.; на 20.04.2012 року -10416,59 грн.; на 20.05.2012 року -00 грн.
24.05.2007 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року, відповідно до умов якої Банк надає позичальнику транш у розмірі 250 000 грн., термін користування яким з 24.05.2007 року по 23.05.2010 року, процентна ставка за користування траншем встановлюється з розрахунку 21% річних та встановлено графік повернення заборгованості по траншу, а саме : на 20.06.2009 року -229166,67 грн.; на 20.07.2009 року -208333,34 грн.; на 20.08.2009 року -187500,01 грн.; на 20.09.2009 року -166666,68 грн.; на 20.10.2009 року -145833,35 грн.; на 20.11.2009 року -1250000,02 грн.; на 20.12.2009 року -104166,69 грн.; на 20.01.2010 року -83333,36 грн.; на 20.02.2010 року -62500,03 грн.; на 20.03.2010 року -41666,70 грн.; на 20.04.2010 року -20833,37 грн.; на 20.05.2010 року -00 грн.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та відповідно до письмової заяви позичальника від 24.05.2007 року про видачу кредиту в сумі 250 000 грн., надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 250 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24.05.2007 року, копія якого додана до матеріалів справи.
У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Пунктом 3.2.1. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року передбачено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок № 29098800002014, відкритого в філії ВАТ КБ „Надра” Чернігівське РУ, МФО 353627, та відповідно до п. 3.2.4. договору -шляхом внесення готівки в касу Банку або шляхом безготівкового переказу.
Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту згідно Графіку повернення траншу (в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року) виконав частково, сплативши частину заборгованості по кредиту в сумі 21 002,78 грн. Заборгованість відповідача по кредиту становить -228 997 грн. 22 коп.
Твердження відповідача про те, що, відповідно до п.1.1 договору банк відкриває кредитну лінію терміном на 60 місяців з 24.05.2007 року по 23.05.12 року, та відповідно до п..3.2.3 договору передбачено зменшення ліміту кредитної лінії починаючи з 20.05.2010 року по 20.05.2012 року, а тому станом на 26.01.2011 року заборгованість по кредиту становить 62330,59 грн., а термін дії кредитного договору до 23.04.20012 року, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.
Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 250 000,00 грн., терміном на 60 місяців з 24.05.2007 року по 23.05.2012 року, зі сплатою 21% річних.
Відновлювальна кредитна лінія - це згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.
Позивачем, відповідно до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року, було укладено додаткову угоду № 1 від 24.05.2007 року до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року, відповідно до умов якої Банк надав позичальнику в межах кредитної лінії транш у розмірі 250 000 грн., термін користування яким з 24.05.2007 року по 23.05.2010 року.
Таким чином, п.1.1 та п. 3.2.3 договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року визначено термін дії кредитної лінії та зменшення заборгованості по кредитній лінії відповідно до графіку, а додатковою угодою визначено термін користування траншем , який було надано в межах кредитної лінії. В разі своєчасного погашення траншу наданого по додатковій угоді № 1 від 24.05.2007 року до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року, позичальник мав право отримати новий транш на умовах, визначених Договором кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року.
За період користування кредитними коштами з 24.05.2007 року по 16.01.2011 року позивач просить стягнути з відповідача 54 902 грн. 06 коп. заборгованості по сплаті відсотків за користування траншем, виходячи із розміру процентної ставки 21% річних.
Відповідно до п. 1.2. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року та п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року за користування траншем встановлюється процентна ставка з розрахунку 21 % річних.
Підпунктами 3.2.2.1.-3.2.2.4. пункту 3.2.2. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року передбачено, що за користування кредитом позичальник повинен сплатити банку плату у вигляді відсотків від суми кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 21% річних із розрахунку 360 днів на рік.
Період нарахування відсотків складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування відсотків є останнє число поточного розрахункового місяця (включно) або день, що передує сплаті останнього платежу по кредиту (якщо після внесення цього платежу повністю погашається заборгованість позичальника, що обліковується на позичковому рахунку, вказаному у п. 4.1. Договору), а початком - дата видачі кредиту або наступний день після дати закінчення попереднього періоду нарахування відсотків.
Відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з першого дня видачі кредиту (включаючи цей день) до дня (без його врахування) повернення (внесення останнього платежу по кредиту).
Відсотки, нараховані в порядку, передбаченому п. 3.2. Договору, повинні сплачуватися позичальником у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, а відсотки за останній період користування кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу по кредиту.
Крім того, п. 3.2.6. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року у випадку невиконання умов п. 5.1.8. Договору позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 42% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням.
Як вбачається із матеріалів справи, за спірний період з 24.05.2007 року по 16.01.2011 року позичальнику було нараховано до сплати 187 607,06 грн. відсотків з розрахунку 21% річних.
За вищевказаний період відповідачем було сплачено 132705 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 54 902 грн. 06 коп.
Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем було не прийнято до уваги сплачену відповідачем суму 21 000 грн. в рахунок погашення боргу, що вплинуло на залишок тіла кредиту та на нараховані відсотки за його користування, а також безпідставно піднято процентну ставку з 21% до 42%, до уваги судом не приймається, оскільки з наданого позивачем розрахунку вбачається, що сплачена відповідачем 30.06.2009 року сума 21 000 грн. була включена позивачем в розрахунок та врахована на залишок заборгованості по кредиту. З наданого позивачем розрахунку відсотків за користуваням кредиту також вбачається, що при розрахунку позивачем відсотків за користуваням кредиту було застосовано ставку 21% річних.
Позивач також просить стягнути з відповідача, відповідно до п.п. 8.1.-8.2. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року, пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 39 256,17 грн. за період з 26.06.2009 року по 23.11.2010 року та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 4421 грн. 92 коп. за період з 30.07.2009 року по 23.11.2010 року.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором
Відповідно до п.п.8.1.-8.2. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року, у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.
У разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.
Як свідчать матеріали справи відповідачем було допущено прострочку щодо сплати відсотків за користування кредитом та порушено строк повернення кредиту, але із аналізу наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем при нарахуванні пені за прострочку повернення кредиту, згідно графіка та помісячної сплати відсотків за користування кредитом не враховано вимоги п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки умовами договору не визначено інших порядок та термін нарахування пені.
Таким чином за прострочку сплати платежу по кредиту відповідно до графіку, а саме: 20.07.2009 року в сумі 20665,65 грн. право нарахування пені виникло з 21.07.09р. та припинилось 21.01.10 року; 20.08.2009 року в сумі 20664,82 грн. право нарахування пені виникло 21.08.09р. та припинилось 21.02.10 року; 20.09.2009 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.09.2009 року та припинилось 21.03.10 року; 20.10.2009 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.10.2009 року та припинилось 21.04.10 року; 20.11.2009 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.11.2009 року та припинилось 21.05.10 року; 20.12.2009 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.12.2009 року та припинилось 21.06.2010 року; 20.01.2010 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.01.2010 року та припинилось 21.07.10 року; 20.02.2010 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.02.2010 року та припинилось 21.08.10 року; 20.03.2010 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.03.2010 року та припинилось 21.09.10 року; 20.04.2010 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.04.2010 року та припинилось 21.10.10 року; 20.05.2010 року в сумі 20833,33 грн. право нарахування пені виникло 21.05.2010 року та припинилось 21.11.10 року.
За прострочку сплати відсотків за грудень 2009 року право нарахування пені виникло з 21.12.09р. та припинилось 21.06.10 року; за січень 2010 року право нарахування пені виникло з 21.01.10р. та припинилось 21.07.10 року; за лютий 2010 року право нарахування пені виникло з 21.02.10р. та припинилось 21.08.10 року; за березень 2010 року право нарахування пені виникло з 21.03.10р. та припинилось 21.09.10 року; за квітень 2010 року право нарахування пені виникло з 21.04.10р. та припинилось 21.10.10 року; за травень 2010 року право нарахування пені виникло з 21.05.10р. та припинилось 21.11.10 року;
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, при стягненні пені застосовується спеціальна позовна даність в один рік. Частинами 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами 23.11.2010 року, що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду Чернігівської області про отримання позовної заяви, а пеня за прострочку повернення кредиту позивачем нарахована з 26.06.2009 року по 23.11.2010 року та за прострочку сплати відсотків з 30.07.09р. по 23.11.2010 року.
Відповідачем в судовому засіданні 20.01.2011 року було подано заяву про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.
З урахуванням зазначених обставин суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної даності щодо стягнення пені, нарахованої за прострочку повернення кредиту з 26.06.2009 року по 22.11.2009р. та за прострчоку сплати процентів за період з 30.07.2009 року по 22.11.2009 року і підстави для його поновлення відсутні, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення пені за вказаний період є безпідставні і задоволенню не підлягають.
Таким чином, пеня, з урахуванням вимог п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, за прострочку повернення кредиту підлягає стягненню в сумі 18840 грн. 20 коп. за період з 23.11.2009 року по 21.11.2010 року та за прострочку сплати відсотків в сумі 3550 грн.52 коп.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 13881,05 грн. штрафу, відповідно до частини п. 8.3. Договору, за прострочку повернення кредиту та сплати відсотків.
Пунктом 8.3. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, визначених на дату прострочення.
Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем сплати кредиту та відсотків, але враховуючи, що сторонами було визначено графік погашення кредиту, позивач з позовними вимогами до суду звернувся лише 23.11.2010 року, і для стягнення штрафу згідно ст. 287 Цивільного кодексу України застосовується спеціальна позовна давність в один рік, та про застосування якої відповідачем подана заява, а тому штраф за прострочку повернення кредиту підлягає нарахуванню лише на суму кредиту, яка підлягала сплаті з 21.12.2009 року, тобто на суму 124999,98 грн., та на суму несплачених відсотків розмірі 48623,72 грн. за період з 01 грудня 2009 року по 31.12.2010 року. Відповідно штраф підлягає стягненню в сумі 8681 грн.19 коп.
Вимоги позивача щодо стягнення штрафу нарахованого на суму кредиту 103997,24 грн., який підлягав сплаті до 20.11.2009 року, задоволенню не підлягають оскільки позивачем пропущено строк позовної давності і підстави для його поновлення відстуні.
Посилання відповідача на те, що застосування одночасно і пені, і штрафу протирічить ст. 61 Конституції України, оскільки встановлює подвійну відповідальність за одне й те саме порушення, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.4 ст.231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 4 ст.179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст.627 Цивільного кодексу України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст.628 Цивільного кодексу України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.6 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що сторонами за взаємною згодою визначена саме така відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді застосування і штрафу, і пені, що прямо не заборонено чинним законодавством, що є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині одночасного застосування пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання відповідачем.
Позивач просить стягнути з відповідача 22722,42 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту за період з 30.07.2009 року по 31.12.2010 року та 3044,79 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків період з 27.11.2009 року по 31.12.2010 року.
Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування та відповідачем на час розгляду справи в суді не подано належних та допустимих доказів відсутності своєї вини у несвоєчасному виконанні зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому позивачем обґрунтовано нараховано 22722,42 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту за період з 30.07.2009 року по 31.12.2010 року та 3044,79 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків період з 27.11.2009 року по 31.12.2010 року.
Доводи відповідача про те, що інфляційні втрати нараховані безпідставно, оскільки процентна ставка вже містить в собі інфляційні втрати, є безпідставні та судом до уваги не приймаються, оскільки стягнення інфляційних нарахувань прямо передбачено нормами цивільного законодавства у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, та стягуються на вимогу кредитора з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Посилання на те, що на підтвердження розрахунку інфляційних втрат позивачем не було надано статистичну довідку щодо рівня інфляції за 2009-2010 роки також є безпідставним, оскільки відомості про встановлений рівень інфляції за 2009-2010 роки є загальнодоступними та містяться на офіційному сайті „Законодавство”.
Не приймається судом до уваги посилання відповідача на те, що договір є недійсним, оскільки номер та дата довіреності, на підставі якої підписала кредитний договір від імені банку ОСОБА_4, відрізняється від номера та дати довіреності, яка зазначена в договорі, з огляду на наступне. В договорі кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 було дійсно допущено описку щодо дати довіреності, на підставі якої начальник відділення № 9 філії ВАТ КБ «Надра»Чернігівського регіонального управління ОСОБА_4 підписала договір, але як вбачається із довіреності № 24-11-6848 від 06.09.2005 року, виданої банком начальнику відділення № 9 філії ВАТ КБ «Надра»Чернігівського регіонального управління ОСОБА_4 зі строком дії до 05.04.2008 року, ОСОБА_4 дійсно була уповноважена від імені банку укладати кредитні договори.
Заява відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій та пені у зв»язку з порушенням позивачем істотних умов договору, а саме щодо ненадання відомостей про залишок несплаченого кредиту та відсотків по ньому, задоволенню також не підлягає, оскільки відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які підтверджують наявність обставин, визначених в ст.233 Господарського кодексу України для зменшення пені та штрафу.
Посилання відповідача на порушенням позивачем істотних умов договору, а саме щодо ненадання відомостей про залишок несплаченого кредиту та відсотків по ньому, не є підставою, для зменшення розміру пені та штрафу, оскільки як слідує із наданих відповідачем доказів із запитом про надання йому відомостей про залишок несплаченого кредиту та відсотків по ньому він звернувся лише 01.12.2010 року, що підтверджується листом банку від 20.12.2010 року № 3944, тобто після звернення позивача 23.11.20010 року до суду. Доказів направлення банку запиту від 21.11.2010 року № 43 відповідач суду не надав.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24.05.2007 року, Додаткової угоди № 1 до нього та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість по кредиту, відсотки за його користування не сплатив і не надав суду доказів відсутності його вини у прострочці виконання взятих на себе зобов'язань, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 228 997,22 грн. заборгованості по тілу кредиту, 54 902,06 грн. заборгованості по нарахованих відсоткам за користування кредитом, 18840,20 грн. пені за порушення строку сплати кредиту, 3550,52 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 8681,19 грн. штрафу та 25 767,21 грн. інфляційних нарахувань. В решті позову відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3407,38 грн. держмита та 218,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 258, 267, 525, 526, 546, 549, 625, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, адреса для листування: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, 04053 (код за ЄДРПОУ 20025456, відомості про банківські реквізити відсутні) 228 997,22 грн. заборгованості по тілу кредиту, 54 902,06 грн. заборгованості по нарахованих відсоткам за користування кредитом, 18840,20 грн. пені за порушення строку сплати кредиту, 3550,52 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 8681,19 грн. штрафу, 25 767,21 грн. інфляційних нарахувань, 3407,38 грн. держмита та 218,98 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя Л.М.Лавриненко
Повне рішення підписано 28.01.2011 року.