27.01.11
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 698-166
проспект Миру , 20 тел. 678-853
25 січня 2011 року Справа № 8/26
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат", вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02660 (Чернігівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат", вул. Борисенко, 47-А, м. Чернігів, 14037)
до відповідача: Дніпровського споживчого товариства, вул. Радянська 94, с. Дніпровське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15545
про стягнення 26671грн.52 коп.
Суддя Т.Г. Оленич
Від позивача: Ребенок М.Г. -директор філії, довіреність №10/01/11-1 від 10.01.2011р.
Від відповідача: Любченко Л.О. -голова товариства
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 26175грн.83коп. боргу за товар, переданий по видатковим накладним за №РН-0001967 від 25.10.10р., №РН-0001968 від 25.10.10р., №РН-0001969 від 25.10.10р., №РН-0001970 від 25.10.10р. на підставі договору №02/02 від 02.02.10р. та 495грн.69коп. пені, нарахованої за період з 10.11.10р. по 19.12.10р.
Відповідач в письмовому відзиві на позовом повідомив про погашення ним заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 26175грн.83коп. в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог в частин стягнення пені не заперечувала.
Подані сторонами письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:
02 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" в особі Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" (позивач у справі, постачальник за договором) та Дніпровським споживчим товариством (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір №02/02, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити наступний товар: алкогольні напої та продукти харчування на загальну суму: згідно із накладними, які являються невід'ємною частиною дійсного договору.
Згідно з умовами Розділу 2 договору сторони встановили, що поставка товару проводиться по цінам та у строки, узгоджені з покупцем. Форма оплати за товар -попередня оплата (оплата з відстрочкою платежу на 15 календарних днів з моменту отримання товару по накладній).
Відповідно до п.4.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до кінця поточного року. Договір вважається дійсним на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання в установленому порядку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, положення якого регулюються §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України та ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товар по видатковим накладним за №РН-0001967 від 25.10.10р., №РН-0001968 від 25.10.10р., №РН-0001969 від 25.10.10р., №РН-0001970 від 25.10.10р. (копії -а.с.9-12) на загальну суму 31127грн.25коп.
Про отримання відповідачем товару свідчить підпис відповідача на вищевказаних видаткових накладних.
Виходячи із умов договору, відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар в строк до 09.11.10р. включно.
Відповідач зобов'язання по своєчасній оплаті товару не виконав, сплативши в період з 01.11.10р. по 17.11.10р. лише 4951грн.42коп., і, як зазначає позивач, на день звернення до суду з даним позовом, заборгованість відповідача за отриманий товар становила 26175грн.83коп. Проти вказаної обставини відповідач не заперечував.
В судовому засіданні позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу в розмірі 26175грн.83коп. в повному обсязі.
Відповідачем до відзиву на позов додані копії платіжних доручень №845 від 20.12.10р., №871 від 27.12.010р., №3 від 05.01.11р., №18 від 10.01.11р., №3 від 12.01.11р., №15 від 17.01.11р., №22 від 19.01.11р., №20 від 20.01.11р. на загальну суму 26157грн.83коп., з відмітками банківської установи про проведення платежів.
Таким чином, відповідачем після порушення провадження у справі борг в сумі 26157грн.83коп. сплачений в повному обсязі.
За таких обставин суд доходить висновку, що станом на день вирішення спору заборгованість за поставлений товар відсутня, тобто спір між сторонами в частині стягнення боргу врегульований, а тому предмет спору відсутній.
З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи, що спір між сторонами в частині стягнення 26175грн.83коп. боргу відсутній, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Відповідно до п.3.2. договору встановлено, що після закінчення строку кінцевої оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки.
З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 495грн.69коп. пені, нарахованої за період з 10.11.10р. по 19.12.10р.
Відповідно до положень ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.
За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем належним чином зобов'язань по договору по своєчасній оплаті отриманого товару, відповідач дійсно допустив прострочення оплати, наданий позивачем розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи, та обчислений з урахуванням вимог Закону, умов договору та облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховано пеню, а також встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строків нарахування штрафних санкцій, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 495грн.69коп. пені, нарахованої за період з 10.11.10р. по 19.12.10р., є правомірними і задовольняються судом в повному обсязі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача має бути стягнуто 495грн.65коп. пені.
Подане позивачем клопотання про стягнення з відповідача 49грн.30коп. витрат, пов'язаних з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витрат, пов'язаних з відправленням рекомендованого листа відповідачу (позовна заява, акт звірки, розрахунок пені) в розмірі 12грн.96коп. судом відхиляється з огляду на наступне.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За загальним правилом до інших витрат у розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, витрати, понесені в зв'язку з виконання обов'язку позивача щодо надсилання відповідачу копії позовної заяви, а також пов'язані з виконання вимог суду не відносяться до судових витрат в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстави для задоволення клопотання позивача у суду відсутні.
В судовому засіданні відповідачем подана копія платіжного доручення №42 від 24.01.11р., з відміткою банківської установи про проведення платежу 25.01.11р., про перерахування відповідачем позивачу судових витрат в сумі 502грн.72коп. (266грн.72коп. державне мито + 236грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу =502грн.72коп.).
Отже, суд доходить висновку, що судові витрати відповідачем сплачені, у зв'язку з чим стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст.232,265 Господарського кодексу України, ст.ст.549,610,611 Цивільного кодексу України, ст.ст.44,49,80 п.1-1,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дніпровського споживчого товариства, вул. Радянська 94, с. Дніпровське, Чернігівський район, Чернігівська область (ідентифікаційний код 01774927, р/р 26001300000816 в ПАТ «Банк»Демарк», МФО 353575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ (ідентифікаційний код 36657382, р/р 26001036582 в «Полікомбанку», МФО 353100) 495грн.69коп. пені.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення 26175грн.83коп. боргу припинити.
Суддя Т.Г. Оленич
Повний текст рішення складений та підписаний 27 січня 2011 року.
Суддя Т.Г. Оленич