Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
"20" січня 2011р. Справа № 10/163/9
Позивача: Державної екологічної інспекції в Чернігівській області,
вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017
Відповідач: Прилуцька центральна районна лікарня,
вул. Київська, 98, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500
Предмет спору: про відшкодування збитків в сумі 33650,60грн.
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
Позивач: ІващенкоН.В., довіреність № 04-08/2810 від 07.09.10р., зав. юридичн. сектором
Верьовка А.Я., довіреність № 03-08/219 від 19.01.11р., державний інспектор
Відповідач: Заєць В.П., головний лікар, витяг з наказу № 182 від 03.12.03р.
Соколенко В.К., довіреність № 1516 від 06.12.2010р., адвокат
В судовому засіданні 20.01.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення оголошується після оголошеної 11.01.11р. перерви на підставі ст.77 Господарсько -процесуального кодексу України.
Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області подано позов до Прилуцької центральної районної лікарні про відшкодування збитків в сумі 33650,61грн. Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачем самовільного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без наявності відповідного дозволу.
Представник позивача в судовому засіданні надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог в зв"язку з арифметичною помилкою на 0,01грн. та просить стягнути з відповідача 33650,60грн. Суд перевіривши повноваження представника позивача за довіреністю, прийняв заяву до розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов посилаючись на те, що відповідачем порушені вимоги ст.ст. 10, 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, що встановлено при проведенні планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та складено акт від 02.03.10р. за № 39/08.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених у відзиві на позов, зокрема зазначили, що відповідач є бюджетною установою, в процесі підготовки районного бюджету ніколи не передбачалось витрат на розробку технічної документації з метою подальшого укладення відповідних угод на отримання дозволів на наднормативні викиди в атмосферне повітря; відшкодування збитків заявлено за 2008-2010р., в той же час до 13.04.09р. Прилуцька центральна районна лікарня позивачем взагалі не перевірялась..
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.
На підставі направлення на проведення перевірки №482 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області, проведена перша планова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13 квітня 2009року за № 109/08( а.с. 45). В направленні на перевірку зазначено, що до цього часу перевірка Прилуцької центральної районної лікарні інспекцією не проводилась(а.с 48).
В цьому акті перевірки від 13.04.09р. за № 109/08, встановлено, що робота котельні, яка забезпечує опалення лікарні, здійснюється без наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, однак в акті взагалі не зазначено які саме джерела таких викидів встановлені в котельні відповідача. Приписом від 13.04.09р. встановлений строк отримання дозволу до 15.10.09р.
02.03.2010р. на підставі направлення на проведення планової перевірки №182 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області, проведена перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 березня 2010року за № 39/08, який є підставою позову, що розглядається( а.с. 7).
Згідно з актом перевірки, відповідачем здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без наявності дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Як вбачається з акту перевірки, до складу Прилуцької центральної районної лікарні входять підпорядковані три відділення, а саме Ладанське, Линовицьке, Малодівицьке. В даній установі наявні стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: на території Прилуцької центральної районної лікарні -котельня, побутові котли (7шт.), на території Ладанського відділення Прилуцької центральної районної лікарні -побутові котли(2шт.), на території Малодівицького відділення Прилуцької центральної районної лікарні -побутові котли(2шт.).
На підставі акту перевірки від 02 березня 2010року та розрахунку за період за 2008-2010роки, у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди № 639 від 10.12.2008р., зареєстрованої в Мін'юсті України 21.01.2009р. за № 48/16064 , Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінекобезпеки № 38 від 18.05.95р., зареєстрованої в Мін'юсті України 29.05.95р. за № 157/693, довідки № 240 від 03.03.10р. Прилуцької центральної районної лікарні про використання природного газу за 2008-210роки, позивачем здійснений розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами .
З метою досудового врегулювання спору позивачем була надіслана відповідачу претензія від 08.04.10р. за № 04-03/1069, яка була отримана 09.04.10р., що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням в матеріалах справи(а.с. 18).
Відповідачем була надана відповідь на претензію, в якій відповідач зазначає, що в 2008 році перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства з боку позивача щодо наявності чи відсутності у відповідача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря взагалі не було, для усунення порушень виявлених під час перевірки в 2009році необхідні кошти, які Прилуцька ЦРЛ планує закласти при формуванні бюджету на 2010р.(а.с. 19).
Судом встановлено, що відповідач, який є бюджетною установою, дійсно звертався до Прилуцької районної державної адміністрації, з бюджету якої фінансується лікарня, для виділення Прилуцькій центральній районній лікарні коштів для виготовлення необхідної документації та отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
В матеріалах справи є лист Прилуцької районної державної адміністрації від 10.01.11р. за № 2-14/15 ( а.с.62), згідно якого до бюджетних запитів на 2009-2010роки видатки на виготовлення науково -технічної документації для отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря були включені, проте в зв»язку з обмеженістю бюджетних ресурсів в 2009-2010 роках в кошторисі центральної районної лікарні такі видатки не затверджені.
Позивач просить стягнути з відповідача збитки, які завдані державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу в сумі 33650,60грн.
Згідно ст. 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров»я».
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, підприємства, установи, організації та громадяни -суб»єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов»язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан зобов»язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Відповідно до ст. 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Згідно з ст.ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до п. 5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.07р. за № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз»яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.94р. № 02-5/215»Про деякі питання практики вирішення спорів пов»язаних з відшкодуванням шкоди», підстави для відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені ст.ст. 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов»язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно п. 1. 3 роз»яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.01р. за № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов»язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв»язок між відповідними діями(бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено ст.1166 Цивільного кодексу України. При цьому, обов»язковим є наявність складу цивільного правопорушення: порушення права чи інтересу, завдання збитків в визначеному розмірі, причинний зв»язок між порушенням права та зазначеним збитками, вина особи, що завдала збитки. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідач є державною бюджетною лікувальною установою, і всі кошти, необхідні для її функціонування закладаються і виділяються з районного бюджету. В районному бюджеті ніколи не передбачалось витрат на розробку технічної документації необхідної для отримання дозволів на наднормативні викиди в атмосферне повітря, що підтверджується листом Прилуцької районної державної адміністрації від 10.01.11р. за № 2-14/15.
Перша перевірка відповідача позивачем була здійснена 13.04.09р. Матеріалами справи підтверджено намагання відповідача усунути порушення природоохоронного законодавства шляхом звернення до Прилуцької районної державної адміністрації, з бюджету якої фінансується Прилуцька ЦРЛ, що також підтверджується листом Прилуцької районної державної адміністрації від 10.01.11р. за № 2-14/15 ( а.с.62).
Усунення відповідачем встановленого позивачем в акті перевірки порушення шляхом закриття котельні, де знаходяться джерела викидів, до отримання відповідного дозволу відповідачем, теж не є можливим, оскільки відповідач є лікувальною установою.
Крім того, розрахунок розміру відшкодування збитків здійснений позивачем за період за 2008-2010 роки, однак судом встановлено, що позивачем вперше встановлений факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства тільки 13.04.09р.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням всього вищезазначеного, суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 24.01.2011р.
Суддя Мурашко І.Г.
24.01.11