03 лютого 2011 року Справа № 07/2534
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фокском”
до Черкаської міської ради
про визнання угоди недійсною.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Сиволовська О.І.
Представники сторін:
від позивача: Скориков О.І. -директор товариства, Мотузенко Р.С. -за довіреністю від 31.01.2011р.;
від відповідача: Король А.М. -за довіреністю від 11.01.2011р.
Заявлено позов про визнання недійсною укладеної між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю “Фокском” угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 26.12.2006р.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірна угода не відповідає вимогам законодавства, оскільки фактично Черкаська міська рада за цією угодою зобов'язала позивача, який не набув права користування землею, сплачувати плату за користування землею без оформлення документа на землю, передбаченого статтями 125, 126 Земельного кодексу України. Укладення таких угод не передбачено чинним законодавством і є незаконним, оскільки обов'язок платити за користування землею виникає після набуття позивачем права користування земельною ділянкою. На день укладення спірної угоди земельна ділянка, щодо якої й була укладена ця угода, перебувала в користуванні ТОВ “ХХІ-століття”, КП “Пивзавод “Богдан” і Черкаського консервно-пивоварного заводу, які й мали сплачувати плату за землею, а це означає, що ТОВ “Фокском” не могло завдавати збитки Черкаській міській раді за користування такою земельною ділянкою аж до припинення права користування нею ТОВ “ХХІ-століття”, КП “Пивзавод “Богдан” і Черкаським консервно-пивоварним заводом.
Також позивач вказав на відсутність відповідного акта комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради про визначення розміру збитків, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.
Позивач вважає, що спірна угода не відповідає вимогам ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України та 203, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, тому на підставі ст. ст. 203 та 215 цього Кодексу повинна бути визнана судом недійсною.
У засіданні суду представники позивача позов підтримали з викладених у ньому підстав.
Відповідач проти позову заперечив зазначивши при цьому, що укладаючи спірну угоду позивач у порядку ст. 181 Господарського кодексу України не надсилав Черкаській міській раді протокол розбіжностей, а підписав її з усіма визначеними в ній умовами, що свідчить про його згоду стосовно всіх її істотних умов. Крім того, на протязі всього періоду дії спірної угоди позивач також не порушував перед Черкаською міською радою питання про визнання її недійсною.
Також відповідач заявив про застосування господарським судом при вирішенні цього спору строку позовної давності.
З 1 по 2 та з 2 по 3 лютого 2011р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
16 грудня 2004р. товариство з обмеженою відповідальністю “ХХІ-століття”, як продавець, і товариство з обмеженою відповідальністю “Фокском”, як покупець, уклали договір купівлі -продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець купив частину нежитлової будівлі - частину складу “И-2” загальною площею 980,7 кв.м., розташовану по вул. Громова, 146/3 у м. Черкаси.
Того ж дня -16.12.2004р. договір купівлі-продажу від 16.12.2004р. був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_1. і зареєстрований в реєстрі правочинів за №20561.
20 грудня 2004р. комунальне підприємство “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” зареєструвало за товариством з обмеженою відповідальністю “Фокском” право власності на придбане ним за договором купівлі-продажу від 16.12.2004р. нерухоме майно, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2004р. №5938420.
Згідно з наданою товариству з обмеженою відповідальністю “Фокском” довідкою Черкаського міського управління земельних ресурсів від 17.03.2006р. №581-25-01, за даними земельного кадастру земельна ділянка по вул. Громова, 146/3 частково обліковується за ТОВ “ХХІ-століття”, КП “Пивзавод “Богдан”, Черкаським консервним пивоварним заводом і відноситься до земель промисловості.
22 березня 2006р. товариство з обмеженою відповідальністю “Фокском” звернулося до Черкаської міської ради із заявою від 16.03.2006р. №37 про надання йому в оренду строком на 49 років відповідної частини земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 146/3 під розміщення придбаного за договором купівлі-продажу від 16.12.2004р. складу готової продукції.
Листом від 12.04.2006р. №2682-01-26 перший заступник міського голови м. Черкаси на заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Фокском” від 16.03.2006р. №37 вказав на необхідність замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по вул. Громова, 146/3 у м. Черкаси.
26 грудня 2006р. Черкаська міська рада в особі міського голови Одарича С.О., як землевласник, і товариство з обмеженою відповідальністю “Фокском” в особі директора Скорикова О.І., як землекористувач, враховуючи добровільну відмову від складання акту про визначення збитків власнику землі, уклали письмову угоду про відшкодування власнику землі заподіяних збитків такого змісту:
“1.Землекористувач, що з 16.12.2004р. використовує земельну ділянку площею 2244,0 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 146/3, з порушенням вимог статті 125 та 206 Земельного кодексу України, чим завдає збитків Землевласнику, протягом 6-ти місяців зобов'язується відшкодувати кошти в розмір 33042,24 (тридцять три тисячі сорок дві грн. 24коп.) грн. рівними частинами по 5507,04 (п'ять тисяч п'ятсот сім грн. 04коп.) грн. щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок №33216812600002 код 13050200 в управлінні державного казначейства в Черкаській області МФО 854018 ОКПО 22809222 за період з 16.12.2004р. по 31.12.2006р.
2. Землекористувач зобов'язується щомісячно з 01.10.2007р. відшкодовувати на зазначений вище розрахунковий рахунок збитки завдані використанням земельної ділянки з порушенням вимог статей 125 та 206 Земельного кодексу України в розмірі 1346,83 (одна тисяча триста сорок шість грн.83коп.) грн. згідно рішення Черкаської міської ради від 25.01.2006р. №9-16 “Про міський бюджет на 2006 рік”. В разі наявності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Черкаси на земельну ділянку, яка використовується Землекористувачем з порушенням вимог статтей 125 та 206 Земельного кодексу України, плата сплачується в розмірі плати за оренду землі, розрахованому згідно рішення Черкаської міської ради від 04.12.2001р. №8-89 “Про плату за оренду землі”.
3. Кошти, які підлягають до сплати відповідно до пунктів 1, 2 Угоди зменшуються в разі наявності документів, які підтверджують сплату за користування даною земельною ділянкою на сплачену суму (за період використання Землекористувачем земельної ділянки з порушенням вимог статті 125 Земельного кодексу України).
4. За несвоєчасне внесення плати за землю відповідно до пунктів 1, 2 Угоди стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
5. Ця угода діє з моменту її реєстрації в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради до державної реєстрації Землекористувачем документа, що посвідчує право на земельну ділянку, за умови повної сплати суми зазначеної в пункті 1, 2 Угоди”.
Того ж дня -26.12.2006р. вказана вище угода була зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради за №305.
5 липня 2007р. Черкаська міська рада прийняла рішення №2-754, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю “Фокском” по вул. Громова, 146/3, і вирішила надати цьому товариству земельну ділянку площею 2244 кв.м. по вул. Громова, 146/3 у м. Черкаси в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під частину нежитлової будівлі складу за рахунок землекористування ТОВ “ХХІ-століття”, КП “Пивзавод “Богдан” та Черкаського консервно-пивоварного заводу. Пунктом 6 цього рішення Черкаська міська рада припинила право користування земельними ділянками по вул. Громова, 146/3: ТОВ “ХХІ-століття” площею 1153 кв.м., КП “Пивзавод “Богдан” площею 355 кв.м. та Черкаському консервно-пивоварному заводу площею 736 кв.м.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 Цивільного кодексу України ст. 148 Господарського кодексу України земля є об'єктом права власності Українського народу. Права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України, а також зі статей 177 та 181 Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу земельні відносини.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором
Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Стаття 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить такі частини:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Пунктом “д” ст. 156 Земельного кодексу України встановлено, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Стаття 157 Земельного кодексу України передбачає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 затверджено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Пунктом 3 зазначеного вище порядку визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Даний порядок також дає визначення поняття “неодержаний доход”. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Згідно вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
З огляду на приведені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
У відносинах, пов'язаних з укладенням спірної угоди Черкаська міська рада діяла як орган, через який територіальна громада м. Черкаси реалізує повноваження власника землі м. Черкаси шляхом вчинення двостороннього правочину з товариством з обмеженою відповідальністю “Фокском”. Ці відносини є цивільно-правовими, у яких Черкаська міська рада і товариство з обмеженою відповідальністю “Фокском” є юридично рівними учасниками земельних відносин.
В силу ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України учасники цивільних відносин договором можуть встановлювати конкретний розмір збитків, що підлягають відшкодуванню особі, яких їй завдано.
В Земельному кодексі України та у постанові Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 прямо не вказується, що учасники земельних відносин не можуть відступати від положень цих актів цивільного законодавства щодо порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі шляхом укладення відповідного договору.
Відтак Черкаська міська рада і товариство з обмеженою відповідальністю “Фокском” в силу ч. 3 ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України мають право укладати угоди про відшкодування збитків, завданих власнику землі чи землекористувачу.
Твердження позивача у позові, що спірною угодою фактично встановлена плата за землю є помилковим.
Насправді у пунктах 1, 2 спірної угоди мова йде про відшкодування товариством з обмеженою відповідальністю “Фокском” Черкаській міській раді збитків, як завданих уже, так і тих, що будуть завдані у майбутньому користуванням земельною ділянкою площею 2244 кв. м. по вул. Громова, 146/3 у м. Черкаси з порушенням вимог ст. ст. 125 та 206 Земельного кодексу України.
Той факт, що на день укладення спірної угоди земельна ділянка площею 2244 кв. м. по вул. Громова, 146/3 у м. Черкаси перебувала у користуванні ТОВ “ХХІ-століття”, КП “Пивзавод “Богдан” та Черкаського консервно-пивоварного заводу сам по собі не означає про невідповідність спірної угоди вимогам цивільного законодавства, враховуючи, що позивач і відповідач, укладаючи цю угоду були вільними і юридично рівними учасниками цивільних відносин.
Пункт 3 спірної угоди, яким встановлена пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених пунктами 1, 2 цієї угоди, тобто за несвоєчасне відшкодування збитків, дійсно не відповідає вимогам цивільного законодавства, оскільки відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України сплата неустойки, як одного із видів забезпечення виконання зобов'язань, і відшкодування збитків є окремими правовими наслідками порушення зобов'язань, застосування яких один по відношенню до другого не передбачено чинним законодавством. Тому п. 3 спірної угоди підлягає визнанню недійсним.
Решта пунктів спірної угоди містить усі істотні умови, необхідні для договорів даного виду і спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цією угодою -на отримання Черкаською міською радою від товариства з обмеженою відповідальністю “Фокском” збитків, у визначених угодою сумах.
Таким чином, спірна угода, крім її п. 3, не суперечить вимогам цивільного законодавства.
Інших підстав для визнання спірної угоди, таких як: вчинення правочину під впливом помилки, обману, насильства, тяжких обставин тощо позивач у позові не вказав.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У даному випадку спірна угода була укладена сторонами 26.12.2006р. Усі обставини, якими позивач обґрунтовує позов були відомі позивачу на день укладення спірної угоди.
Отже, станом на 17.12.2010р. -день подання позивачем позову, сплив трирічний строк позовної давності за пред'явленими у позові вимогами.
У судовому засіданні позивач на вимогу суду жодних причин пропуску ним строку позовної давності не назвав.
За таких обставин позов в силу ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
СУДДЯ М.В. Дорошенко
Повне рішення складено 07.02.2011р.