01 лютого 2011 року Справа № 02/2300
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,
за участю представників: позивача: Василенко Ю.В. - за довіреністю, відповідача: Денисенко А.Ю. -за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гореніє-кухні»
до приватного підприємства «Граніт»
про стягнення 214 371 грн. 06 коп.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 214 371 грн. 06 коп., в тому числі 176 562 грн. 50 коп. боргу за поставлений товар (кухонні меблі і кухонні аксесуари виробництва концерну Gorenje n.o. d.d. та виставкові зразки), 2 496 грн. 06 коп. три відсотки річних, 35 312 грн. 50 коп. штрафу відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 10/10/08 від 01 жовтня 2008 року.
У Доповненні до позовної заяви (т. 1, а.с. 138-141) представник позивача вказала на наступне:
- відповідно до умов договору купівлі -продажу № 10/10/08 від 01.10.2008, Додаткової угоди № 3 від 01.10.2008, позивачем було передано відповідачу у власність товар на загальну суму 200 653,51 грн., а відповідачем прийнято товар в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № РА-0001132 від 28.11.2008, № РА-0001133 від 28.11.2008, № РА-0001135 від 28.11.2008, № РА-0000579 від 09.07.2009 та довіреністю серії ЯМБ № 803231 від 27.11.2008 на отримання кухонь, зазначених у графіку погашення заборгованості, що була надана представнику позивача та підтверджує очікування відповідача на відповідні кухні;
- за домовленістю сторін оплата за виставкові зразки здійснюється відповідачем з відстроченням платежу на 1 рік відповідно до графіку погашення заборгованості щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця. Та в будь-якому випадку оплата по рахунках мала бути здійснена не пізніше 05 квітня 2010 року, тому позивач вважає прострочення відповідачем оплати вартості отриманого товару із 06.04.2010;
- позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату вартості отриманого товару на суму 200 653,51 грн., однак, жоден з цих рахунків не був оплачений;
- за згодою сторін відповідач повернув, а позивач прийняв товар на суму 24 091,01 грн., який був переданий відповідачу по видатковій накладній № РА-0000579 від 09.07.2009, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 176 562,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача;
- після звернення позивача до відповідача щодо погашення боргу відповідач надіслав позивачу лист № 2 від 12.05.2010, в якому зазначив, що ПП «Граніт»не має можливості сплатити борг за виставкові зразки та закриває магазин до 14.05.2010;
- до позивача (в іншому вигляді, ніж надано відповідачем суду) надходили два рекламаційні акти: від 04.12.2009 та від 23.12.2009, що додані позивачем до справи та в яких вказано, що в кухні «Аіда»були відсутні ейрматики та заглушки; однак, у зв'язку з наявністю на складі позивача запасних ейрматиків, 23.12.2009 рекламацію було закрито; що стосується заглушок, то 16.02.2010 виробник на вимогу позивача надіслав відповідну частину кухні, що підтверджується митними документами, проте представники позивача не змогли встановити заглушки, оскільки виявили, що магазин більше не працює.
У відзиві на позовну заяву та у Доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач заперечив проти позову з наступних підстав:
- сторонами не складалися та не погоджувалися замовлення (Додаток № 2) з графічним зображенням кухні (креслення з розмірами) та відповідною специфікацією (з печаткою та підписом відповідальної особи відповідача), як того вимагають умови договору при відвантаженні товару згідно з видатковими накладними № РА-0001132 від 28.11.2008 (кухонний гарнітур «Дельта») на суму 27 993 грн. 19 коп., № РА-0001133 від 28.11.2008 (кухонний гарнітур «Аіда ваніль») на суму 57 2010 грн. 35 коп., № РА-0001135 від 28.11.2008 (кухонний гарнітур «Ліра венге») на суму 37 697 грн. 96 коп. та при виставленні рахунків на його оплату;
- позивачем було відвантажено, а відповідачем прийнято виставкові зразки товару (кухонь) всупереч умов договору на загальну суму 122 892 грн. 50 коп.;
- відповідач, здійснивши монтаж (зборку) кухонь, виявив, що кухонний гарнітур «Аіда ваніль»неукомплектований належним чином, кухонний гарнітур «Ліра венге»має стільницю невідповідних розмірів, що робить неможливими її експлуатацію та використання за призначенням, а кухонний гарнітур «Дельта»має відповідні нестандартні виїмки для вбудованої побутової техніки, неукомлектований останньою, що робить неможливим її реалізацію кінцевому споживачу;
- відповідач заявив в електронній формі претензії щодо якості товарів, зафіксувавши їх у рекламаційних актах № 4-217/8 від 03.12.2009, № 5-217/8 від 23.12.2009, № 6-219/8 від 23.12.2009 з прикріпленням фотознімків зовнішнього виду товару та проханням усунути відповідні дефекти;
- позивачем було безпідставно включено до ціни позову вартість товару (побутової техніки), одержаного відповідачем на зберігання в рамках договору зберігання № 10 від 08 січня 2009 року згідно з видатковою накладною;
- зазначена у видатковій накладній № РА-0000579 від 09.07.2009 побутова техніка не відповідає предметові договору купівлі-продажу, не могла бути передана відповідачу на виконання його умов, оскільки не є ані кухонними меблями, ані аксесуарами і в зв'язку з чим 03.12.2010 відповідач звернувся до позивача з вимогою про розірвання договору зберігання та прийняття позивачем товару; у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем у розмірі 77 761 грн. 01 коп.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримала позов у заявленій сумі, просила його задовольнити та пояснила, що відповідачем було надіслано замовлення в електронному вигляді на 7 кухонь, яке не збереглося, на підставі цього було укладено договір купівлі-продажу № 10/10/08 від 01 жовтня 2008 року; після укладення договору концерн Gorenje n.o., d.d. виготовив замовлені кухні і поставив відповідачу; відповідач отримав не всі кухні, оскільки не було необхідної площі і деякий час кухні зберігалися у позивача; відповідач не замовляв стільницю для кухонного гарнітуру «Ліра венге» і в специфікації її немає; рекламаційні акти № 4, 5, 6 позивач ставить під сумнів, оскільки ОСОБА_1., яка працювала у ПП «Граніт»на посаді менеджера з продажу з 27.03.2009 по 20.05.2010, пояснювала, що вона надсилала рекламаційні акти поштою, але чомусь на них проставлено її підпис і підпис ніби-то представника позивача; стосовно кухонного гарнітуру «Аіда ваніль»- був надісланий рекламаційній акт № 5-217/8 від 23.12.2009, який додано до справи; цей кухонний гарнітур складався із двох частин, після зборки було виявлено, що заглушки поставлені іншого розміру; із концерну Gorenje n.o., d.d. потрібні заглушки прийшли 16.02.2010, але в цей час магазин було закрито і позивач не зміг їх передати; дійсно приходив рекламаційний акт № 5-217/8, але він не відповідає тому акту, що є в матеріалах справи; ця рекламація була закрита 28.12.2009 електронним листом і надіслана поштою, після перевірки позивача встановлено, що накладної чи акту представника відповідача немає; у накладній на повернення № РА-0000023 від 18 листопада 2009 року є посилання на договір № 10 від 30.12.2008, можливо це опечатка, оскільки такого договору не існує; в додатковій угоді до договору зазначено, що це виставкові зразки, але інші номера рахунків і суми вказані можливо в зв'язку з тим, що додаткова угода № 3 від 01.10.2008, а видаткові накладні від 28.11.2008 і ціна визначається з прив'язкою до курсу НБУ;
представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилалася на доводи і міркування, викладені у Відзиві на позовну заяву і Доповненні до нього, та пояснила, що кухонні гарнітури є виставковими зразками, оскільки на них відповідачем не складалися та не погоджувалися замовлення і специфікації; в п. 9.1. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється у вигляді передоплати, а в додатковій угоді № 3 до договору вказано, що оплата за виставкові зразки здійснюється відповідачем з відстрочкою платежу на 1 рік згідно графіка погашення заборгованості, це означає, що відповідач в момент поставки не міг реально оцінити кухонні гарнітури; позивач не довів закриття рекламації від 23.12.2009, оскільки не подав відповідної накладної чи іншого документа на підтвердження прийняття комплектуючих відповідачем, та позивач не довів, що ним вживалися заходи щодо передачі відповідачу заглушок та він не міг вчинити це через закриття магазину, оскільки про закриття магазину позивачу було повідомлено у травні 2010 року.
У судовому засіданні 23 грудня 2010 року за клопотанням представника відповідача були заслухані Мартинюк Петро Вікторович, який працює на посаді директора ПП «Граніт»з 1997 року, та Гергіс Тетяна Василівна, яка працювала у ПП «Граніт»на посаді менеджера з продажу з 27.03.2009 по 20.05.2010, які у судовому засіданні та в письмових Поясненнях до справи пояснили наступне: - в грудні 2008 року, через декілька днів після отримання кухонних гарнітур «Аіда ваніль», «Дельта»та «Ліра венге», які були поставлені ПП «Граніт»на підставі усних замовлень по договору купівлі-продажу № 10/10/08 від 01 жовтня 2008 року, в присутності відповідальних працівників «Гореніє-кухні»ОСОБА_2, який відповідав в товаристві за комплектацію кухонних меблів та при необхідності їх реставрацію і регіонального менеджера ОСОБА_3 при розпаковці меблів було виявлено, що в гарнітурах: «Дельта»- замість двох симетричних панелей шафи знаходилось дві праві, відсутність передбаченого виробниками вбудованого холодильника; «Ліра венге магнолія»- відсутня стільниця; «Аіда Ваніль»- декоративні елементи невідповідного розміру; - з допомогою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були складені рекламаційні акти, зроблені до них фотографії дефектів, некомплектності надіслані ТОВ «Гореніє-кухні»; - кухонні гарнітури в неукомплектованому стані були встановлені в Черкаському меблевому салоні; - через півроку була отримана лакова панель до гарнітуру «Дельта», яку приїжджав встановлювати ОСОБА_2., через рік -коротша на півметра за потрібний розмір стільниця до «Ліра венге магнолія»; - неодноразові рекламаційні акти в електронній формі, усні нагадування другому регіонального менеджеру -ОСОБА_4 , іншим відповідальним працівникам ТОВ «Гореніє-кухні»залишилися без відповідної реакції; - клієнтам в салоні пояснювали, що кухні скоро доукомплектуються; подання даного позову на сплату позивачем некомплектних, застарілих за два роки гарнітур для директора було несподіванкою.
У судовому засіданні було оголошено перерву із 14.01.2011 по 21.01.2011 та із 21.01.2011 по 01.02.2011 на підставі ст. 77 ГПК України.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
01 жовтня 2008 року ТОВ «Гореніє-кухні»- офіційний дистриб'ютор кухонь фірми Gorenje в Україні (позивач у справі, Дистриб'ютор за договором) в особі директора Терлицької Олени Петрівни, діючої на підставі Статуту, та ПП «Граніт»в особі директора Мартинюка Петра Вікторовича (відповідач у справі, Дилер за договором) уклали Договір купівлі-продажу № 10/10/08, за умовами якого позивач зобов'язався в порядку і в строки, передбачені даним договором, передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався оплати та прийняти товар для його подальшої реалізації третім особам.
Відповідно до п. 1.1. договору товар -кухонні меблі і кухонні аксесуари, які виробляються концерном Gorenje n.o., d.d. та дистриб'ютором.
Згідно пункту 9.1. договору оплата за товар здійснюється відповідачем у вигляді 100% або 50% переоплати, на підставі виписаних позивачем рахунків, шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позивача протягом 2-х банківських днів від дати надання рахунку.
Також сторони підписали додаткові угоди від 01.10.2008 № 1, № 2, № 3 до договору купівлі-продажу від 01.10.2008, у яких визначили робочі скидки (Додаткова угода № 1), виписали умови проведення Дилером рекламних акцій (Додаткова угода № 2) та Додатковою угодою № 3 доповнили пункт 9.1. Договору наступним положенням: оплата за виставкові зразки ТОВ «Гореніє-кухні»здійснюється Дилером з відстрочкою платежу на 1 рік згідно графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до Додаткової угоди № 3) щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця. Та в будь-якому випадку оплата рахунків повинна бути здійснена не пізніше 05 квітня 2010 року.
Суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу № 10/10/08 від 01.10.2008 за своєю правовою природою є договором поставки, виходячи із наступного.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або а інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. В частинах 2, 3 статті 712 ЦК України вказано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строк (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, частина 2 статті 712 ЦК України надає всім положенням статей 655-697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки. Тобто, переважному застосуванню до зобов'язань поставки між господарюючими суб'єктами підлягають положення статей 264-271 ГК України, а положення статей 655-697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки. Такий висновок щодо застосування норм Господарського та Цивільного кодексів України викладений у постанові Вищого господарського суду України від 01 березня 2007 року у справі № 8/569-9/44 по спору між господарюючими суб'єктами по аналогічних відносинах.
Проаналізувавши приписи статей 712 (договір поставки) і 655 (договір купівлі-продажу) Цивільного кодексу України та умову договору купівлі-продажу № 10/10/08 від 01.10.2008, на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача у даній справі, визначальними у даному спорі є те, що предметом договору № 10/10/08 від 01.10.2008 є передача позивачем - продавцем, який здійснює підприємницьку діяльність, у власність відповідачу товару для його подальшої реалізації третім особам, тобто, для використання його у підприємницькій діяльності, що точно відповідає припису статті 712 ЦК України та визначає даний договір як договір поставки.
Правовідносини між сторонами щодо якості та комплектності придбаного відповідачем товару повинні регулюватися статтями 264-271 Господарського Кодексу України.
При цьому суд зазначає, що найменування договору від 01 жовтня 2008 року як договору купівлі-продажу не змінює його правової природи.
Судом встановлено, що відповідно до договору № 10/10/08 від 01.10.2008 позивач передав у власність відповідачу, а останній отримав кухонні гарнітури, про що уповноважені представники сторін підписали видаткові накладні: 1) № РА-0001132 від 28 листопада 2008 року на суму 27 993 грн. 19 коп. про передачу кухонного гарнітуру «Дельта мультиколор», 2) № РА-0001133 від 28 листопада 2008 року на суму 57 201 грн. 35 коп. про передачу кухонного гарнітуру «Аіда ваніль», № РА-0001135 від 28 листопада 2008 року на суму 37 697 грн. 96 коп. про передачу кухонного гарнітуру «Ліра венге магнолія».
Вказані кухонні гарнітури були отримані директором ПП «Граніт»Мартинюком П.В. по довіреності серії ЯМБ №803231 від 27.11.2008 (т. 1, а.с. 143), у якій вказані сім кухонь, в тому числі перелічені вище, щодо яких існує спір у даній справі. Це підтверджується графіком погашення заборгованості, що є Додатком до Додаткової угоди № 3 до договору № 10/10/08 від 01.10.2008, у якому вказані ці ж кухонні гарнітури, ця ж вартість та вказані посилання на ці ж рахунки (т. 1, а.с. 54).
Суд вважає безпідставними доводи позивача про передачу товару по видатковій накладній № РА-0000579 від 9 липня 2009 року на суму 77 761 грн. 01 коп. саме на виконання договору № 10/10/08 від 01.10.2008, оскільки товар, який був переданий по вказаній накладній, не відноситься до товару, який є предметом договору № 10/10/08 від 01.10.2008; у накладній на повернення № РА-0000023 від 18.11.09 (т. 1, а.с. 132) вказане посилання на договір № 10 від 30.12.08, тобто, на інший договір; крім цього, відповідачем доведено, що вказаний товар був переданий відповідачу по договору зберігання № 10 від 08.01.2009 і суду не подано доказів домовленості сторін про його викуп відповідачем.
Відповідно до умов договору № 10/10/08 від 01.10.2008 відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість отриманого товару у відповідності до умов даного договору (пункт 3.2.4.).
Згідно пункту 4.7. договору датою передачі товару вважається дата підписання представниками сторін видаткової накладної. Право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент передачі.
Оскільки кухонні гарнітури «Аіда ваніль», «Дельта мультиколор» та «Ліра венге магнолія» були передані відповідачу в рамках Додаткової угоди № 3 від 01.10.2008 і строк їх оплати встановлений у додатку до цієї додаткової угоди, тому правомірними є доводи позивача про те, що повністю оплата за вказані кухонні гарнітури повинна бути виконана відповідачем відповідно до графіка, та не пізніше 05 квітня 2010 року.
В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не перерахував позивачу кошти за придбані у власність кухонні гарнітури, тобто, не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 10/10/08 від 01.10.2008, тому позивач має право вимагати стягнення з відповідача боргу за передані йому товари.
Однак, позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи та із пояснень представників сторін вбачається, що після монтажу (зборки) поставленого позивачем кухонного гарнітура «Аіда ваніль»було виявлено його некомплектність, про що було складено працівником відповідача рекламаційний акт про відсутність ейрматиків та заглушок потрібних розмірів. Позивач не заперечує факт отримання ним рекламаційного листа про відсутність вказаних комплектуючих. Однак, позивач не довів і належними доказами не підтвердив усунення ним недоліків щодо некомплектності кухонного гарнітура «Аіда ваніль».
Відповідно до частини 3 статті 270 ГК України у разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.
За приписом частини 4 статті 270 ГК України прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.
Суд вважає недоведеними пояснення представника позивача про виправлення недоліків некомплектності вказаного кухонного гарнітуру, оскільки відмітка на електронному листі не може бути належним доказом, позивачем не подано акт приймання-передачі комплектуючих. Недоведеними є також пояснення представника позивача про неможливість передачі комплектуючих у лютому 2010 року, оскільки суду не подано доказів вжиття позивачем якихось дій чи заходів для такої передачі, та не подані будь-які листи, телеграми щодо цього.
З огляду на викладене, суд вважає недоведеною вимогу позивача про стягнення з відповідача вартості кухонного гарнітура «Аіда ваніль»в сумі 57 201 грн. 35 коп., тому в цій частині вимоги в позові слід відмовити.
Вартість решти кухонних гарнітурів - «Дельта мультиколор» та «Ліра венге магнолія» - підлягає стягненню з відповідача, з огляду на наступне.
Відповідач, заперечуючи проти вимоги позивача, стверджує, що кухонний гарнітур «Дельта мультиколор»не був укомплектований технікою, однак, суду не подано належних доказів повідомлення позивачу про такий недолік гарнітура, оскільки доданий відповідачем до відзиву на позов рекламаційний акт не може бути належним доказом повідомлення позивачу про недоліки у отриманих меблях, виходячи із змісту статті 18 Дилерської угоди № 07/10/08 від 01.1.02008, укладеної цими ж сторонами, в якій вказано, що всі повідомлення, запити, вимоги та інше повинні відправлятися поштою із зазначенням адрес сторін. Відповідно до цієї статті по факсу чи електронною поштою передбачено відправлення термінових повідомлень, запитів, вимог та іншого (т. 2, а.с. 161). Суд звертає увагу та посилання відповідача на те, що такий порядок надіслання рекламацій встановлений договором від 01.10.2008, однак, зазначає, що судом не виключається можливість надіслання таких рекламацій електронною поштою відповідно до пункту 7.4. договору для оперативного вирішення сіх робочих питань, однак, в зв'язку з відмовою другої сторони від її отримання, таким чином передана рекламація не може бути належним доказом її надіслання. Відповідач не подав суду доказів наявності рекламацій покупців з приводу відсутності побутової техніки у складі вказаного кухонного гарнітура, не підтвердив неможливість його продажу в наявному складі. Крім цього, суд зазначає, що у листі від 12.05.2010 № 2 на адресу позивача (т. 1, а. с. 142) директор відповідача, зокрема, писав про неможливість оплатити борг по виставкових зразках, але нічого не писав про некомплектність кухонних гарнітурів чи про їх неякісність. З огляду на викладене, суд вважає заперечення відповідача проти оплати вартості кухонного гарнітура «Дельта мультиколор»недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи, а вимогу позивача про стягнення 27 993,19 грн. боргу за цей гарнітур -підлягаючою до задоволення.
Підлягає також до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача вартості кухонного гарнітура «Ліра венге»в сумі 37 697,96 грн., виходячи з того, що відповідачем не доведено, як і по кухонному гарнітуру «Дельта мультиколор», повідомлення позивачу належним чином про те, що товар неякісний - за доводами представника відповідача, позивачем була поставлена неякісна стільниця, яка не підходила по розмірах до цього гарнітура, що робило неможливою її експлуатацію та використання за призначенням. Відповідач не подав позов до позивача в 6-місячний строк щодо поставки неякісного товару, у вказаному вище листі від 12.05.2010 № 2 на адресу позивача директор відповідача не повідомляв про неякісність чи некомплектність кухонних гарнітурів.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг за придбані кухонні гарнітури в сумі 65 691 грн. 15 коп. Вказаний борг відповідач зобов'язаний був сплатити не пізніше 05 квітня 2010 року. Отже, прострочення сплати борг рахується із 06 квітня 2010 року.
В статті 625 Цивільного кодексу України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних в сумі 928 грн. 67 коп. за 172 дні прострочення сплати вказаної суми боргу, починаючи з 06.04.2010.
Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає до часткового задоволення в сумі 6 569 грн. 12 коп., виходячи із наступного.
Згідно статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписом частини 4 статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В пункті 2 Додаткової угоди № 3 від 01.10.2008 сторони встановили штрафні санкції, які відповідач зобов'язався сплатити позивачу у випадку несвоєчасної оплати ним виставкових зразків меблів, в тому числі штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу за затримку оплати на 30 днів, який позивач заявив до стягнення з відповідача у позовній заяві.
Належна до стягнення сума штрафу повинна складати суму у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Однак, суд, керуючись приписом частини 3 статті 83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача штраф в сумі 6 569 грн. 12 коп., виходячи із того, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань певною мірою спричинене також невжиттям позивачем всіх залежних від нього заходів для врегулювання спірних питань та дотримання сторонами взятих на себе зобов'язань. Доводи відповідача про пропуск строку позовної давності суд вважає безпідставними, оскільки у графіку -додатку до Додаткової угоди не визначено дати (строки) сплати коштів по кожному кухонному гарнітуру окремо, тому суд вважає, що датою оплати вказаних кухонь слід вважати кінцеву дату -05.04.2010, вказану в пункті 2.1. Додаткової угоди № 3 від 01.10.2008.
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 731 грн. 89 коп. та 80 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із приватного підприємства «Граніт» (19533, Черкаська область, Городищенський район, с. Хлистунівка, вул. Кар'єрна, 1, ідентифікаційний код 25209847) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гореніє-кухні» (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 30, ідентифікаційний код 32660454) -65 691 грн. 15 коп. боргу, 928 грн. 67 коп. три проценти річних, 6 569 грн. 12 коп. штрафу, 731 грн. 89 коп. витрат на сплату державного мита, 80 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Д.Пащенко
Рішення підписане суддею 07.02.2011.