07 лютого 2011 року м.Черкаси Справа № 17/2598
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Бадія Я.Г., за участю представників сторін:
позивача -Біла М.С. -по довіреності,
відповідача - Лозовий В.Є. -по довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/2598
за позовом рекламно-виробничого приватного підприємства «Імідж-М»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Летуаль»
про стягнення 8 832,46 грн.,
Рекламно-виробниче приватне підприємство «Імідж-М»звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Летуаль»8 832,46 грн. заборгованості, у тому числі: 7 861,61 грн. основної заборгованості, 404,02 грн. пені, 115,56 грн. -3% річних, 451,27 грн. інфляційних.
Підставою позову є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості наданих позивачем робіт (послуг) по виготовленню рекламної продукції.
В судовому засіданні 20.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.
На адресу відповідача надсилались ухвали суду: від 24.12.2010 року про порушення провадження у справі, від 20.01.2011 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, його представник в судові засідання 20.01.2011 року та 07.02.2011 року з'явився, проти позову заперечив у зв'язку з його необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд відмовляє у позові повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач надав відповідачу послуги по виготовленню рекламної продукції.
За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (стаття 207 Цивільного кодексу України).
Оскільки РВПП «Імідж-М»надало послуги, а ТОВ «Летуаль»прийняло їх, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, відповідач експрес-накладними: № 10001672605 від 06.10.2009 року, № 10001672970 від 13.10.2009 року, № 56281000003606 від 14.10.2009 року, № 56281000003708 від 16.10.2009 року, № 10001706700 від 12.11.2009 року (а.с.43-47) -передав одяг, трикотаж, тканини позивачу для виконання (надання) ним робіт (послуг) по нанесенню рекламних зображень.
Позивач виготовив продукцію і передав її замовнику, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.35-37).
Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували надання послуг по виготовленню рекламної продукції, їх вартість і кількість. Додані до позовної заяви товарно-транспортні накладні засвідчують лише факт передачі матеріалів (продукції), але жодним чином не перелік наданих послуг по виготовленню рекламної продукції та їх вартість. Рахунки-фактури № 3/5 від 07 травня 2010 року, № 15/5 від 13 травня 2010 року, № 54/4 від 28 квітня 2010 року (а.с.10-12) не є тим доказом, який беззаперечно свідчить про вартість наданих послуг по виготовленню рекламної продукції, оскільки є одностороннім документом позивача.
Будь-яких інших доказів, в тому числі договорів, якими б встановлялись перелік та вартість послуг, позивачем суду не надано, що унеможливлює встановлення судом дійсних правовідносин між сторонами, перелік наданих послуг та їх вартість, тому суд відмовляє у позові в частині стягнення з відповідача 7 861,61 грн. основної заборгованості.
Також позивач просить стягнути з відповідача 404,02 грн. пені, 115,56 грн. -3% річних, 451,27 грн. інфляційних.
Оскільки вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних є похідними від стягнення суми основної заборгованості, у позові про стягнення якої судом відмовлено, суд відмовляє у позові в частині стягнення з відповідача 404,02 грн. пені, 115,56 грн. -3% річних та 451,27 грн. інфляційних.
Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик