Справа № 274/563/26
Провадження № 2/0274/1415/26
Іменем України
"01" червня 2026 р. м. Бердичів
в складі: головуючого судді - Хуторної І.Ю.,
з участю секретаря Айрапетян А.А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права власності 1/3 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, -
23.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий виклад доводів позову
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/3 частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадщину позивач прийняв та у грудні 2025 року він звернувся до Бердичівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене нерухоме майно.
Постановою державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори №914/02-31 від 20 грудня 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.
Оскільки цей будинок належав матері згідно з погосподарським обліком, та у нотаріуса він позбавлений можливості оформити спадкові права, просить позов задовольнити.
Від відповідачів відзив на позовну заяву не надходив.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, у Бердичівській державній нотаріальній конторі витребувано матеріали спадкової справи до майна ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою суду від 25.03.2026 до участі в справі в якості співвідповідача суд залучив Райгородоцьку сільську раду Бердичівського району Житомирської області.
Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче провадження.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Позивач до суду направив заяву, в якій справу просив розглядати за його відсутності, позов підтримав.
Відповідачі будь-яких заяв до суду не направляли.
У зв'язку із неявкою в судове учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Радянської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, актовий запис №3 (а.с 9).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_4 (а.с.19 ).
Із матеріалів спадкової справи судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина за законом, до складу якої входить житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцям, які прийняли спадщину є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 31-54).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду у справі № 274/8079/13-ц за ОСОБА_5 суд визнав право власності на частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44).
Постановою державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори №914/02-31 від 20 грудня 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований у с. Бенедівка Бердичівського району Житомирської області, у зв'язку з відсутністю документа, який посвідчує право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно (а.с. 53).
Згідно з випискою з погосподарської книги №185 від 26 грудня 2025 року, виданою Романівським старостинським округом Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, відповідно до записів погосподарської книги №4 за 2006-2010 роки об'єкт погосподарського обліку №232-1 - житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті спадкодавця були зареєстровані за ОСОБА_4 (а.с. 13).
Згідно з технічним паспортом житловий будинок збудований у 1958 році, до будинку належать: погріб з шийкою, веранда, сарай-літня кухня, сарай, колодязь, перепланування станом на 24.04.2026 та нового будівництва не виявлено (а.с. 14).
Відповідно до довідки КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» №819 від 04 жовтня 2013 року правовстановлюючі документи станом на 31.12.2012 на зазначений житловий будинок відсутні, державна реєстрація права власності не проводилася (а.с. 96).
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речовий прав на нерухоме майно від 04.03.2026 вбачається, що право власності на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.11.2022 (а.с. 95).
Застосовані норми прави, позиція суду
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку. За наявності умов для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. Водночас у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, враховуючи наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на судовий захист.
На час набуття спадкодавцем права власності на житловий будинок державна реєстрація прав на нерухоме майно регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, та іншими нормативними актами.
Виникнення права власності на житлові будинки, збудовані до 1992 року, регулювалося положеннями ЦК УРСР 1963 року, Закону України «Про власність», Закону України «Про державний нотаріат», вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів та нормативними актами, що визначали порядок вчинення нотаріальних дій.
До компетенції виконавчих комітетів місцевих рад належало ведення погосподарського обліку, узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності громадян до погосподарських книг. Такі записи визнавалися офіційними актами обліку житлового фонду та підтверджували належність будинку конкретній особі.
Суд враховує, що спірний житловий будинок побудований у 1958 році, тобто в період дії Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» та Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року».
Статтею 1 зазначеного Указу було передбачено право громадян будувати житлові будинки на праві особистої власності, а пунктом 2 зазначеної Постанови визначалося, що збудовані на наданих земельних ділянках житлові будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, на момент спорудження житлового будинку підставою виникнення права власності був факт його створення з дотриманням вимог чинного законодавства, а не проведення державної реєстрації права власності.
Крім того, пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року №91, передбачено, що документом, який підтверджує існування житлового будинку, збудованого до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Положення статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, передбачають можливість підтвердження права власності на житлові будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року в сільській місцевості, зокрема виписками з погосподарських книг.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо на момент їх виникнення законодавство не передбачало обов'язкової державної реєстрації таких прав або якщо така реєстрація була проведена відповідно до законодавства, чинного на той час.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що виникнення права власності на житлові будинки та споруди до набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не ставилося у залежність від проведення державної реєстрації права власності.
Оцінивши у сукупності виписку з погосподарської книги №185 від 26 грудня 2025 року, технічний паспорт на житловий будинок, довідку КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» №819 від 04 жовтня 2013 року, суд доходить висновку, що на день смерті ОСОБА_4 була власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та вказане майно увійшло до складу спадщини після смерті спадкодавця.
Відповідно до статті 1267 ЦК України частки спадкоємців за законом є рівними. Оскільки спадщину прийняли троє спадкоємців - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , частка кожного із них у спадковому майні становить 1/3 частину житлового будинку.
Враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом, прийняв спадщину, а оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку стало неможливим у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, суд вважає обраний ним спосіб захисту таким, що відповідає вимогам статей 15, 16, 392 ЦК України та є ефективним способом захисту порушеного права.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим позивач у позовній заяві просив понесені ним судові витрати залишити за ним та не стягувати їх з відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати залишити за ним.
Керуючись статтями 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 з господарсько-побутовими будівлями, в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач 1 - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , відомості про РНОКПП невідомі;
відповідач 2 - ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , відомості про РНОКПП невідомі;
відповідач 3 - Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області, місцезнаходження за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Райгородок, вул. Соборна, 11, ЄДРПОУ 04345569.
Суддя І. Ю. Хуторна