73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
08.02.2011 Справа № 13/76-ПН-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Голопристанської міської ради
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про зобов'язання знести самочинно збудовану будівлю,
за участі представників:
позивача -Тараненко С.М. (представника за дорученням),
відповідача -ОСОБА_1, ОСОБА_3 (представника за дорученням),
Позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача знести самочинно збудовану будівлю на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 обґрунтовуючи їх незаконністю та самовільністю будівництва.
Відповідачем відзив на позов не надано, проте в судовому засіданні його представник вимоги не визнав, пославшись на наявність судового рішення, яким за позивачем відповідачем визнано право власності на самочинно збудований об'єкт.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 1 червня, 29 липня 2010 року та 8 лютого поточного року. При цьому, в період з 29 липня 2010 року по 24 січня 2001 року провадження у справі було зупинене з підстав, зазначених у відповідній ухвалі. Після поновлення провадження розгляд справи було призначено на 8 лютого із зобов'язанням сторін з'явитися в судове засідання, але позивач свого представника не направив, у зв'язку з чим розгляд справи завершено без його участі.
Крім викладеного судом встановлено, що згідно до рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 2-1307/10р. від 27 липня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Голопристанської міської ради про визнання права власності за ОСОБА_1 визнано право власності на торгівельний павільйон -літера «А»з підвалом, розташований у АДРЕСА_1 Крім того за змістом цього рішення судом встановлено, що відповідно до договору оренди від 14.01.2009 р. ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 0,012 га для розміщення тимчасової споруди за вказаною адресою. Саме на цій земельній ділянці відповідач збудував спірне майно.
У відповідності до приписів частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, котрі встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно: житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації або право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації або його державної реєстрації. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі такого будівництва чи створення майна. Наведений припис визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створено з додержанням вимог закону й інших правових актів, проте не регулює правовий режим самочинного будівництва.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при самочинному будівництві були порушені.
Вказаною статтею зазначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Разом з тим, за частиною 4 цієї ж статті якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво.
Таким чином, можливість знесення самочинно збудованого майна наявна у тому випадку, коли забудовник такого майна не є його власником, але в даному спорі відповідач набув право власності на спірне майно (за судовим рішення), що унеможливлює застосування частини 4 статті 376 ЦК України до спірних правовідносин, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -8 лютого 2011 року
Суддя М.К. Закурін