Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" січня 2011 р. Справа № 53/313-10 (н.р. 53/69-09)
вх. № 9960/1-53 (н.р. 2472/1-53)
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю представників сторін:
ВАТ "Термоізоляція" - не з"явився
ТОВ СП "Богодухівській комбікормовий завод" - не з"явився
ТОВ "Український промисловий банк" - Кравець Д.В. за дов.
ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" - не з"явився
розглянувши матеріали справи за позовом ВАТ "Термоізоляція" м. Харків
3-я особа ТОВ СП "Богодухівській комбікормовий завод, с. Губарівка
до ТОВ "Український промисловий банк" в о. Харківської філії, м. Харків
про визнання договору недійсним
та позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс", м. Харків
до 1. ВАТ "Термоізоляція" м. Харків
2. ТОВ "Український промисловий банк" в о. Харківської філії, м. Харків
про визнання недійсним договору
26.03.2009 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним іпотечного договору № 30/ZКліп-06, укладеного 04 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством “Термоізоляція”(майновий поручитель та іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за № 1928. Іпотека за іпотечним договором була зареєстрована у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом № 22762951 від 02.03.2009.
Позивач, в обгрунтування своїх позовних вимог, вказує на те, що іпотекою були забезпечені вимоги іпотекодержателя (відповідача) за кредит ним договором № 30/КЛ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 31 серпня 2006 року. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний іпотекодержателю до 28 серпня 2009 року включно повернути 6 000 000 гривень та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 18,5 %, сплатити одноразову комісію за підготовку та оформлення договору - 150 гривень, комісію за надання кредитної лінії -24 000 гривень, а також сплатити штрафні санкції за порушення терміну повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів у розмірі не вище подвійної облікової ставки Національного банку України.
24 жовтня 2006 року між відповідачем та ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс» (позичальник) був укладений договір № 1 про внесення доповнень до кредитного договору № 30/КЛ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 31.08.2006, за цим договором № 1 сума кредиту збільши лася до 8 500 000 гривень. 24 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, згідно з яким іпотекою були забезпечені зобов'язання згі дно договору № 1 від 24 жовтня 2006 року про внесення доповнень до кредитного договору.
30 березня 2007 року між відповідачем та позичальником був укладений договір № 3 про внесен ня доповнень до кредитного договору. Згідно із цим договором № 3 сума кредиту збільшилася до 10 000 000 гривень, а відсотки за користування кредитом зменшилися до 17 процентів річних. 30 березня 2007 року між відповідачем та позивачем був укладений договір № 2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, згідно з яким іпотекою були забезпечені зобов'язання згі дно договору № 3 від 30 березня 2007 року про внесення доповнень до кредитного договору.
З 10 листопада 2008 року у відповідності з п. 9.1 та 9.2 кредитного договору відповідач в одно сторонньому порядку збільшив позичальнику комісію за управління кредитною лінією з 3% до 8%, але додаткова угода щодо забезпечення позичальником перед відповідачем зобовязань за креди тним договором щодо сплати комісії у розмірі 8 % - між позивачем та відповідачем не укладалася.
Таким чином, позивач вважає, що розмір комісії за управління кредитною лінією був змінений без його згоди, що дає підстави для визнання іпотечного договору недійсним.
18.01.10 ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" звернулася до суду з самостійною позовною заявою про визнання недійсним іпотечного договору №30/ZКліп-06, укладеного 04 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством “Термоізоляція”(майновий поручитель та іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за № 1928.
В обгрунтування своїх позовних вимог, ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" вказує на ті ж саме підстави, що й позивач в своїй позовній заяві.
Ухвалою суду від 21.01.11 позовну заяву ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" було прийнято судом до розгляду.
АТ "Термоізоляція" до ТОВ "Український промисловий банк" в о. Харківської філії про визнання договору недійсним залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 року по справі №53/69-09 ухвалу господарського суду Харківської області по справі №53/69-09 від 08.09.2010 року скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.
Представник позивача в судовому засіданні 10.01.11 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, надав суду відзив на позовну заяву ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс", в якому проти позову ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" не заперечує.
У зв"язку з відпусткою судді Прохорова С.А., справу було передано до розгляду судді Тихому П.В.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору за межами двохмісячного терміну, встановленого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів, у зв"язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, яке було задоволено судом.
Розгляд справи було відкладено на 25.01.11.
Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з"явились.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Між ТОВ "Український промисловий банк" (Відповідач по справі) та ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" (Позичальник) укладено 31 серпня 2006 року кредитний договір № 30/КЛ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (Кредитний договір), за яким Відповідач надав Позичальнику кредит в сумі 6 000 000 гривень 00 копійок на поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18,5% річних, комісії та інші платежі.
04 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (Іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "ТЕРМОІЗОЛЯЦІЯ" (Позивач), укладено Іпотечний договір №30/ZKліп-06, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим номером 1928, за яким Банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме, нежилі приміщення І (першого) поверху №4-:-18, площею 185,1 м2; II (другого) поверху №5-:-15 площею 181,0 їм2; III (третього) поверху №8-:-19 площею 174,0 м2, приміщення № 1-:-13 мансарди площею 211,3 м2 в літ "А-3", загальною площею 751,4 (сімсот п'ятдесят одна цілих чотири десятих) м2, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 13.
У позовній заяві Позивач та в самостійній позовній заяві третя особа, вказують, що обсяг відповідальності Відповідачем був змінений без його згоди, чим відповідач порушив вимоги ст. ст. 553, 559 Цивільного кодексу України, а відтак договір іпотеки необхідно визнати недійсним на підставі п. 3 ст.215 Цивільного кодексу України.
Суд вважає, що дані твердження Позивача та третьої особи не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п. 1.1 іпотечного договору №30/ZКліп-06 від 04 вересня 2006 року іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №30/КЛ-06 від 31 серпня 2006 року, а також, з будь-якими змінами доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, комісії, строку кредитування, суми кредиту тощо.
Також, посилання на норми, викладені у ст.ст. 553, 559 ЦК України, є невірним, оскільки, вимоги кредитора за кредитним договором №№30/КЛ-06 від 31 серпня 2006 року, забезпечені не порукою, у відповідності до якої виникає обов'язок поручителя надати таке ж виконання, до якого зобов'язаний основний боржник - сплатити боржнику певну суму коштів, а заставою (ст. 572 ЦК України), зокрема іпотекою (ст. 575 ЦК України). В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечено виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідно положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України угода (договір) є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, умов договору та припиняються виконанням, проведеним належним чином, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що (визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Отже, згідно п. 1.1 іпотечного договору №30/ZКліп-06 від 04 вересня 2006 року іпотека забезпечує вимоги відповідача за кредитним договором №30/КЛ-06 від 31 серпня 2006 року, а також, з будь-якими змінами доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, комісії, строку кредитування, суми кредиту тощо.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ВАТ "Термоізоляція" та самостійні вимоги ТОВ «Компанія «Трансфер - Фінанс» є необґрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.
Таким чином, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду з позовною заявою, залишаються за позивачем. Крім того, оскільки, ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" при зверненні з самостійним позовом не було сплачено державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, вони підлягають стягненню з ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" на користь державного бюджету України.
За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
В позові ВАТ "Термоізоляція" до ТОВ "Український промисловий банк" в о. Харківської філії відмовити повністю.
В позові ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" до ВАТ "Термоізоляція" відмовити повністю.
В позові ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" до ТОВ "Український промисловий банк" в о. Харківської філії відмовити повністю.
Стягнути з ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" (м. Харків, пров. Університетський, 1, код 33120869) на користь державного бюджету України, 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Тихий П.В.
Повний текст рішення складено 31.01.11