Справа № 320/22719/25 Головуючий у 1 інстанції: Сас Є.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
29 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «БУДПОСТАЧ» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач - Приватне підприємство «БУДПОСТАЧ» (далі - ПП «БУДПОСТАЧ») звернувся до суду з позовом до Рівненської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000013/l від 13.02.2025 та №UA204150/2025/000033/1 від 27.03.2025.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці №UA204150/2025/000013/l від 13.02.2025 та №UA204150/2025/000033/1 від 27.03.2025 про коригування митної вартості товарів.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Рівненська митниця звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
20 жовтня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Приватного підприємства «БУДПОСТАЧ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.07.2014 між ПП «БУДПОСТАЧ» (покупець) та виробником товарів компанією ZHEJIANG YONGSHENG TOOLS CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено прямий контракт №446, відповідно до якого, продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари свердла, зубила, коронки, перехідники, запасні частини до них. Найменування (перелік), кількість, ціна, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі.
24 лютого 2020 року ПП «БУДПОСТАЧ» уклало з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711 з метою організації перевезення товарів до України.
14 лютого 2022 року ПП «БУДПОСТАЧ» уклало з компанією Maersk A/S (Данія) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
12 грудня 2024 року продавець надав ПП «БУДПОСТАЧ» прайс-лист щодо цін на ручний інструмент на умовах поставки FOB порт NINGBO (Китай) відповідно до правил Інкотермс 2020, комерційну пропозицію щодо поставки товарів на загальну суму 86 688,72 доларів США на тих самих умовах поставки, а також комерційний інвойс №Q201516 для відвантаження товарів за ціною 86 688,72 доларів США. Умовами оплати визначено кредит строком 180 днів після дати коносамента. Крім того, продавцем було надано пакувальний лист до зазначеного комерційного інвойсу.
13 грудня 2024 року митними органами Китайської Народної Республіки для вивезення товарів у двох контейнерах з території Китаю до України оформлено митну декларацію №310120240514714911 на товари загальною вартістю 60 936,59 доларів США.
14 грудня 2024 року митними органами Китайської Народної Республіки оформлено митну декларацію №310120240514714131 на товари загальною вартістю 25 752,13 доларів США. Загальна вартість товарів, оформлених до експорту, склала 86 688,72 доларів США, що відповідає вартості, зазначеній у комерційній пропозиції та комерційному інвойсі.
17 грудня 2024 року продавець передав товари у двох контейнерах перевізнику для доставки до порту Гданськ (Польща), що підтверджується коносаментом №CWDN20241207A.
20 грудня 2024 року на товари, зазначені у комерційному інвойсі, було оформлено сертифікат походження №25С3303А1229/00001, яким підтверджено країну походження товарів - Китай.
28 січня 2025 року для оплати наданих транспортних та експедиційних послуг ТОВ «Мерск Україна Лтд» виставило ПП «БУДПОСТАЧ» рахунок-фактуру №5653450073, а компанія Maersk A/S (Данія) виставила інвойс №5653450074.
04 лютого 2025 року ТОВ «Мерск Україна Лтд» видало ПП «БУДПОСТАЧ» довідку про транспортні витрати №24, відповідно до якої вартість послуг з транспортування товарів за межами митної території України становила 188 701,40 грн та 2 882,49 доларів США.
Відповідно до накладних УМВС №00934 від 09 лютого 2025 року та №01000 від 10 лютого 2025 року товари залізничним транспортом були доставлені з порту Гданськ (Польща) до станції Клевань Рівненської області.
13 лютого 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ» подало до Рівненської митниці митну декларацію №25UA204150000340U4 для митного оформлення товарів, у якій визначило митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначило загальну фактурну вартість товарів у сумі 86 688,72 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів ПП «БУДПОСТАЧ» подало до митного органу документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, а саме: контракт №446 від 01 липня 2014 року; прайс-лист продавця від 12 грудня 2024 року; комерційний інвойс №Q201516 від 12 грудня 2024 року; митні декларації Китайської Народної Республіки №310120240514714911 від 13 грудня 2024 року та №310120240514714131 від 14 грудня 2024 року; сертифікат походження товару №25С3303А1229/00001 від 20 грудня 2024 року; договір транспортного експедирування №UA00072711 від 24 лютого 2020 року; договір №UA00072649 від 14 лютого 2022 року на перевезення зовнішньоторговельних вантажів; коносамент №CWDN20241207A від 17 грудня 2024 року; рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» №5653450073 від 28 січня 2025 року; інвойс компанії Maersk A/S (Данія) №5653450074 від 28 січня 2025 року; довідку про транспортні витрати №24 від 04 лютого 2025 року; залізничні накладні УМВС №00934 від 09 лютого 2025 року та №01000 від 10 лютого 2025 року; каталожні матеріали щодо товару; відомості з мережі Інтернет про вартість ідентичних товарів на ринку Китаю; декларацію митної вартості.
13 лютого 2025 року Рівненська митниця направила декларанту електронне повідомлення №17923, яким зобов'язала надати додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; переклад митної декларації країни відправлення; пакувальні листи, зазначені у графі 24 накладних УМВС №01000 від 10 лютого 2025 року та №00934 від 09 лютого 2025 року; транспортні документи та документи, що підтверджують понесені витрати за всім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.
13 лютого 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ» повідомило Рівненську митницю про те, що всі наявні документи, які підтверджують митну вартість товарів, вже були подані разом із митною декларацією.
13 лютого 2025 року Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000013/1, яким визначила митну вартість імпортованих товарів із застосуванням резервного методу, а саме: щодо товару №2 - на рівні 3,5710 доларів США за 1 кг із посиланням на митну декларацію №24UA305160035181U4 від 19 листопада 2024 року; щодо товару №3 - на рівні 2,5015 доларів США за 1 кг із посиланням на митну декларацію №24UA403070009150U5 від 18 листопада 2024 року.
13 лютого 2025 року Рівненська митниця також оформила картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2025/000038.
14 лютого 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ», з урахуванням скоригованої митним органом митної вартості товарів, здійснило митне оформлення товарів за митною декларацією №25UA204150000357U2 та додатково сплатило митні платежі, а саме: ввізне мито у сумі 7 863,35 грн та податок на додану вартість у сумі 80 206,20 грн, що загалом становить 88 069,55 грн.
Також, 24 лютого 2020 року ПП «БУДПОСТАЧ» уклало з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711 з метою організації перевезення товарів до України.
04 серпня 2023 року між ПП «БУДПОСТАЧ» (покупець) та компанією MEDALLAY EXPORTS (Індія) (продавець) укладено прямий контракт №1615, відповідно до якого продавець зобов'язався виробляти та поставляти, а ПП «БУДПОСТАЧ» - приймати та оплачувати товари, а саме ручний інструмент. Найменування, кількість, ціна, умови та строки поставки товарів визначаються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Сторони погодили, що поставка товарів здійснюється відповідно до правил Інкотермс 2020 на умовах, зазначених в інвойсах.
14 лютого 2022 року ПП «БУДПОСТАЧ» уклало з компанією Maersk A/S (Данія) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
12 серпня 2024 року продавець надав ПП «БУДПОСТАЧ» прайс-лист щодо цін на товари (лещата) на умовах поставки FOB порт MUNDRA (Індія) відповідно до правил Інкотермс 2020, комерційну пропозицію щодо поставки товарів на суму 28 860,03 доларів США, а також проформу-інвойс №МЕ-23-24-РІ00092-1 для оплати товарів на суму 31 278,36 доларів США. Умовами оплати визначено акредитив строком 90 днів від дати коносамента, а умовами поставки - FOB порт MUNDRA (Індія) відповідно до правил Інкотермс 2020.
12 листопада 2024 року ПП «БУДПОСТАЧ» відповідно до умов контракту №1615 від 04 серпня 2023 року відкрило в АТ «Перший український міжнародний банк» на користь продавця акредитив №КІЕІ335284860 на суму 31 278,36 доларів США для оплати товарів, зазначених у проформі-інвойсі №МЕ-23-24-РІ00092-1 від 12 серпня 2024 року.
01 січня 2025 року продавець надав ПП «БУДПОСТАЧ» комерційний інвойс №МЕ-24-25-IN052 для відвантаження товарів за ціною 28 860,03 доларів США на умовах оплати шляхом акредитиву протягом 90 днів від дати коносамента та на умовах поставки FOB порт MUNDRA (Індія) відповідно до правил Інкотермс 2020, а також пакувальний лист до зазначеного інвойсу.
01 січня 2025 року митними органами Республіки Індія для вивезення товарів до України оформлено митну декларацію №SB22020120251800 за ціною 28 860,03 доларів США, що відповідає вартості, зазначеній у комерційній пропозиції та комерційному інвойсі.
08 січня 2025 року на товари, зазначені у комерційному інвойсі, оформлено сертифікат походження №NICCI/2025/016/0094525A/000007, яким підтверджено країну походження товарів - Індія.
27 січня 2025 року продавець передав товари перевізнику для доставки до порту Гданськ (Польща), що підтверджується коносаментом №APU112394.
05 березня 2025 року ТОВ «Мерск Україна Лтд» виставило ПП «БУДПОСТАЧ» рахунок-фактуру №5653464626 за надані транспортно-експедиційні послуги, а компанія Maersk A/S (Данія) виставила інвойси №5653464627 та №5653464628.
10 березня 2025 року ТОВ «Мерск Україна Лтд» видало ПП «БУДПОСТАЧ» довідку про транспортні витрати №42, відповідно до якої вартість послуг з транспортування товарів за межами митної території України становила 76 473,51 грн та 1 697,68 доларів США.
Відповідно до накладної УМВС №02017 від 22 березня 2025 року товари залізничним транспортом були доставлені з порту Гданськ (Польща) до станції Клевань Рівненської області.
27 березня 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ» підготувало та подало до Рівненської митниці лист, у якому повідомило, що товар за інвойсом №МЕ-24-25-IN052 оплачується на умовах акредитиву №КІЕІ335284860 у строк 90 днів від дати коносамента, а на дату митного оформлення строк здійснення оплати ще не настав.
27 березня 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ» подало до Рівненської митниці митну декларацію №25UA204150000804U9 для митного оформлення товарів, у якій визначило митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначило загальну фактурну вартість товарів у сумі 28 860,03 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів ПП «БУДПОСТАЧ» подало до митного органу документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, зокрема: контракт №1615 від 04 серпня 2023 року; прайс-лист продавця від 12 серпня 2024 року; комерційну пропозицію продавця від 12 серпня 2024 року; комерційний інвойс №МЕ-24-25-IN052 від 01 січня 2025 року; акредитив №КІЕІ335284860 від 12 листопада 2024 року; митну декларацію Республіки Індія №SB22020120251800 від 01 січня 2025 року; сертифікат походження товару №NICCI/2025/016/0094525A/000007 від 08 січня 2025 року; договір транспортного експедирування №UA00072711 від 24 лютого 2020 року; договір №UA00072649 від 14 лютого 2022 року; коносамент №APU112394 від 27 січня 2025 року; рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» №5653464626 від 05 березня 2025 року; інвойс компанії Maersk A/S (Данія) №5653464628 від 05 березня 2025 року; довідку про транспортні витрати №42 від 10 березня 2025 року; залізничну накладну УМВС №02017 від 22 березня 2025 року; презентацію товарів; лист ПП «БУДПОСТАЧ» від 27 березня 2025 року щодо умов оплати товару; декларацію митної вартості.
27 березня 2025 року Рівненська митниця направила декларанту електронне повідомлення №19018, яким зобов'язала надати додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації продавця; каталоги, специфікації та прейскуранти виробника товару; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема транспортні документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Воля Барановська (Польща), Хрубешув (Польща), а також документи MRN, зазначені у графі 28 накладної УМВС №02017 від 22 березня 2025 року.
27 березня 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ» повідомило Рівненську митницю про те, що всі наявні документи, які підтверджують митну вартість товарів, вже подані разом із митною декларацією.
27 березня 2025 року Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000033/1, яким визначила митну вартість імпортованих товарів із застосуванням резервного методу на рівні 2,51 доларів США за 1 кг із посиланням на митну декларацію №UA100380/2024/350793 від 10 грудня 2024 року як джерело інформації.
27 березня 2025 року Рівненська митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2025/000079.
27 березня 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ», з урахуванням скоригованої митним органом митної вартості товарів, здійснило митне оформлення товарів за митною декларацією №25UA204150000808U5 та додатково сплатило митні платежі, а саме: ввізне мито у сумі 27 738,10 грн та податок на додану вартість у сумі 61 023,82 грн, що загалом становить 88 761,92 грн.
Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості та картками відмов у митному оформленні (випуску) товарів, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За приписами статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення товарів за митною декларацією №25UA204150000340U4 від 13 лютого 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ» подало до Рівненської митниці документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт, комерційний інвойс, прайс-лист виробника, митні декларації країни відправлення, коносамент, сертифікат походження товару, договори перевезення та транспортного експедирування, рахунки на транспортні послуги, довідку про транспортні витрати, транспортні накладні та декларацію митної вартості.
Також, під час митного оформлення товарів за митною декларацією №25UA204150000804U9 від 27 березня 2025 року ПП «БУДПОСТАЧ» надало Рівненській митниці контракт №1615 від 04 серпня 2023 року, комерційний інвойс, проформу-інвойс, акредитив, прайс-лист, митну декларацію країни відправлення, сертифікат походження товару, коносамент, транспортні документи, довідку про транспортні витрати, рахунки на транспортні послуги та інші документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані ПП «БУДПОСТАЧ» документи у своїй сукупності містять усі необхідні відомості щодо найменування товарів, їх кількості, умов поставки, ціни товарів та складових митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та перевірити правильність визначення митної вартості за основним методом.
При цьому, зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вбачається, що фактично підставою для невизнання заявленої митної вартості стали окремі зауваження митного органу щодо ненадання пакувальних листів, окремих транспортних документів, документів щодо оплати транспортних послуг, відсутності перекладу митної декларації країни відправлення, а також окремих відомостей в інвойсах та інших супровідних документах.
Однак, колегія суддів вважає, що наведені обставини самі по собі не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості товарів та не підтверджують неможливості застосування основного методу визначення митної вартості.
Посилання апелянта на те, що у графі 24 накладних УМВС від 09 лютого 2025 року №00934 та від 10 лютого 2025 року №01000 зазначені пакувальні листи, які не були надані до митного оформлення, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, пакувальний лист не належить до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів.
При цьому, сам по собі пакувальний лист містить відомості щодо кількості місць, пакування та маркування товару, однак не містить відомостей щодо ціни товару, умов його придбання чи числових значень складових митної вартості. Відтак, ненадання такого документа не впливає на можливість перевірки правильності визначення митної вартості товарів та не може свідчити про недостовірність відомостей, заявлених декларантом.
Крім того, відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відсутність зазначених пакувальних листів унеможливила перевірку ціни товару або будь-якої із складових митної вартості. Фактично наведений довід зводиться виключно до констатації відсутності окремого документа без встановлення його впливу на правильність визначення митної вартості, що не відповідає вимогам статей 53 та 54 Митного кодексу України.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про ненадання транспортних документів та документів, які підтверджують витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.
Матеріали справи свідчать, що ПП «БУДПОСТАЧ» подало до митного оформлення договори перевезення та транспортного експедирування, рахунки за транспортні послуги, коносаменти, залізничні накладні та довідки про транспортні витрати, які містять відомості про вартість перевезення товарів та дозволяють встановити числові значення відповідної складової митної вартості.
При цьому, Митний кодекс України не встановлює вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись транспортна складова митної вартості.
Якщо законом не визначено докази, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №804/16553/14 від 31.05.2019.
Водночас, відповідачем не встановлено жодних розбіжностей між відомостями, зазначеними у поданих транспортних документах, та відомостями, заявленими декларантом у митній декларації, а також, не наведено доказів того, що витрати на перевезення були визначені позивачем неправильно або не в повному обсязі.
Крім того, необґрунтованими є доводи апелянта щодо ненадання платіжних документів на підтвердження оплати транспортних послуг.
Так, предметом контролю правильності визначення митної вартості є встановлення числових значень складових митної вартості товару, а не перевірка факту здійснення оплати на певну дату. Сам факт ненадання платіжних документів за наявності рахунків на транспортні послуги, договорів перевезення та довідок про транспортні витрати не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не спростовує визначених декларантом показників.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що умови укладених договорів передбачали здійснення оплати у майбутньому після надання відповідних послуг або у визначені сторонами строки. Відтак, відсутність станом на дату митного оформлення документів про оплату не свідчить про відсутність відповідних витрат та жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товару.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності в комерційному інвойсі №Q201516 від 12 грудня 2024 року відомостей про умови оплати товару.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, умови та строки оплати товару не належать до складових митної вартості та не впливають на числове значення ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідачем не доведено, яким саме чином відсутність окремих відомостей щодо порядку розрахунків між сторонами впливає на рівень заявленої митної вартості чи свідчить про її заниження.
Більше того, із наданих до митного оформлення документів вбачається, що умови поставки та порядок здійснення розрахунків між сторонами були визначені умовами зовнішньоекономічних контрактів та іншими супровідними документами, які перебували у розпорядженні митного органу під час здійснення митного контролю.
З приводу доводів апелянта щодо відсутності перекладу митної декларації країни відправлення, слід зазначити наступне.
Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17, касаційне провадження № К/9901/49462/18, зазначив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару, у зв'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що експортна декларація країни відправлення не входять у перелік документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, а тому відсутність перекладу експортної декларації не може бути підставою для витребування додаткових документів.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо ненадання документів MRN, виписки з бухгалтерської документації продавця, каталогів, специфікацій та інших документів, витребуваних митним органом під час митного оформлення товарів за митною декларацією №25UA204150000804U9.
Відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості залишилися непідтвердженими у зв'язку з ненаданням зазначених документів та яким чином їх відсутність впливає на визначення ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Саме лише неподання окремих документів, не передбачених частиною другою статті 53 МК України, як обов'язкових документів для підтвердження митної вартості, не може бути достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості та не підтверджують існування передбачених законом підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень Рівненської митниці №UA204150/2025/000013/l від 13.02.2025 та №UA204150/2025/000033/1 від 27.03.2025 про коригування митної вартості товарів.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства «БУДПОСТАЧ» та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.