Справа № 159/1162/26
Провадження № 2/159/1399/26
01 червня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання Сабецької К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач вказує, що з відповідачем укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1312-5473 за яким отримав 29500,00 грн. на строк 300 днів та зі сплатою процентів за зниженою ставкою 1,20 % в день та стандартною ставкою 1,50 % в день. Також комісіії за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту. Відповідач свої зобов'язання не виконав та має заборгованість за кредитним договором станом на 13.01.2026 року в сумі 81223,06 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 19348,24 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 61874,82грн.
Позивач у призначене на 28.05.2026р. судове засідання не з'явилися, просили розглянути справу без їх присутності.
Відповідач, надав суду відзив в якому не заперечував укладення кредитного договору, але спростовує суму нарахування процентів. Крім того, вважає не доведеним перерахування відповідачу кредитної суми. Тобто за відсутності доказів передачі йому кредитних коштів, вважає вимоги за кредитним договором не доведеними.
Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що він не спростовує обставин укладання кредитного договору. Також підтвердив, що карта 516875*79 належить відповідачу, проте вважає квитанцію LIQPAY не фінансовим документом, тому вона не може підтвердити отримання відповідачем грошових коштів. Платежі наведені у розрахунку заборгованості на погашення кредиту відповідач не здійснював. А оскільки позивач не надав виписку по рахунку, просить суд вважати не підтвердженими ці платежі належними доказами. Суду надати виписку по рахунку платіжної карти він не може.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про таке.
Згідно правової позиції відповідача, відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору із позивачем, проте оспорюється факт отримання грошових коштів та розмір нарахування процентів.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір №1312-5473 від 05.12.2023 року, За умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання отримання поворотного кредиту в сумі 29500,00 грн. на строк 300 днів, із рекомендацією Позичальнику здійснити повне погашення Кредиту протягом перших 140 (ста сорока) днів з дати отримання Кредиту 05.12.2023р. Ануїтетними платежами згідно рекомендованого графіку оплат із кінцевим строком повернення 22.04.2024р. Або дата повернення (виплати) кредиту 29.09.2024 року. (п.4.9). та сплати процентів за користування кредитом в період 21 днів за зниженою відсотковою ставкою - 1,20 % в день, яка є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору (п.10.2), в подальшому за стандартною відсотковою ставкою - 1,5 % в день (п.4.6).
В квитанції АТ КБ «Приватбанк» d585067c-e0c9-4511-87c2-9427ededc50d зазначено, що системою LiqPay 05.12.2023 позивач перерахував на карту 516875*79 суму 29500 грн. Номер транзакції 2399837415. Призначення платежу, видача кредитних коштів за договором 1312-5473, 2023-12-05.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що платіжний інструмент у виді банківської карти 516875*79 належить відповідачу.
Відповідно до п.4.1 Договору Дата надання/видачі Кредиту в сумі 29500 грн. є 05.12.2023.
На запитання суду, на обґрунтування правової позиції відповідача, чи вчиняв відповідач після укладення договору будь-які дії із приводу зацікавленості, чи надходили на його банківську карту кредитні кошти, а якщо ні, чи звертався до позичальника із вимогою перерахування представник позивача відповів негативно. Так само і не підтвердив здійснення платежів на погашення кредиту про які зазначає позивач у своєму розрахунку заборгованості. Розрахунок заборгованості вважає нелегітимним, оскільки не є фінансовим документом або випискою по рахунку.
Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім цього, згідно ч.1, ч.5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Сторона відповідача не надала суду буд-яких доказів на спростування отримання коштів в сумі 29500 грн. на банківську карту НОМЕР_1 за наведеною квитанцією АТ КБ «Приватбанк». Так саме і не надав виписку по картковому рахунку за вказаний період, адже відповідачем підтверджено факт укладання договору та приналежність відповідачу банківської карти. Дедалі на думку суду є сумнівним твердження відповідача, що починаючи з 05.12.2023 року - день укладання договору і по день звернення позивача до суду, відповідач знаючи що він взяв на себе зобов'язання по повернення кредитних коштів із кінцевим строком до 29.09.2024р., протягом цього часу не цікавився, чи надходили кошти на рахунок його банківської карти.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведене переконує суд, що позивачем доведено обставини виконання умов кредитного договору про передачу у користування відповідачу суми 29500 грн. на умовах кредитного договору.
З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що в період з 05.12.2023р. по 11.03.2024р. позивач нараховував проценти за зниженою відсотковою ставкою - 1,2 % в день, а з 12.03.2024р. по 29.09.2024р. нараховував проценти за стандартною відсотковою ставкою - 1,5% в день. Суд констатує, що наведений розрахунок процентів відповідає умовам кредитного договору, а період нарахування відповідає, як умовам договору так і в межах строку кредитування визначеного п.4.9 Договору.
Відповідач на спростування заборгованості та розрахунку позивача доказів не надав, так само не навів і свого розрахунку. Посилання відповідача, що розрахунок не є первинним документом, а також, що позивач зобов'язаний надати виписку по рахунку, суд вважає безпідставним, оскільки розрахунок підтверджує саме про вимогу позивача, в певний період часу.
За таких умов суд погоджується із наведеними у розрахунку зобов'язаннями відповідача.
Як встановлено судом вказане зобов'язання на час розгляду справи не виконано.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Зважаючи на це, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» має право на стягнення з відповідача процентів за період з 05.12.2023р. року до 29.09.2024р. включно в межах дії договору.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року. При цьому, вищезазначеним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно); - з 21 серпня 2024 року включно та надалі - 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Договір був укладений 05.12.2023 року. Отже позивач мав право нараховувати в період з 05.12.2023р. по 11.03.2024 р. за зниженою відсотковою ставкою - 1,20 % в день, а з 12.03.2024р. по 29.09.2024р за стандартною відсотковою ставкою - 1,5 % в день.
Саме такого висновку притримався Волинський апеляційний суд в Постанові 01 квітня 2026р, справа 165/2498/25.
Доводи відповідача із посиланням на правові позиції ВС, суд до уваги не бере, оскільки у цьому випадку позивач є первісним кредитором, і факт укладення договору сторонами не оспорюється.
Наведене судом обґрунтування та досліджені судом докази дають суду підстави дійти висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості за кредитом 19348,24 грн. та заборгованість за нарахованими процентами 61874,82 грн., тому задовольняє вимоги позивача повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, оскільки позов повністю задоволений.
Керуючись статтями 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1312-5473 від 05.12.2023р в сумі 81223,00 грн., суму судового збору 2662,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.06.2026 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, електронна почта: ttertutsya@creditkasa.ua)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН