Іменем України
08 лютого 2011 року справа № 5020/24/2011
За позовом Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт»
(99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99028, АДРЕСА_1)
про стягнення 2217,14 грн.
Суддя Лазарев С.Г.
Представники сторін:
позивача -Клименко І.В., довіреність №14/03 від 04.01.2010;
відповідач -ОСОБА_3, довіреність №938 від 16.07.2010.
Державне підприємство «Севастопольський морський рибний порт»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2217,14 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Державним підприємством «Севастопольський морський рибний порт»здійснена надлишкова оплата за транспортні послуги відповідно до договору №363/д від 05.08.2008, виконання яких не підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а тому на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 2217,14 грн.
Ухвалою від 12.01.2011 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2011 виклав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову не заперечує.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -
05.08.2008 між Державним підприємством «Севастопольський морський рибний порт»(далі -Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -Перевізник) укладений договір про надання транспортних послуг №363/д (далі -Договір), згідно з умовами якого Перевізник зобов'язується провести перевезення відходів мазуту для подальшої передачі переробнику на утилізацію. Маршрут перевезення вантажу визначається в попередній заявці.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Замовник оплачує перевезення вантажу у відповідності з пунктом 1.2. Договору по безготівковому розрахунку не пізніше п'яти діб після пред'явлення Перевізником документів на оплату.
Згідно з пунктом 4.2. Договору тариф перевезення складає з розрахунку 170 грн. за кожну 1000 літрів. Сума договору складає 25000 грн.
Відповідно до пункту 5.3. Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008.
Позивач сплатив відповідачу 17000,00 грн. за перевезення 100 тн. відходів мазуту, що підтверджується платіжним дорученням №3910 від 28.10.2008, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. с. 18).
Державне підприємство «Севастопольський морський рибний порт»передало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відповідно до накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортних накладних 86,958 тн. відходів мазуту:
- №177а від 01.09.2008, №0105а від 01.09.2008 -18 тн.;
- №203 від 30.09.2008, №0116а від 30.09.2008 -32,793 тн.;
- №230 від 17.10.2008, №0118 від 17.10.2008 -32,165 тн.;
- №231 від 21.10.2008, №0119 від 21.10.2008 -4 тн. (арк. с. 10-17).
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Державне підприємство «Севастопольський морський рибний порт»сплатило відповідачу за перевезення 100 тн. відходів мазуту, а фактично було перевезено 86,958 тн.
Отже, позивачем була здійснена оплата за транспортні послуги, які не були виконані, в розмірі 2217,14 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні надав заяву про визнання позову, а саме: заборгованості в сумі 2217,14 грн. та судових витрат.
Відповідно до частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 2217,14 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт»(99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5, ідентифікаційний код 20709663, р/р 26006013001574 в ПАТ «ДБ Сбербанк России»м. Київ, МФО 320627) 2217,14 грн., а також державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.Г. Лазарев
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 09.02.2011