"02" лютого 2011 р.Справа № 26/194-10-5087
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Войтенко С.М.
за участю представників сторін :
Від позивача: Бонар І.С. за довіреністю від 01.07.2010р.;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом : публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК”;
до відповідача : приватного підприємства „ТОПРАК”;
про стягнення 224018,57 грн. заборгованості за договором кредиту, -
ПАТ „ІМЕКСБАНК” ( далі -Банк ) звернулось із позовом до приватного підприємства „ТОПРАК” ( далі -Відповідач ) про стягнення заборгованості за договором кредиту посилаючись на наступне.
06.06.2007 р. між сторонами у справі укладений договір кредиту № 1059 ( далі -Договір ), відповідно до якого Банк надав Відповідачеві у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 588 450 грн. зі сплатою 17% річних, згідно графіку погашення суми заборгованості та кінцевим терміном повернення по 27.04.2010 р. ( додаток № 1).
Кредит надавався на придбання основних засобів сільськогосподарського призначення.
Виконуючи умови Договору Банк надав а Відповідач отримав кредит в сумі 588 450 грн., про що свідчать довідка операції по кредитному договору від 06.06.2007р., розпорядження операційному відділу від 06.06.2007 р., довідка з особового рахунку за період з 01.01.2006 р. по 09.02.2010 р. та згорнута виписка по операції за період з 01.01.2010 р. по 11.11.2010р.
Відповідно до п. 1.3 Договору , в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, між Відповідачем та Позивачем укладений:
Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_1 03.07.2007 р. та зареєстрований у реєстрі за № 4396 (надалі - Договір застави), відповідно до якого, Відповідач передав в заставу Позивачу рухоме майно, а саме:
- трактор марки МТЗ - 82.1.26, 2007 року випуску, заводський № 007270, двигун №745789, № 471919, реєстраційний номер 04672 ВН, зареєстрований в Одеській обласній державній адміністрації інспекцією Держтехнагляду 15.06.2007 року, належний Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини, виданого інспекцією Держтехнагляду Одеської обласної державної адміністрацією 15.06.2007 року, серія АБ № 416626;
- трактор марки МТЗ-82.1.26,2007 року випуску, заводський №006717,двигун N730409, № 456628, реєстраційний номер 04671 ВН, зареєстрований в Одеській обласній державній адміністрації інспекцією Держтехнагляду 15.06.2007 року, належний Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини, виданого інспекцією Держтехнагляду Одеської обласної державної адміністрацією 15.06.2007 року, серія АБ № 416625;
- трактор марки МТЗ - 82.1.26, 2007 року випуску, заводський № 007265, двигун № 731852, № 471920, реєстраційний номер 04670 ВН, зареєстрований в Одеській обласній державній адміністрації інспекцією Держтехнагляду 15.06.2007 року, належний Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини, виданого інспекцією Держтехнагляду Одеської обласної державної адміністрацією 15.06.2007 року, серія АБ № 416624;
- борона дискова БДТВП - 7,2 - у кількості 1 (одна) шт.;
- каток марки КЗК-9,2 - у кількості 1 (одна) шт.;
- сіялка СЗТ-5.4 узл - у кількості 2 (дві) шт.;
- культиватор марки КРНВ -5,6 -04 - у кількості 1 шт.
Заставна вартість предмету застави визначена сторонами в розмірі 588 450 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень.
Відповідно до Витягу № 13288806 від 04.07.2007 р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна предмети застави внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Як зазначає позивач у позові, до оформлення Договору застави та після його оформлення представники позивача проводили перевірку наявності заставленого майна, яке знаходилось в доброму технічному стані, що підтверджується останніми актами перевірки заставного майна Відповідача від 03.02.2010 р. та 04.03.2010 р.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.11.2007 р. до Договору кредиту № 1059 від 06.06.2007 р. був перенесений термін першої сплати суми основної заборгованості у розмірі 150 000, 00 грн. з 21.12.2007 р. по 28.08.2008 р.
Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 04.12.2008 р. до Договору кредиту № 1059 від 06.06.2007 р. був перенесений термін сплати суми основної заборгованості у розмірі 293 000, 00 грн. з 22.12.2008 р. по 28.09.2009 р.
В зв'язку з частковим виконанням зобов'язань за Договором кредиту, Додатковою угодою № 3 від 27.08.2009 р. до Договору кредиту № 1059 від 06.06.2007 р. кредит був установлений у розмірі 288 450 гривень, зі сплатою 16 % річних та кінцевим терміном повернення по 26.08.2010 р.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Стаття 1049 ЦК України вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.
Згідно пп. 3.3.8. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути у повному обсязі Кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями згідно з графіком, визначеним п. 1.1. Договору.
Відповідно до пп. 3.3.7. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за використання кредиту в порядку, визначеному пп. 2.4.-2.6. Договору.
Як зазначає позивач у позові, однак, в порушення приписів Договору кредиту та вимог діючого законодавства, Відповідачем порушені строки погашення кредиту та відсотків за його використання, гідно вимог Кредитного договору.
Згідно п. 4.1. Договору кредиту, у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, визначених п. 2.4. Договору кредиту, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених пп. 1.1., 2.8.2., З.2.З., 4.2., 5.4. Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.
Станом на 16.11.2010 р. відповідно до Довідки - розрахунку заборгованості від -16.11.2010 р. загальна заборгованість відповідача по Договору кредиту № 1059 від 06.06.2007 р. складає 224 018,57 грн., в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 213 950 грн., заборгованість за відсотками - 1 500, 63 грн., пеня за прострочення зобов'язання по кредиту - 8 567,94 грн.
Позивач пропонував Боржнику погасити заборгованість по кредиту та процентам, про що свідчить Претензія АТ „ІМЕКСБАНК" до Відповідача за № 6873 від 16.11.2010 р. з вимогою терміново погасити заборгованість
Однак, Боржник залишив вимоги Банку щодо добровільного погашення заборгованості без уваги та без задоволення.
Як зазначає позивач у позові, таким чином, Заставодержатель порушує ст. 525 ЦК України, відповідно до якої одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач, посилаючись на ст.ст.525,526,530,610,1054 ЦК України просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 224 018,57 грн., а саме прострочену заборгованість по кредиту - 213 950 грн., заборгованість за відсотками - 1 500, 63 грн., пеню за прострочення зобов'язання по кредиту - 8 567,94 грн.
02.02.2011р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням суми заборгованості, станом на 01.02.2011 р. заборгованість ПП „ТОПРАК перед АТ „ІМЕКСБАНК" складає 210 517,94 грн., а саме прострочена заборгованість по кредиту - 201 950 грн., пеня за прострочення зобов'язання по кредиту - 8 567,94 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позов не надав, тому господарський суд розглядає справу згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши представника Банка, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені обставини повністю підтверджуються наявними у справі доказами, які не викликають у суду сумніву.
Дотеперішнього часу відповідач вказану суму боргу не сплатив чим порушив умови Договору та приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Зворотнього відповідачем не доведено.
Аналізуючи вищеприведене суд вважає, що вимоги позивача є повністю доведеними, обґрунтованими і тому підлягають задоволенню у повному обсягу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства „ТОПРАК” (68710, Одеська область, Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, буд. 188, о/п/р 26006005608001 в АТ «ІМЕКСБАНК»м. Одеса, МФО 328384, код ЄДРПОУ 31963638) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА „ІМЕКСБАНК (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-а, кор.рах 12000009999027 в НБУ, МФО 328384, код ЄДРПОУ 20971504) - прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 201950 (двісті одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн., пеню у розмірі 8567 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 94 коп., державного мита в розмірі - 2240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 19 коп. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.
Суддя Никифорчук М.І.
Повне рішення складено 07 лютого 2011 року.