"03" лютого 2011 р. Справа № 6/175/10
м. Миколаїв
За позовом: Миколаївської митниці, м. Миколаїв, вул. Московська, 57-А.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ ТЕХ», м. Миколаїв, вул. Воровського, 38.
Прокуратура Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28.
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
Від позивача
Ніколенко Г.Д., довіреність від 28.10.2010р.
Ільясова К.В., довіреність від 28.10.2010р.
Від відповідача
представник не з'явився.
У судовому засіданні приймає участь прокурор Стоянова Т.Ю.
ПРЕДМЕТ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом та просить зобов'язати відповідача передати товарно-матеріальні цінності -дизельне пальне в кількості 5218 кг вартістю 18384,00 грн., як таке, що перебуває під митним контролем.
Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлені позивачем вимоги.
Відповідач вимоги ухвали суду від 29.11.2010 року про порушення провадження не виконав, заперечень проти позовних вимог та доказів, що їх обґрунтовують, не надав.
Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи неодноразово направлялись на адресу відповідача та отримані ним, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.
За таких обставин, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та суд розглядає справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, господарський суд,
Встановив:
01.07.2008 року між Миколаївською митницею та ТОВ «ВІМ-ТЕХ»було укладено договір № 12-з, згідно умов якого ТОВ «ВІМ-ТЕХ»здійснює транспортування та приймає на зберігання товарно-матеріальні цінності, затримані митницею, як предмети порушення митних правил.
Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що відповідач здійснює зберігання вантажів митниці на безоплатній основі.
За умовами п. 2.2. договору розміщення затриманих предметів на складі здійснюється по акту прийому-передачі. Оформлені акти є додатком до договору і його невід»ємними частинами.
Як свідчить наявний в матеріалах справи та підписаний сторонами акт прийому-передачі від 02.07.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання дизельне пальне вагою 5218 кг вартістю 18 384,00 грн.
У відповідності до п. 5.1. договору його дія була визначена як строк з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року.
Згідно п. 1. ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Приписами п. 1 ст. 949 ЦК України встановлено обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
За передбаченими п. 2.5. договору умовами видача матеріальних цінностей зі складу проводиться за попереднім узгодженням сторін дати видачі і оформлення відповідних документів.
Як свідчать листи від 07.05.2010 року, від 11.05.2010 року, позивач звертався до відповідача з вимогами щодо узгодження строку та порядку повернення переданого на зберігання товару - дизельного пального у кількості 5125 л.
Проте в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та передані на зберігання товарно-матеріальні цінності не повернув.
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМ ТЕХ»(м. Миколаїв, вул. Воровського, 38, код 33730726) передати Миколаївській митниці (м. Миколаїв, вул. Московська, 57-А, ЄДРПОУ 01861359) прийняте на збереження по договору №12-з від 01.07.2008 року дизельне пальне в кількості 5218 кг вартістю 18384 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ ТЕХ»(м. Миколаїв, вул. Воровського, 38, код 33730726) на користь Миколаївської митниці (м. Миколаїв, вул. Московська, 57-А, ЄДРПОУ 01861359) 183,84 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя О.В.Ткаченко