Кіровоградської області
"02" лютого 2011 р.
Справа № 6/129
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/129
за позовом: приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр", м. Київ,
до відповідача: закритого акціонерного товариства "Фарн", м. Кіровоград,
про стягнення 137851,69 грн,
Представники:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
Приватним акціонерним товариством "Агрохімцентр" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення із закритого акціонерного товариства "Фарн" заборгованості в сумі 137851,69 грн за отриманий товар.
Представник позивача участі в судовому засіданні 02.02.2011 року не брав хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про наступне засідання від 28.12.2010 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 60).
У судове засідання 02.02.2011, як і у судове засідання 28.12.2010, представники відповідача не з'явились, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 34, 62).
01.02.2011 до господарського суду Кіровоградської області через загальний відділ від відповідача вдруге надійшло клопотання, в якому ставиться питання про відкладення розгляду справи, мотивоване хворобою керівника (а.с. 63).
Відповідачем 24.12.2010 вже подавалось клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 49) з причин перебування голови правління та головного бухгалтера у планових відпустках, яке з огляду на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України та з метою дотримання принципу рівності та змагальності учасників судового процесу перед судом було задоволено.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
У зв'язку з тим, що дане клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача надійшло вже вдруге, та в жодному з них відповідач не заперечує позовні вимоги та не повідомляє про можливість подання доказів, які спростовували б факти, викладені у позовній заяві, а також те, що кількість уповноважених представників чинним законодавством не обмежена і у відповідача було достатньо часу для виконання вимог ухвал суду в частині надання відзиву на позовну заяву та для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання і визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні, а також з огляду на граничний строк вирішення спору, господарський суд не вбачає належних підстав для задоволення чергового клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Крім того, як і ухвалою про порушення провадження у справі від 14.12.2010, так і ухвалою про відкладення розгляду справи від 28.12.2010 відповідача було зобов'язано, зокрема, надати відзив на позовну заяву, чого виконано не було, а участь у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Як зазначено у листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 6/129 в судовому засіданні 02.02.2011 за відсутності представників сторін та за наявними у справі документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд
Відповідно до видаткових накладних № РН-0678 від 27.05.2010 року, № РН-0679 від 27.05.2010 року, № РН-0954 від 13.08.2010 року (а.с. 25, 26, 28) відкритим акціонерним товариством "Агрохімцентр", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Агрохімцентр" (відповідно до п. 1.1 Статуту товариства в новій редакції від 09.04.2010 року, а.с. 9) передано закритому акціонерному товариству "Фарн" товар (мінеральні добрива, засоби захисту росли) на загальну суму 147 851,69 грн.
Факт отримання вказаного товару підтверджується також довіреностями серії НБЙ № 245005 від 27.05.2010 року та № 32 від 13.08.2010 року (а.с 27, 29).
Закрите акціонерне товариство "Фарн" за отриманий товар здійснило частковий розрахунок на суму 10 000,00 грн про що свідчить банківська виписка від 04.10.2010 року (а.с 30).
У зв'язку з виниклою заборгованістю відповідача перед позивачем, на адресу закритого акціонерного товариства "Фарн" було направлено вимогу від 12.11.2010 року № 130-01ю/227 (а.с 32), яка залишена відповідачем без реагування.
Сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків від 11.11.2010 року, який підписано без заперечень, уповноваженими особами сторін (а.с. 31).
Таким чином між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2006 у справі № 3/408, від 05.08.2008 у справі № 14/232-07, від 07.12.2010 у справі № 9/119-10.
Видаткові накладні не містять строку оплати.
Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 12.11.2010 року № 130-01ю/227 (а.с 32), яку відповідачем залишено без відповіді. Повного розрахунку за отриманий товар відповідачем не здійснено.
Господарським судом враховано, що відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" від 12.12.2007, нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д + 3 (Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).
Згідно пункту 4.2 вказаного Наказу при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день
Так як вимоги була відправлена на адресу відповідача 12.11.2010, що підтверджується фіскальним чеком про направлення рекомендованої кореспонденції, відповідач з урахуванням строків поштового перебігу, повинен був її отримати 16.11.2010.
З урахуванням статті 253 та пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був розрахуватись у строк до 23.11.2010 включно.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.
З урахуванням викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 137851,69 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути із закритого акціонерного товариства "Фарн" (25022, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2, р/р 2600201000263 КФ ВАТ "Кредобанк", МФО 383471, ідентифікаційний код 23685213) на користь приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23/4Б, р/р 260020062500 в АБ "Брокбізнесбанк" м.Києва, МФО 300249, ідентифікаційний код 23497084) заборгованість в сумі 137851,69 грн, а також судові витрати на державне мито в сумі 1378,52 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя В. Г. Кабакова