83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.02.11 р. Справа № 20/285
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр”, м.Маріуполь
до відповідача Закритого акціонерного товариства „Маріупольська кондитерська фабрика”, м.Маріуполь
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка
про стягнення 210393,24 грн.
За участю представників:
від позивача: Шолохов А.Ф. - дов.
від відповідача: Таркова Л.Г., Рябцев В.Г. - дов.
від третьої особи: Позднякова І.О. - дов.
До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр”, м.Маріуполь, із позовом до Закритого акціонерного товариства „Маріупольська кондитерська фабрика”, м.Маріуполь, про стягнення 210393,24 грн., з яких 188014,38 грн. - сума за використану електричну енергію, 14858,29 грн. - сума пені, 7520,57 грн. - сума 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем було спричинено матеріальної шкоди на загальну суму 205005,22 грн. внаслідок непридатності у відповідача розрахункових приладів обліку електричної енергії, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією” та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Вищезазначені суми у своєму позові позивач кваліфікує і як суми заподіяної шкоди, і як вартість недооблікованої електроенергії, яка за своєю правовою природою є збитками. Позивач у позовній заяві також посилався на приписи ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України та у судовому засіданні 03.02.11 р. наполягав на задоволенні позову, стверджуючи про те, що заявлена до стягнення сума є вартість електричної енергії спожитої відповідачем без належних підстав та яка підлягає стягненню на користь позивача за приписами ст.1212 Цивільного кодексу України, про що свідчить протокол судового засідання від 03.02.11 р.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив від 07.12.10 р., в якому вважає, що ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” не допустила порушень Правил користування електричною енергією, договірних зобов'язань і не може відповідати за зобов'язання власника електричних мереж, який безпідставно перекладає на субспоживача свої зобов'язання перед постачальником електричної енергії, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 11.01.11 р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”.
У письмових поясненнях від 24.01.11 р. позивач вважає, що розрахунок недооблікованої електроенергії по Закритому акціонерному товариству „Маріупольська кондитерська фабрика” зобов'язаний виконати енергопостачальник, з яким відповідач перебуває у договірних відношеннях. В обґрунтування своїх пояснень позивач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
24 січня 2011 року відповідач надав суду письмові пояснення, в яких вважає вимогу позивача про спричинену майнову шкоду в сумі 210393,24 грн. безпідставною та незаконною. На думку відповідача, в підтвердження факту безпідставно та безоплатно спожитої 268010 кВт/час електроенергії позивачем не надано документів. В обґрунтування своїх пояснень відповідач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Третя особа проти позову заперечила, про що надала суду письмові пояснення від 03.02.11 р., в яких вважає, що ствердження позивача про те, що в період з 14.10.08 р. по 01.08.09 р. необліковано електричної енергії 268010 кВт/час, спожитої ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” не ґрунтується на правових нормах, а ґрунтується лише на припущенні та не підтверджується доказами. Крім того, третя особа вважає, що із наданих позивачем доказів не вбачається, в чому виявляється непридатність приладу обліку, а також та обставина, яка є наслідком недообліку електроенергії.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:
26 квітня 2006 року між відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж (Енергопостачальна організація) та відкритим акціонерним товариством „Приазовський багатопрофільний завод” (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 10/2074.
Відповідно до Додаткової угоди від 12.11.2008 до договору про постачання електричної енергії № 10/2074 від 26.04.2006, у зв'язку з перетворенням ВАТ „Приазовський багатопрофільний завод” на ТОВ „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр”, яке є правонаступником ВАТ „Приазовський багатопрофільний завод”, Споживачем за договором слід вважати ТОВ „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр”.
До 01 серпня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр” мало на своєму балансі розподільчу підстанцію РП № 34 та було основним споживачем ВАТ „Донецькобленерго”.
За ствердженням позивача, через розподільчу підстанцію РП № 34 отримують електропостачання інші субспоживачі, а саме - ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика”, ТОВ „Сателіт”, ТОВ „Азовнафтопродукт”, ДК „Укртрансгаз”, з якими у позивача укладені договори про спільне використання технологічних мереж.
26 серпня 2008 серпня між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільне використання технологічних мереж позивача № 4/134у у зв'язку із експлуатацією відповідачем частини промислової будівлі, розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул.Таганрозька, 64.
Відповідно до умов вищезазначеного договору, позивач зобов'язався забезпечувати передачу електроенергії в межах величин, дозволених ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” до споживання, а відповідач своєчасно оплачувати використання електричної енергії.
Як зазначає позивач у своєму позові, комерційний облік спожитої електроенергії позивача був встановлений на підстанції „Город-4”, а комерційний облік електроенергії, спожитої субабонентами, - на підстанції РП № 34.
У липні 2009 року за ініціативою позивача була здійснена перевірка розрахункових приладів обліку електроенергії у основного споживача та субабонентів. Перевірка здійснювалась 14 липня 2009 року за участю пересувної лабораторії ДП „Донецькстандартметрологія”.
Крім того, 14 липня 2009 року представниками ВАТ „Донецькобленерго” здійснювалась технічна перевірка засобів обліку позивача та приєднаних до РП № 34 субабонентів.
Як зазначає позивач, актом № 008079 від 14.07.09 р., при проведенні технічної перевірки в РП № 34 на приєднані ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика”, підтверджено відповідність стану засобів обліку електричної енергії та схеми її підключення, а також відповідність стану електропроводки та електрообладнання від мережі балансової належності до точки обліку „Правилам пристрою електрообладнання” та іншим нормативно-технічним документам.
В акті технічної перевірки № 008079 від 14.07.09 р. зафіксовано, що схема підключення приладу обліку зібрана правильно, погрішність розрахункового приладу обліку знаходиться в його класі точності.
За ствердженням позивача, вищезазначені висновки були здійснені за відсутністю протоколів Державної метрологічної атестації трансформаторів струму. Протокол № 709 від 23.07.09 р. метрологічної атестації трансформатору струму ТПЛ-10, заводський номер 2720, було надано позивачу у серпні 2009 року, у зв'язку із чим, на думку позивача, представники ВАТ „Донецькобленерго” самостійно здійснили висновки про придатність трансформатору струму № 2720ю При двохтрансформаторної схемі підключення та непридатності одного із трансформаторів недооблік спожитої електроенергії складає 45%.
26 червня 2009 року позивачу були вручені акт прийому-передачі товарної продукції (електроенергії) у кількості 282250 кВт/час та рахунок для сплати електроенергії на суму 198004,02 грн.
За ствердженням позивача, його власне споживання електроенергії у червні 2009 р. відповідно до рахунка № 11/2074 від 24.06.09 р., склало 14240 кВт/час на загальну суму 9989,64 грн.
При цьому, позивач вважає, що 268010 кВт/час було спожито ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” та ця кількість спожитої електричної енергії не була врахована розрахунковими приладами обліку електричної енергії у зв'язку із непридатністю трансформатору струму ТПЛ-10 № 2720.
У своєму позові позивач зазначає, що у зв'язку із відмовою позивача сплатити вищезазначений рахунок, Відкрите акціонерне товариство „Донецькообленерго” звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр” про стягнення 366696,75 грн., з яких 188014,38 грн. - сума заборгованості за активну електричну енергію, 15638,67 грн. - сума пені, 2132,55 грн. - сума 3% річних, 160911,15 грн. - сума штрафних санкцій за перевищення договірних величин.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.12.09 р. по справі № 25/164 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькообленерго” задоволені частково в сумі 205005,22 грн., з яких 188014,38 грн. - сума заборгованості за активну електричну енергію, 2132,55 грн. - сума 3% річних, 14858,29 грн. - сума пені.
Посилаючись на те, що відповідачем було спричинено позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 205005,22 грн. внаслідок непридатності у відповідача розрахункових приладів обліку електричної енергії, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 210393,24 грн., з яких 188014,38 грн. - сума за використану електричну енергію, 14858,29 грн. - сума пені, 7520,57 грн. - сума 3% річних.
Вищезазначені суми у своєму позові позивач кваліфікує і як суми заподіяної шкоди, і як вартість недооблікованої електроенергії, яка за своєю правовою природою є збитками. Позивач у позовній заяві також посилався на приписи ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України та у судовому засіданні 03.02.11 р. наполягав на задоволенні позову, стверджуючи про те, що заявлена до стягнення сума є вартість електричної енергії спожитої відповідачем без належних підстав та яка підлягає стягненню на користь позивача за приписами ст.1212 Цивільного кодексу України, про що свідчить протокол судового засідання від 03.02.11 р.
Дані уточнення судом прийняті до уваги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.
Третя особа проти позовних вимог заперечила, про що надала суду письмовий відзив на позов.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2009 року позивачу були вручені акт прийому-передачі товарної продукції (електроенергії) у кількості 282250 кВт/час та рахунок для сплати електроенергії на суму 198004,02 грн.
За ствердженням позивача, його власне споживання електроенергії у червні 2009 р. відповідно до рахунка № 11/2074 від 24.06.09 р., склало 14240 кВт/час на загальну суму 9989,64 грн.
При цьому, позивач вважає, що 268010 кВт/час було спожито ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” та ця кількість спожитої електричної енергії не була врахована розрахунковими приладами обліку електричної енергії у зв'язку із непридатністю трансформатору струму ТПЛ-10 № 2720.
Відкрите акціонерне товариство „Донецькообленерго” звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр” про стягнення 366696,75 грн., з яких 188014,38 грн. - сума заборгованості за активну електричну енергію, 15638,67 грн. - сума пені, 2132,55 грн. - сума 3% річних, 160911,15 грн. - сума штрафних санкцій за перевищення договірних величин.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.12.09 р. по справі № 25/164 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькообленерго” задоволені частково в сумі 205005,22 грн., з яких 188014,38 грн. - сума заборгованості за активну електричну енергію, 2132,55 грн. - сума 3% річних, 14858,29 грн. - сума пені.
Крім того, зазначеним рішенням встановлено, що Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” до оплати пред'являється Товариству з обмеженою відповідальністю „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр” обсяг спожитої саме ним електроенергії та обсяг технологічних витрат в мережах Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр”.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.10 р. рішення господарського суду Донецької області від 28.12.09 р. по справі № 25/164 залишено без змін та встановлено, що оскільки порушення в роботі лічильників третіх осіб, що використовуються при розрахунках зі сторонами було виявлено після закінчення спірного розрахункового періоду, у сторін не виникло підстави для перерахунку обсягу спожитої ТОВ Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр” у червні 2009 р. електричної енергії. Крім того, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр” щодо зобов'язання ВАТ „Донецькобленерго” виконати щодо третіх осіб розрахунок недоврахованої електричної енергії визнані такими, що не засновані на законі та не підлягають задоволенню.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.10 р. рішення господарського суду Донецької області від 28.12.09 р. по справі № 25/164 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.10 р. залишено без змін.
У своєму позові позивач стверджує, що причиною перевищення ним споживання електричної енергії у червні 2009 р. є невідповідність класу 0,5 трансформатору, який використовується ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” у вузлі обліку на об'єкті по вул.Таганрозькій, 6 та посилається на протокол № 709 від 23.07.09 р. ДП „Донецькстандартметрологія” про атестацію трансформатора ТПЛ-10 зав.№ 2720, в якому визначена непридатність трансформатора.
Зазначене ствердження позивача є необґрунтованим, оскільки згідно із актом технічної перевірки засобів обліку ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” № 008079 від 14.07.09 р., який складений представниками ВАТ „Донецькобленерго”, на даному приєднанні система обліку придатна до розрахунків.
Крім того, у своєму позові позивач стверджує, що ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” у період з 14.10.08 р. по 01.08.09 р. за адресою: м.Маріуполь, вул.Таганрозька, 64, безпідставно та безоплатно спожито 268010 кВт/год. електроенергії.
В підтвердження вищезазначеного факту позивач не надав суду будь-яких документів, тобто докази безпідставного споживання відповідачем 268010 кВт/год. саме у вищезазначений період в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст.1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач як на правову підставу своїх вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Виходячи з припису ст.1212 Цивільного кодексу України, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є наявним факт набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння.
По-друге, набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій стороні.
Взаємовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору про спільне використання технологічних мереж № 134у від 26.08.08 р., Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією.
Таким чином, не можна вважати суми, на стягненні яких наполягає позивач, отриманими без достатніх правових підстав в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України.
Отже, на підставі вищевикладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю, судові витрати - покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 1212 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позову - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 03.02.2011 р.
Повне рішення складено 04.02.2011 р.
Суддя Донець О.Є.