83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.02.11 р. Справа № 43/271
Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко
При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
про стягнення заборгованості у сумі 7270,60грн.
Представники сторін:
від позивача: адвокат ОСОБА_2 за довіреністю без номеру від 01.11.2010р.
від відповідача: ФОП ОСОБА_1
Суд перебував у нарадчій кімнаті 01.02.2011р. з 13:50 год. до 14:00 год.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 7270,60грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рахунок №334/8231/004 від 27.04.2010р. у сумі 9109,10грн., товарний чек №2160 від 28.04.2010р. у сумі 9109,10грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №334/8231/004 від 13.09.2010р. у сумі 1838,50грн. без ПДВ, вимогу від 29.09.2010р., опис вкладення до цінного листа (ф.107) від 01.10.2009р., фіскальний чек №0748 від 01.10.2010р.
Ухвалою суду від 03.12.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/271.
Позивач у судовому засідання підтримав позовні вимоги.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем розірвано договір в односторонньому порядку з порушення вимог чинного законодавства України та, що відповідачем було надано послуги повністю, тому відсутні правові підстави для стягнення з нього заборгованості. Разом з тим, письмово відповідач свої заперечення не виклав та будь-яких доказів, що їх підтверджують не надав.
В ході судового розгляду справи представника позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд,
Між ТОВ „Спецтехмонтаж-метал” та ФОП ОСОБА_1 виникли фактичні взаємовідносини з надання послуг з розміщення інформації в мережі Інтернет та обслуговування веб-сторінки.
Так, відповідачем було виставлено позивачу рахунок №334/8231/004 від 27.04.2010р. у сумі 9109,10грн., який згідно товарного чеку №2160 від 28.04.2010р. - сплачений позивачем.
Як вбачається з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №334/8231/004 від 13.09.2010р. у сумі 1838,50грн. без ПДВ відповідачем було надано позивачу послуги з розміщення інформації в мережі Інтернет: пакет масив з 13.06.2010р. по 13.09.2010р.
Згідно фіскального чеку №0748 від 01.10.2010р. та опису вкладення до цінного листа (ф.107) від 01.10.2010р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 29.09.2010р., в якій просив останнього припинити надання послуг з розміщення та обслуговування веб-сторінки з 31.09.2010р. у зв'язку з відсутністю необхідності такого розміщення в подальшому та повернути різницю між сплаченими та наданими послугами.
Відповідач в судовому засіданні підтвердив факт звернення позивача до нього з вимогою припинити надання послуг та повернути не використані грошові кошти.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч.1 ст.174 ГК України).
Ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно норм статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивач прийнявши послуги вартістю у сумі 1838,50грн., з власної ініціативи відмовився від подальшого обслуговування відповідачем веб-сторінки та просив повернути йому не погашені виконанням передплачені грошові кошти.
Відповідач, в свою чергу, не відреагував на звернення позивача, не надав позитивної відповіді або відмови припинити надавати узгоджені сторонами послуги та повернути передплачені кошти, не заявляв про понесення ним збитків в зв'язку з односторонньою відмовою позивача від споживання послуг та відшкодування їх за рахунок останнього. Доказів протилежного до матеріалів справи надано не було.
Враховуючи викладене та те, що в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем послуг позивачу з 14.09.2010р., суд доходить висновку, що на теперішній час відповідачем безпідставно набуті грошові кошти у сумі 7270,60грн.
За приписами ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта господарювання без достатніх на те підстав.
Згідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Термін “майно” в контексті частини 1 статті 1212 ЦК України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 ЦК, але й гроші (грошові кошти).
Оскільки позивачем профінансовано надання відповідачем послуг у сумі 9109,10грн., а вартість спожитих послуг склала 1838,50грн., оскільки відповідачем не представлено доказів надання позивачу послуг після його відмови споживати їх, то у відповідача відсутні будь-які правові підстави набуття та збереження грошових коштів у розмірі 7270,60грн.
За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідач у судове засідання з'явився, однак заявлений позов не спростував.
За таких обставин, враховуючи те, що позов доведений та відповідає обставинам справи, позовні вимоги про стягнення заборгованості (безпідставно отриманих грошових коштів) у сумі 7270,60грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.49 ГПК України, судові витрати, а саме державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.
Що стосується вимог позивача про стягнення послуг адвоката, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката віднесені до складу судових витрат. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 із змінами та доповненнями від 10.02.2004р.).
Позивачем було надано: договір про надання послуг адвоката №17 від 17.11.2010р., додаткові угоди №1 від 18.11.2010р., №2 від 19.11.2010р., №3 від 22.11.2010р. до договору №17 від 17.11.2010р., акт прийому-передачі робіт від 22.11.2010р. у сумі 2721грн., прибутковий касовий ордер №22 від 22.11.2010р.. квитанцію до прибуткового касового ордеру №22 від 22.11.2010р. у сумі 2721,20грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2887 від 23.04.2008р., довіреність без номеру від 01.11.2010р. на ім'я ОСОБА_2
Таким чином, суд вважає доведеним наявність судових витрат позивача з оплати адвоката.
Однак, виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п.11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п.28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справ.
Задовольняючи вимоги про стягнення судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суди повинні звернути увагу, наскільки обґрунтовані ці витрати з розглядом справи (див. постанову ВСУ від 03.02.2004р. у справі №36/207).
За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Приймаючи до уваги характер та незначну складність розглянутих в межах справи №43/271 правовідносин, відсутність серед наданих відповідачем документів доказів на підтвердження видатків, пов'язаних із розглядом справи (транспортних, на відрядження тощо), невелику кількість судових засідань, суд встановив, що належна до компенсації позивачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 1400грн.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.174 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал”, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 7270,60грн., задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83001, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в АБ „Український Бізнес Банк”, МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал” (83049, м. Донецьк, вул. Воїнська, 16, офіс 12; ідентифікаційний код 33956931; п/р 26000060007968 в філії КБ ПАТ „ПриватБанк” Донецьке РУ, МФО 335496) безпідставно отримані грошові кошти у сумі 7270,60грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн., витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 1400грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 01.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Зубченко І.В.
Повний текст рішення за правилами
ст.85 ГПК України підписано 07.02.2011р.