83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
08.02.11 р. Справа № 34/286
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Техномир”,
м. Кременчук
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Універсал”, м. Донецьк
про стягнення 6629,66грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не з'явився
Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Техномир”, м. Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Універсал”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 5538,57грн., інфляційних витрат в сумі 825,24грн. та 3% річних в сумі 265,85грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні, довіреність на отримання товару, вимогу №13-03/3. Як на правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 530, 623, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 28.01.2011р. відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Універсал” зареєстрований за адресою: 83017, м. Донецьк, пр-т Павших комунарів, б. 61. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення справи від 28.12.2010р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 20.01.2011р.
В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :
26 та 30 вересня 2008р. за усною домовленістю сторін Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Техномир” відвантажило відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальність „Торговий дім „Універсал” товар всього на загальну суму 5538,57грн., що підтверджується видатковою накладною №ДО-00110 від 26.09.2008р. на суму 2854,06грн., видатковою накладною №ДО-00111 від 26.09.2008р. на суму 2619,31грн. та видатковою накладною №ДО-00112 від 30.09.2008р. на суму 65,20грн. Найменування, кількість та ціна товару зазначені в накладних.
Товар за видатковими накладними було отримано представником ТОВ „Торговий дім „Універсал” Тимошенко О.І., який діяв на підставі довіреності ЯНЧ №935261 від 26.09.2008р. на отримання цінностей від ТОВ „Фірма „Техномир”.
У зв'язку із несплатою отриманого товару позивач направив на адресу відповідача грошову вимогу №13-03/3 від 13.03.2009р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 5538,57грн. Зазначену вимогу було отримано відповідачем 23.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17).
Факт здійснення господарського операції також підтверджується податковими накладними всього на суму 5538,57грн.
Відтак у зв'язку із невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за отриманий товар, за останнім на момент звернення до суду із позовом обліковується заборгованість, яка за розрахунком позивача складає 5538,57грн.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати товару належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 5538,57грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 5538,57грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 265,85грн. та інфляційних витрат в сумі 825,24грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки між сторонами договір, в якому встановлюються строки оплати товару, укладено не було, у видаткових накладних строку здійснення оплати отриманого товару також не зазначено, позивачем на виконання умов п. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України було надіслано на адресу відповідача грошову вимогу №13-03/3 від 13.03.2009р., яку було отримано відповідачем 23.03.2009р., що підтверджується поштовим повідомлення. Відтак виконати свій обов'язок щодо оплати отриманого товару відповідач повинен був до 21.03.2009р. протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги. Позивач почав відраховувати термін прострочення виконання зобов'язань з 31.03.2009р. через сім від дня отримання вимоги, що не є порушенням ст. 530 ЦК України та є правом позивача. Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд встановив, що він є арифметично вірним. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 825,24грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 265,85грн. підлягають задоволенню.
Крім того позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг адвоката у розмірі 1000,00грн. та обґрунтовує ці вимоги позивач договором №09/07-2010/2 від 09.07.2010року про надання адвокатських (юридичних) послуг, який укладено з ОСОБА_1, свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 Також як доказ позивачем надано платіжне доручення №371 від 16.08.2010року, якими підтверджується оплата коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 за юридичну допомогу згідно договору №09/07-2010/2 від 09.07.2010р.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат належать також послуги адвоката.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог витрати по сплаті вартості послуг адвоката в сумі 1000,00грн. підлягають стягненню з відповідача.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .
На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Техномир”, м. Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Універсал”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 5538,57грн., інфляційних витрат в сумі 825,24грн., 3% річних в сумі 265,85грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Універсал” (83014, м. Донецьк, пр-т Павших Комунарів, б. 61, р/р №26000007510000 у Донецькій філії АКІБ „УкрСиббанк”, код ЄДРПОУ 32476717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Техномир” (39631, м. Кременчук, вул. Київська, б. 76, р/р №26001045342980 в філії „Придніпровського РУ” ВАТ „Фінанси та Кредит”, МФО 331564, код ЄДРПОУ 35869212) заборгованість в сумі 5538,57грн., інфляційні витрати в сумі 825,24грн., 3% річних в сумі 265,85грн., витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 1000грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Кододова О.В.