83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.01.11 р. Справа № 39/280
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг
до відповідачів:
1. Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м. Донецьк
про стягнення 74 770 123,90грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Гашицька І.В. за довіреністю.
від відповідача1: Ніколенко М.М. Піддубний С.М. за довіреністю
від відповідача 2 : не з'явився
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м. Донецьк, про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 74770123,90грн., яка складається з основного боргу в сумі 72543886,29грн., пені в сумі 1083424,47грн., інфляційних втрат в сумі 933118,13грн., 3% річних в сумі 209695,01грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008 р. та додаткові угоди до нього, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, залізничні квитанції про приймання вантажу, сертифікати якості, рахунки-коригування, договір поруки № 4849-81 від 08.04.2010 р., акт приймання-передачі документів від 16.11.2010р., вимоги № 81/21202 від 24.11.2010 р., № 81/21203 від 24.11.2010 р., відповідь на вимогу № 3038/2 від 25.11.2010 р.
Відповідач1 надав відзив на позовну заяву, згідно якого відзначив, що заявлена до стягнення сума за виставленими рахунками-фактурами, була частково сплачена, у зв'язку з чим заборгованість за поставлений у жовтні 2010 р. залізорудний концентрат станом на 22.12.2010 р. складає 19066187,91грн. Заперечив проти вимог в частині стягнення інфляційних витрат, у зв'язку з тим, що ціна залізорудного концентрату в договорі визначена в іноземній валюті, індекс інфляції, що розраховується державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Додатково надав контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач2 надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, зазначив, що договором поруки № 4849-81 від 08.04.2010 р. встановлений ліміт відповідальності поручителя у розмірі 20000,00грн. Згідно з рішенням господарського суду Донецької області по справі № 2/176 від 18.08.2010 р. з ТОВ “ПФК “Прометей” у відповідності з договором поруки № 4849-81 від 08.04.2010 р. стягнуто штрафні санкції в сумі 20000,00грн. Таким чином, відповідач2, вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” в частині стягнення пені в сумі 20000,00грн. - відсутні.
22.12.2010р. та 19.01.2011р. представником позивача через канцелярію суду були подані додаткові пояснення до позовної заяви, у відповідності до яких останній відзначив, що станом на 21.12.2010 р. сума боргу ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” за поставлений залізорудний концентрат по рахунках № 90180759 від 23.10.2010 р., № 90180760 від 23.10.2010 р., № 90180761 від 24.10.2010 р., № 90180762 від 24.10.2010 р., № 90180764 від 25.10.2010 р., № 90180765 від 25.10.2010 р., № 90180766 від 26.10.2010 р., № 90180767 від 26.10.2010 р., № 90180768 від 26.10.2010 р., № 90180769 від 27.10.2010 р., № 90180771 від 27.10.2010 р., № 90181586 від 28.10.2010р., № 90181587 від 29.10.2010 р., № 90181588 від 29.10.2010 р., № 90181589 від 29.10.2010р. сплачена в повному обсязі.
24.01.2011р. представником відповідач1 через канцелярію суду було подано клопотання, яким повідомлено суд, що заборгованість перед позивачем була погашена ним у повному обсязі, на підтвердження чого представив суду виписки з реєстрів платіжних доручень.
19.01.2011р. позивачем через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності з якою позивач просив суд стягнути з відповідача1 пеню в сумі 2185526,17грн., 3% річних в сумі 426876,02грн., інфляційні в сумі 859876,11грн., з відповдіача2 пеню в сумі 20000,00грн.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
25.01.2011р. відповідачем1 через канцелярію суду було подане клопотання про зменшення розміру пені, згідно якої відповідач1 просив суд при прийнятті рішенні на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача1 у зв'язку з тим, що зазначена позивачем пеня є надмірно великою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
04.01.2008 р., між позивачем, Відкритим акціонерним товариством „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг (Постачальник), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя (Покупець), укладено договір поставки № 5940-59/20/2008/165, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця залізорудний концентрат (названий надалі - „Товар”), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором та специфікаціями до нього.
Докладна інформація про кількість та якість Товару міститься в специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином та підписані повноважними представниками сторін, складають невід'ємну частину цього Договору. За згодою сторін у Специфікаціях можуть бути зазначені додаткові відомості про Товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов'язань за Договором (п. 2.1 Договору).
Графік поставки Товару визначено п. 3.1 Договору. Загальний обсяг поставки Товару за даним Договором згідно умов наведеного пункту складає 11700,0 тис. т. (+/-5%).
Поставка товару, згідно п. 3.2 Договору, здійснюється на умовах „EXW loaded” зі складу виробника з завантаженням Товару та доставкою до станції Інгулець Придніпровської залізниці (Інкотермс-2000) (при цьому завантаження та доставка Товару до ст. Інгулець Придніпровської залізниці здійснюється за рахунок Постачальника) у відповідності з даним Договором, Специфікаціями до нього та щодобовим графіком поставки.
Поставка Товару здійснюється партіями (що складає маршрутну норму 55-60 вагонів) протягом строку дії Договору. Строки поставки Товару оговорюються сторонами у відповідних специфікаціях (п. 3.3 Договору).
Датою поставки вважається дата акта приймання-передачі на партію Товару (п. 3.4 Договору).
Термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
У відповідності до ст. А4 терміну EXW Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.
На виконання умов Договору, позивач згідно залізничних квитанцій про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, протягом жовтня 2010 р. у відповідності до графіку поставок, визначеного п. 3.1 Договору та додаткової угоди № 31 від 30.09.2010 р., а також погодженою нею специфікації № 28, відвантажив на адресу відповідача1 товар - концентрат залізорудний виробництва ВАТ „ІнГЗК” на загальну суму 186623621,02грн.
Факт отримання товару, у відповідності з п. 3.4 Договору, підтверджується актами прийому-передачі, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками Товариств.
Товар, згідно представлених актів прийому-передачі, відповідачем1 прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому ст.ст. 688, 690 ЦК України порядку на відповідальне зберігання, суду не представлено.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 186623621,02грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов цього Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Додатковою угодою № 31 від 30.09.2010 р. до договору поставки № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008 р. у відповідності з якою здійснювалася поставка спірних партій товару у жовтні 2010 р., сторони передбачили, що оплата за кожну партію Товару, що поставляється за цим Договором в період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., включно, здійснюється Покупцем протягом 22 календарних днів з дати поставки.
Рахунки на Товар, що поставляється з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., включно, виставляються в день відвантаження Товару за ціною однієї метричної тони в національній валюті України - гривні, входячи з ціни Товару в доларовому еквіваленті, за офіційним курсом НБУ на дату відвантаження партії Товару.
При цьому оплата за Товар, що поставляється з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., включно, здійснюється в гривнях, виходячи з ціни Товару в доларовому еквіваленті з урахуванням приплат та знижок в доларовому еквіваленті, за міжбанківським валютним курсом на момент оплати Товару.
Сторони домовились, що міжбанківський валютний курс встановлюється на рівні курсу продажу валютної виручки Покупцем в день оплати Товару. Документом, що підтверджує дані про валютний курс, є офіційний лист банку, який здійснив правочин на МВРУ, засвідчене підписом уповноваженої особи та печаткою ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”. Строк надання документу - дата оплати. Корегування ціни Товару оформлюється коригувальними рахунками та податковими накладними на дату оплати партії Товару.
На сплату вартості поставленого товару позивачем були виставлені рахунки, належними чином засвідчені копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.
Відповідач1, прийняті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконував, вартість поставленого товару згідно представлених банківських виписок про рух грошових коштів сплатив не в повному обсязі, внаслідок чого за ним, станом на момент подання позовної заяви, утворилася заборгованість в сумі 72543886,29грн.
У ході розгляду справи судом було встановлено, що відповідач 1 заборгованість за поставлений залізорудний концентрат сплатив у повному обсязі що підтверджується наданими до матеріалів справи витягами з реєстрів платіжних доручень, які сторонами не заперечуються та не спростовуються.
Пунктом 1.1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, що полягає у
-припиненні існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
-врегулювання спору самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Судом встановлено, що після надходження позову ВАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, відповідач1 у повному обсязі погасив наявну перед позивачем заборгованість за поставлений залізорудний концентрат, про що свідчать долучені до матеріалів справи виписки банківської установи про рух грошових коштів.
Враховуючи, що відповідач1 в добровільному порядку погасив борг за договором № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008 р., провадження у справі № 39/280, м. Кривий Ріг в частині стягнення основного боргу в сумі 72543886,29грн. на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку з оплати вартості поставленого залізорудного концентрату підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Посилання відповідача1 на несвоєчасне направлення позивачем рахунків на оплату вартості поставленого залізорудного концентрату судом до уваги не приймаються, оскільки за змістом додаткової угоди № 31 від 30.09.2010 р. до договору поставки № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008 р. початок перебігу строку оплати спірних партій Товару, визначається моментом поставки.
Пункт 3 ст. 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 7.4 Договору встановлено, що у випадку недотримання Покупцем строків оплати, передбачених п. 5.2 цього Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення оплати, що відповідає змісту статей 231-232 ГК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
У відповідності до представленого позивачем розрахунку (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) пеня за період з моменту виникнення права вимоги по 27.12.2010 р. складає 2205526,17грн. , з яких 2185526,17грн. позивач просить стягнути з відповідача1.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача до відповідача 1 в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 2127661,02грн.
Представлений позивачем розрахунок пені судом до уваги не приймається, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем в період, за який здійснюється нарахування пені, помилково було включено день оплати, який є днем виконання зобов'язання та не враховується в загальному періоді прострочки.
Клопотання відповідача1 про зменшення розміру пені судом залишено без задоволення.
У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В свою чергу, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення.
В даному випадку, оскільки відповідачем1 не представлено належних доказів в обґрунтування свого клопотання, тобто не зазначено винятковості обставин, за якими суд може зменшити розмір неустойки, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача1 про зменшення розміру пені.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень наведеної вище правової норми позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача1 3% річних в сумі 426876,02грн. нарахованих за період з моменту виникнення права вимоги по 27.12.2010 р., та інфляційні втрати в сумі 859876,11грн., нараховані за жовтень 2010р.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 411023,19грн., оскільки при здійсненні розрахунку позивачем в період, за який здійснюється нарахування 3% річних, помилково було включено день оплати, який є днем виконання зобов'язання та не враховується в загальному періоді прострочки.
Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 859876,11грн., господарський суд зазначає наступне.
Індексування грошових сум, які підлягають сплаті боржником, у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобов'язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок.
Згідно з додатковою угодою № 31 від 30.09.2010 р. до договору поставки № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008 р. оплата за кожну партію Товару, що поставляється за цим Договором в період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р., включно, здійснюється Покупцем протягом 22 календарних днів з дати поставки.
Факт поставки товару, за умовами п. 3.4 Договору, підтверджується актом приймання-передачі.
За таких обставин, враховуючи момент виникнення права вимоги з оплати вартості поставленого у відповідності з додатковою угодою № 31 від 30.09.2010 р. залізорудного концентрату у жовтні 2010 р., а також момент виконання відповідачем1 грошового зобов'язання з опати вартості поставленої продукції, індексування позивачем грошового зобов'язання, за рахунками № 90180756 від 22.10.2010 р., № 90180758 від 22.10.2010 р., № 90180759 від 23.10.2010 р., № 90180760 від 23.10.2010 р., № 90180761 від 24.10.2010 р., № 90180762 від 24.10.2010 р., на індекс інфляції за грудень 2010 р., суд вважає безпідставним.
За таких обставин, в позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя в частині стягнення інфляційних в сумі 53830,11 грн. слід відмовити.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог про стягнення пені, інфляції та трьох процентів річних заперечує, посилаючись на ті обставини, що оскільки заборгованість за поставлений у жовтні 2010р. залізорудний концентрат відсутня, позивач не має правових підстав для стягнення інфляції та трьох процентів річних.
Крім цього, як вказує відповідач 1, суть оплати боргу з урахуванням індексу інфляції полягає у покритті матеріальних витрат кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Додатковими угодами до договору поставки сторони встановили базові ціни на залізорудний концентрат еквівалентні сумі в доларах США, внаслідок чого ціна товару за договором поставки встановлена в еквіваленті іноземної валюти -доларах США, що в свою чергу, за думкою відповідача 1, унеможливлює урахування розрахованого державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування позовних вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в еквіваленті іноземної валюти. Відповідач 1 також зазначив, що позивачем для розрахунку інфляційних витрат використовувався офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, який визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Таким чином, оскільки сторонами у договорі грошові зобов'язання визначені в іноземній валюті - доларах США, індекс інфляції, який встановлений відносно гривні, а не іноземної валюти, у даному випадку взагалі не може бути застосований.
Суд вказані заперечення відповідача 1 до уваги не приймає, враховуючи наступне:
Як вказувалось вище, сторонами в договорі №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. та додаткових угодах до нього було обумовлено, що рахунки на товар, виставляються в день відвантаження товару за ціною однієї метричної тонни в національній валюті України -гривні, виходячи з ціни товару в доларовому еквіваленті з урахуванням приплат/скидок в доларовому еквіваленті, по офіційному курсу НБУ на день відвантаження партії товару. При цьому, оплата за товар, здійснюється в гривнях, виходячи з ціни товару в доларовому еквіваленті з урахуванням приплат/знижок в доларовому еквіваленті, за міжбанківським валютним курсом на момент оплати товару.
За висновками суду, зміну курсу долару США не можна ототожнювати з відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, чим є нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних згідно приписів ст.625 Цивільного кодексу України. Курс іноземної валюти може як збільшуватися так і зменшуватися.
Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач 1 не навів норми чинного законодавства, яка б забороняла нарахування інфляції на грошове зобов'язання, визначення ціни якого прив'язане до іноземної валюти.
Не мають правової підстави і заперечення відповідача 1 про відсутність у позивача права на стягнення інфляції та трьох процентів річних, враховуючи сплату відповідачем 1 суми основного боргу, а також про те, що інфляція, три проценти річних є складовими суми боргу.
Зі змісту положень ст.625 Цивільного кодексу України підставою для нарахування інфляції та трьох процентів річних є порушення боржником грошового зобов'язання.
Факт порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем 1 грошового зобов'язання перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, згідно приписів ст.625 Цивільного кодексу України відповідач 1, перераховуючи вказані в платіжних дорученнях суми, мав додатково нарахувати та сплатити три відсотки річних та інфляцію за період прострочення виконання, що здійснено не було. За таких обставин, враховуючи невиконання покупцем приписів ст.625 Цивільного кодексу України, позивач не позбавлений права вимагати стягнення сум відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляції та трьох відсотків річних, окремо, по періодах прострочки. Виходячи з умов договору поставки та додаткових угод до нього, строк оплати встановлюється для кожної партії поставки окремо.
Посилання відповідача 1 на ті обставини, що розмір пені сторонами не визначено умовами договору №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. судом не приймаються, оскільки пенею, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання та відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений ст.1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008 р. в порядку ст.ст. 553-559 ЦК України забезпечені порукою, шляхом укладання між позивачем (Кредитор) та відповідачем2 (Поручитель) договору поруки № 4849-81 від 08.04.2010 р.
У відповідності з п. 1.1. Договору поруки № 4849-81 від 08.04.2010 р. (надалі -Договір поруки) Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (надалі - Боржник) за договором поставки № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008 р. укладеним між Кредитором та Боржником (надалі - Договір поставки) включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених Договором поставки.
Пунктом 1.3. Договору поруки Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і Боржник.
Згідно з п. 2.1. Договору поруки, у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Договором поставки, та у випадку застосування заходів відповідальності згідно п. 1.1. даного Договору, що передбачені Договором поставки, Поручитель на підставі письмового повідомлення Кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Кредитора заборгованість за Боржника за Договором поставки.
Умовами п. 2.2. Договору поруки передбачено, що Відповідальність Поручителя виникає як у випадку часткового невиконання Боржником прийнятих ним зобов'язань, так і у випадку повного невиконання таких зобов'язань.
Пунктом 3.2. Договору поруки передбачено що, у разі прострочення Поручителем терміну виконання зобов'язань, що передбачені пунктом 2.1. Договору поруки, Поручитель сплачує Кредитору пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості.
На виконання п. 2.1. Договору поруки, Кредитор направив на адресу Поручителя та на адресу Боржника письмову вимогу про сплату суми боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних № 81/19158 від 25.10.2010 р. та № 81/19159 від 25.10.2010 р. відповідно.
Листом № 2684/4 від 27.10.2010 р. Поручитель вимог, викладених у вимозі № 81/19158 від 25.10.2010 р., не визнає у зв'язку з відсутністю належних підстав для їх виконання, передбачених чинним законодавством України та умовами договору поруки.
За приписом ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Пункт 2.3. Договору поруки передбачає, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність Поручителя обмежується 20 000 (двадцятьма тисячами) гривень за зобов'язаннями Боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених Договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.
Таким чином, сторони в договорі передбачили ліміт відповідальності поручителя за невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язання за основним договором.
Як вбачається з рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2010 р. по справі № 2/176, з ТОВ “Промислово-фінансова компанія „Прометей” на підставі договору поруки № 4849-81 від 08.04.2010 р. стягнуто штрафні санкції в сумі 20000,00грн., у зв'язку з невиконанням ВАТ Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” умов основного договору № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008 р.
З огляду на наведене, в позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м. Донецьк слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, 553-559, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -
Провадження у справі № 39/280 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя в частині стягнення основного боргу в сумі 72543886,29грн. - припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг пеню в сумі 2 107 661,02грн., 3% річних в сумі 411 023,19 грн., інфляційні в сумі 805 896,00грн., витрати за державним митом в сумі 25 443,76грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,48грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м. Донецьк - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписано 31.01.2011 р.
Суддя Морщагіна Н.С.