з питань залишення позову без розгляду
29 травня 2026 рокусправа № 380/779/26 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , як законний представник, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 , як законний представник, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16.01.2026 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;
- зобов'язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити та виплатити допомогу внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 21.03.2024.
Позовну заяву ОСОБА_1 , як законного представника, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, залишено без руху.
Особам, що звернулися із позовною заявою встановлено десятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали усунути недоліки позовної заяви, у спосіб: подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
В подальшому судом відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання з метою вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду в судовому засіданні.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду та долучено медичні висновки, які підтверджують факт наявності захворювань та систематичного, тривалого лікування позивачів.
«Так, саме з березня 2024 року (копія результатів обстеження від 15.03.2024 року додається) стан здоров'я позивач-1 та позивач-2 значно погіршився.
Згідно довідки № 546101-515/546105 від 05.02.2026 року ОСОБА_3 у період з 18.08.2025 р. по 16.01.2026 р. був непрацездатним.
ОСОБА_1 діагностовано комбінований геморой ІІ ст згідно консультативного висновка лікаря від 01.09.2025 року, лейоміома матки відповідно до дослідження від 15.03.2024 року, у зв'язку з чим позивач-1 перебуває на постійному медикаментозному та амбулаторному лікуванні.
Медичними довідками охоплюється період з березня 2024 року по дату звернення до суду із позовною заявою.
Звернення до суду було обумовлене значним покращенням стану здоров'я позивачів, оскільки після останніх медичних досліджень від січня 2026 року позивачі не потребують постійного медичного огляду, вилікувані захворювання.
Відповідач подав заяву в якій просить залишити без розгляду позовну заяву позивачів.
Заява відповідача із врахуванням додаткових пояснень обґрунтована тим, що рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 (у складі сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам Шевченківським відділом соціального захисту прийнято від 22.03.2024 № 1440226316-2024-1 п.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Шевченківського відділу соціального захисту щодо відмови призначенні допомоги, зокрема:
у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 16.04.2024 № 1.3-15400-2603, Шевченківський відділ соціального захисту надав роз'яснення від 30.04.2024 № 260310-вих-61283 заявниці.
у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 27.05.2024 №1.3-20962-2603, Шевченківський відділ соціального захисту надав роз'яснення від 29.05.2024 № 260310-вих-76330.
ОСОБА_1 також зверталась до Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області щодо відмови Шевченківським відділом соціального захисту в призначенні допомоги.
Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області листом від 26.08.2024 №П-31191.3/24 надало роз'яснення заявниці.
У відповідь на звернення від 27.06.2024 № 3-П-37041-2603, управлінням соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надано відповідь від 10.07.2024 №260310-вих-99548.
У відповідь на звернення від 03.11.2025 № 3-П-64685-260310-260310, Шевченківський відділ соціального захисту надав відповідь від 26.11.2025 №260310-вих-172147.
Отже, ОСОБА_1 дізналась про припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в березні-квітні 2024 року, що підтверджується її зверненнями від 16.04.2024, від 27.05.2025 тощо.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (пункт 24 Постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 (провадження № К/990/2595/25).
Верховний Суд в своїх постановах, зокрема, від 30.01.2025 у справі №300/546/23, від 22.01.2025 у справі № 200/2711/24, від 30.05.2025 у справі № 580/8300/24, від 15.07.2025 по справі № 520/11316/23 та інших, неодноразово наголошував на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. (пункт 27 Постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 (провадження № К/990/2595/25).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. (пункт 28 Постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 (провадження № К/990/2595/25).
Також відповідач додатково пояснив, що ОСОБА_1 звернулась на Урядову «Гарячу лінію» від 16.04.2024 реєстраційний номер ПУ-17144692, зареєстровано в системі електронного документообігу Львівської міської ради від 16.04.2024 за №1.3-15440- 2603 та зазначила, що звертається з проханням посприяти у продовженні виплати ВПО з березня 2024 на сім'ю. Повідомляє, що подала в березні 2024 року заяву та необхідні документи до ЦНАПУ смт Брюховичі, проте в призначенні виплати в квітні 2024 року відмовили.
Тобто позивачка на момент звернення, 16.04.2024 на Урядову «Гарячу лінію», знала щодо можливого порушення своїх прав чи інтересів.
Шевченківський відділ соціального захисту надав відповідь від 30.04.2024 № 260310-вих-61283 на звернення ОСОБА_1 від 16.04.2024 №1.3-15440-2603.
В подальшому, ОСОБА_1 у зверненні від 27.05.2024 реєстраційний номер ПУ-17321197, зареєстровано в системі електронного документообігу Львівської міської ради від 27.05.2024 №1.3-20962-2603 зазначила, що звертається з питання продовження виплати коштів щомісячної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання. З цим питанням зверталась до УСЗН, де повідомили, що перевищує дохід сім'ї у зв'язку з цим відмовлено в продовження виплат.
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 27.05.2024 №1.3-20962-2603, Шевченківський відділ соціального захисту надав роз'яснення від 29.05.2024 № 260310-вих-76330.
Надалі ОСОБА_1 звернулась до управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та до керівника Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області зі скаргою від 27.06.2024 № 3-П-37041-2603.
У відповідь на скаргу на рішення працівників Шевченківського відділу соціального захисту від 27.06.2024, управлінням соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надано відповідь від 10.07.2024 №260310-вих-99548.
Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області листом від 26.08.2024 №П-31191.3/24 надало роз'яснення заявниці, зокрема, зазначило, що згідно з положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р № 1050, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністрів внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Зазначило, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є військовим формування. Додаткова винагорода чоловіка позивача у розмірі 46 000,00 виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 враховується до обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення допомоги.
Надалі позивач звернулась з заявою від 03.11.2025 № 3-П-64685-260310-260310, Шевченківський відділ соціального захисту надав відповідь від 26.11.2025 №260310- вих-172147.
Таким чином на думку відповідача позивачці стало відомо про можливе порушення її прав та інтересів саме 16.04.2024, що підтверджується її зверненням на Урядову «Гарячу лінію» за реєстраційним номером ПУ-17144692, зареєстрованого в системі електронного документообігу Львівської міської ради від 16.04.2024 за №1.3-15440-2603, в якому вона вказала, що після подання у березні 2024 року заяви та необхідних документів до ЦНАП смт Брюховичі їй у квітні 2024 року відмовлено у призначенні виплат. Отже, станом на 16.04.2024 вона вже володіла інформацією не лише про факт не призначення допомоги, а й про наявність рішення про відмову та, відповідно, усвідомлювала можливе порушення своїх прав.
Саме 16.04.2024 є моментом, коли позивачка дізналася про можливе порушення своїх прав у розумінні ч. 2 ст. 122 КАС України.
Подальші звернення позивачки (від 27.05.2024, 27.06.2024 та інші) лише підтверджують її обізнаність із фактом відмови та не можуть вважатися початком перебігу строку звернення до суду, оскільки вони є продовженням реалізації нею права на досудове врегулювання спору, а не моментом, коли вона вперше дізналася про порушення своїх прав.
При постановлені ухвали судом враховується наступне:
Згідно із ст. 118 КАС України:
1. Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
2. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно із ст. 121 КАС України:
1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
3. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
4. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
6. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно із ст. 122 КАС України:
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 123 КАС України:
1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З долучених позивачами доказів судом встановлено, що про спірне рішення від 22.03.2024 позивачі дізналися 16.04.2024, що сторонами по справі не заперечується, до суду з позовом по даній справі звернулися лише 13.01.2026 (надсилання позову поштою), тобто через 1 рік, 8 місяців, 28 днів (в сукупності 637 днів).
Позивачка, ОСОБА_1 , надала суду докази звернення за медичною допомогою, як поважну причину неможливості своєчасного звернення до суду приблизно на 31 день (в тому числі і за період до прийняття спірного рішення), тобто із врахуванням шестимісячного строку звернення до суду та днів відвідування медичних закладів, позивачка пропустила вказаний строк звернення до суду без поважних причин щонайменше на 1 рік 1 місяць.
Позивач ОСОБА_3 , надав суду докази звернення за медичною допомогою, перебуванні на лікуванні, як поважну причину неможливості своєчасного звернення до суду приблизно на 160 днів (в тому числі і за період і після звернення до суду), тобто із врахуванням шестимісячного строку звернення до суду та днів відвідування медичних закладів, перебуванні на лікуванні, позивач пропустив вказаний строк звернення до суду без поважних причин щонайменше на 8 місяців.
Щодо даної справи, право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку може бути подано в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Такий строк, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати, викладеним у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/240/24 та інших.
У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03) ЄСПЛ вказав «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
У пункті 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (Заява N 72286/01) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі «Устименко проти України» (Заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
З огляду на викладене суд зазначає, що позивачі 16.04.2024 вже знали про спірне рішення, а тому шестимісячний строк на звернення до суду з позовом про його оскарження розпочався з наступного дня після вказаної дати.
Натомість позивачі звернулися до суду лише 13.01.2026 року, тобто з пропуском установленого шестимісячного строку.
Проти вказаних обставин не заперечують ні позивачі, ні відповідач.
Як поважності причин пропуску вказаного строку зазначають відвідування медичних закладів та лікування. Надаючи оцінку таким доводам позивачів, про наявність обставин, які унеможливили, на їх думку, подання позову в передбачений законодавством строк, суд зазначає, що такі по кількості їх днів є неспівмірними із пропущеним строком звернення до суду без жодних та належних причин, і в своїй сукупності не підтверджують неможливість вчасного звернення до суду з позовом по даній справі.
З наведеного можна зробити висновок, що лише факт відвідування медичних закладів та лікування у певний період часу не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду. Врахуванню підлягає, лише реальна неможливість своєчасного звернення до суду.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 червня 2022 року справа № 640/4086/20 (адміністративне провадження № К/9901/35721/21).
Суд зауважує, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.
Зважаючи на те, що позивачі жодними належними та допустимими доказами не підтвердили та не обґрунтували поважності причин пропуску строку звернення до суду із вищевказаним позовом, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід залишити без розгляду.
Частиною 5 статті 240 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 240, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
В задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі - задовольнити повністю.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), як законний представник, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79019, м. Львів, вул. Липинського, буд. 11) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,- залишити без розгляду.
Судовий збір сплачений ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) згідно квитанції № 2.478860687.1 від 06.01.2026 року в сумі 1331,20 грн. повернути ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович