29 травня 2026 року м. Львівсправа № 380/19990/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди із 06 листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року, із 16 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року, із 03 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди із 06 листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року, із 16 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року, із 03 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 05 листопада 2024 року, перебуваючи безпосередньо в районах бойового зіткнення біля населеного пункту Чумацьке Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання згідно з бойовим розпорядженням позивач отримав поранення. Бойове травмування під час безпосередньої участі у бойових діях та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та яке пов'язане із виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет та інше спорядження). У стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння не перебував. У зв'язку із отриманим пораненням у періоди з 06 листопада 2024 року по 20 лютого 2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах та у відпустці за станом здоров'я.
Позивач стверджує, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у зв'язку із отриманим на військовій службі пораненням у повному обсязі з розрахунку 100000,00 грн на місяць за періоди з 06 листопада 2024 року по 20 лютого 2025 року йому не виплачувалася.
Позивач уважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, що така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Військовослужбовець, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн. Під час лікування після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) - додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, отримують ті військовослужбовці, у яких поранення визнане тяжким за висновком військово-лікарської комісії.
З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що 05 червня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 2797-АГД «Про виплату додаткової винагороди за травень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ». Додатком 5.3 до цього наказу передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року, кількість днів - 8 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року. Додатком 5.4 до цього наказу передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року, з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року, кількість днів - 15 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року. Додатком 5.6 до цього наказу передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року, кількість днів - 15 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року.
Відповідач зазначає, що у травні 2025 року позивачу виплачено додаткову винагороду в таких розмірах: 26666,66 грн (за період з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року); 12903,23 грн (за період з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року); 35483,19 грн (за період з 16 грудня 2024 року 26 грудня 2025 року); 53571,43 грн (за період з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року). Отже, військова частина НОМЕР_1 , діючи у спосіб, передбачений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами), Постановою № 168, розділом XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок № 260), нарахувала та виплатила позивачу додаткову винагороду, пов'язану із захистом Батьківщини, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування в розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому стаціонарному лікуванні за періоди з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року, з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року, з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року, з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року. Станом на день подання позову військова частина НОМЕР_1 виконала всі свої грошові зобов'язання перед позивачем відповідно до чинного законодавства (на банківський рахунок ОСОБА_1 перераховано 128625,19 грн додаткової винагороди, пов'язаної із захистом Батьківщини у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) за час перебування на стаціонарному лікуванні), а факт протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 відсутній.
З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідачем не враховані періоди його перебування у відпустці для лікування, а виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, здійснено лише за періоди перебування на стаціонарному лікуванні. Позивач вважає, що має право на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць, як такий, що отримав поранення 05 листопада 2024 року, пов'язане із захистом Батьківщини, за весь період з 05 листопада 2024 року по 20 лютого 2025 року, зокрема і за періоди перебування у відпустці для лікування після цього ж тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, тому відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо проведення таких виплат.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 13 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за спірні періоди.
Витребувані докази відповідач подав разом з відзивом на позовну заяву.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 13 травня 2015 року Головним управлінням Національної гвардії України, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 10 вересня 2025 року Управлінням соціального захисту населення Львівської РДА, позивач є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок війни.
У спірні у цій справі періоди позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 від 20 квітня 2004 року та не заперечується сторонами.
У період з 31 жовтня 2024 року по 05 листопада 2024 року позивач дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Покровському районі Донецької області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 07 вересня 2025 року № 1/4908.
05 листопада 2024 року позивач, перебуваючи безпосередньо в районах бойового зіткнення біля населеного пункту Чумацьке Донецької області, під час виконання обов'язків військової служби згідно з бойовим розпорядженням внаслідок стрілецького бою отримав бойове травмування, що пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27 січня 2025 року № 4948/304/3474 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшого солдата ОСОБА_1 .
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 10364 від 07 листопада 2024 року, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 06 листопада 2024 року по 07 листопада 2024 року.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 7174/1528 від 13 листопада 2024 року, наданою Комунальним некомерційним підприємством «Криворізька міська лікарня № 5» Криворізької міської ради, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 07 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року.
Відповідно до довідки № 401 від 13 листопада 2024 року військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 5» Криворізької міської ради 13 листопада 2024 року проведено медичний огляд ВЛК КНП «Криворізька МЛ № 5» КМР старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 . Травма позивача, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Згідно з наказом МОЗ України № 370 від 04 липня 2007 року травма легкого ступеня. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
14 листопада 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 видав відпускний квиток № 2034, згідно з яким позивач звільнений у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 14 листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 листопада 2024 року № 233 позивач вибув у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 14 листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 17504 від 13 грудня 2024 року, наданою Військово-медичним клінічним центром Західного регіону, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року.
Відповідно до витягу із медичної карти стаціонарного хворого № 15890 від 26 грудня 2024 року, наданого КНП «Дрогобицька міська лікарня № 1» ДМР, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року.
Згідно з довідкою № 423 від 25 грудня 2024 року військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня № 1» Дрогобицької міської ради 25 грудня 2024 року проведено медичний огляд ВЛК КНП «ДМЛ № 1» ДМР старшого солдата ОСОБА_1 . Травма позивача, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Згідно з наказом МОЗ України № 370 від 04 липня 2007 року (класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості) травма належить до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивач потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
27 грудня 2024 року тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 видав відпускний квиток № 2916, згідно з яким позивач звільнений у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 24 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 грудня 2024 року № 277 позивач вибув у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 26 грудня 2024 року по 24 січня 2025 року.
Згідно з довідкою № 822 від 21 січня 2025 року військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону 21 січня 2025 року проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ ЗР старшого солдата ОСОБА_1 . Травма позивача, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Згідно з наказом МОЗ України № 370 від 04 липня 2007 року (класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості) травма належить до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивач потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
22 січня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 видав відпускний квиток № 274, згідно з яким позивач звільнений у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 22 січня 2025 року по 20 лютого 2025 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 січня 2025 року № 23 позивач вибув у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 22 січня 2025 року по 20 лютого 2025 року.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 730 від 17 лютого 2025 року, наданою КНП «Кам'янка-Бузька центральна районна лікарня», позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року.
05 червня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 2797-АГД «Про виплату додаткової винагороди за травень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » (далі - Наказ № 2797-АГД).
Додатком 5.3 до Наказу № 2797-АГД передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року, кількість днів - 8 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року.
Додатком 5.4 до Наказу № 2797-АГД передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року, з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року, кількість днів - 15 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року.
Додатком 5.6 до Наказу № 2797-АГД передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року, кількість днів - 15 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року.
Відповідно до інформаційної довідки військової частини НОМЕР_1 від 06 жовтня 2025 року № 19/6/4058 у травні 2025 року позивачу виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в таких розмірах:
26666,66 грн (за період з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року);
12903,23 грн (за період з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року);
35483,19 грн (за період з 16 грудня 2024 року 26 грудня 2025 року);
53571,43 грн (за період з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року);
всього - 126695,82 грн.
Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди із 06 листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року, із 16 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року, із 03 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є перевірка дотримання відповідачем норм законодавства під час нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за періоди із 06 листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року, із 16 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року, із 03 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі встановлює та визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011).
За змістом статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1), який надалі було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та діє й на сьогодні.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року видав постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1-1 Постанови № 168 (який згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311 застосовується з 25 серпня 2024 року) установлено, зокрема, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Своєю чергою, пунктом 1-2 Постанови № 168 (який згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311 застосовується з 25 серпня 2024 року) передбачено також, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» Порядок № 260 доповнено новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 лютого 2023 року.
За змістом пунктів 11, 12, 13 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються також військовослужбовці:
- які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні;
- які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування у такій відпустці.
У цій справі суд встановив, що у спірні періоди, за які позивач уважає, що має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, пропорційно збільшеному до 100000,00 грн, він після отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, перебував як на стаціонарному лікуванні, так і у відпустці для лікування, а саме:
- на стаціонарному лікуванні: з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року; з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року; з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року; з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року;
- у відпустці для лікування: з 14 листопада 2024 року по 09 грудня 2024 року; з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року; з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року.
Що стосується нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, пропорційно збільшеному до 100000,00 грн, за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні, то суд встановив, що 05 червня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 2797-АГД «Про виплату додаткової винагороди за травень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ».
Додатком 5.3 до Наказу № 2797-АГД передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року, кількість днів - 8 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року.
Додатком 5.4 до Наказу № 2797-АГД передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року, з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року, кількість днів - 15 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року.
Додатком 5.6 до Наказу № 2797-АГД передбачено виплату старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період виплати з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року, кількість днів - 15 днів, підстава протокол № 1954 від 11 квітня 2025 року.
Відповідно до інформаційної довідки військової частини НОМЕР_1 від 06 жовтня 2025 року № 19/6/4058 у травні 2025 року позивачу виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в таких розмірах: 26666,66 грн (за період з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року); 12903,23 грн (за період з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року); 35483,19 грн (за період з 16 грудня 2024 року 26 грудня 2025 року); 53571,43 грн (за період з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року); всього - 126695,82 грн.
З наведеного слідує, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у розмірі, пропорційно збільшеному до 100000,00 грн, за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, позивачу нарахована та виплачена відповідачем.
Отже, оскільки відповідач належно виконав свій обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, пропорційно збільшеному до 100000,00 грн, за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини (з 06 листопада 2024 року по 13 листопада 2024 року, з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року, з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року, з 03 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року), то підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні і суд, відповідно, відмовляє в задоволенні позовних вимог за ці періоди.
Що ж стосується нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, пропорційно збільшеному до 100000,00 грн, за періоди його перебування у відпустці для лікування, то суд ураховує таке.
Аналіз наведених вище положень Постанови № 168 та Порядку № 260 вказує, що обов'язковою умовою для виплати військовослужбовцям які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є тяжкість отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва). А документами, які засвідчують тяжкість отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), є медичні висновки про ступінь важкості поранення, які одночасно після закінчення стаціонарного лікування надаються військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини.
Як встановив суд вище, у відпустці для лікування позивач перебував у такі періоди: з 14 листопада 2024 року по 09 грудня 2024 року; з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року; з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року.
Відповідно до довідки № 401 від 13 листопада 2024 року військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 5» Криворізької міської ради 13 листопада 2024 року проведено медичний огляд ВЛК КНП «Криворізька МЛ № 5» КМР старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 . Згідно з наказом МОЗ України № 370 від 04 липня 2007 року травма позивача легкого ступеня. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
Суд зауважує, що доказів оскарження позивачем цієї довідки військово-лікарської комісії, зокрема в частині ступеня важкості поранення, суду не надано.
14 листопада 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 видав відпускний квиток № 2034, згідно з яким позивач звільнений у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 14 листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 листопада 2024 року № 233 позивач вибув у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 14 листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року.
Отже, як слідує з наведеного, позивач у період з 14 листопада 2024 року по 09 грудня 2024 року перебував у відпустці для лікування після поранення, яке згідно з висновком військово-лікарської комісії (довідка військово-лікарської комісії від 13 листопада 2024 року № 401) про потребу у відпустці за станом здоров'я, за ступенем важкості належало до легких.
З огляду на це та, зважаючи на імперативні приписи пункту 1-2 Постанови № 168 та пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, пропорційно збільшеному до 100000,00 грн за час відпустки для лікування (за період з 14 листопада 2024 року по 09 грудня 2024 року) після поранення, яке згідно з висновком військово-лікарської комісії, наданим під час надання рекомендації про потребу у такій відпустці, за ступенем важкості належало до легких.
Отже, в задоволенні позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, пропорційно збільшеному до 100000,00 грн, за період з 14 листопада 2024 року по 09 грудня 2024 року, суд відмовляє.
Що ж стосується періодів перебування позивача у відпустці для лікування з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року та з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року, то суд зазначає таке.
Згідно з довідкою № 423 від 25 грудня 2024 року військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня № 1» Дрогобицької міської ради 25 грудня 2024 року проведено медичний огляд ВЛК КНП «ДМЛ № 1» ДМР старшого солдата ОСОБА_1 . Згідно з наказом МОЗ України № 370 від 04 липня 2007 року (класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості) травма належить до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивач потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
27 грудня 2024 року тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 видав відпускний квиток № 2916, згідно з яким позивач звільнений у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 24 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 грудня 2024 року № 277 позивач вибув у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 26 грудня 2024 року по 24 січня 2025 року.
Згідно з довідкою № 822 від 21 січня 2025 року військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону 21 січня 2025 року проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ ЗР старшого солдата ОСОБА_1 . Згідно з наказом МОЗ України № 370 від 04 липня 2007 року (класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості) травма належить до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивач потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
22 січня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 видав відпускний квиток № 274, згідно з яким позивач звільнений у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 22 січня 2025 року по 20 лютого 2025 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 січня 2025 року № 23 позивач вибув у відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів з 22 січня 2025 року по 20 лютого 2025 року.
Отже, як слідує з наведеного, позивач у періоди з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року та з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року перебував у відпустці для лікування після поранення, яке згідно з висновками військово-лікарських комісій (довідки військово-лікарських комісій № 423 від 25 грудня 2024 року та № 822 від 21 січня 2025 року) про потребу у відпустці за станом здоров'я, за ступенем важкості належало до тяжких.
З огляду на це та, зважаючи на імперативні приписи пункту 1-2 Постанови № 168 та пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260, відповідач мав обов'язок щодо виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, пропорційно збільшеному до 100000,00 грн за час відпустки для лікування (за періоди з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року та з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року) після поранення, яке згідно з висновками військово-лікарських комісій, наданими під час надання рекомендації про потребу у такій відпустці, за ступенем важкості належало до тяжких.
Однак, як встановив суд, такий обов'язок відповідач не виконав та жодних аргументів, доказів щодо правових підстав його невиконання суду не надав.
З огляду на вказане суд визнає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року та з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року та з метою належного захисту порушеного права позивача зобов'язує військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року та з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року та з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за періоди його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з 27 грудня 2024 року по 22 січня 2025 року та з 18 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 29 травня 2026 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна