Рішення від 01.06.2026 по справі 280/11487/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2026 року Справа № 280/11487/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 /ЄДРПОУ - НОМЕР_3 / щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 /РНОКПП - НОМЕР_4 /:

грошового забезпечення за період з 23.03.2022 року - по 19.05.2023 року та 18.06.2025 - по 27.12.2025 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928- IX у 2022 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX у 2023 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти;

частини додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду з 21.10.2024 року - по 30.10.2024 року, 31.10.2024 року - по 15.11.2024 року, 18.11.2024 року - по 01.12.2024 року, 14.12.2024 року - по 27.12.2024 року, 03.01.2025 року - по 23.01.2025 року (71 добу) за який він перебував на стаціонарному лікуванні після поранення;

утримання військового збору у загальній сумі 24618, 77 тисяч гривень за період липень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, вересень 2023 року, листопад 2023 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року, серпень 2025 року безпосередньої участі у бойових діях в районах їх проведення;

щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022,2023,2025 роки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2025 року;

щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2022,2023,2024,2025 роки без урахування індексації грошового забезпечення;

зобов'язати військову частину НОМЕР_2 /ЄДРПОУ - НОМЕР_3 / здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 /РНОКПП - НОМЕР_4 /:

всіх видів грошового забезпечення за період з 23.03.2022 року - по 19.05.2023 року та 18.06.2025 - по 27.12.2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX у 2022 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням раніше виплачених сум;

повернути стягнутий військовий збіру сумі 24618,77 тисяч гривень за період липень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, вересень 2023 року, листопад 2023 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року, серпень 2025 року безпосередньої участі у бойових діях в районах їх проведення;

здійснити перерахунок і виплату отриманих у 2022,2023,2025 роках грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум;

здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022,2023,2024, 2025 роки з урахування індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 23.03.2022 по сьогодні проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Зазначає, що військова частина НОМЕР_2 проводила нарахування та виплату грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 в редакції, чинній з 29.01.2020 та повністю не виплатила збільшене грошове забезпечення за період лікування після поранення.

Щодо додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після поранення за період з 21.10.2024 по 23.01.2025 зазначає, що 19.10.2024 та 13.12.2024 отримав поранення під час виконання бойових завдань внаслідок авіаційного бомбардування та скиду з БПЛА вибухового пристрою в районі пн.-зх. околиці н.п. ніколаєво-дар'їно (курська обл., рф). Поранення отримані позивачем 19.10.2024 та 13.12.2024 згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 має ступінь важкості травми - легке. Таким чином, з 21.10.2024 по 30.10.2024, 31.10.2024 по 15.11.2024, 18.11.2024 по 01.12.2024, 14.12.2024 по 27.12.2024, 03.01.2025 по 23.01.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні після отриманих поранень 19.10.2024 та 13.12.2024 під час захисту Батьківщини. Така неточність у датах лікування для поранених військовослужбовців штучно скорочує час за який здійснюються виплати додаткової винагороди.

Стосовно питання неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за період з 2022 року - 2025 рік зазначено, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення.

Щодо позовних вимог про нарахування та утримання військового збору вказує, що у періоді після 17.03.2023 Податковим кодексом України передбачений порядок підтвердження статусу особи, яка бере безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації для застосування пільги з оподаткування військовим збором. Позивач сплачував податковий збір безпосередньо приймаючи участь у бойових діях після 09.07.2022, шо в загальній сумі складає 24618, 77 тисяч гривень, які були стягнуті без застосування пільги з оподаткування військовим збором для осіб які беруть безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони - що є неправомірними діями.

Позивач вважає, що відповідач порушив його права на належне грошове забезпечення та соціальний захист, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін. Витребувано від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) докази по справі, а саме засвідчені належним чином копії витягів з наказів про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за спірний період відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168; довідку виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період із зазначенням складових грошового забезпечення, довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахованого за спірний період з визначенням усіх складових.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму 3 для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунку розмірів цих окладів у спірний період не застосовується. Посилання Позивача на те, що Відповідач начебто мав застосувати зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 є безпідставним, оскільки, як вказано вище, примітка застосовується безпосередньо для супроводу та зв'язку з нормою. При цьому, пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 визначав, що при обчисленні розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року". Формулюючи свої позовні вимоги саме таким чином, Позивач фактично просить суд зобов'язати військову частину НОМЕР_2 порушити конституційний принцип законності та застосовувати чинну редакцію п. 4 ПКМУ № 704 частково, на свій власний розсуд, у відриві від його окремих положень (вимоги про обрахунок розміру посадового окладу та окладу з військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Щодо врахування індексації грошового забезпечення при перерахунку та виплаті допомоги за оздоровлення зазначено, що індексація грошового забезпечення є окремим видом державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів і не застосовується для розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо додаткової винагороди вказує, що пунктом 13 Особливостей визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки; Тобто Особливостями передбачена виплата в розмірі 100 000 грн. за отримане поранення (контузію, травму, каліцтво, яке пов'язане із захистом Батьківщини. Однак отримання такої додаткової винагороди зумовленими наступними умовами: поранення (травма) пов'язані із захистом Батьківщини; додаткова винагорода виплачується за час перебування на стаціонарному лікуванні такого поранення або за час перебування у відпустці для лікування після такого поранення у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Тобто додаткова винагорода виплачується за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення або за час перебування у відпустці для лікування внаслідок тяжкого поранення. Зауважує, що у лютому 2025 року позивач отримав додаткову винагороду за 40 днів лікування після поранення, з них за період з 21.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 15.11.2024, з 14.12.2024 по 27.12.2024. Таким чином, твердження Позивача про невиплату йому додаткової винагороди не відповідають фактичним обставинам. У відповідача відсутні рапорти чи інші звернення про виплату додаткової винагороди, у зв'язку із отриманою травмою за спірні періоди. У зв'язку з наведеним, тому інформація стосовно Позивача відсутня в документах, визначених Особливостями, а відповідно і в наказах начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про здійснення виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень. Отримання додаткової винагороди в збільшеному до 100000 грн. розмірі не є безумовним правом військовослужбовця, а залежить від умов для їхнього нарахування, а також має бути підтверджене відповідними документами.

Щодо нарахування та утримання військового збору зазначено, що тільки із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Таким чином, порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором було визначено спеціальним нормативно-правовим актом, про що свідчить вищевказані норми Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023. Тобто до 17.03.2023, такий порядок підтвердження статусу був відсутній. Відтак, у періоді з березня 2022 року до березня 2023 року діяли тільки норми Закону №2308-ІХ, а з березня 2023 року до дати звільнення позивача зі служби вже діяв порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ. Враховуючи вказані обставини, у періоді з квітня 2022 року до 09 липня 2022 року була відсутня пільга з оподаткування військового збору для військовослужбовців, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації поза межами Донецької та Луганської областей. А в період з 09.07.2022 до 17.03.2023 був відсутній передбачений Податковим кодексом України порядок підтвердження статусу особи, яка бере безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації для застосування пільги з оподаткування військовим збором. Наголошує, що Позивач весь час проходив військову службу на території Сумської області. Відтак до 17.03.2023 щодо нього не був визначений порядок реалізації пільги щодо оподаткування військовим збором. Також зазначає, що протягом всього спірного періоду позивач не брав безпосередньої участі в бойових діях.

З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На виконання вимог ухвали суду від 05 січня 2026 року, відповідачем надано до суду особисті картки на грошове забезпечення позивача та архівні відомості щодо проведених позивачу виплат за 2022-2025 роки.

З метою правильного вирішення позовної вимоги про повернення утриманого військового збору, ухвалою від 27 квітня 2026 року повторно витребувано у НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) докази по справі, а саме: засвідчені належним чином копії витягів з наказів (копії наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за спірний період (липень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, вересень 2023 року, листопад 2023 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року, серпень 2025 року), зокрема, але не виключно, наказів: №366-ОС та №163АГ від 01.07.2022 та 13.07.2022, №445-ОС від 07.08.2022, №726-ОС та №656-ОС від 18.10.2022 та 30.09.2022, №780-ОС від 01.11.2022, №890-ОС від 30.11.2022, №9-ОС від 05.01.2023, №786-ОС від 12.09.2023, №975-ОС від 07.11.2023, №1020-ОС від 08.09.2024, №1169-ОС від 08.10.2024, №1315-ОС від 09.11.2024, №42-ОС від 08.01.2025, №201-ОС від 07.02.2025, №674-ОС від 07.05.2025, №1202-ОС від 08.08.2025; інформацію (пояснення) щодо того, з якої саме підстави відповідно до постанови КМУ №168 здійснювалась виплата додаткової винагороди позивачу у кожному із зазначених періодів (безпосередня участь у бойових діях, виконання бойових (спеціальних) завдань, перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням чи інша підстава).

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано до суду накази про виплату позивачу додаткової винагороди. Повідомлено, що накази про виплату позивачу додаткової винагороди за січень та серпень 2025 року неможливо надати, оскільки такі документи щодо позивача не опрацьовувались.

Щодо надання інформації (пояснення), з якої саме підстави відповідно до постанови КМУ №168 здійснювалась виплата додаткової винагороди позивачу у кожному із зазначених спірних періодів (безпосередня участь у бойових діях, виконання бойових (спеціальних) завдань, перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням чи інша підстава) відповідач додатково зазначив, що спірним періодом щодо додаткової винагороди є жовтень-грудень 2024 року. Повідомлено, що 2022-2023 році позивач отримував додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень в незалежності від виконання ним бойових (спеціальних) завдань, пов'язаних із безпосередньою участю у бойових діях чи під час безпосереднього зіткнення з противником. Наявність факту безумовного отримання позивачем додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень не ставить законодавцем військовим частинам прямого обов'язку автоматичного нарахування збільшеної додаткової винагороди до 100000 гривень. Перелік завдань, за які позивачу нараховувалась додаткова винагорода зазначений у витягах з наказів про виплату додаткової винагороди. Із долученого до відзиву витягу з наказу №201-ОС від 07.02.2025 вбачається, що позивачу була виплачена додаткова винагорода за час перебування на стаціонарному лікуванні після поранення у жовтні, листопаді та грудні 2024 року.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.03.2022 по теперешній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

У спірний період з 23.03.2022 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 27.12.2025 грошове забезпечення позивача розраховувалось виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018, що не заперечує відповідач.

Представником позивача було направлено адвокатський запит від 10.09.2025 №1-/25 на адресу військової частини НОМЕР_2 щодо перерахунку та виплати позивачу усіх видів грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 10.09.2025 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX у 2022 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX у 2023 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX у 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти.

Листом №09/17142-25-Вих від 15.09.2025 відповідач повідомив представника позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення позивача.

19.10.2024 позивач одержав вибухову травму (19.10.2024). Акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. Цефалгічний синдром. За обставин 19.10.2024 о 17:30 під час виконання бойового завдання внаслідок авіаційного удару в районі н.п. Ніколаєво-Дар'їно (Курська область, рф). Травмування (поранення, контузія, каліцтво) не є наслідком скоєння правопорушення. При отриманні травмування не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Подія не є наслідком навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю.

Зазначене підтвержєується записами у первинній медичній картці форми 100 та Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.10.2024 № 489, виданою Військовою. частиною НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.10.2024 № 489 підставою для її видачі слугували: бойове донесення коменданта №25/51678/24-Вн від 20.10.2024, витяг від 19.10.2024 іх журналу бойових дій третього відділу прикордонної служби (тип С) розпочато з 15.10.2024, зареєстровано 15.10.2024, інв. №158 (гриф).

13.12.2024 позивач отримав ВТ (13.12.2024). ЗЧМТ. Струс головного мозку. Помірний цефалгічний синдром. Забій м'яких тканин лівої гомілки. За обставин 13.12.2024 близько 06:15 під час виконання бойового завдання внаслідок скиду вибухового пристрою з БпЛА в районі н.п. Ніколаєво-Дар'їно (Курська область, рф). Травмування (поранення, контузія, каліцтво) не є наслідком скоєння правопорушення. При отриманні травмування не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Подія не є наслідком навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю.

Зазначене підтвержєується записами у первинній медичній картці форми 100 та Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.12.2024 № 707, виданою Військовою. частиною НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.12.2024 № 707 підставою для її видачі слугували: бойове донесення коменданта №25/62269/24-Вн від 14.12.2024, витяг із журналу бойових дій третього відділу прикордонної служби (тип С) №193 (гриф) від 30.11.2024.

У зв'язку з отриманими пораненнями позивач проходив лікування, а саме:

з 21.10.2024 по 30.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно виписки стаціонарного хворого №24/1323;

з 31.10.2024 по 15.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно виписці стаціонарного хворого №24/1405;

з 18.11.2024 по 01.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно виписці стаціонарного хворого №6474-86СЗ-МВТЗ-АЕС9;

з 14.12.2024 по 27.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно виписці стаціонарного хворого №21942;

з 03.01.2025 по 23.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно виписці стаціонарного хворого №25/0010;

з 14.07.2025 по 25.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно виписці стаціонарного хворого №2713/295;

з 25.07.2025 по 06.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно виписці стаціонарного хворого №848;

з 06.08.2025 по 20.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні відповідно виписці стаціонарного хворого №115446354.

Згідно з довідкою №617 гарнізонної військово-лікарської комісії, проведено медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_5 ) 31.01.2025.

Діагноз та постанова гарнізонної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): залишкові явища вибухової травми (19.10.2024, 13.12.2024) - акуботравми у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості з середнім порушенням слуху та суб'єктивного вушного шуму; ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді дрібновогнищевої невралгічної симптоматики.

Травма (поранення), ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми (поранення) №489, затверджена начальником 5 ПРИКЗ від 23.10.2024; довідка про обставини травми (поранення) №707, затверджена в.о. начальника 5 ПРИКЗ від 19.12.2024).

Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №670 ступінь тяжкості травми - легка.

В матеріалах справи міститься наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про виплату додаткової та одноразової допомоги від 07.02.2025 №201-ОС, пунктом 5 якого наказано виплатити додатову винагороду у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько - експертної, медичної) комісії, відповідно до додатку 5.

Згідно з додатком 5 списку військовослужбовців, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаних із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, виключаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, за змістом якого:

за жовтень 2024 року ОСОБА_1 виплачено 35483,87 грн за період 21.10.2024-31.10.2024 за 11 днів;

за листопад 2024 року ОСОБА_1 виплачено 50000,00 грн за період 01.11.2024-15.11.2024 за 15 днів;

за грудень 2024 року ОСОБА_1 виплачено 45161,29 грн за період 14.12.2024-27.12.2024 за 14 днів.

Позивач вважає, що відповідач порушив його права на належне грошове забезпечення та соціальний захист, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стосовно позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).

Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» . Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно частини статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 30.04.2025 у справі №620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривня.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривня.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривня.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривня.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року - 3028 гривня.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року - 3028 гривня.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року - 3328 гривня.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Враховуючи викладене, дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача за період з 23.03.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, - протиправними.

Таким чином позовні вимоги, в цій частині, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 27.12.2025.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац 1 у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у Державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі №340/507/22).

Отже, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24.

Також подібне застосування норм права викладене в постановах Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі №160/14434/25, від 30 березня 2026 року у справі №400/2930/25, від 06 квітня 2026 року у справі №520/16223/25 та інших.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено вимоги про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 27.12.2025, грошове забезпечення повинно розраховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, а не з сталої розрахункової величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині, також підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за періоди з 23.03.2022 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 27.12.2025 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", станом на 01.01.2025 Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", є протиправними.

При цьому суд звертає увагу, що частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/150/23.

Слід зазначити, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Окрім того, принцип диспозитивності передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд неодноразово наголошував на неможливості виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в цьому випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 06.11.2019 у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц, від 27.02.2025 у справі №280/10791/23 та інших.

Враховуючи, що позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення саме з 23.03.2022 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 27.12.2025, беручи до уваги принцип диспозитивності та висновки Верховного Суду, суд не знаходить підстав для виходу за межі позовних вимог.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату отриманих у 2022, 2023, 2025 роках грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2025 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ).

Підпунктом 1 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Суд, зазначає, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція №558, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).

Главою 7 розділу IV Інструкції №558 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.

Військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років, допомога для оздоровлення може надаватися тільки в році вибуття у відпустку та в році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадою після прибуття з цієї відпустки.

Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, і тим, які на день видання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім одноразових та винагород), які отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.

У разі переміщення військовослужбовців по службі до інших органів Держприкордонслужби в наказі начальника (командира) органу Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання допомоги для оздоровлення.

Відомості про надання допомоги з посиланням на наказ начальника (командира) органу Держприкордонслужби зазначаються в грошовому атестаті, який надсилається до органу Держприкордонслужби за новим місцем служби.

Матеріалами справи підтверджено та судом установлено, що позивачу була виплачена грошова допомога для оздоровлення за 2022, 2023, 2025 рік.

Таким чином, оскільки розмір грошової допомоги для оздоровлення залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою суд доходить висновку, що за наявності підстав для перерахунку вказаних складових грошового забезпечення наявні підстави для перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, отриманої у 2022, 2023, 2025 роках.

З урахуванням зазначеного, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню частково шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 23.03.2022 по 19.05.2023, з 18.06.2025 по 27.12.2025, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023, 2025 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки з урахування індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної з 01.03.2018) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пункту 5 вищевказаної постанови керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 558 встановлено, що місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Матеріалами справи підтверджено та судом установлено, що позивачу виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022-2025 роки.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Статтею 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.

Зі змісту наведеного слідує, що не врахування розміру індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2025 роки призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення та є протиправним, а тому, такі виплати підлягають перерахунку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення.

Відповідно до інформації про нараховане грошове забезпечення позивача за 2022 - 2025 роки судом встановлено, що позивачу у 2022 - 2025 роках виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачу у спірний період виплачувався даний вид допомоги, суд дійшов висновку, що позивач має право на проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Стосовно позовної вимоги про повернення стягнутого військового збору в сумі 24618,77 гривень за період липень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, вересень 2023 року, листопад 2023 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року, серпень 2025 року безпосередньої участі у бойових діях в районах їх проведення, суд зазначає наступне.

Законом України від 19.06.2022 №2308-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" (далі - Закон №2308-IX), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: Підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: "У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".

У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).

Пунктом 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону від 19.06.2022 №2308-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Отже, Законом від 19.06.2022 №2308-IX, який набув чинності 09.07.2022, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.

За змістом статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, у період по 08.07.2022 грошове забезпечення позивача підлягало оподаткуванню військовим збором, оскільки було відсутнє правове регулювання, яким би передбачалось звільнення від відрахування військового збору під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд звертає увагу, що вимоги підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану був визначений постановою №244 від 17.03.2023, згідно з якою до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором» внесені зміни, а саме:

Назву постанови викласти в такій редакції:

1. Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

2. У постановляючій частині:

1) після абзацу третього доповнити постанову новими абзацами такого змісту:

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.

У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим;

2) абзац шостий після слів операції Об'єднаних сил (ООС) доповнити словами, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, суд констатує, що Закон України від 19.06.2022 №2308-IX, яким прийнятий пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-IX був визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023 року у Постанові №244 від 17.03.2023.

Відтак, у спірному періоді з 09.07.2022 по 17.03.2023 діяли тільки норми Закону №2308-IX.

Зважаючи, що в спірному періоді з 09.07.2022 по 17.03.2023 був відсутній порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором відповідно до змін, внесених у Податковий кодекс України Законом №2308-IX, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений права на отримання пільги з оподаткування військовим збором, встановленої цим Законом.

Законом №2308-IX встановлено, що від оподаткування військовим збором під час дії правового режиму воєнного стану звільняється грошове забезпечення на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Дослідивши надані сторонами докази, суд установив, що право позивача на звільнення від утримання військового збору та, відповідно, на його повернення підтверджено за окремі періоди безпосередньої участі у бойових діях або заходах, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, що підтверджуються відповідними наказами та витягами зі списків військовослужбовців.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено проходження позивачем служби в умовах, які відповідно до законодавства є підставою для застосування зазначеної пільги, за такі періоди:

з 09.07.2022 по 31.07.2022;

з 01.08.2022 по 31.08.2022;

з 01.10.2022 по 31.10.2022;

з 01.11.2022 по 30.11.2022;

з 01.12.2022 по 26.12.2022;

з 01.09.2023 по 30.09.2023;

з 01.09.2024 по 30.09.2024;

з 01.10.2024 по 09.10.2024 та з 11.10.2024 по 19.10.2024.

При цьому суд враховує, що стосовно липня 2022 року пільговий порядок щодо справляння військового збору застосовується починаючи з 09.07.2022, у зв'язку із чим підстави для повернення військового збору за період з 01.07.2022 по 08.07.2022 відсутні.

Водночас, надані до матеріалів справи документи не підтверджують наявності підстав для повернення військового збору за інші заявлені позивачем періоди, зокрема за січень 2023 року, листопад 2023 року, листопад 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року та серпень 2025 року.

Так, щодо вказаних періодів матеріали справи не містять належного документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах, які є підставою для застосування відповідної податкової пільги, або підтверджують виконання бойових (спеціальних) завдань із виплатою додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, або ж стосуються перебування позивача на лікуванні після поранення чи у відпустці для лікування після поранення, що не свідчить про наявність підстав для повернення військового збору за відповідні періоди.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню лише в частині повернення військового збору, утриманого із грошового забезпечення за вищезазначені підтверджені періоди.

Інші докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що законодавець пов'язує застосування зазначеної податкової пільги не з фактом перебування особи на військовій службі, а саме з підтвердженою безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах із забезпечення оборони держави у відповідних районах та у відповідні періоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу у спірні періоди неодноразово виплачувалась додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень, саме за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення. Такі обставини підтверджуються наданими відповідачем витягами з наказів начальника НОМЕР_1 прикордонного загону та додатками до них, в яких прямо зазначено підставу виплати додаткової винагороди, конкретні періоди участі позивача у бойових діях та кількість днів такої участі.

Суд зазначає, що саме накази про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, є офіційними документами, які видаються уповноваженим командуванням на підставі бойових розпоряджень, бойових донесень, журналів бойових дій та інших документів первинного військового обліку, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах із забезпечення оборони держави.

Крім того, після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2023 №244 саме витяги з наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень визначені законодавством як документальне підтвердження статусу особи, яка бере безпосередню участь у бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з метою застосування пільги щодо військового збору.

Таким чином, надані відповідачем накази про виплату позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях є належними, допустимими та достатніми доказами факту участі позивача у бойових діях у відповідні періоди та підтверджують наявність у нього права на звільнення від сплати військового збору із сум грошового забезпечення, нарахованих за такі періоди.

Враховуючи встановлені судом періоди безпосередньої участі позивача у бойових діях, утримання військового збору із сум грошового забезпечення, нарахованих за відповідні періоди, є протиправним, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити повернення утриманого військового збору з урахуванням фактично утриманих сум.

За наведених обставин з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити повернення ОСОБА_1 військового збору, утриманого з грошового забезпечення за періоди його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: з 09.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 26.12.2022, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 09.10.2024 та з 11.10.2024 по 19.10.2024.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату частини додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду з 21.10.2024 по 30.10.2024, 31.10.2024 по 15.11.2024, 18.11.2024 по 01.12.2024, 14.12.2024 по 27.12.2024, 03.01.2025 по 23.01.2025 (71 добу) за який він перебував на стаціонарному лікуванні після поранення з урахування раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.10.2024 позивач одержав вибухову травму (19.10.2024). Акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. Цефалгічний синдром. За обставин 19.10.2024 о 17:30 під час виконання бойового завдання внаслідок авіаційного удару в районі н.п. Ніколаєво-Дар'їно (Курська область, рф). Травмування (поранення, контузія, каліцтво) не є наслідком скоєння правопорушення. При отриманні травмування не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Подія не є наслідком навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.10.2024 №489 підставою для її видачі слугували: бойове донесення коменданта №25/51678/24-Вн від 20.10.2024, витяг від 19.10.2024 іх журналу бойових дій третього відділу прикордонної служби (тип С) розпочато з 15.10.2024, зареєстровано 15.10.2024, інв. №158 (гриф).

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.12.2024 №707 підставою для її видачі слугували: бойове донесення коменданта №25/62269/24-Вн від 14.12.2024, витяг із журналу бойових дій третього відділу прикордонної служби (тип С) №193 (гриф) від 30.11.2024.