01 червня 2026 року Справа № 280/2669/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не розгляді рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання рішення.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ним було укладено контракт з Відповідачем про проходження громадянами України військової служби строком на 3 (три) роки. У зв'язку із закінченням строку контракту (03 квітня 2026 року), 09.03.2026 Позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України. Однак, Відповідач протиправно не розглянув рапорт про звільнення Позивача з військової служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не прийняв відповідного рішення про звільнення Позивача.
Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №280/2669/26. Повідомлено сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 02.04.2026 (вх.№17593), посилаючись на те, що норма підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» яка набула чинності 18.05.2024 року, не може бути застосована до контракту, який було укладено 03.04.2023 року до набрання чинності зазначеною нормою. Виходячи з цього, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану відсутні. На підставі викладеного у відзиві просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
08.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив (№ 18670), в якому представник позивача заперечує щодо відзиву та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
03 квітня 2023 року між Позивачем та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 було укладено контракт про проходження військової служби строком на три роки, що підтверджується відповідним контрактом.
09.03.2026 року Позивач звернувся до командування військової частини із рапортом про звільнення, у якому прямо зазначив про небажання продовжувати службу та просив звільнити його з військової служби у зв'язку закінченням строку контракту. До вказаного рапорту Позивачем долучено копії документів: копія контракту, копія паспорту, копія РНОКПП, копія військового квитка.
Факт подання рапорту підтверджується наявністю на примірнику Резолюції «не погодженно».
Відповіді щодо розгляду вказаного рапорту Позивач не отримав.
Вважаючи бездіяльність Відповідача протиправною, Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).
Частиною п'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини дев'ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (надалі Положення №1153/2008), звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом З частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Підпунктом «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній з 18.05.2024) було встановлено нову підставу для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, а саме: у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025 і від 12.01.2026 № 40/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб та з 03.02.2026 на 90 діб.
Тобто воєнний стан в Україні діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по 05 години 30 хвилин 02.08.2026.
Таким чином, військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби у період з 24.02.2022 по 02.08.2026, підлягають звільненню з військової служби у разі закінчення строку відповідного контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
Водночас суд зауважує, що абзац четвертий пункту 2 частини дев'ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ не передбачає можливість продовження дії такого контракту на період дії воєнного стану без згоди на це самого військовослужбовця.
Суд встановив, що у період дії в Україні воєнного стану Позивач зарахований на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки з 03.04.2023 по 03.04.2026, зазначене не заперечується Відповідачем.
Відповідно до пункту 4 вказаного Контракту, сторони зобов'язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладанні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.
09.03.2026 Позивач звернувся до командування військової частини із рапортом про звільнення, у якому прямо зазначив про небажання продовжувати службу та просив звільнити його з військової служби у запас Збройних Сил України за п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується резолюцією «не погоджено» О.Юрченко
Таким чином, Позивач не висловив бажання продовжувати військову службу після закінчення дії укладеного Контракту після 03.04.2026, про що заздалегідь згідно умов Контракту, попередив Відповідача.
Однак, рапорт ОСОБА_1 від 09.03.2026 про звільнення з військової служби залишився не розглянутим.
08.08.2024 набрав чинності Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І).
Пунктом 2 розділу І Порядку №531 встановлено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Пунктами 2-5 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Згідно з п. п. 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
За змістом пунктів 1 - 19 розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони “Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.
Таким чином, командири (начальники) здійснюють розгляд паперового рапорту військовослужбовця у встановлений Порядком №531 строк та надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, при цьому відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою.
За таких обставин суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Відповідача, яка полягає у не розгляді рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Разом з цим, позовні вимоги про зобов'язання військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в цій частині рапорт Відповідачем фактично не розглядався.
Натомість вимога щодо зобов'язання Відповідача розглянути рапорт Позивача від 09.03.2026 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, віднесено до компетенції військової частини і виключає можливість втручання судом в дискреційні повноваження Відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права Позивача в рамках спірних правовідносин є зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.03.2026 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд уважає за необхідне вказати наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що Відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини цієї справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання цього судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у цій справі.
Отож ця позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.
Судові витрати по сплаті судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту від 09.03.2026 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути у передбачений законом спосіб рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.03.2026 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.06.2026.
Суддя А.В. Сіпака