Справа № 991/12307/24
Провадження 1-кп/991/163/25
22 травня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу застосованого до
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Остер Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 114-1 КК України,
у кримінальному провадження № 22023000000001243 від 19 грудня 2023 року
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № № 22023000000001243 від 19 грудня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
12 травня 2026 року захисник ОСОБА_5 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, у якому просив: зменшити визначений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року ОСОБА_4 розмір застави із 908 400,00 грн до 322 800,00 грн (т. 40 а.с. 1а-10).
У клопотанні захисник зазначив, що 15 лютого 2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 22 березня 2024 року та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 908 400,00 грн з покладанням, у разі внесення застави, обов'язків передбачених п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Слідчим суддею було визнано доведеними ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом приховування відомостей про інших співучасників інкримінованого кримінального правопорушення, особи яких не встановлено. 15 лютого 2024 року сином ОСОБА_4 - ОСОБА_6 внесено визначену слідчим суддею заставу.
16 квітня 2025 року ухвалою Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зменшення застави з підстав відсутності нових обставин.
Звертаючись з цим клопотанням, захисник зазначив, що новими істотними обставинами для зміни запобіжного заходу є те, що: (1) у квітні 2026 року судом закінчено дослідження всіх письмових доказів сторони обвинувачення; (2) відсутня процесуальна ініціатива сторони обвинувачення щодо обмеження поведінки обвинуваченого; (3) суттєво збільшився строк застосування застави; (4) 04 січня 2026 року закінчився строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а новий ОСОБА_4 не оформлювався; (5) різко погіршився стан здоров'я матері обвинуваченого - бабусі заставодавця ОСОБА_6 , яка страждає на цукровий діабет ІІ типу, змішану нефропатію та ще ряд іншиї захворювань; (6) фінансові витрати заставодавця та обвинуваченого на лікування ОСОБА_6 значно зросли ; (7) враховуючи значні витрати лікування матері, обвинувачений позбавлений можливості компенсувати заставодавцеві внесену суму застави.
Також просив врахувати, що обвинувачений перебуває в Україні у період дії воєнного стану та загальної мобілізації, до якої він підпадає за віком. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином перестав існувати, оскільки прокурором виключено ознаку вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України, за попередньою змовою групою осіб. Протягом усього часу судового провадження обвинувачений демонструє належну процесуальну поведінку. Відповідно до висновку судової економічної експертизи від 11 липня 2024 року № 7237/24-72 ДСК збитки Міністерству оборони України відшкодовано у повному обсязі. Санкції ч. 2 ст. 114-1, ч. 2 ст. 364 КК України не передбачають конфіскації майна обвинуваченого.
Захисник зазначив, що за відсутності будь-яких покладених обов'язків сама застава фактично є єдиним обмежувальним заходом, що застосовується до обвинуваченого. У такому випадку розмір застави повинен особливо ретельно відповідати принципу пропорційності, оскільки відсутні інші компенсаторні процесуальні механізми контролю.
В ухвалі Вищого антикорупційного суду від 24 січня 2025 року зазначено, що прокурор у судовому засіданні визнав, що ризики зменшились порівняно зі стадією досудового розслідування, і продовжують існувати лише ризики переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків. Водночас, на переконання захисника, збереження значного розміру застави при відсутності будь-яких обмежень є внутрішньо суперечливим та непропорційним.
У клопотанні захисник зазначив, що з урахуванням фактичного зменшення ризиків, стадії судового розгляду, тривалість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, застава у розмірі 322 800,00 грн є достатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого та відповідає актуальному рівню ризиків, не має карального характеру та узгоджується з принципом розумності.
Захисник ОСОБА_5 , з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_4 , підтримав подане клопотання, просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання. Зазначив, що ухвалою суду від 16 квітня 2025 року відмовлено стороні захисту у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу, а саме зменшення розміру застави. Оскільки, станом на той час, продовжували існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. На переконання прокурора, зазначені ризики продовжують існувати і станом на зараз. Так, про продовження існування ризику впливу на свідків, зокрема свідчить той факт, що наразі у кримінальному провадженні триває процедура дослідження доказів сторони захисту. Свідки допитані не були, а відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і в основу остаточного судового рішення можуть бути покладені лише показання, які надаватимуться свідками під час судового розгляду. Щодо ризику переховуватись від суду, то від обґрунтовуються, зокрема тяжкістю та характером кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 . Посилання захисника на те, що закінчився строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 , а також, що на його утриманні перебуває тяжко хвора мати, не свідчать про зменшення цього ризику, оскільки для переховування від суду можливо використовувати не тільки способи, які пов'язані з виїздом за кордон. Щодо нагляду за матір'ю ОСОБА_6 , звернув увагу, що згідно з наданого стороною захисту договору від 20 листопада 2024 року № 0-3, нагляд фактично здійснює ТОВ «Срібний Вік. Еліт». Окрім цього, протягом 2023-2026 років ОСОБА_6 6 разів було екстрено госпіталізовано, однак згідно з виписок з медичних карток стан хворої був середнього ступеня важкості. Звернув увагу, що сторона захисту стверджує, що ОСОБА_4 на виконання умов договору від 20 листопада 2024 року № 0-3 здійснив оплату на загальну суму 352 000,00 грн, однак відповідно до умов договору вартість послуг з утримання його матері складає 1 000,00 грн на місяць. У той же час, всі платежі ОСОБА_4 були здійснені не на зазначений у договорі рахунок ТОВ «Срібний Вік. Еліт», а на інші рахунки фізичних осіб-підприємців. Також прокурор просив врахувати те, що застава за обвинуваченого ОСОБА_4 внесена не ним особисто, а заставодавцем - його сином, який є повнолітнім та проходить військову службу. Надані виписки про витрати заставодавця на придбання ліків у сумі 17 474,00 грн не є співрозмірним зі зменшенням розміру застави з 908 400,00 грн до 322 800,00 грн. Зазначив, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого та сумлінне виконання ним обов'язків, не свідчить про відсутність ризиків. Навпаки, ці обставини доводять, що застосований запобіжний захід у виді застави саме у такому розмірі, є таким, що достатньою мірою гарантує належну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою, зокрема продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема продовжує строк дії запобіжного заходу, що не може перевищувати двох місяців.
Главою 18 КПК України врегульовано питання щодо застосування, зміни, скасування запобіжних заходів.
Запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Зі змісту ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.
Так, кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Положення ст. 201 КПК України вказують лише на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
Запобіжний захід може бути зміненим, коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування/продовження запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування/продовження запобіжного заходу. Зокрема, якщо під час кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, тощо).
Дослідивши матеріали, надані до клопотання, та матеріали справи, судом встановлено таке.
23 грудня 2023 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/47555/23 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 19 лютого 2024 року.
15 лютого 2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/5567/24 продовжено строк дії тримання ОСОБА_4 під вартою до 22 березня 2024 року та визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 908 400,00 грн, з покладенням обов'язків, передбачених п. 2-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 40 а.с. 12-15).
Згідно із змістом мотивувальної частини ухвали слідчим суддею, зокрема встановлено, що існує підвищена вірогідність того, що ОСОБА_4 , будучи неізольованим від суспільства в рамках тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема аналогічне. При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного щодо речей та документів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також про свідків кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом приховування відомостей про інших співучасників інкримінованого кримінального правопорушення, особу яких не встановлено.
15 лютого 2024 року заставодавцем ОСОБА_6 внесено заставу у розмірі 908 400,00 грн за підозрюваного ОСОБА_4 (т. 40 а.с. 46).
У подальшому, ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року у справі № 761/10365/24, від 17 травня 2024 року у справі № 961/17925/24, від 15 липня 2024 року у справі № 761/25398/24, від 15 серпня 2024 року у справі № 761/29881/24 продовжувався строк дії обов'язків, востаннє до 13 жовтня 2024 року (т. 40 а.с. 16-44).
Оскільки у подальшому строк дії обов'язків не продовжувався, то з огляду на вимоги ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки вважаються скасованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Водночас положення ст. 182 КПК України не визначає строку дії такого запобіжного заходу як застава. Тобто, він діє з моменту внесення коштів і до звернення її в дохід держави за наявності відповідних підстав, або настання обставин, передбачених ст. 203 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Захисник, обґрунтовуючи необхідність зміни запобіжного заходу, посилався на те, що: ризики у кримінальному провадженні зменшились; у обвинуваченого протягом у сього часу належна процесуальна поведінка; майновий стан обвинуваченого та заставодавця - його сина погіршився.
Так, судом встановлено, що станом на 22 травня 2026 року продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, який, зокрема обґрунтовується характером і тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та введеним в країні воєнним станом; а також ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки наразі триває стадія дослідження доказів сторони захисту, свідки ані з боку сторони обвинувачення, ані з боку сторони захисту не допитувались. Однак, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому вказаний ризик існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
Однак, факт дослідження судом всіх письмових доказів сторони обвинувачення, а також закінчення строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , який був виданий ОСОБА_4 (т. 40 а.с. 45), не спростовує доведеність продовження існування ризиків. Оскільки, стадія судового розгляду включає у себе не тільки процедуру дослідження доказів сторони обвинувачення, а ще, зокрема дослідження доказів сторони захисту, речових доказів, допит свідків, обвинуваченого. А обвинувачений, у свою чергу, не позбавлений можливості у будь-який момент оформити новий паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому провадженню або ж створюватимуть загрозу суспільству. Разом з тим, положення КПК України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У той же час обставини, які доводять, що ризики зменшились, мають оцінюватись не лише з огляду на календарний час, який сплинув з дня застосування запобіжного заходу, а з урахуванням процесуальних дій, які проведені у кримінальному провадженні за цей час та обсяг тих дій, які підлягають проведенню у подальшому.
Тому суд оцінює критично доводи захисника про те, що з огляду на тривалість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу ризики зменшились.
Доводи захисника щодо наявності підстав для зменшення розміру застави через погіршення фінансового стану обвинуваченого та заставодавця суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Так, сторона захисту на підтвердження зростання фінансових витрат надала копії документів, а саме: довідки КНП «Консультативно-діагностичний центр № 1 Дарницького району м. Києва» від 18 листопада 2024 року щодо призначення ОСОБА_6 ліків; виписок з медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого № 14988 від 02 серпня 2023 року, №2543 від 09 лютого 2024 року, № 20876 від 20 вересня 2024 року, № 24975 від 05 листопада 2024 року ОСОБА_6 , а також виписок із медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_6 № 2697 від 18 лютого 2026 року та № 7297 від 25 квітня 2026 року; договору від 20 листопада 2024 року № 0-3, укладеного між ТОВ «Срібний Вік.Еліт» та ОСОБА_6 про надання останній послуги щодо догляду за особою похилого віку та/або інваліду (платного утримання у житловому приміщенні для тимчасового проживання, та сприянню раціональному і дієтичному харчуванню згідно з нормами, з урахуванням медичних рекомендацій). Вартість послуг за договором становить 1 000,00 грн; платіжних інструкцій щодо сплати ОСОБА_4 за договором № 0-3 коштів у сумі 352 000,00 грн на рахунки ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 за період з січня 2025 року по квітень 2026 року; скріншотів розрахунків, які підтверджують витрати ОСОБА_6 на медичні препарати, на загальну суму 17 474,00 грн та ОСОБА_4 на суму 77690,00 грн; довідок про доходи ОСОБА_4 за період з травня 2025 року до квітень 2026 року у сумі 671 386,31 грн та ОСОБА_6 за період з березня до травня 2026 року у сумі 588 303,00 грн.
Однак, як встановлено судом вище застава у розмірі 908 400,00 грн внесена не обвинуваченим ОСОБА_4 а заставодавцем ОСОБА_6 . Отже, документи щодо фінансових витрат самого обвинуваченого жодним чином не впливають на матеріальний стан заставодавця.
Суд зазначає, що внесення застави є правом, а не обов'язком застоводавця, і, здійснюючи ці дії, він має врахувати те, що заставою забезпечується належна процесуальна поведінка підозрюваного/обвинуваченого з моменту застосування запобіжного заходу і до його припинення. Також заставодавець має усвідомлювати, що згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України у разі порушення підозрюваним/обвинуваченим процесуальних обов'язків, внесена заставодавцем сума застави звертається в дохід держави. Тобто, не може бути підставою для зменшення застави обставини зміни майнового стану заставодавця, зокрема пов'язані з необхідністю сплати платежів за договорами, чи здійснення будь-яких інших розрахунків, оскільки можливі ризики невиконання заставодавцем зобов'язань не можуть впливати ані на визначення розміру застави підозрюваному/обвинуваченому, ані на її змінення.
Також суд звертає увагу, що договір від 20 листопада 2024 року № 0-3 укладений між ТОВ «Срібний Вік.Еліт» з ОСОБА_6 , а оплата за цим договором здійснювалась ОСОБА_4 , а не заставодавцем.
Окрім цього суд враховує, що визначений розмір застави, з огляду, зокрема на злочин, передбачений ч. 2 ст. 114-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідає визначеному у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розміру. А належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 , тобто відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень, за умови застосування до нього запобіжного заходу, є нормою, а не винятком, і свідчить про ефективність діючого запобіжного заходу, а не про потребу в його пом'якшенні.
Тому, застава у визначеному розмірі належним чином забезпечує виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та є засобом запобігання визнаних доведеними ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також суд також враховує, що загроза втрати такої застави (стягнення в дохід держави) є ефективним стимулюючим фактором для обвинуваченого.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання захисника відсутні.
Керуючись ст. 2, 7, 182, 201, 333, 369, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1