21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
09 лютого 2011 р. Справа 8/6-11
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Грабика В.В.,
при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,
розглянувши в приміщенні суду справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Лукрум-2007" (код ЄДРПОУ 35110852, вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 21100)
про стягнення 171 832,66 грн.
за участю представників сторін:
від позивача : Сидоров П.В., - за довіреністю
від відповідача : не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукрум-2007" звернулось 10.12.2010р. до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення 169 671,34 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Товариство здійснило ряд поставок товару відповідачу, що підтверджується зокрема видатковими накладними № ЛК-0000913 від 11.05.10 р. на суму 27 144 грн., № ЛК-0000968 від 18.05.10 р. на суму 27 690 грн., № ЛК-0001030 від 26.05.10 р. на суму 27 456 грн., № ЛК-0001066 від 01.06.10 р. на суму 27 144 грн., № ЛК-0001111 від 08.06.10 р. на суму 26 988 грн., № ЛК-0001148 від 15.06.10 р. 27 066 грн., № ЛК-0001173 від 18.06.10 р. на суму 83 382 грн.. Всього на суму 246 870 грн.. Відповідач поставлений товар оплатив лише частково на суму 77 900грн., внаслідок чого заборгував 168 970 грн.. Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з відповідачу окрім суми основного боргу 3-х процентів річних в розмірі 194,43 грн. та 506,91 грн. інфляційних нарахувань. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 13.12.10 р. порушено провадження у справі № 8/6-11 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 12.01.2011 р..
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, ухвалою суду від 12.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 09.02.2011 р..
07.02.2011 р. представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 168 970 грн. основного боргу, 999,93 грн. - 3% річних та 1 862,73 грн. інфляційних нарахувань (а.с.46,47).
В судове засідання 09.02.2011 р. з'явився представник позивача, який підтримав позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог з підстав та за обставин, вказаних в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, представника не направила відзив на позов та витребувані судом документи не надала. Ухвала суду про порушення провадження у справі повернута до суду підприємством зв'язку з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання». При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул. Свердлова, 157, кв. 53, м. Вінниця, 21000, яка відповідає адресі, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЕ № 848126 (а.с.34-35). Ухвала суду про відкладення розгляду справи надіслана відповідачу за тією ж дресою, що стверджується реєстром поштових відправлень від 14.01.2011 р..
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
При розгляді справи в судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В період з травня 2010 року по червень 2010 року ФОП ОСОБА_1 на підставі довіреностей отримала у ТОВ "Лукрум-2007" товар на загальну суму 246 870 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛК-0000913 від 11.05.10 р. на суму 27 144 грн., № ЛК-0000968 від 18.05.10 р. на суму 27 690 грн., № ЛК-0001030 від 26.05.10 р. на суму 27 456 грн., № ЛК-0001066 від 01.06.10 р. на суму 27 144 грн., № ЛК-0001111 від 08.06.10 р. на суму 26 988 грн., № ЛК-0001148 від 15.06.10 р. 27 066 грн., № ЛК-0001173 від 18.06.10 р. на суму 83 382 грн. (а.с. 10-23).
Свої зобов'язання по оплаті товару відповідач виконав частково. Так, відповідно до наданих представником позивача банківських виписок, відповідачем за період з травня 2010 р. по червень 2010 р. сплачено кошти в загальній сумі 77 900 грн. (а.с.24).
15.11.2010 р., з метою досудового урегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № б/н від 15.11.2010 р. про сплату боргу в сумі 168 970 грн. в семиденний термін з дня отримання вимоги, а також акт звірки взаєморозрахунків (а.с.25-27). Дана вимога відповідачем не виконана.
Заявою № б/н від 04.02.2011 р. позивач збільшив позовні вимоги. Так, згідно наданих позивачем письмових розрахунків відповідачеві нараховано до стягнення 3% річних в розмірі 999,93 грн. за період з 25.11.2010р. по 04.02.2011р. та збитки від інфляції за листопад, грудень 2010р. в розмірі 1 862,73 грн., розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 168 970 грн.. Всього з відповідача належить стягнути 171 832,66 грн. (а.с.48).
Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності надані ним докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
На час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів проведення остаточних розрахунків з позивачем за придбаний товар .
З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 168 970 грн. основного боргу підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме видатковими накладними, банківськими виписками, письмовими розрахунками основної суми боргу.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних в розмірі 999,93 грн. та 1 862,73 грн. за період з 25.11.10 р. по 08.12.10 р.
Оскільки відповідач не провів остаточний розрахунок за отриманий товар в термін зазначений у вимозі (а.с.25), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення на підставі ст.625 ч.2 ЦК України вимоги про стягнення 3% річних в сумі 999,93 грн. за період з 25.11.10 р. по 04.02.11 р відповідно до наданого позивачем письмового розрахунку.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.10 р. у справі № 11/14-10.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення 1 862,73 грн. інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 1 351,76 грн.,за період з 01.12. по 31.12.2010р., в стягненні інфляційних нарахувань за листопад відмовити,з підстав вказаних вище.
Судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49ч.2 ГПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лукрум-2007" 168 970 грн. основного боргу, 999,93 грн. - 3% річних та 1 351,76 грн. інфляційних нарахувань, 1 718,34 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат на ійнформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Грабик В.В.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 лютого 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу АДРЕСА_1 21100)