01 лютого 2011 р. № 61/142-09 (42/91-08, 53/441-06, 08/288-05)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Полянський А. Г.
Яценко О. В.
розглянувши матеріали
касаційних скарг Дергачівської районної державної адміністрації та
Заступника прокурора Харківської області
на постанову
відХарківського апеляційного господарського суду
15.11.2010 року
у справі№ 61/142-09 Господарського суду Харківської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "АТП-16351"
до1. Дергачівської районної державної адміністрації
2. Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації
3. Головного управління державного казначейства України в Харківській області
треті особи
за участю
про1. Головне управління промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації
2. Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації
Прокуратури Дергачівського району Харківської області та Прокуратури Харківської області
стягнення 1 211 550 грн.
За участю представників сторін:
прокурор:
від позивача:
від відповідача - 1:
від відповідача -2:
від відповідача -3:
від третьої особи - 1:
від третьої особи -2: Савицька О. В. -посв. № НОМЕР_1
Гордієнко О. Г. -дов. від 18.01.11р.
Воробйова Я. В. -дов. від 18.01.11р.
Ярова Л. Л. -дов. від 26.01.11р.
Сиротенко С. Є. -дов. від 26.01.11р.
не з'явились
не з'явились
не з'явились
не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дергачівської районної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації, Головного управління державного казначейства України в Харківській області про стягнення компенсації за безкоштовне перевезення пільгових категорій пасажирів в сумі 100 000 грн.
В процесі розгляду справи № 61/142-09 позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, відповідно до останніх уточнень він просив суд стягнути з першого відповідача, Дергачівської районної державної адміністрації, суму 1 211 550,00 грн., яка складається із заборгованості перед позивачем.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.04.2010 року по справі № 61/142-09 (головуючий суддя Рильова В. В., судді Аюпова Р. М., Суярко Т. Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року по справі № 61/142-09 (головуючий суддя Бондаренко В. П., судді Камишева Л .М., Черленяк М. І.), позов задоволено частково. З Дергачівської районної державної адміністрації на користь ВАТ "АТП-16351" стягнено 1 211 550 грн. заборгованості, 12 115 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації та Головного управління державного казначейства України в Харківській області відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Дергачівська районна державна адміністрація звернулась з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст. ст. 51, 89, 102 БК України, ст. ст. 47, 38, 43, 84 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення в частині стягнення з відповідача-1 коштів.
Заступник прокурора Харківської області також звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 50 БК України, ст. ст. 1, 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. ст. 1, 12, 34, 43, 80 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення та припинити провадження по справі.
У відзивах на касаційні скарги позивач проти вимог та доводів скаржників заперечує, просить залишити судові рішення по справі в силі.
Представники другого і третього відповідачів, третіх осіб в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників зазначених учасників процесу.
Відводів складу суду не заявлено.
В судовому засіданні 01.02.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача і першого відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Справа в суді касаційної інстанції переглядалась неодноразово.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 14.05.2003 року між Головним управлінням промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації та ВАТ "АТП-16351" укладені договори № № 22 та 25 (з подальшим продовженням дії відповідно до договорів № 246 від 27.12.2004 року; № 120 від 22.12.2003 року) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Відповідно до п. п. 2.2.4 вказаних договорів позивач здійснює перевезення пільгових категорій громадян відповідно до чинного законодавства та укладених договорів з органами виконавчої влади (органами місцевого самоврядування, в яких визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування).
26.02.2003 року та 26.01.2004 року між Дергачівською районною державною адміністрацією та ВАТ "АТП-16351" укладені договори на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів.
Згідно з п. 1.2 договорів Дергачівська районна державна адміністрація сплачує суму компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів в межах показників, визначених Законом України "Про Державний бюджет на 2003 рік" та відповідно Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік".
Судами встановлено, що позивач щомісячно подавав до Дергачівської районної державної адміністрації розшифровки до акту звіряння на отримання компенсації і фактичних затрат від перевезень по ВАТ "АТП-16351". Дані розшифровки приймались першим відповідачем без зауважень.
Підлягають відхиленню доводи першого відповідача про те, що позивачем не доведено суми заборгованості за здійснення пільгових перевезень, оскільки зазначені обставини неодноразово були предметом судового дослідження.
Нормами п. п. 10, 11 Положення про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" визначено, що обов'язок звірки інформації, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги покладається саме на уповноважений орган, який у разі виявлених розбіжностей не проводить розрахунків.
Судами встановлено, що отримуючи від позивача розшифровки до актів звірки, відповідач-1 не звіряв інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача, не надавав заперечень щодо суми заборгованості, зазначеної в цих розрахунках.
Дані позивача по перевезенню пільгового контингенту, зазначені в розшифровках до актів звіряння, повністю співпадають з даними, відображеними в державній статистичній звітності "Звіт про доходи і видатки по автомобільним перевезенням" за 2003, 2004 роки.
З положень ст. ст. 29, 37 Закону України "Про автомобільний транспорт", Постанови Кабінету Міністрів України № 552 від 12.08.1994 року "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" вбачається, що компенсація збитків, понесених автомобільним перевізником є саме обов'язком органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і проводиться з відповідного державного бюджету.
Відповідно до даних Відділення державного казначейства в Дергачівському районі щодо видатків Дергачівської районної державної адміністрації по КПК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян" за 2003-2004 роки субвенцій на компенсації для ВАТ "АТП-16351" було надано: в 2003 році - 48,5 тис. грн., в 2004 році - 60,6 тис. грн., тоді як згідно з даними Головного фінансового управління державного казначейства України в Харківській області, субвенцій в межах державного бюджету на 2003 року надано 78,6 тис. грн., а на 2004 року - 131,6 тис. грн.
Відповідач-1 Дергачівська районна державна адміністрація зазначає, що відповадач-1 може здійснити відшкодування витрат пільгових перевезень лише в межах відповідного бюджету, оскільки згідно зі ст. 102 БК України видатки місцевих бюджетів передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої ст. 89 цього Кодексу фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів відхиляє дані доводи, оскільки судами встановлено, що Дергачівська райдержадміністрація та Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" є розпорядниками коштів в районі при організації розробки проекту бюджету на 2003 рік, 2004 рік, порушували норми матеріального права, в саме: ст. ст. 75, 76 Бюджетного Кодексу України, зокрема, частину 4 ст. 75, яка передбачає, що достовірність та зміст поданих місцевими фінансовими органами, бюджетних запитів мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.
Бюджетний запит фінансового управління першого відповідача не дорівнював потрібній сумі компенсацій для погашення збитків позивача за перевезення пільгового контингенту.
Судами встановлено, що порушення прав позивача на отримання компенсації відбулося внаслідок неналежного виконання обов'язків Дергачівської районної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області.
Предметом даній справі спору є компенсація позивачу його затрат, пов'язаних з пільговим перевезенням пасажирів, які він здійснював на підставі відповідних господарських договорів в ході своєї господарської діяльності.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу вимог ст. ст. 526, 617 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відсутність коштів у боржника не звільняє боржника від обов'язку виконання зобов'язань за договором.
Неналежне виконання обов'язків Дергачівської районної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області своїх обов'язків як розпорядників бюджетних коштів має наслідком невиконання зобов'язань по спірним договорам відповідачаем-1 щодо сплати позивачу компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів.
Доводи прокурора про необхідність припинення провадження по справі у зв'язку з тим, що відповідачі виступають як суб'єкти владних повноважень, колегія суддів відхиляє, оскільки обов'язок відшкодувати пільгове перевезення пасажирів позивачеві випливає з умов спірних господарських договорів.
Помилковим є посилання скаржників на необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції висновку експертизи № 4775 від 17.08.2010 року, оскільки в силу положень ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Доводи Дергачівської районної державної адміністрації про неналежне дослідження обставин щодо подачі звітності про перевезення пільгової категорії пасажирів, про невідповідність кількості заявлених пільгових перевезень кількості осіб, що знаходять на відповідному обліку, колегією суддів відхиляється, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Оскільки в останніх уточненнях позивачем вимог до другого та третього відповідачів не пред'явлено, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації, Головного управління державного казначейства України в Харківській області.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Дергачівської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року по справі № 61/142-09 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
О. В. Яценко