03 лютого 2011 р. № 14/703-10
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу Хмельницької міської ради (далі -Міськрада)
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від02.11.10
у справі№ 14/703-10
господарського судуХмельницької області
за позовомНаціональної спілки художників України (далі -Спілка художників)
доМіськради,
Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради (далі -Управління)
провизнання частково недійсним рішення Міськради, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нежитлові приміщення.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Малюська Д.Л. (за дов.);
- відповідачів:Міськради:
Демчук Л.Г. (за дов.);
Управління:
не з'явились.
Ухвалою від 06.01.11 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Бакуліної С.В., Ходаківської І.П., касаційну скаргу Міськради № 02-15-3842 від 19.11.10 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.02.11.
Розпорядженням від 31.01.11 секретаря другої судової палати для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 03.02.11 колегією суддів у складі: головуючого - Першикова Є.В., суддів -Бакуліної С.В., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті.
Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання 03.02.11. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.02.11 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 02.09.10 господарського суду Хмельницької області (суддя Гладюк Ю.В.) позовні вимоги Спілки художників задоволено.
Визнано недійсним п.п. 1.1 п. 1 рішення Міськради від 24.06.09 № 9 "Про включення до переліку майна та об'єктів, що перебувають у власності територіальної громади м.Хмельницького нежитлових приміщень".
За Спілкою художників визнано право власності на нежитлові приміщення площею 886,00 м2, розташовані за адресою: Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Кам'янецька (вул.Фрунзе), буд.48 (реєстраційний номер приміщення -27837134).
Провадження у справі за позовом Спілки художників до Управління про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САС № 680103) від 21.07.09 припинено.
З Міськради на користь Спілки художників стягнуто 5 796,26 грн. судових витрат.
Постановою від 02.11.10 Житомирського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Веденяпіна О.А., суддів -Будішевської Л.О., Зав'язуна В.С.) апеляційну скаргу Міськради залишено без задоволення, а рішення від 02.09.10 господарського суду Хмельницької області -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" від 10.07.98 № 1058 Фонд державного майна України було зобов'язано протягом 1998 року за поданням творчих спілок України передати у їх власність нерухоме майно творчих спілок колишнього Союзу РСР, яке станом на 24.08.91 згідно з правовстановлюючими документами перебувало у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур, згідно з додатком 1. При цьому, суди врахували, що вказаним додатком затверджено перелік розташованих на території України підприємств, установ та організацій творчих спілок колишнього Союзу РСР, будинки і споруди яких передаються у власність творчих спілок України, а згідно з п. 4 додатку 1 до вказаної Постанови до будинків, споруд, нежитлові приміщення яких передаються у власність Спілки художників, належить, зокрема, спірний будинок художника Художнього фонду УРСР, розташований за адресою: м.Хмельницький, вул.Фрунзе, 48.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Міськрада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 02.09.10 господарського суду Хмельницької області та постанову від 02.11.10 Житомирського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким провадження у справі про визнання недійсним пункту рішення припинити, а в задоволенні позовних вимог про визнання за Спілкою художників права власності на нежитлові приміщення відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 3 Господарського кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Присутній у судовому засіданні 03.02.11 представник Спілки художників щодо доводів та вимог скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Міськради залишити без задоволенні, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням виконкому Хмельницької міської Ради депутатів трудящих від 03.02.60 та актом від 25.03.60 Хмельницькому обласному кооперативному товариству "Укоопхудожник" була надана у безстрокове користування земельна ділянка по вул.Фрунзе, 48 (тепер Кам'янецька, 48) для капітального будівництва та подальшої експлуатації, що підтверджується копією рішення, акта відведення меж ділянки в натурі та акта про передачу в безстрокове користування земельної ділянки.
Судами встановлено, що на вказаній ділянці протягом 1960-1961 років побудовано житловий будинок з виробничими приміщеннями, салоном-магазином та творчими майстернями за кошти спілки художників згідно з розробленим на замовлення товариства "Укоопхудожник" проектом, про що свідчить архітектурно-планувальне завдання, річні титульні списки капітальних робіт та генеральні підрядні договори на будівництво.
Також, встановлено, що 09.05.62 було затверджено акт державної комісії по прийняттю будинку по вул.Фрунзе, 48, що засвідчено протоколом № 9 засідання виконкому Хмельницької міської Ради депутатів трудящих від 09.05.62.
Місцевим та апеляційним судами враховано, що в результаті будівництва за адресою м.Хмельницький, вул.Фрунзе, 48 було зведено 4-поверховий будинок, другий та третій поверхи якого займають житлові приміщення (квартири), а перший та четвертий -нежитлові приміщення майстерень, салону-магазину та виробничі приміщення. При цьому, встановлено, що згідно поповерхових планів загальна площа нежитлових приміщень першого та четвертого поверхів склала 886,00 м2.
При вирішенні спору по суті судами взято до уваги, що згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 22.11.63 № 1302 про передачу Художньому фонду організацій і підприємств системи "Укоопхудожник" за актом приймання-передачі від 01.02.64 будівлі по вул.Кам'янецькій, 48 були передані на баланс Художньому фонду УРСР.
Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що постановою 8-го з'їзду Союзу художників СРСР від 22.04.92 було вирішено ліквідувати Союз художників СРСР та його складову частину -Художній фонд Союзу художників СРСР, правонаступниками яких стали спілки художників країн, що утворилися внаслідок припинення СРСР. При цьому, встановлено, що правонаступником Спілки художників СРСР та Художнього фонду Союзу художників СРСР на території України стала Спілка художників, що підтверджується постановою 8-го з'їзду Союзу художників СРСР від 22.04.92, постановою ліквідаційної комісії Союзу художників СРСР від 05.08.92 та протоколом засідання ліквідаційної комісії Союзу художників СРСР від 22.12.92.
Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Міськради від 24.06.09 № 9 до переліку майна та об'єктів, що перебувають у власності територіальної громади м.Хмельницького, включено нежитлові приміщення площею 886,00 м2 по вул.Кам'янецькій, 48, у зв'язку з чим 21.07.09 Управлінням було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія САС № 680103) про належність цих приміщень територіальній громаді м.Хмельницького.
Вирішуючи спір попередні судові інстанції взяли до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт набуття художнім фондом Союзу художників СРСР в особі Хмельницької обласної організації права власності на новостворене ним майно, а саме спірний будинок з житловими та нежитловими приміщеннями по вул.Фрунзе, 48 (тепер вул.Кам'янецька), який після введення будинку в експлуатацію знаходився в фактичному володінні та використанні Хмельницької обласної спілки художників.
Суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що з рішення Міськради від 24.06.09 № 9 "Про включення до переліку майна та об'єктів, що перебувають у власності територіальної громади м.Хмельницького, нежитлових приміщень" вбачається, що воно прийнято за результатами розгляду пропозицій виконавчого комітету та депутата Міськради О.Кольгофер з метою впорядкування обліку майна територіальної громади, оформлення та державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомості, за відсутності будь-яких документальних доказів, які б свідчили про перехід чи набуття права власності на спірні нежитлові приміщення.
У зв'язку з наведеним попередні судові інстанції дійшли до висновку про те, що у Міськради не було правових підстав для включення цих приміщень в перелік майна, що перебуває у власності територіальної громади міста Хмельницького.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" всеукраїнські творчі спілки, які діяли як юридичні особи до 24 серпня 1991 року, є правонаступниками майна відповідних творчих спілок колишнього Союзу РСР.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до п. 1.6 Статуту Спілки художників, така Спілка є правонаступником колишньої спілки художників СРСР та її республіканської організації -спілки художників УРСР.
За змістом ст. 21 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" джерелами формування майна і коштів творчих спілок є, зокрема, майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належать розташовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які за станом на 24 серпня 1991 року згідно з правовстановлюючими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур.
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" від 10.07.98 № 1058 Фонд державного майна України було зобов'язано протягом 1998 року за поданням творчих спілок України передати у їх власність нерухоме майно творчих спілок колишнього Союзу РСР, яке станом на 24 серпня 1991 року згідно з правовстановлюючими документами перебувало у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур, згідно з додатком 1. Вказаним додатком затверджено перелік розташованих на території України підприємств, установ та організацій творчих спілок колишнього Союзу РСР, будинки і споруди яких передаються у власність творчих спілок України.
При цьому, згідно з п. 4 додатку 1 до вказаної постанови до будинків та споруд, нежитлові приміщення яких передаються у власність Спілки художників, належить будинок художника Художнього фонду УРСР за адресою: м.Хмельницький, вул.Фрунзе, 48.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок попередніх судових інстанцій про те, що прийняття Міськрадою рішення № 9 від 24.06.09 свідчить про невизнання Міськрадою права власності на нежитлові приміщення площею 886,00 м2 по вул.Кам'янецькій, 48 у м.Хмельницькому за Спілкою художників.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
За змістом ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Таким чином, суд касаційної інстанції враховуючі встановлені обставини по справі вважає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням вимог ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 21, 328, 392, 393 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Щодо доводів Міськради про непідвідомчість даної справи господарським судам в частині визнання недійсним пункту рішення Міськради, то вони не можуть бути взяті до уваги з огляду на те, що спір у даній справі є спором про право власності, а оскарженим рішенням Міськради таке право Спілки художників заперечується, отже в даному випадку відносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими, а спір таким, що з урахуванням суб'єктного складу підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Стосовно тверджень Міськради про пропуск Спілкою художників строку позовної давності на звернення з позовом у даній справі, то, як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, оскаржене рішення Міськради прийнято 24.06.09, а з позовом у даній справі Спілка художників звернулась 14.04.10, а отже в даному випадку загальний трирічний строк позовної давності порушено не було.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Міськрадою в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Хмельницької міської ради № 02-15-3842 від 19.11.10 залишити без задоволення.
Постанову від 02.11.10 Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 14/703-10 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Данилова
І.Ходаківська