02 лютого 2011 р. № 40/173-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф.,
Сибіги О.М.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю „Схід Бройлер”, с. Покотилівка, Харківська обл.
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 02.12.2010 року
у справі господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Схід Бройлер”, с. Покотилівка, Харківська обл.
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Лайтен”, м. Харків
Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілія І”, м. Харків
проусунення перешкод у користуванні майном
за участю представників
позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.01.2011 року № 1
відповідача: Фомін Р.Б., довіреність від 12.01.2011 року № 1
третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Схід Бройлер” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Лайтен” (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про усунення перешкод, які чиняться товариством з обмеженою відповідальністю „Лайтен” по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю „Схід Бройлер”, що унеможливлює останнього користуватися та розпоряджатися своїм майном: бухгалтерськими та фінансовими документами, чековою книжкою, кадровими наказами, платіжними відомостями по нарахуванню заробітної плати, які знаходяться у приміщенні № 208 (за технічним паспортом приміщення № 25) другого поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 та про вжиття до товариства з обмеженою відповідальністю „Лайтен” примусових заходів для припинення останнім зловживанням своїм правом власності і надання можливості товариству з обмеженою відповідальністю „Схід Бройлер” вільного входу/виходу до приміщення № 208 (за технічним паспортом приміщення № 25) другого поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 для можливості забрати бухгалтерські та фінансові документи, чекову книжку, кадрові накази, платіжні відомості по нарахуванню зарплатні товариства з обмеженою відповідальністю„Схід Бройлер”.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2010 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Схід Бройлер” (далі за текстом - ТОВ „Схід Бройлер”) є обгрунтованими, законними та повністю підтверджуються матеріалами справи.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року рішення суду першої інстанції було скасовано та в задоволенні позовних вимог -відмовлено з мотивів недоведеності вимог позивача.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції від 02.12.2010 року, ТОВ „Схід Бройлер” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2010 року залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лайтен” (далі за текстом -ТОВ „Лайтен”) скористалось своїм процесуальним правом та подало відзив на касаційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду -скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечив з мотивів, викладених у відзиві, та просив постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лілія І” (далі за текстом -ТОВ „Лідія І”) згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалось передбаченим законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2010 року ТОВ „Схід Бройлер” та ТОВ „Лілія І” уклали договір оренди № 6, відповідно до умов якого ТОВ „Лілія І” (орендодавець) надало ТОВ„СХІД-БРОЙЛЕР” (орендарю) під офіс, частину нежитлового приміщення № 208 (за технічним паспортом приміщення № 25) загальною площею 5,28 кв. м. (офіс) за адресою: АДРЕСА_1. Згідно умов договору офіс було надано в оренду орендарю строком до 31.10.2010 року. Прийом-передача офісу між орендодавцем та орендарем підтверджується актом прийому-передачі „Об'єкту оренди” від 01.01.2010 року, який є додатком до договору № 6.
У ТОВ „Лілія І” як у власника будинку не було будь-яких заборон чи обмежень щодо розпорядження, користування будинком та, відповідно, товариство володіло повним правом надати третім особам, а саме ТОВ „Схід Бройлер”, в оренду вільне приміщення будинку.
14.04.2010 року співробітники орендарів у тому числі і ТОВ „Схід Бройлер” не були допущені до будинку охоронцями охоронного агентства „Кратос”.
Від заступника директора ТОВ „Лілія І” орендарем були отримані пояснення, що новим власником будинку є ТОВ „Лайтен” (відповідач) згідно Свідоцтва про право власності на будинок за № 754 від 09.04.2010 року, що видано виконкомом Харківської міської ради.
Позивачу та іншим орендарям, незважаючи на їхні прохання, не було надано можливості забрати своє майно: бухгалтерські та фінансові документи, чекову книжку, кадрові накази, платіжні відомості по нарахуванню зарплатні, що знаходились у орендованих приміщеннях будинку.
14.04.2010 року заступник директора ТОВ „Лілія І” ОСОБА_1 від імені орендарів та їх співробітників подав заяву до Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківський області про порушення ТОВ „Лайтен” (новим власником будинку) майнових прав орендарів, ТОВ „Лілія І” та їхніх співробітників шляхом вчинення перешкод щодо користування та розпорядження своїм рухомим майном, яке залишилось у приміщеннях будинку.
24.04.2010 року заступнику директора ТОВ „Лілія І” ОСОБА_1 Київським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківський області було надано постанову „Про відмову в порушенні кримінальної справи” від 23.04.2010 року.
26.04.2010 року ТОВ „Лілія І” на адресу ТОВ „Лайтен”" було направлено листа за вихідним № 26/4-3 з вимогою надати можливість ТОВ „Лілія І” та іншим орендарям забрати своє рухоме майно.
07.05.2010 року ТОВ „Лілія І” на адресу відповідача було повторно направлено копію попереднього листа.
Відповіді на вищезазначені листи від ТОВ „Лайтен” отримано не було.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частини 1 статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, обмеження у його здійсненні може бути лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що апеляційний господарський суд вірно застосував норму ст. 184 Господарського кодексу України, проте прийшов до помилкових висновків про відсутність індивідуальних ознак спірних речей, а тому з таким висновком суду погодитись не можна.
Місцевим господарським судом було вірно встановлено, що позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив надати можливість забрати свої бухгалтерські та фінансові документи, чекову книжку, кадрові накази, платіжні відомості по нарахуванню зарплатні, які підписані Смаль В.А. - директором позивача та скріплені печаткою з відтиском ТОВ „Схід Бройлер” і знаходяться в офісному приміщенні № 208 (за технічним паспортом № 25).
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ „Схід Бройлер” є законними та обгрунтованими, оскільки відповідно до вищенаведених ознак зазначені позивачем документи є індивідуалізованими, тобто мають притаманні лише їм характерні ознаки, а тому їх можна вирізнити з поміж інших однорідних речей.
Також апеляційний господарський суд залишив поза увагою той факт, що вищевказані речі ТОВ „Схід Бройлер” є документами, які створюються в процесі діяльності юридичної особи, а тому висновок суду апеляційної інстанції, що у спорах про усунення перешкод у користуванні майном позивач повинен підтвердити своє право правовстановлюючими документами, в даному конкретному випадку є хибним.
Крім того, в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо надання можливості забрати речі, що перебувають в будівлі позивача, проте відповіді не отримав.
Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до скасування законного та обгрунтованого рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність задоволення позовних вимог.
За таких обставин, оскільки постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у даній справі прийнята з порушенням ст. 43 ГПК України, а частина перша ст. 11110 ГПК України зазначає, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ „Схід Бройлер” задовольнити, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України скасувати вищезазначену постанову апеляційного господарського суду і залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2010 року.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Схід Бройлер” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі № 40/173-10 задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі № 40/173-10 скасувати.
3. Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2010 року у справі № 40/173-10 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга