Справа 127/18113/26
Провадження 1-кс/127/6898/26
29 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12026020020000211 внесеного до ЄРДР 04.04.2026, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч 4 ст. 185 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026020020000211 внесеного до ЄРДР 04.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 4 ст. 185 КК України.
Підготовче судове засідання суддею Вінницького міського суду Вінницької області призначено поза межами строку дії ухвали про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В ході судового розгляду з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , маючи незняту і непогашену судимість за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2021 за ч.ч. 2,3 ст. 185, ч.ч. 2,3 ст. 186 КК України, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, та повторно вчинив новий, умисний корисливий злочин.
ОСОБА_4 , розуміючи, що на території України діє військовий стан, який введено відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого в подальшому неодноразово продовжувалася, востаннє - Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026, ігноруючи норми чинного законодавства України, умисно, повторно, вчинив нове кримінальне правопорушення.
Так, 04 квітня 2026 року, приблизно о 14 годині 49 хвилин, перебуваючи в приміщенні магазину «М'ясний майстер», що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, 30, де здійснює свою підприємницьку діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясний майстер», ОСОБА_4 помітив на столі за торгівельною вітриною пластикову коробку, у якій знаходились грошові кошти належні ТОВ «М'ясний майстер», після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на їхнє викрадення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 04 квітня 2026 року, приблизно о 14 годині 49 хвилин, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи злочинну мету, спрямовану на незаконне збагачення шляхом протиправного викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, скориставшись відсутністю візуального контролю з боку продавців зазначеного магазину та інших сторонніх осіб, зайшов за прилавок вказаного магазину та взяв із зазначеної пластикової коробки виручені від продажу грошові кошти у сумі 13480 гривень.
Після заволодіння вказаними грошовими коштами, ОСОБА_4 безперешкодно залишив місце вчинення кримінального правопорушення, зникнувши з місця події, та у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Внаслідок вчинення зазначених злочинних дій, ОСОБА_4 завдав ТОВ «М'ясний майстер» матеріальної шкоди на загальну суму 13480 гривень.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 17.00 години 02.06.2026 .
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 20 травня 2026 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скеровано до Вінницького міського суду Вінницької області.
Разом з тим, підготовче судове засідання по судовій справі за даним обвинувальним актом призначено на 19.06.2026.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності. За вказане кримінальне правопорушення законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання, особу підозрюваного, у вказаному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, зокрема:
- переховування обвинуваченого від суду, з огляду на те, що покарання за вчинені злочини є таким, що спроможне в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то під страхом кримінальної відповідальності думки ОСОБА_4 з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності вказаного ризику. У разі переховування обвинуваченого стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.
- незаконного впливу обвинуваченого на свідків, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а через те, що ОСОБА_4 , має соціальні зв'язки, він матиме можливість здійснювати на свідків відповідний незаконний вплив як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, які вони надавали під час досудового розслідування, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи, оскільки докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися;
ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується.
Вказані ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Отже, є достатні підстави для продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу (особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт) не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки є недостатньо суворими враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання.
Слід зазначити, що враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у розумінні практики Суду у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Застава не може бути застосована, оскільки відповідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402,405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
У відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України - під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
За таких обставин та беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України,-
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'яти до восьми років, та беручи до уваги, що на даний час ризики, які служили підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу своєї актуальності не втратили та виправдовують подальше застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та приймаючи до уваги, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 , строк тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою, оскільки вчинено особливо тяжке кримінальне правопорушення, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що грошових коштів для внесення визначеного йому застави у нього немає, а тому просив слідчого суддю застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснила, що ризики зазначені у клопотанні в даному випадку відсутні, ОСОБА_4 співпрацював із органом досудового розслідування, щиро розкаюється у вчиненому, окрім того ОСОБА_4 має постійне місце проживання, а тому просила слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт по кримінальному провадженню направлено до суду, проте підготовче судове засідання не проведено, а строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого спливає.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, не одружений, утриманців не має, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі доведеності вини, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Разом з тим, прокурором в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою закінчується 02.06.2026.
Враховуючи наведене, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, особу обвинуваченого, схильність до вчинення кримінальних правопорушень, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, продовження вчинення кримінальних правопорушень, здійснення незаконного впливу на свідків, а тому слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою обвинуваченого не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та клопотання слідчого, обвинуваченому ОСОБА_6 має бути визначена застава.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2026 (справа №127/11221/26), якою до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останньому одночасно було визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням ряду обов'язків у разі внесення такої застави.
З огляду на наведене, врахувавши обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку що заставу визначеною ухвалою слідчого судді від 06 квітня 2026 року слід залишити без змін у тому ж розмірі
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 липня 2026 року включно.
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді від 06 квітня 2026 року залишити без змін, у тому ж розмірі.
Строк дії ухвали визначити до 27 липня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя